Початок тут: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5, Частина 6, Частина 7, Частина 8, Частина 9, Частина 10, Частина 11.
Технічна частина з картами, посиланнями та коротким змістом всіх серій розташована тут.
День 7. Плановий ранній підйом. Маю ні разу не вигуляне платтячко, що прилетіло сюди тільки заради фотосесії на фоні повітряних куль. Нуууууу, що я вам скажу. Магія від Бушри скінчилася )) Ні, бальони літали. Але їх було так катастрофічно мало, що здається, можна було перерахувати на пальцях однієї руки.
Прийшла моя черга вітати з землі новоявлених повітроплавців))
Снідаю та направляюсь на автостанцію. Розклад руху громадського транспорту тут відсутній як клас. Але мені махають рукою на зупинку (якраз напроти банкоматів) та рекомендують почекати там свій автобус. Чекаю. Мимо дефілює поліція на конях.
Довго чекати не довелось. Автобус прибув. Ціни на проїзд притомні. Маска обов’язкова.
Avanos. Якщо судити географічно, то Аванос - це вже не Каппадокія. Тут немає печерних церков, підземних міст чи живописних долин. Та і знаходиться Аванос на річці Кизилирмак, яка служить Каппадокії північною межею. Проте, місто цікаве і популярне у туристів, до того ж включене в більшість стандартних екскурсійних програм.
В часи хеттів (2000 років до н.е.) Аванос служив прикордонним укріпленням. Але після того як на березі річки Кизилирмак (тогочасна назва Марассантія, пізніше Галіс) виявили поклади глини, місто перетворилося на центр гончарства.
Сучасний Аванос зустрічає гостей скульптурною композицією, яка зображує гончара та ткаль килимів за роботою. Поряд розташовані кілька шпаківень з написом "Пташине гніздо" (невже тутешні птахи навчені грамоті?! :))
Пішохідний підвісний міст, що розкачується при ходьбі (особливо цьому радіють дітлахи, додатково на ньому плигаючи).
Kizilirmak або в перекладі "Червона річка" є найдовшою в Туреччині (1350 км). Вона бере витік в горах Кизилдаг та впадає в Чорне море поблизу міста Самсун, утворюючи велику дельту.
Свою назву Кизилирмак отримала через колір води. Прилеглі ґрунти багаті вапняком та залізняком, тому після сильних дощів річка набуває червоного відтінку. В сонячний же день нічого не нагадує про специфічний колір місцевої води.
А як вам такий пейзаж? ;))
Ні, ви не помиляєтесь. Це справжнісінька гондола. Як вона мігрувала з італійської Венеції до турецького Аваносу? Ніяких легенд, драм, загадкових міфів чи історичних алюзій. Тільки суворий та практичний туристичний маркетинг.
В 2011 році в рамках збільшення привабливості та використання туристичного потенціалу річки Кизилирмак компанія "Kapadokya Jet Boat & Gondola" запустила пробні катання на гондолі. Ідея сподобалась та прижилась. От тільки не відомо, як на це відреагували венеціанські конкуренти ))
Гуляю по набережній
Невеличкий парк з конями та цитатами Льва Толстого про те, що рубати дерева - це все одно, як вбивати людей, бо всі ми є божими створіннями.
Звернули увагу на численних гусей та качок, що плавають у річці?
Кільканадцять років тому муніципалітет Аваноса ініціював створення на Кизилирмак штучного острівця для птахів. З тих пір кількість гусей та качок постійно зростає, а їх годування є одним з улюблених туристичних атракціонів.
А починалось все так (світлини звідси).
Трохи далі на річці трапляються невеликі пороги та функціонує дерев’яний водяний млин, реконструйований у 2018 році.
На набережній можна поплигати в класики (не думала, що це інтернаціональне явище!)
Або роздивитись виставку, присвячену минулому та теперешньому Аваноса
Можна почитати найбільш відому фразу про місто від поета Âsik Seyrani: "Навіть сліпі знають дорогу в Аванос, бо вона викладена з битого глиняного посуду".
Або познайомитись з творчістю місцевого інструменталіста та вокаліста Selahattin Küçükdag, якого називають "Анатолійським Солов’єм" за досконале виконання народних пісень. Його статую кілька разів демонтували, а потім знов повертали на місце (мабуть, не всі мери полюбляють турецький фольклор :)).
Дивуюсь, як жінкам в отих чадрах не спекотно, коли я в своєму легесенькому платтячку вже майже зварилась (і це я ще ігнорую вимогу носити на вулиці маску!).
Вирішую, що сьогодні ніхто нікуди не поспішає та влаштовуюсь у затінку на березі річки, ловлячи свою порцію задоволення від неквапливого споглядання за навколишнім життям.
Цікаві види водоплавних птахів
Малятка (які ж вони мі-мі-мі)
Ще один спостерігач за птахами
Але батьки на сторожі!
Вони так колективно шипіли на кота, намагаючись ще й дзьобнути його для профілактики, що той так і не наважився підійти ближче...
А пташок тут дійсно, що на острівці, що навколо, доволі багатесенько.
Гуляємо далі
Дуже здивувала популярність вареної кукурудзи у місті. Ятки, що її варили та продавали траплялись майже на кожному кроці. Подавали готовий продукт у вигляді зернин, приправлених соусом (кетчуп, майонез, перець, гранатовий сироп чи лимон на вибір). А продавець так зрадів можливості бути сфотографованим, що навіть стяг з себе маску та попозував мені на камеру ))
Підіймаюсь до Старого міста. Аванос славиться своїми гончарними та килимоткацькими майстернями, де можна роздивитися весь процес виробництва та при бажанні взяти в ньому участь.
У першій же крамничці запрошують до майстерні, де можна поспостерігати як гончар працює над своїм витвором. До слова, гончарні кола тут механічні, тобто їх постійно треба підштовхувати ногами.
Вся глина, яка використовується у тутешньому виробництві взята з берегів річки Кизилирмак. Її висока якість відома ще з хеттських часів. Cама технологія гончарства також не змінюється вже багато віків: гончарний круг -> полірування за допомогою закругленого металевого інструменту -> повільне підсихання спочатку в майстерні, потім на відкритому повітрі -> обпалювання в дров’яній печі при температурі від 950° до 1200° (іноді випал повторюють, щоб надати горщиках особливо темного кольору).
Хеттські винні глеки з "діркою" посередині, що символізує сонце.
Kibele - богиня родючості в анатолійській міфології. Найдавніші зображення Кібели датують 7000-6500 роками до н.е., тобто у фрігійців, що населяли в той час територію сучасної Каппадокії, існував культ богині-матері (такий собі матріархат стародавнього розливу).
Підіймаюсь далі
Місцевих навчають правильному паркуванню ))
Ще одна сімейна майстерня та виставковий зал просто в житловому будинку
І що я вам скажу, ота творча енергія, що наповнює собою все навкруги, не може залишити байдужим. Навіть, якщо ти до цього глиняний горщик від металевої каструльки ледь відрізняв ))
Блукаю вузесенькими вуличками в пошуках виходу на оглядовий майданчик. MAPS.ME малює дорогу, яка виводить то в чужі дворики, то в глухі кути. Тож виключаю штучний інтелект та включаю жіночу логіку )) Підіймаюсь. Тут вже панує сільська ідилія. А готельні побудови змінюють собою живописні руїни.
Стежина вирулює на самий верх
Під ногами буяє жовте море, яке гугл ідентифікує як Alyssum cuneifolium
Місцеві кульбабки миготять білими плямами на червоному глинистому ґрунті
Краєвиди чудові, але на пекучому сонці ними довго не помилуєшся ((
Спускаюсь назад
Місцеві за мною уважно спостерігають ))
Що цікаво. Отой нав’язливий сервіс, яким так відзначаються турецькі туристичні місця (на жаль, Гьореме в своїй більшості також не є виключенням) - до слова, я не розумію, хто і коли змусив місцевих прийняти, як аксіому, що якщо вчепитися мертвою хваткою в потенційного покупця, то це гарантія того, що в тебе щось придбають?! - так, от на відміну від того ж Гьореме, в Аваносі зовсім інші підходи. Дуже стримано. На відстані. З незмінною повагою. Місцеве диво? Чи це тому, що туристи тут переважно також турки, тільки з інших міст?
Вузенькі вулички. Цікава жіноча статуя біля МакДональдзу. Хто це? Давньогрецька богиня перемоги? Тоді чому з короною та біля фаст-фуду?
Район ошатних приватних будинків
Güray Müze. Перший та єдиний у світі підземний музей кераміки. Його загальна площа 1600 кв.м. Візит коштує 20 лір.
В музеї представлені етапи розвитку кераміки в Анатолії від античності до наших днів. На початку експозиції розташувалась галерея робіт сучасних майстрів.
В секторі картинної галереї молоді художники можуть представити свої роботи та почути думки колег і публіки.
Кафетерій з каміном (шкода, що в зв’язку з карантинними обмеженнями він не функціонує).
Далі опиняємось в залах, де представлені роботи відомих керамічних шкіл та династій.
Ismail Yigit працює в традиційній техніці, хоча і не є "сімейним" керамістом. До слова, квітковий дизайн був свого часу дуже поширеним серед сельджуків та османів. При чому кожна квітка має своє символічне значення. Гвоздика уособлює здоров’я, гранат - родючість і достаток, троянда - любов, а тюльпан вважається схожим на написання ім’я Аллаха в арабській мові.
Turgut Tuna після роботи на порцеляновій фабриці, заснував разом з дружиною власну майстерню. Намагається поєднувати традиційні та сучасні віяння в мистецтві.
Візерунок під назвою "Дерево життя". Цей орнамент відсилає нас до древніх язичницьких вірувань, де головними богами були природні сили. Дерева традиційно символізували життєвий цикл від народження до смерті.
Оці чи то вовки, чи то зайці виглядають доволі потішно, а от інформацію про те, що вони собою уособлюють не знайшла.
Творча команда музею кераміки також представлена в експозиції
Цікаво було бачити кераміку в окремих позолочених рамках. Плитка як витвір мистецтва. Незвично.
Mehmet Gürsoy працює над відродженням керамічного мистецтва Ізника, надихаючись османською художньою традицією 16-го століття.
Популярні у турецьких майстрів і "тваринні" формати
Риба, як символ достатку та здоров’я, теж доволі поширений візерунок у місцевій кераміці
Але квіткові мотиви все-таки зустрічаються найчастіше
Музей, крім своєї художньої складової, має ще дві великі принади. По-перше, тут прохолодно (в спеку - це залізобетонний аргумент для відвідин :)). По-друге, ніхто з персоналу за тобою не вештається, не заглядає через плече, не робить зауважень, коли ти підходиш ближче до експонатів. Тим і користуюсь, впритул роздивляючись техніку нанесення малюнку.
В залі античних артефактів представлена колективна ретроспектива розвитку кераміки в Анатолії. Погодьтесь, що історію людства, з рештою, можна добре дослідити саме по тому, як змінювались її побутові причандалля.
Мінімалістичні горщики ранньої бронзової доби
Зображення тодішніх божків
Посуд середньої бронзової доби. З’являються перші прикраси у вигляді візерунків.
Церемоніальні пристосування, що мали широкий спектр ужитку від пиття вина до участі в жертвоприношеннях.
Лампи часів до нашої ери
І на контрасті вже наша ера, яскраве та різнобарвне 15-е століття
Мініатюри 19-го століття
Цікаво, а як же бути з забороною на зображення будь-яких живих істот в ісламі? Чи тоді було можна?
Невеличка виставка робіт молодих керамістів. Фантазія на тему "Якби земля могла говорити".
В музеї навіть пускають в святе-святих - творчу майстерню, де можна поспостерігати за роботою митців.
Так виглядають чотири етапи розпису керамічного виробу
Магазин при музеї завбільшки з сам музей, ще й фотографування в більшості секторів заборонено (мабуть, щоб конкуренти ідеї не вкрали :)).
Повертаюсь в спекотний день та йду кормити качок на набережній.
Отримую зауваження від поліції за відсутність маски на обличчі. Натягаю. Чимчикую на зупинку. Зверніть увагу, нам потрібен автобус в напрямку Nevsehir (Невшехір), але обов’язково спитайте у водія, чи їде він в Гьореме. Бо я спочатку намагалась запхатись в автобус, що не заїжджає в місто.
Про Гьореме та маркетинг. Як тільки стало зрозуміло, що переважна більшість відпочиваючих тут українці, крамниці та ресторани швидесенько переорієнтувались на потенційного споживача. Українізоване меню, українські пісні, що долинали з відчинених кафетеріїв, продавець морозива, який без акценту кричав: "Смачне морозиво!". Мимо не пройдеш. Бо вдалий маркетинг потрібно підтримати фінансово ))
Була у мене мрія спробувати місцевий testi kebapi (він же pottery kebab). Це приготоване в глиняному горщику м’ясо з овочами. Але головне в процесі не стільки саме блюдо, скільки його подача офіціантом з ефектним розбиванням горщика спеціальним ножем.
Очікування (світлини звідси та звідси)
Ковід-реальність - їжа на виніс у пластикових лоточках. Ех :(( Але було смачно. Хоч і трохи загостро, як на мене.
Місяць, наче те сонце, сяє на повну потужність. Ще один чудовий день добіг до свого завершення. Дякую, Каппадокія! Ти вмієш бути такою різною, що я не втомлююсь відкривати тебе знов і знов...
Pradė kite č ia: 1 dalis < , Частина 2 strong> , Части 3 < / em> , Частана 4 em> , 5 dalis , 6 dalis , < em> Часта 7 , 8 dalis , 9 dalis , 10 dalis , 11 dalis .
Techninė dalis su ž emė lapiais, nuorodomis ir visų serijų santrauka yra č ia .
7 diena. Suplanuotas ankstyvas kilimas. Niekada nevilkė jau suknelė s, kuri č ia atskrido tik fotosesijai balionų fone. Nuuuuuu, ką aš tau galiu pasakyti. Bushri magija baigė si)) Ne, balionai skrido. Tač iau jų buvo taip katastrofiš kai maž ai, kad atrodė , kad juos galima suskaič iuoti ant vienos rankos pirš tų .
Atė jo mano eilė pasveikinti atvykė lius nuo ž emė s))
Papusryč iauju ir einu tiesiai į autobusų stotį . Č ia nė ra vieš ojo transporto tvarkaraš č io kaip klasė je. Bet jie man mojuoja stotelė je (prieš bankomatus) ir rekomenduoja ten laukti savo autobuso. Aš laukiu. Policija važ iuoja ž irgais.
Man nereikė jo ilgai laukti. Autobusas atvaž iavo. Bilietų kainos yra są moningos. Kaukė reikalinga.
Avanos . Geografiš kai Avanos nebė ra Kapadokija. Č ia nė ra urvinių baž nyč ių , pož eminių miestų ar vaizdingų slė nių . O Avanos yra prie Kizilirmako upė s, kuri tarnauja kaip š iaurinė Kapadokijos siena.
Tač iau miestas yra į domus ir mė gstamas turistų , be to, į trauktas į daugumą standartinių ekskursijų programų .
Hetitų laikais (2000 m. pr. Kr. ) Avanos tarnavo kaip pasienio į tvirtinimas. Bet po to, kai Kizilirmako upė s (tuo metu vadintos Marasantija, vė liau Galis) krantuose buvo aptiktos molio nuosė dos, miestas tapo keramikos centru.
Š iuolaikinis „Avanos“ sveč ius pasitinka skulptū rine kompozicija, vaizduojanč ia puodž ius ir kilimų audė jas darbe. Netoliese yra keletas paukš č ių namelių su už raš u „Paukš č ių lizdas“ (ar vietiniai paukš č iai mokomi raš tingumo? ! : ))
Pė sč ių jų kabantis tiltelis, kuris siū buoja einant (ypač dž iaugiasi vaikai, papildomai ant jo plū duriuoja).
K i z i l i > > rmak arba iš vertus „Raudonoji upė “ yra ilgiausia Turkijoje (1350 km). Jis kilę s iš Kyzildag kalnų ir į teka į Juodą ją jū rą netoli Samsuno miesto, sudarydamas didelę deltą .
Kizilirmakas gavo savo pavadinimą dė l vandens spalvos. Gretimose dirvose gausu kalkakmenio ir gelež ies rū dos, todė l po gausių liū č ių upė parausta. Saulė tą dieną niekas neprimena specifinė s vietinio vandens spalvos.
Kaip jums patinka š is kraš tovaizdis? ; ))
Ne, jū s neklystate. Tai tikra gondola. Kaip ji migravo iš Italijos Venecijos į Avanosą , Turkiją ? Jokių legendų , dramų , paslaptingų mitų ar istorinių aliuzijų . Tik griež ta ir praktiš ka turistinė rinkodara.
2011 m. „Kapadokya Jet Boat & Gondola“ pradė jo bandomą jį pasiplaukiojimą gondola. Idė ja patiko ir pripratau. Než inia, kaip į tai reagavo Venecijos konkurentai))
Aš einu krantine
Maž as parkas su arkliais ir Levo Tolstojaus citatomis, kad medž ių kirtimas yra tarsi ž monių ž udymas, nes mes visi esame Dievo kū riniai.
Ar pastebė jote daugybę upė je plaukiojanč ių ž ą sų ir anč ių ?
Prieš keletą metų Avanos savivaldybė Kizilirmake inicijavo dirbtinė s salos paukš č iams sukū rimą . Nuo tada ž ą sų ir anč ių skaič ius nuolat auga, o jų maitinimas yra vienas mė gstamiausių turistų traukos objektų .
Ir viskas prasidė jo taip (nuotrauka iš č ia ) .
Kiek toliau prie upė s yra nedideli slenksč iai ir medinis vandens malū nas, rekonstruotas 2018 m.
Klasikoje galite plaukti krantinė je (negalvojau, kad tai tarptautinis reiš kinys! )
Arba apž iū rė kite parodą , skirtą Avanos praeič iai ir dabarč iai
Galite perskaityti ž inomiausią poeto  sik Seyrani frazę apie miestą : „Net aklieji ž ino kelią į Avanosą , nes jis pagamintas iš skaldytos keramikos“.
Arba susipaž inkite su vietinio instrumentininko ir vokalisto Selahattin Kü ç ü kdag, kuris yra vadinamas „Anatolijietiš ka lakš tingala“ dė l tobulo liaudies dainų atlikimo, kū ryba. Jo statula buvo kelis kartus iš ardyta, o paskui grą ž inta į savo vietą (matyt, ne visi renginiai kaip turkų folkloras : ).
Į domu, kaip karš ta moterims š iuose š yduose, kai aš beveik iš virtu plauč ių suknele (ir vis tiek nepaiso reikalavimo gatvė je dė vė ti kaukę! ).
Nusprendž iu, kad š iandien niekas niekur neskuba ir į sitaisau pavė syje prie upė s, pasigaunu dalį malonumo iš neskubanč io gyvenimo apmą stymo.
Į domios vandens paukš č ių rū š ys
Kū dikis (kas jie yra mi-mi-mi)
/>
Kitas paukš č ių stebė tojas
Bet tė vai budi!
Jie taip kolektyviai š nypš tė ant katė s, stengdamiesi jį į ką sti profilaktikai, kad jis nedrį so prieiti arč iau...
O paukš č ių č ia, aplinkinė je saloje, tikrai daug.
/>
Tę skime
/>
Mane labai nustebino virtų kukurū zų populiarumas mieste. Skerdyklose, kuriose tai virė ir parduodavo, pasitaikydavo kone kiekviename ž ingsnyje. Patiekite gatavą produktą grū dų pavidalu, pagardintu padaž u (keč upu, majonezu, pipirais, granatų sirupu arba pasirinkta citrina). O pardavė jas taip apsidž iaugė , kad buvo nufotografuotas, kad net nusiė mė kaukę ir pozavo mano fotoaparatui))
Einu į senamiestį.
„Avanos“ garsė ja keramikos ir kilimų audimo dirbtuvė mis, kuriose galima apž iū rė ti visą gamybos procesą ir, jei pageidaujate, jame dalyvauti.
Pirmoje parduotuvė je esate kvieč iami į dirbtuves, kuriose galite pamatyti, kaip keramikas dirba savo darbą . Beje, keramikos ratai č ia yra mechaniniai, tai yra, juos reikia nuolat stumti kojomis.
Visas vietinė je gamyboje naudojamas molis yra paimtas iš Kizilirmako upė s krantų . Aukš ta jo kokybė ž inoma nuo hetitų laikų.
Pati keramikos technologija nesikeič ia jau daugelį amž ių : keramikos ratas -> poliravimas suapvalintu metaliniu į rankiu -> lė tas dž iovinimas iš pradž ių dirbtuvė se, po to lauke -> kū renimas malkinė je krosnyje 950–1200 ° temperatū roje ( kartais kū renimas kartojamas, kad puodai į gautų ypač tamsią spalvą ).
Hetitų vyno ą soč iai su „skyle“ viduryje, simbolizuojanč ia saulę .
Kibelė yra vaisingumo deivė Anatolijos mitologijoje. Seniausi Cybele vaizdai datuojami 7000–6500 m. tai yra.
, tai yra, frygai, tuo metu gyvenę š iuolaikinė s Kapadokijos teritorijoje, turė jo motinos deivė s kultą (savotiš ką senovė s iš siliejimo matriarchiją ).
/>
Kyla aukš tyn
/>
Vietiniai mokomi tinkamai statyti automobilį ))
/>
Dar viena š eimos dirbtuvė ir salonas š alia daugiabuč io
Ir ką aš tau galiu pasakyti, kū rybinė energija, kuri pripildo visus aplinkinius, negali palikti abejingų . Net jei molinį puodą skyrė te nuo metalinė s keptuvė s))
Klaidž ioju siauromis gatvelė mis, ieš kodama prieigos prie apž valgos aikš telė s. Ž EMĖ LAPIAI. ME pieš ia kelią , kuris nuves į kitų ž monių kiemus, paskui į aklavietes. Taigi aš iš jungiu dirbtinį intelektą ir į jungiu moteriš ką logiką )) Atsikeliu. Č ia jau karaliauja kaimo idilė . O vieš buč ių pastatus keič ia vaizdingi griuvė siai.
/>
Kelias vingiuoja į virš ų
Po jū sų kojomis gausu geltonos jū ros, kurią „Google“ identifikuoja kaip Alyssum cuneifolium
Vietinė s kiaulpienė s mirga baltomis dė mė mis ant raudono molio dirvož emio
Peizaž as graž us, bet kaitriai saulei jais ilgai nesigrož ė si (
)
Grį ž ta
Vietiniai į mane ž iū ri rimtai))
Kas į domaus.
Š i į kyri paslauga, kuri taip paž enklinta turkų turistinė mis vietomis (deja, Goreme daugeliu atvejų nė ra iš imtis) - beje, nesuprantu, kas ir kada privertė vietinius priimti kaip aksiomą , kad jei prisikabinsi prie mirusio gniauž to potencialaus pirkė jo, ar tai garantija, kad ką nors nusipirksite? ! ! – Taip, prieš ingai nei tas pats Goreme, Avanose visai kitokie pož iū riai. Labai santū rus. Per atstumą . Su nuolatine pagarba. Vietinis stebuklas? Ar dė l to, kad turistai č ia daž niausiai irgi turkai, tik iš kitų miestų ?
Siauros gatvelė s. Į domi moters statula prie McDonald's. Kas č ia? Senovė s graikų pergalė s deivė ? Tada kodė l su karū na ir š alia greito maisto?
Elegantiš ka privataus namo zona
/>
Gü ray Mü ze . Pirmasis ir vienintelis pasaulyje pož eminis keramikos muziejus. Bendras jo plotas – 1600 kvadratinių metrų . m Vizitas kainuoja 20 lirų .
Muziejus pristato keramikos raidos etapus Anatolijoje nuo antikos iki š ių dienų . Parodos pradž ioje – š iuolaikinių meistrų darbų galerija.
Meno galerijų sektoriuje jaunieji menininkai gali pristatyti savo darbus, iš girsti kolegų ir visuomenė s nuomonę .
Valgykla su ž idiniu (gaila, kad dė l karantino apribojimų neveikia).
Toliau atsiduriame salė se, kur pristatomi garsių keramikos mokyklų ir dinastijų darbai.
Ismailas Yigitas dirba tradicine technika, nors ir nė ra „š eimos“ keramikas. Beje, gė lių dizainas kadaise buvo labai paplitę s tarp seldž iukų ir osmanų . Be to, odinė gė lė turi simbolinę reikš mę . Gvazdikas simbolizuoja sveikatą , granatas – vaisingumą ir klestė jimą , rož ė – meilę , o tulpė laikoma panaš ia į Alacho vardo raš ybą arabų kalba.
/>
Po darbo porceliano gamykloje Turgutas Tunas su ž mona į kū rė savo dirbtuves. Stengiasi derinti tradicines ir modernias meno kryptis.
Raš tas pavadinimu „Gyvybė s medis“. Š is papuoš alas sugrą ž ina mus į senovė s pagoniš kus tikė jimus, kur pagrindiniai dievai buvo gamtos jė gos. Medž iai tradiciš kai simbolizavo gyvavimo ciklą nuo gimimo iki mirties.
Š ie ar vilkai ar kiš kiai atrodo gana juokingai, o iš informacijos, kurią jie atstovauja, nerasta.
Parodoje pristatoma ir Keramikos muziejaus kū rybinė grupė
Buvo į domu pamatyti keramiką atskiruose paauksuotuose rė muose. Plytelė s kaip meno kū rinys. Neį prasta.
Mehmet Gü rsoy siekia atgaivinti Izniko keramikos meną , į kvė ptą XVI a. Osmanų meno tradicijos.
/>
Populiarus tarp Turkijos meistrų ir „gyvū nų “ formatų
/>
Ž uvis, kaip gerovė s ir sveikatos simbolis, taip pat yra gana į prastas pavyzdys vietinė je keramikoje
Tač iau gė lių motyvai vis dar yra labiausiai paplitę
Muziejus, be savo meninio komponento, turi dar dvi puikias pramogas. Pirma, č ia vė su (per karš tį – tai konkretus argumentas apsilankyti : )).
Antra, niekas iš darbuotojų nesikabina su jumis, než iū ri per petį , nesako pastabų , kai prieinate prie eksponatų . Taip ir naudojuosi, atidž iai ž iū rė damas į pieš imo techniką .
/>
Senovė s dirbinių salė je pristatoma kolektyvinė keramikos raidos Anatolijoje retrospektyva. Sutikite, kad ž monijos istoriją galiausiai galima gerai iš tirti pasikeitus jos buities darbams.
Ankstyvojo bronzos amž iaus minimalistiniai puodai
To meto stabų atvaizdai
Vidurinio bronzos amž iaus indai.
Pirmieji ornamentai pasirodo raš tų pavidalu.
Ceremoniniai prietaisai, kurie buvo plač iai naudojami nuo vyno gė rimo iki dalyvavimo aukose.
BC lempos
Ir prieš ingai – mū sų era, š viesus ir spalvingas XV a.
XIX amž iaus miniatiū ros
Į domu, kaip su draudimu vaizduoti bet kokį gyvą islame? Ar tada tai buvo į manoma?
Maž a jaunų jų keramikų darbų paroda. Fantazija tema „Jei ž emė kalbė tų “.
Muziejuje netgi vyksta š ventų jų š ventė – kū rybinė s dirbtuvė s, kuriose galima stebė ti menininkų darbus.
Taip atrodo keturi keramikos gaminio daž ymo etapai
Parduotuvė muziejuje yra tokio dydž io kaip pats muziejus, o fotografuoti daugumoje sektorių draudž iama (matyt, kad konkurentai nepavogtų idė jos : )).
/>
Grį ž tu karš tą dieną ir einu paš erti anč ių į krantinę .
Iš policijos gaunu pastabą dė l veido kaukė s nebuvimo. traukiu. Č imč ikas iki stotelė s. Atkreipkite dė mesį , kad mums reikia autobuso Nevsehir (Nevsehir) kryptimi, tač iau bū tinai paklauskite vairuotojo, ar jis važ iuoja į Goreme. Nes iš pradž ių bandž iau į sė sti į autobusą , kuris mieste nestoja.
Apie Goreme ir rinkodarą . Kai tik paaiš kė jo, kad didž ioji dauguma č ia atostogaujanč ių ukrainieč ių , parduotuvė s ir restoranai greitai persikė lė į potencialų vartotoją . Ukrainietinti valgiaraš č iai, iš atvirų kavinių sklindanč ios ukrainietiš kos dainos, ledų pardavė ja be akcento š aukianti: „Skanū s ledai! “. Pro š alį nepraeisi. Nes sė kminga rinkodara turi bū ti remiama finansiš kai))
Svajojau paragauti vietinio testi kebapi (dar ž inomo kaip keramikinis kebabas). Tai moliniame puode virta mė sa su darž ovė mis.
Tač iau pagrindinis dalykas procese yra ne tiek pats patiekalas, kiek jo patiekimas padavė jo į spū dingu puodo sulauž ymu specialiu peiliu.
Lū kesč iai (nuotraukos iš č ia ir taigi )
Kovid-reality – maistas iš sineš imui plastikiniuose padė kliuose. Ech: ((Bet buvo skanu. Nors š iek tiek aš troka, kaip man.
Mė nulis, kaip ir saulė , š vieč ia visa galia. Baigė si dar viena puiki diena. Ač iū , Kapadokija! Galite bū ti tokie skirtingi, kad aš nepavargstu jums vė l ir vė l atskleisti...
