Початок тут: Частина 1, Частина 2, Частина 3, Частина 4, Частина 5.
Технічна частина з картами, посиланнями та коротким змістом всіх серій розташована тут.
День 4. Ранок видався похмурим і холодним. До +8° життя мене не готувало ))
Нявкалка вальяжно вляглася на моє місце в їдальні, довелося моститися поруч:
Ще одна улюблена фотомодель – троянда цікавезного фіолетового відтінку:
Турецькі балкони, як і більшість наших у сезон, заставлені горщиками з розсадою:
Починаю свій день з відвідин Göreme Açik Hava Müzesi (Музею під відкритим небом). Вартість вхідного квитка 100 лір. Окремо оплачується Karanlik Kilise, ціна питання 30 лір. Фотографувати в церквах заборонено (за цим слідкують спеціально навчені люди), на території ж музейного комплексу зйомка дозволена. І не забудьте вдягнути маску!
Віртуально прогулятися музеєм можна за посиланням. Світлини з храмів, використані далі, в основному запозичені тут: джерело 1, джерело 2, джерело 3.
Музей – це величезний монастирський комплекс з церквами, каплицями, жилими та господарчими спорудами. Активно функціонував за своїм прямим призначенням з 4-го по 13-те століття. Вважається, що саме тут була започаткована система монастирської освіти, яка згодом розповсюдилась і на інші регіони Анатолії.
Загалом комплекс має два десятки скельних храмів, але відкриті для відвідування лише деякі з них (інші зачинені через небезпеку обвалу).
До таких зачинених відносять і Rahibeler Manastiri. Цей 6-ти поверховий скельний масив, розташований ліворуч від входу в музей, був колись жіночим монастирем. Ще донедавна в нижню частину споруди пускали відвідувачів, зараз вона повністю закрита.
Aziz Basil Sapeli. Каплиця Святого Василя датована 11-м століттям та присвячена одному з найбільш шанованих в Каппадокії Cвятих. Він, до речі, народився неподалік від цих місць, в містечку Кайсері.
Прикриті ґратами ніші в підлозі – це могили меценатів та інших шанованих людей. Найкраще збережена фреска зображує Святого Георгія, який також народився в Каппадокії. На мене ж найбільше враження справила відкрита гробниця та череп з виразом страждання на ньому (ніколи не думала, що кістки можуть так яскраво передавати емоції).
Elmali Kilise. Яблучна церква побудована приблизно в середині 11-го століття. Має чотири колони та дев’ять куполів. Вхід в неї пролягає через систему тунелів.
Вважається, що храм отримав свою назву через шар, який тримає в руках Архангел Михаїл, бо його могли сплутати з яблуком. А як ми пам’ятаємо, назви церков в регіоні не є автентичними і давались мусульманами по тому, що їм найбільше впадало в око в тій чи іншій церкві.
Фотозамальовки по дорозі:
Azize Barbara Sapeli. Цю каплицю побудували візантійські воїни, присвятивши її своїй покровительці – Святій Варварі. Датується другою половиною 11-го століття.
В цій церкві хочеться звернути увагу на два моменти. По-перше, розпис в ній є яскравим прикладом періоду іконоборства, коли в храмах дозволялось зображувати виключно символи та орнаменти. По-друге, нанесення таких візерунків відбувалось прямо на скелю червоною фарбою (вохрою). Ця техніка є найбільш довговічною, оскільки з часом порода поглинає колір і тоді малюнки не можна навіть здерти.
Aziz Onuphrius Kilisesi. Церква Святого Онуфрія, що датується 11-м століттям, є більш відомою за назвою Yilanli Kilise (Зміїна). Вона невелика за розмірами та вважається недобудованою.
Своє найменування отримала через поваленого Святими дракона, якого вочевидь сплутали зі змієм.
Цікавою є фреска, що зображує Святого Онуфрія, у якого з одягу присутній лише фіговий листочок.
Біля церков зазвичай розташовувались побутові приміщення: трапезні, кухні, комори. Збереглися також глиняні печі – тандири і локальні монастирські виноробні. Зверніть увагу, що стіл і лавки в їдальні знаходяться майже на одному рівні. Це тому, що ченці мали приймати їжу низько вклоняючись до столу, дякуючи в такий спосіб Богу за хліб насущний.
В одній з трапезних на торцевій стіні зображена фреска "Тайна вечеря", де Тіло Христове представлене у вигляді риби.
Гуляємо далі:
Наступна церква, судячи з таблички, носить назву Isimsiz Sapeli. Але споруда з такою назвою, якщо вірити музейній карті, не може знаходиться в цьому місці. Тут має бути Malta Haçli Kilise або церква Мальтійських хрестоносців.
Стародавня система вентиляції:
Розписи в храмі майже не збереглись, тільки хрести на стелі та стінах:
З хрестами, до речі, ще одна дилема. Одна з версій називає їх мальтійськими, бо вони мають подібну форму (звідси пішла і назва церкви). Інша теорія стверджує, що це ранньохристиянські хрести Костянтина. Третій варіант вбачає тут зашифровану монограму імені Христа (ΙΧΘΥΣ або дослівно "риба"), яка вписана в коло – символ вічного циклу життя, смерті та переродження душі.
Десь поряд лунає акапельний церковний спів. Група черниць, які також приїхали на екскурсію, отак імпровізовано та натхненно наповнює тутешню атмосферу чимось душевно-щемливим.
Музейний комплекс, який до того був лиш зібранням артефактів давно минулих днів, раптово пронизується енергією самого життя. Час зупиняється. Картинка оживає. Мурахи по шкірі. Всесвіт бездоганно вміє зводити в просторі людей та обставини для отримання максимально вражаючого ефекту.
Karanlik Kilise. Темна церква була побудована в 11-му столітті. Отримала свою назву через практично відсутнє джерело природного світла, бо мала єдине віконце у нартексі.
Довгий час храм використовувався в якості голубника. Але це той випадок, коли не було б щастя, так нещастя допомогло. Голубиний послід виявився гарним консервантом і кілька років послідуючої реставрації явили світу рідкісний зразок візантійського мистецтва. Для відвідин цього храму потрібен окремий квиток (30 лір).
Azize Katarina Sapeli. Невелика каплиця Святої Катерини датується 11-м століттям. Містить у собі дев’ять гробниць на підлозі та дві у нішах (так звані аркозолії). На час мого відвідування була зачинена.
Çarikli Kilise. Церква з сандалями побудована в кінці 12-го або на початку 13-го століття. Цей храм є наймолодший з усього комплексу.
Назва церкви походить від двох відбитків ніг (сандалій) під фрескою Вознесіння. Відбитки уособлюють останній залишений Ісусом слід перед вознесінням на небо. Фреска Вознесіння вважається точною копією тієї, що знаходиться в однойменній церкві Єрусалима.
Судячи з музейної карти тут розташований монастирський цвинтар – Mezarlar (Graves).
Види на долину та територію монастиря:
Остання відкрита для відвідування церква Tokali Kilise або Церква з пряжкою є однією з найбільших в Каппадокії. Знаходиться за 100 метрів від основної території музею.
Історія цього храму починається у 800-х роках з простого скиту одинокого ченця. Трохи пізніше навколо житла відлюдника будується (чи правильніше казати видовбується?) капличка (зараз ця частина називається Старою церквою). Через кілька років з’являється Нижня церква, яка була задумана як місце поховання меценатів та покровителів храму.
І, нарешті, в 960-хх роках вибудовується велична Нова церква, яка об’єднує вже існуючи храми в один комплекс. Для її розпису був запрошений майстер з Константинополя, який використав у своїй роботі справжнє золото та дорогі блакитні пігменти (синій лазурит).
З 2011 року італійські реставратори приїжджають сюди щоліта та приєднуються до місцевих майстрів, продовжуючи скрупульозно відновлювати старі фрески.
P.S. Церков отримала свою назву через подібність великої земної кулі, зображеної в апсиді, до пряжки (вдивлялась, вдивлялась, але пряжку я там так і не побачила, мабуть, маю недостатньо розвинуту уяву)).
Pradė kite č ia: 1 dalis , = "https://www.turpravda.ua/tr/blog-478013.html"> Части 2 , 3 dalis , 4 dalis , 5 dalis .
Techninė dalis su ž emė lapiais, nuorodomis ir visų serijų santrauka yra č ia .
4 diena. Rytas atrodė niū rus ir š altas. Gyvenimas manę s neparuoš ė + 8 °))
/>
Miautojas atsisė do į mano vietą valgomajame, aš turė jau š alia asfaltuoti:
Kitas mė gstamiausias modelis – į domaus purpurinio atspalvio rož ė :
Turkiš ki balkonai, kaip ir daugelis mū sų sezono metu, už pildyti vazonais su sodinukais:
Dieną pradedu apsilankę s Gö reme Aç ik Hava Mü zesi (muziejus po atviru dangumi). Į ė jimas – 100 lirų . Karanlik Kilise mokama atskirai, kaina 30 lirų . Fotografuoti baž nyč iose draudž iama (tai stebi specialiai apmokyti ž monė s), o muziejaus komplekso teritorijoje fotografuoti leidž iama. Ir nepamirš kite dė vė ti kaukė s!
Galite virtualiai pasivaikš č ioti po muziejų spustelė ję nuorodą . Ž emiau naudojami š ventyklų vaizdai daž niausiai pasiskolinti č ia: 1 š altinis , < a href="https://www.kapadokyadayim.com/goreme-acik-hava-muzesi/"> 2 š altinis , 3 š altinis .
Muziejus yra didž iulis vienuolyno kompleksas su baž nyč iomis, koplyč iomis, gyvenamaisiais ir ū kiniais pastatais. Aktyviai pagal paskirtį veikė IV–XIII a. Manoma, kad č ia buvo pradė ta kurti vienuolinio ugdymo sistema, vė liau iš plitusi ir kituose Anatolijos regionuose.
Iš viso komplekse yra dvi deš imtys uolų š ventyklų , tač iau tik kai kurios iš jų yra atviros visuomenei (kitos už darytos dė l griū ties pavojaus).
Tokie už dari yra Rahibeler Manastiri. Š i 6 aukš tų uola, esanti kairė je nuo į ė jimo į muziejų , kadaise buvo vienuolynas. Dar visai neseniai lankytojai buvo leidž iami į apatinę pastato dalį , dabar ji visiš kai už daryta.
Aziz Basil Sapeli. Š v. Vasilijaus koplyč ia datuojama XI amž iuje ir yra skirta vienam iš labiausiai gerbiamų Kapadokijos š ventų jų . Jis, beje, gimė netoli š ių vietų , Kayseri miestelyje.
Grotelių niš os grindyse yra globė jų ir kitų gerbiamų ž monių kapai. Geriausiai iš likusioje freskoje pavaizduotas taip pat Kapadokijoje gimę s Š v.
Mane didž iausią į spū dį paliko atviras kapas ir kaukolė su kanč ios iš raiš ka (niekada nemaniau, kad kaulai gali taip ryš kiai perteikti emocijas).
Elmali Kilise. Obuolių baž nyč ia buvo pastatyta maž daug XI amž iaus viduryje. Jame yra keturios kolonos ir devyni kupolai. Į ė jimas į jį eina per tunelių sistemą .
Manoma, kad š ventykla savo pavadinimą gavo nuo arkangelo Mykolo rankose laikytų rutulio, nes jį buvo galima supainioti su obuoliu. Ir, kaip prisimename, regiono baž nyč ių pavadinimai nė ra autentiš ki ir juos davė musulmonai, nes jie buvo labiausiai pastebimi konkreč ioje baž nyč ioje.
Kelio nuotraukos:
com/pw/ACtC-3fxLJ7DDs9Y75WZDfgeloG72ALIYZyasH_XdTCGQOC-SPmmtQ1Dk30vWpNHZuHx4n6ZKyQVnlpAZlOyvsZ-Z6RQ-dSUjhDdx1nh3cHPPks5c8rV067Qn85wI0flcpQ38oTN8EWXqB2_gc8u8bjhCXZt=w1400-h933-no? authuser=0" />
Azize Barbara Sapeli. Š ią koplyč ią pastatė Bizantijos kariai, skirdami ją savo globė jai Š v. Barborai. Ji datuojama antroje XI amž iaus pusė je.
Š ioje baž nyč ioje noriu atkreipti dė mesį į du dalykus. Pirma, jame esantis paveikslas yra ryš kus ikonoklazmo laikotarpio pavyzdys, kai š ventyklose buvo leista vaizduoti tik simbolius ir ornamentus. Antra, tokie raš tai buvo dedami tiesiai ant uolos raudonais daž ais (ochra). Š i technika yra patvariausia, nes laikui bė gant veislė sugeria spalvą ir tada pieš iniai net negali nusilupti.
Azizas Onuphrius Kilisesi . XI a. Š v. Onufrio baž nyč ia geriau ž inoma kaip Yilanli Kilise . Jis yra maž o dydž io ir laikomas nebaigtu.
Jis gavo savo pavadinimą nuo š ventų jų nuversto drakono, kuris, matyt, buvo supainiotas su gyvate.
Į domi freska, vaizduojanti š v. Onufrijų , kurio drabuž iuose yra tik figos lapas.
Prie baž nyč ių daž niausiai bū davo gyvenamosios patalpos: valgyklos, virtuvė s, tvartai. Taip pat buvo iš saugotos molio krosnys – tandyrai ir vietinė s vienuolyno vyninė s. Atkreipkite dė mesį , kad stalas ir suolai valgomajame yra beveik tame pač iame lygyje. Taip yra todė l, kad vienuoliai turė jo valgyti ž emai nusilenkę prie stalo, taip dė kodami Dievui už kasdienę duoną .
Vienoje iš galinė s sienos refektorių yra freska „Vakarienė s paslaptis“, kurioje Kristaus Kū nas pavaizduotas ž uvies pavidalu.
Tę skime:
Kita baž nyč ia, pagal planš etę , vadinasi Isimsiz Sapeli. Bet pastato tokiu pavadinimu, pagal muziejaus ž emė lapį , š ioje vietoje negali bū ti. Turė tų bū ti Malta Haç li Kilise arba Maltos kryž iuoč ių baž nyč ia.
Senovinė vė dinimo sistema:
Š ventyklos paveikslai beveik neiš likę , tik kryž iai ant lubų ir sienų :
Dar viena dilema su kryž iais. Viena versija juos vadina maltieč iais, nes turi panaš ią formą (iš č ia ir kilo baž nyč ios pavadinimas). Kita teorija teigia, kad tai ankstyvieji krikš č ionių Konstantino kryž iai.
Treč ioji versija č ia mato š ifruotą Kristaus vardo monogramą (Ι Χ Θ Υ Σ arba paž odž iui „ž uvis“), kuri į raš yta apskritime – amž inojo gyvenimo ciklo, mirties ir sielos atgimimo simboliu.
Kaž kur netoliese girdimas a cappella baž nyč ios giedojimas. Grupė vienuolių , kurios taip pat atvyko į ekskursiją , taip improvizuotos ir į kvė ptos, už pildo vietinę atmosferą kaž kuo emocinga.
Muziejaus kompleksas, kuris anksč iau buvo tik senų dienų artefaktų kolekcija, staiga persmelktas pač ios gyvybė s energijos. Laikas sustoja. Paveikslas atgyja. Skruzdė lė s ant odos. Visata puikiai sugeba iš kelti ž mones ir aplinkybes į kosmosą , kad gautų į spū dingiausią efektą .
Karanlik Kilise. Tamsos baž nyč ia buvo pastatyta XI a. Jis gavo savo pavadinimą , nes beveik nebuvo natū ralios š viesos š altinio, nes nartekse buvo vienas langas.
Baž nyč ios pavadinimas kilę s iš dviejų pė dsakų (sandalų ) po Ž engimo į dangų freska. Atspaudai atspindi paskutinį Jė zaus paliktą pė dsaką prieš pakildamas į dangų.
Ž engimo į dangų freska laikoma tikslia to paties pavadinimo Jeruzalė s baž nyč ioje esanč ios freska.
Pagal muziejaus ž emė lapį yra vienuolyno kapinė s – Mezarlar (Graves).
Slė nio ir vienuolyno teritorijos vaizdai:
Paskutinė atvira baž nyč ia, kurią reikia aplankyti, yra Tokali Kilise arba susegta baž nyč ia yra viena didž iausių Kapadokijoje. Į sikū rę s 100 metrų nuo pagrindinė s muziejaus zonos.
Š ios š ventyklos istorija prasideda 800-aisiais nuo paprasto vieniš o vienuolio atsiskyrė lio. Kiek vė liau aplink atsiskyrė lio bū stą buvo pastatyta koplyč ia (o gal geriau sakyti, kad ji kasama? ) (Dabar š i dalis vadinama Seną ja baž nyč ia).
Po kelerių metų atsirado Ž emutinė baž nyč ia, kuri buvo sumanyta kaip baž nyč ios globė jų ir globė jų laidojimo vieta.
Galiausiai 960-aisiais buvo pastatyta didinga Naujoji baž nyč ia, sujungusi esamas baž nyč ias į vieną kompleksą . Jį nudaž yti buvo pakviestas meistras iš Konstantinopolio, kuris savo darbe naudojo tikrą auksą ir brangius mė lynus pigmentus (mė lyną jį lazuritą ).
Nuo 2011 m. italų restauratoriai č ia atvyksta kiekvieną vasarą ir prisijungia prie vietinių meistrų ir toliau kruopš č iai restauruoja senas freskas.
Pavadinimą baž nyč ia gavo dė l apsidė je pavaizduoto didelio gaublio panaš umo į sagtį (nustebau, nustebau, bet sagties ten taip ir nemač iau, matyt, turiu neiš sivysč iusią vaizduotę )).
