Все починалося з невдоволеного бурчання. Неділя, ранок, тучі комарів - ну, такий собі вихідний.
Так, навіть на війні, якщо така нагода є, то неділю звільняють для відпочинку.
Але ви б бачили, як змінився настрій, коли розпочалися змагання. Перетягування канату це супер крутий спосіб скинути емоції.
Максимум зусиль, крики вболівальників, піт градом і жага до перемоги.
Що вихідних наш начфіз Фізрук проводить різні спортивні заходи. Організувати змагання, зібрати команди, знайти місце та провести згідно з правилами – це я вам скажу неабияких зусиль вимагає.
І все це з призами, медалями, грамотами…
Навколо війна, а тут тобі раз і шматочок мирного життя. Такий собі супер телепорт в іншу реальність.
29 травня під час ротації на Харківському напрямку загинула бойова медикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина "Чека" Цибух. В останньому пості у X (колишній Twitter) шість днів тому Ірина написала: "У мене скоро ДН і я пишаюсь, що дожила до 26". Але війна забрала "госпітальєрку" за два дні до Дня народження. Брат Ірини Юрій Цибух опублікував посмертний лист, який його сестра лишила ще у квітні 2023 року під час ротації на Донеччині. Але ті слова актуальні й на зараз: "Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мене час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя. Тому не гайте час на страждання, живіть далі. Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось і ця свобода більше не має ніякого змісту", – писала вона.
10 травня війська рф розпочали новий наступ на північному сході України. Місто Вовчанськ, яке розташовується всього за 5 кілометрів від кордону з росією, стало першою ціллю окупантів. Війська росії змогли просунутися до міської забудови міста, паралельно проводячи обстріли цивільної інфраструктури. «Спочатку противник “пер” із такою силою, що воно аж вражало. Йшли колонками по 30-40-60 чоловік. У нас не було стільки снарядів, скільки їх (росіян — ред.) було. Якби у нас було стільки піхоти, то можна було б вийти на кордони і з меншими втратами, ніж противник поніс», — каже заступник командира батальйону 57 бригади на позивний Марцин. Його бригаду перекинули на Вовчанськ, що на півночі Харківщини, за тиждень до того, як росіяни почали тут наступальні дії. «Якби це була імітація вторгнення, десь проводили атаки липові, намагалися ввести в оману, розтягнути фронт. Але тут зосереджено багато сили, це не просто розтягування фронту, це відкриття нового фронту», — каже Марцин. Наші журналісти Ксюша Савоскіна та Льоша Нікулін побували на контрольно-спостережному пункті батальйону та на позиціях САУ «Гвоздика» 57 бригади, що обороняє напрям Вовчанська.
Під час ротації на Харківському напрямку 29 травня загинула 25-річна Ірина Цибух з позивним “Чека” – медикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри". Місяць тому “Чека” була гостею проєкту “Станція Краматорськ” в Укрінформі. У цивільному житті Ірина Цибух була продюсеркою та керівницею проєктів, працювала на “Суспільному”. Їздила на Донбас як військова парамедикиня з 2015 року. У 2023 році президент України нагородив Ірину Цибух орденом «За заслуги».
У Києві розпочався ХІІ Міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал». Основна фокус-тема цьогорічного фестивалю - «Життя на межі». Окремий стенд відведений спаленим росією книжкам харківського видавництва Vivat.
Кореспондент ВВС на Харківщині про втому і виснаженість людей, які страждають від постійних російських обстрілів. Кореспондент Джеремі Бовен називає цей період війни з Росією найважчим для України. За його словами, країна змушена чинити опір агресії і випрошувати право бити по російській території західною зброєю. А в цей час Захід відвертає свою увагу на інші війни, намагається вирішити економічні проблеми і занурюється в передвиборчу риторику.
У Харкові триває розбір завалів 5-ти поверхівки, в яку цієї ночі військові РФ поцілили ракетою. Одна з них майже вщент зруйнувала цілий під’їзд. Частину жителів рятувальники евакуювали вночі, знімали драбинами з горішніх поверхів, діставали з під уламків. Але ще кількох продовжують шукати під завалами, про долю щонайменше 4 людей нічого не відомо. Роботу рятувальників ускладнюють крихкі стіни, які не дають можливості закріпитися, бетонні перекриття піднімають за допомогою кранів. Радіо Свобода побувало на місці влучання. Ось що говорять люди, рідних та близьких яких ще шукають у купі цегли і бетону.
Деокуповані Липці - другий напрямок на Харківщині, де росіяни знов намагаються наступати. Від постійних обстрілів тварини налякані, декотрі бояться підходити до людей і просто тікають. В цій поїздці нам вдалося евакуювати 13 собак, 4 котів, 1 курку та 1 мускусну качку. 4 тварин цього ж дня зустрілися зі своїми господарями.
31 травня Україна повернула з російського полону ще 75 людей. Це військові ЗСУ та Нацгвардії, прикордонники та четверо цивільних. Серед звільнених — 19 людей, які потрапили в полон з острова Зміїний, 10 оборонців Маріуполя і «Азовсталі», 14 військовослужбовців з Чорнобильської АЕС, а також українські військові, що потрапили в полон на різних напрямках. Також серед заільнених є жінки. Одна з них — слідча з Маріуполя Мар'яна Чечелюк. Її утримували в полоні понад два роки. Також два роки була в полоні сержантка Національної Гвардії України Наталія Мануїлова.
Пересиджування повітряних тривог в укриттях чи підвалах, ледь не щоденні звуки вибухів, вимушена розлука з рідними, які або евакуйовуються, або йдуть на війну — усе це, на жаль, реальність сучасних дітей України.
Ще з 2014 року Росія використовує всі можливі методи загарбання нашої країни. Фізична й ментальна окупація українських дітей, а часто і їх убивство — один з них. На жаль, достеменно невідомо, скільки точно українських дітей стали заручниками росіян. Депортовані або ті, які не мають можливості виїхати з тимчасово окупованих територій, вони позбавлені доступу до української мови й освіти. Бо опинилися в ситуації, коли єдина можливість отримати бодай якісь знання — це відвідувати зросійщену або російську школу.
Головне — не піддаватися наративам російської пропаганди, мовляв, для України ці діти — «загублене покоління». Бо втратити їх можна якраз тоді, коли відгороджуватимемося від них. Битву за українських дітей ми не маємо права програти.
Щороку 1 червня відзначають Міжнародний день захисту дітей. І як би не було складно під час воєнного стану, українські діти теж заслуговують на радощі дитинства, хоч війна, звісно, змусила їх швидко подорослішати: хтось уже збирає кошти для війська, допомагає плести маскувальні сітки чи бере участь у благодійних подіях, аби підтримати захисників і захисниць України.
До Міжнародного дня захисту дітей ГУР запустили портал «Війна та санкції» з базою російських та білоруських викрадачів українських дітей. Наразі там 245 осіб.
«Коли запуститься портал?», - питали ви щодня останні тижні на різних мовах
Зустрічайте
В ньому збільшилось ексклюзивів та даних. А сам він став компактнішим та лапідарнішим
Він дуже human friendly. І плитоноска, в яку його одягнули, це лише підкреслює
Далекобійна зброя українського виробництва стала ефективнішою, точнішою та технологічнішою.
І головне - він в супер надійних та професійних руках
Десять років тому, 2 червня, проросійські бойовики почали штурм Луганського прикордонного загону, який тривав три дні. Учасники тих подій згадують, як все відбувалось.
Замість квітів - донати на батальйон та допомога сім’ям загиблих.
Ніяких штучних квітів чи пластику.
Одяг - вишиванка або камуфляж (для чинних військових та ветеранів/нок).
Вона написала: «Хочу, щоб усі співали на прощанні, навчились хоча б десятьом змістовним пісням і заспівали їх одноголосо, щоб погасити журбу рідним співом»
10 пісень від Іри для виконання на Майдані:
«Зродились ми великої години»
«Пісня буде поміж НАС» - Володимир Івасюк
ВІА «Візерунки шляхів» - «Весна і Ти»
«Сонце низенько»
«Намалюй мені ніч»
«Запроси мене у сни свої»
«Лента за Лентою»
«Леся» - Krutь
«Ой, у лузі Червона Калина»
«Україна» - Тарас Петриненко
Герой нашого інтерв'ю – Юрій Федоренко – командир батальйону безпілотних авіаційних комплексів «Ахіллес» 92 ОШБр. Протягом повномасштабного вторгнення Юрій Федоренко доклав зусиль, аби створити батальйон «з людським обличчям». В «Ахіллесі» прислуховуються до думки бійців, мають чіткий внутрішній кодекс і неухильно його дотримуються. Ефективність такого підходу — майже 700 уражених цілей лише на Бахмутському напрямку. Командир «Ахіллес» розповів про бої на Харківщині, рівноправну службу чоловіків і жінок, шану до української піксельної форми, а також спростував поширений наратив про «барбершопних воїнів». Як за час повномасштабної війни у цивільних змінилося ставлення до українських військових? Чому 2022 року Ахіллес готувався до боїв у Києві за «чеченським сценарієм»? Аби дізнатися відповіді на ці та інші запитання – вмикайте інтерв'ю командира Юрія Федоренка на Армія TV.
До вашої уваги неймовірна історія одного з найкращих українських танкістів, який у боях за Маріуполь втратив око, але продовжував до кінця виконувати бойове завдання. Важкі поранення не зломили його дух, він пройшов полон, відновився і повернувся до строю. Знайомтесь - "Крим", заступник командира танкового батальйону бригади НГУ "Азов".
Журналісти The New York Times провели масштабне розслідування долі 46 дітей з Херсонського будинку дитини, вивезених росіянами на свою територію. Станом на зараз тільки семеро дітей, за сприяння посередників з Катару, вдалося повернути до нашої країни. Решта херсонських дітей все ще залишаються під владою росії. Стаття за посиланням.
Щоб не лишалося тих, хто міг би потім розповісти, що росія убивала завжди.
Отакий парадокс.
Дослідникам потім десятиліттями доводиться розкопувати архіви і доводити, що українська література, наука, культура загалом були тьмянішими за російську та мали менше яскравих представників саме через Сандармох, лагері Сибіру, розстрільні команди, психіатричні лікарні тощо.
А не тому, що у нас окрім хрущів і шароварів нічого не було.
Дуже зручно розповідати про єдність думок різних народів в імперії, коли фізично винищені ті, у кого думки чомусь були трохи інакші.
Нєту тєла - нєту дєла (с).
Звісно, дорослість життя доводить, що не все таємне стає відомим.
Але нам із Вами щастить.
Далі я Вам дам 4 лінки, які розповідають про те, як росія вбивала, вбиває і продовжуватиме [якщо не припинить своє існування] вбивати українських науковців.
1. Тіні забутих учених.
«...один графік, який я сьогодні зробив, мене вразив. Це просто точки, де по одній осі — рік народження, а по іншій — рік смерті. У нормальному стані має бути плюс-мінус лінія плюс гаусівські зміщення — на того, хто помер раніше, є той, хто помер пізніше. Але в нас чітко видно серп 1937 року, який зрізав науковців».
Чудова журналістка Olena Struk - одна з найдосвідченіших на ниві глибинних тем про науку - поспілкувалася з командою українських волонтерів-дослідників (Oleksiy Boldyriev, Ksenya Gulak, Olexii Ignatenko та Helga Wasilenko), які спробували опрацювати біографії 2372 прізвищ українських вчених, що працювали в срср.
Тут і про 1937 рік, і про проривні, як на початок 20 століття, експерименти з вирощування лапки від зародка вуха, Інститут досліджень каучуку, першу енцефалограму та зламані долі багатьох дослідників.
2. Дуже було зручно в імперії в усіх містах всі вулиці називати іменами Пушкіна, Гагаріна, Леніна і Міра. Зручно, бо при будівництві, власне, "щасливого" бараку для дружніх народів, усі місцеві таланти та видатні люди відправлялись у забуття.
І, оскільки, не всі проспекти чи провулки можуть бути Весняними, Радісними та 1-го травня - доводилося притягати Ломоносових, Сакко і Роз Люксембург.
З 2022 року в Києві дерусифікували понад 300 вулиць.
З них 9% переназвані на честь українських вчених.
Куншт випустив хороший гід: від вулиці Юлії Здановської - математикині, яку росія вбила у Харкові - до вулиці Бориса Балінського - якого росія ж свого часу репресувала. Далі Рудницького (розстріляний в Сандармоху), Катерини Грушевської (в'язниці), і все далі, далі, далі.
Сили оборони України - єдине, що нині береже українську науку і культуру від "цивілізаційного" підходу росіян, які нам "все збудували і всього навчили".
Підтримуйте Збройні сили у будь-який зручний для Вас спосіб.
Оператор 3-го полку ССО з позивним "Духовний" вийшов з бою під Бородянкою зі зброєю в руках після того, як його зведена група спробувала зупинити колону ворожої техніки чисельністю в 370 одиниць. Розвідник відходив пішки 40 кілометрів, та був змушений сконтактувати з місцевим населенням, адже село, до якого він вийшов, опинилось в окупації. У взаємодії зі Службою безпеки України та артилеристами "Духовний" успішно корегував артилерію, яка нищила ворожу техніку, піхоту та склади противника. Зрештою, відпрацювавши в окупації, "Духовний" успішно вийшов з окупованого хутора та вивів із собою вісім чоловіків, ймовірно, врятувавши тим самим їхнє життя.
1-й батальйон 37-ї окремої бригади морської піхоти загартовувався в боях на важких напрямках, зокрема, під час виконання завдань на лівому березі Дніпра. – Кожна військова операція – це набуття нових навичок та досвіду, операція на Кринках – не виняток. Подолання водної перешкоди під потужними артилерійськими обстрілами, під постійним ураженням FPV-дронами, скидами – подібного в світовій історії війн ще не було. Хочу зазначити: десантування в населеному пункті Кринки було здійснено завдяки відвазі та мужності матросів, старшин, офіцерів. Неможливо підібрати слова, щоб описати ту титанічну роботу, яку зробили під час штурмів військовослужбовці, – говорить командир батальйону Володимир.
Самохідна артилерія 57-ї бригади б’є по ворогу майже без відпочинку. Із перших днів наступу росіян на півночі Харківщини підрозділ ні на день не виходив із бойових.
Від центру села Миропілля до кордону з росією менше п'яти кілометрів, тут близькість до кордону відчувається майже одразу по характерних звукам пострілів. За період повномасштабної війни із села виїхало близько 60% населення.
Оксана Чорна
Спорт на війні
Все починалося з невдоволеного бурчання. Неділя, ранок, тучі комарів - ну, такий собі вихідний.
Так, навіть на війні, якщо така нагода є, то неділю звільняють для відпочинку.
Але ви б бачили, як змінився настрій, коли розпочалися змагання. Перетягування канату це супер крутий спосіб скинути емоції.
Максимум зусиль, крики вболівальників, піт градом і жага до перемоги.
Що вихідних наш начфіз Фізрук проводить різні спортивні заходи. Організувати змагання, зібрати команди, знайти місце та провести згідно з правилами – це я вам скажу неабияких зусиль вимагає.
І все це з призами, медалями, грамотами…
Навколо війна, а тут тобі раз і шматочок мирного життя. Такий собі супер телепорт в іншу реальність.
29 травня під час ротації на Харківському напрямку загинула бойова медикиня добровольчого батальйону "Госпітальєри" Ірина "Чека" Цибух. В останньому пості у X (колишній Twitter) шість днів тому Ірина написала: "У мене скоро ДН і я пишаюсь, що дожила до 26". Але війна забрала "госпітальєрку" за два дні до Дня народження. Брат Ірини Юрій Цибух опублікував посмертний лист, який його сестра лишила ще у квітні 2023 року під час ротації на Донеччині. Але ті слова актуальні й на зараз: "Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мене час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя. Тому не гайте час на страждання, живіть далі. Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось і ця свобода більше не має ніякого змісту", – писала вона.
У Києві розпочався ХІІ Міжнародний фестиваль «Книжковий арсенал». Основна фокус-тема цьогорічного фестивалю - «Життя на межі». Окремий стенд відведений спаленим росією книжкам харківського видавництва Vivat.
Під час боїв у 2022 році на ферму Миколи Кравченко впала російська ракета. Зараз господар знайшов для її уламків інше практичне застосування.
Деокуповані Липці - другий напрямок на Харківщині, де росіяни знов намагаються наступати. Від постійних обстрілів тварини налякані, декотрі бояться підходити до людей і просто тікають. В цій поїздці нам вдалося евакуювати 13 собак, 4 котів, 1 курку та 1 мускусну качку. 4 тварин цього ж дня зустрілися зі своїми господарями.
31 травня Україна повернула з російського полону ще 75 людей. Це військові ЗСУ та Нацгвардії, прикордонники та четверо цивільних. Серед звільнених — 19 людей, які потрапили в полон з острова Зміїний, 10 оборонців Маріуполя і «Азовсталі», 14 військовослужбовців з Чорнобильської АЕС, а також українські військові, що потрапили в полон на різних напрямках. Також серед заільнених є жінки. Одна з них — слідча з Маріуполя Мар'яна Чечелюк. Її утримували в полоні понад два роки. Також два роки була в полоні сержантка Національної Гвардії України Наталія Мануїлова.
Ukrainer
4 год ·
Пересиджування повітряних тривог в укриттях чи підвалах, ледь не щоденні звуки вибухів, вимушена розлука з рідними, які або евакуйовуються, або йдуть на війну — усе це, на жаль, реальність сучасних дітей України.
Ще з 2014 року Росія використовує всі можливі методи загарбання нашої країни. Фізична й ментальна окупація українських дітей, а часто і їх убивство — один з них. На жаль, достеменно невідомо, скільки точно українських дітей стали заручниками росіян. Депортовані або ті, які не мають можливості виїхати з тимчасово окупованих територій, вони позбавлені доступу до української мови й освіти. Бо опинилися в ситуації, коли єдина можливість отримати бодай якісь знання — це відвідувати зросійщену або російську школу.
Головне — не піддаватися наративам російської пропаганди, мовляв, для України ці діти — «загублене покоління». Бо втратити їх можна якраз тоді, коли відгороджуватимемося від них. Битву за українських дітей ми не маємо права програти.
Щороку 1 червня відзначають Міжнародний день захисту дітей. І як би не було складно під час воєнного стану, українські діти теж заслуговують на радощі дитинства, хоч війна, звісно, змусила їх швидко подорослішати: хтось уже збирає кошти для війська, допомагає плести маскувальні сітки чи бере участь у благодійних подіях, аби підтримати захисників і захисниць України.
Агія Загребельська
Вибране · 5 год ·
До Міжнародного дня захисту дітей ГУР запустили портал «Війна та санкції» з базою російських та білоруських викрадачів українських дітей. Наразі там 245 осіб.
«Коли запуститься портал?», - питали ви щодня останні тижні на різних мовах
Зустрічайте
В ньому збільшилось ексклюзивів та даних. А сам він став компактнішим та лапідарнішим
Він дуже human friendly. І плитоноска, в яку його одягнули, це лише підкреслює
Далекобійна зброя українського виробництва стала ефективнішою, точнішою та технологічнішою.
І головне - він в супер надійних та професійних руках
Хлопці та дівчата з Головне управління розвідки Міністерства оборони України, ви такі круті
«Невідомі волонтери» https://war-sanctions.gur.gov.ua/kidnappers/persons?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR2NP4XkSI8l1bocQgqnYKQoZJC0iw_T7oGXkKekKlHk7ugKrvAZlvQZ2sk_aem_AT7N7DvGGTvRvfAe-D2yf8eA1FArmV-5jU1Fm8CXqHuBnolEDs6cJnSruOIDt-QockfLCod8BiU8goWTusUOjEAa
Травень 2024. Донецька область. Торецький напрямок. Район селища Нью-Йорк з видом на окуповану Горлівку від 24 ОМБр.
Десять років тому, 2 червня, проросійські бойовики почали штурм Луганського прикордонного загону, який тривав три дні. Учасники тих подій згадують, як все відбувалось.
Сьогодні в Київі прощалися з Іриною Цибух. 1 червня їй мало виповнитися 26, вона загинула 29 травняна Харківському напрямку.
Ірина залишила близьким побажання, як має виглядати церемонія прощання із нею.
Замість квітів - донати на батальйон та допомога сім’ям загиблих.
Ніяких штучних квітів чи пластику.
Одяг - вишиванка або камуфляж (для чинних військових та ветеранів/нок).
Вона написала: «Хочу, щоб усі співали на прощанні, навчились хоча б десятьом змістовним пісням і заспівали їх одноголосо, щоб погасити журбу рідним співом»
10 пісень від Іри для виконання на Майдані:
«Зродились ми великої години»
«Пісня буде поміж НАС» - Володимир Івасюк
ВІА «Візерунки шляхів» - «Весна і Ти»
«Сонце низенько»
«Намалюй мені ніч»
«Запроси мене у сни свої»
«Лента за Лентою»
«Леся» - Krutь
«Ой, у лузі Червона Калина»
«Україна» - Тарас Петриненко
Вічна пам'ять і слава Ірині Цибух
Журналісти The New York Times провели масштабне розслідування долі 46 дітей з Херсонського будинку дитини, вивезених росіянами на свою територію. Станом на зараз тільки семеро дітей, за сприяння посередників з Катару, вдалося повернути до нашої країни. Решта херсонських дітей все ще залишаються під владою росії. Стаття за посиланням.
Anton Senenko
1 год ·
Росія завжди убивала.
Щоб не лишалося тих, хто міг би потім розповісти, що росія убивала завжди.
Отакий парадокс.
Дослідникам потім десятиліттями доводиться розкопувати архіви і доводити, що українська література, наука, культура загалом були тьмянішими за російську та мали менше яскравих представників саме через Сандармох, лагері Сибіру, розстрільні команди, психіатричні лікарні тощо.
А не тому, що у нас окрім хрущів і шароварів нічого не було.
Дуже зручно розповідати про єдність думок різних народів в імперії, коли фізично винищені ті, у кого думки чомусь були трохи інакші.
Нєту тєла - нєту дєла (с).
Звісно, дорослість життя доводить, що не все таємне стає відомим.
Але нам із Вами щастить.
Далі я Вам дам 4 лінки, які розповідають про те, як росія вбивала, вбиває і продовжуватиме [якщо не припинить своє існування] вбивати українських науковців.
1. Тіні забутих учених.
«...один графік, який я сьогодні зробив, мене вразив. Це просто точки, де по одній осі — рік народження, а по іншій — рік смерті. У нормальному стані має бути плюс-мінус лінія плюс гаусівські зміщення — на того, хто помер раніше, є той, хто помер пізніше. Але в нас чітко видно серп 1937 року, який зрізав науковців».
Чудова журналістка Olena Struk - одна з найдосвідченіших на ниві глибинних тем про науку - поспілкувалася з командою українських волонтерів-дослідників (Oleksiy Boldyriev, Ksenya Gulak, Olexii Ignatenko та Helga Wasilenko), які спробували опрацювати біографії 2372 прізвищ українських вчених, що працювали в срср.
Тут і про 1937 рік, і про проривні, як на початок 20 століття, експерименти з вирощування лапки від зародка вуха, Інститут досліджень каучуку, першу енцефалограму та зламані долі багатьох дослідників.
https://lb.ua/.../615697_tini_zabutih_uchenih_tse_prosto...
2. Дуже було зручно в імперії в усіх містах всі вулиці називати іменами Пушкіна, Гагаріна, Леніна і Міра. Зручно, бо при будівництві, власне, "щасливого" бараку для дружніх народів, усі місцеві таланти та видатні люди відправлялись у забуття.
І, оскільки, не всі проспекти чи провулки можуть бути Весняними, Радісними та 1-го травня - доводилося притягати Ломоносових, Сакко і Роз Люксембург.
З 2022 року в Києві дерусифікували понад 300 вулиць.
З них 9% переназвані на честь українських вчених.
Куншт випустив хороший гід: від вулиці Юлії Здановської - математикині, яку росія вбила у Харкові - до вулиці Бориса Балінського - якого росія ж свого часу репресувала. Далі Рудницького (розстріляний в Сандармоху), Катерини Грушевської (в'язниці), і все далі, далі, далі.
Приємного читання та прогулянок.
https://kunsht.com.ua/.../putivnyk-dekomunizovanymy...
3. Тут же історії про 16-ть українських науковиць, що були вбиті росією вже після 2022 року.
Одну із них ми з Вами шукали, як зниклу безвісти після удару по торговельному центру в Кременчуці.
На жаль, Лілія Іванівна Нікіфорова тоді загинула.
(я принагідно ще раз дякую тим, хто тоді відгукнувся і фінансово допоміг її дочці Каріні).
В статті - короткий опис про наукову роботу дослідниць та їхнє життя.
https://my.science.ua/16-ukrayinskyh-naukovyts-zagynuly.../
4. Ну, і нагадую, що небайдужі люди постійно відстежують та доповнюють іменами перелік вбитих росією науковців.
Станом на березень 2024 року - це 131 прізвище.
Вічна пам'ять.
https://my.science.ua/ua-scholars-killed-by-russia/
Сили оборони України - єдине, що нині береже українську науку і культуру від "цивілізаційного" підходу росіян, які нам "все збудували і всього навчили".
Підтримуйте Збройні сили у будь-який зручний для Вас спосіб.
Майте гарний день.
Самохідна артилерія 57-ї бригади б’є по ворогу майже без відпочинку. Із перших днів наступу росіян на півночі Харківщини підрозділ ні на день не виходив із бойових.
Від центру села Миропілля до кордону з росією менше п'яти кілометрів, тут близькість до кордону відчувається майже одразу по характерних звукам пострілів. За період повномасштабної війни із села виїхало близько 60% населення.
Національна поліція України
4 год ·
4 червня - День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії рф
Ніколи не забудемо, ніколи не пробачимо !
russia is a terrorist state