Ольга пригадує, як нюхала хліб, якого не бачила два місяці. Вони з сусідами розпалювали багаття біля багатоповерхівки і на вогні готували їжу. Так робили й усі інші мешканці Ізюма, адже в місті немає ні світла, ні газу, а в декого й ні води поблизу. Мобільний зв’язок можна зловити лише на горі.
Система центрального опалення в Ізюмі також зруйнована. Майже всі котельні розбомблені. У приватному секторі є такі будинки, що їх розривами просто увігнало в землю: від одного “приходу” шість будинків знесло одразу. У багатьох будівлях, яким “пощастило”, немає вікон, а в деяких ще й дах продірявлений.
Протягом березня Ізюм пережив безперервні авіаудари та обстріли з усього наявного озброєння. Місто, яке отримало від загарбників найбільше ракетних ударів і в якому російських військових було вдвічі більше, ніж залишалося мешканців. Шість із десяти катівень, які правоохоронці вже виявили на деокупованих територіях області, діяли саме тут.
В останні дні, коли українські та зарубіжні журналісти потрапили до Ізюма, зазвучали порівняння: «Гірше Бучі», «Харківський Маріуполь», «Зруйнованіший Бородянки». Хтось навпаки каже, що не можна й порівняти з іншими зруйнованими містами, де панував російський терор, настільки побачене жахає. Те, що стверджують пересічні ізюмці, напевне, найточніше характеризує реальність: Ізюму – нема…
Міська влада ще наприкінці березня, після остаточного захоплення міста росіянами, повідомляла про 80% зруйнованої інфраструктури та житлової забудови. Повернувшись у місто, посадовці були шоковані не наслідками бомбардувань, вони їм були відомі. Влада приголомшена кількістю людей, які виживали у місті.
Слідчому управлінню стало відомо про ще одну жахливу історію, як трапилась під час окупації Харківської області. Це розповіли іноземці, коли опинилися під захистом української поліції.
Сім громадян Шрі-Ланки - жінка та 6 чоловіків на початку повномасштабного вторгнення знаходились у Купянську. Вони злякались війни, та вирішили нікуди не виїжджати, а заховатись. У травні вони намагались пішки дійти до Харкова. Але на першому ж блокпосту армії рф їх затримали, зв’язали їм руки, вдягли мішки на голову та відвезли до імпровізованої в’язниці у Вовчанську.
Там шрі-ланкійців тримали у нелюдяних умовах, змушували працювати прибиральниками. Жінку тримали в карцері два місяці! Двом з них відривали нігті, одного били дверима по голові. Так як рашисти не спілкуються англійською, то іноземці так і не зрозуміли, що взагалі росіяни від них хотіли, і за що їх катували. Єдине, що вони зрозуміли - росіяни під час тортур казали “money”. Судячи з цього, друга армія світу вимагала з затриманих іноземців з Шрі-ланки гроші.
Після деокупації Вовчанську іноземці знову вирішили піти до Харкова пішки - і по дорозі їх зустрів охоронець готелю, який приютив та повідомив про це українській поліції.
Слідче управління наразі проводить слідчі дії, допитує їх в якості потерпілих, та встановлює усі деталі. Вже є зв’язок з посольством Шрі-Ланки, а усім іноземцям поліцією забезпечено безпеку та належні умови для проживання.
Такі жахи не можуть бути в тиші, кожен повинен знати про це. Вдячний журналістам, які сьогодні разом з нами відвідали іноземців, та розпитали їх про це все.
Жоден злочин рашистів не залишиться непоміченим, як би їх пропаганда не намагалась усе перекрутити або заховати.
В Ізюмі триває ексгумація тіл зі знайденого масового поховання на околиці міста. Ексгумувано тіло цивільного чоловіка зі слідами тортур із могили номер 91. У нього, повідомив судмедексперт після візуального огляду, були зв’язані руки за спиною та відрізана мошонка. Особа чоловіка та його вік на даний момент не встановлені. Якщо маєте міцні нерви - фото з ексгумації від журналістів за посиланням.
На території прикордонної Сумщини зараз гаряче, росіяни гатять по всій довжині кордону. Вчора було обстріляно 10 громад області. Поранено четверо цивільних мешканців, пошкоджені два десятка будинків, сім авто, два підприємства, школа, садочок та сільський будинок культури. Уламками російських снарядів у людей повбивало домашню худобу. В кількох громадах пошкоджені лінії електропередач. Carthago delenda est.
"Це війна проти дикої орди за цивілізацію".Жорстокі бої з росіянами на півдні очима штурмовика 128-ої бригади. Тож, коли радіємо звільненій території ні на секунду не забуваємо про страшну ціну, котру за це заплачено.
У росіян набагато більші втрати. Це видається неймовірним, адже ми йшли на штурм, а вони оборонялися, тому за канонами бою втрати мали бути дзеркально протилежними. Але що мені до росіян, якщо загинули мої товариші.
Щоб відбити невеликий клаптик землі, заплатили своїми життями восьмеро бійців із нашої роти. Четверо були із Закарпаття, двоє з Київщини, по одному з Дніпропетровщини й Хмельниччини. Наймолодшому, Роману, було 24, найстаршому (його теж звали Роман) – 59.
Для мене це війна – не за територію, а за цінності й принципи. Процеси, які почалися після Майдану – це рух до демократії, до людських свобод. І мені це до душі.
А росія несе зовсім інші цінності, основна з яких – рабство. Подивіться на ті ж поневолені народи, які воюють проти нас, – дагестанці, буряти та інші. Це люди, які вже не пам'ятають своєї мови й культури, у них фейкова самоідентичність, вони кажуть, що вони "русскіє". Я не хочу такого своїй країні.
Чотири дні поспіль російські військові обстрілюють село Волфине на Сумщині. Зруйновані приватні будинки, згорів склад з пшеницею, вбило понад сотню свиней та коня, пошкоджені будівлі ферми та сільгосптехніка.
На майбутнє нам потрібна демілітаризована зона вглиб росії кілометрів на 50-100, щоб на відстань пострілу до нас не наближались.
Репортаж про будні піхотинців 93 бригади Холодний Яр, яких постійно штурмують групи ПВК «Вагнера». Неподалік позицій досі лежать тіла ворожих найманців, які ворог не може забрати. Також холодноярці забрали у якості трофея рідкісний російський гранатомет ГМ-94.
І ще один репортаж з визволеного міста. Гіркота Ізюма. Як вижило та як живе зруйноване місто.
Ольга пригадує, як нюхала хліб, якого не бачила два місяці. Вони з сусідами розпалювали багаття біля багатоповерхівки і на вогні готували їжу. Так робили й усі інші мешканці Ізюма, адже в місті немає ні світла, ні газу, а в декого й ні води поблизу. Мобільний зв’язок можна зловити лише на горі.
Система центрального опалення в Ізюмі також зруйнована. Майже всі котельні розбомблені. У приватному секторі є такі будинки, що їх розривами просто увігнало в землю: від одного “приходу” шість будинків знесло одразу. У багатьох будівлях, яким “пощастило”, немає вікон, а в деяких ще й дах продірявлений.
Керівник Фонду "Повернись Живим" Тарас Чмут розповість про стан протиповітряної оборони України, нові завдання та виклики, а також:
- чим загрожують іранські дрони?
- що Україна очікує від новітніх комплексів NASAMS та IRIS-T?
- як Україні "посадити" російську авіацію - коли закінчаться російські ракети?
Замість тисячі слів.
Катівня-в'язниця росіян у Куп'янську, в якій вони знущалися над місцевими жителями.
Протягом березня Ізюм пережив безперервні авіаудари та обстріли з усього наявного озброєння. Місто, яке отримало від загарбників найбільше ракетних ударів і в якому російських військових було вдвічі більше, ніж залишалося мешканців. Шість із десяти катівень, які правоохоронці вже виявили на деокупованих територіях області, діяли саме тут.
В останні дні, коли українські та зарубіжні журналісти потрапили до Ізюма, зазвучали порівняння: «Гірше Бучі», «Харківський Маріуполь», «Зруйнованіший Бородянки». Хтось навпаки каже, що не можна й порівняти з іншими зруйнованими містами, де панував російський терор, настільки побачене жахає. Те, що стверджують пересічні ізюмці, напевне, найточніше характеризує реальність: Ізюму – нема…
Міська влада ще наприкінці березня, після остаточного захоплення міста росіянами, повідомляла про 80% зруйнованої інфраструктури та житлової забудови. Повернувшись у місто, посадовці були шоковані не наслідками бомбардувань, вони їм були відомі. Влада приголомшена кількістю людей, які виживали у місті.
Сергій Болвінов
1 год ·
Громадяни Шрі-Ланки в полоні у рашистів
Слідчому управлінню стало відомо про ще одну жахливу історію, як трапилась під час окупації Харківської області. Це розповіли іноземці, коли опинилися під захистом української поліції.
Сім громадян Шрі-Ланки - жінка та 6 чоловіків на початку повномасштабного вторгнення знаходились у Купянську. Вони злякались війни, та вирішили нікуди не виїжджати, а заховатись. У травні вони намагались пішки дійти до Харкова. Але на першому ж блокпосту армії рф їх затримали, зв’язали їм руки, вдягли мішки на голову та відвезли до імпровізованої в’язниці у Вовчанську.
Там шрі-ланкійців тримали у нелюдяних умовах, змушували працювати прибиральниками. Жінку тримали в карцері два місяці! Двом з них відривали нігті, одного били дверима по голові. Так як рашисти не спілкуються англійською, то іноземці так і не зрозуміли, що взагалі росіяни від них хотіли, і за що їх катували. Єдине, що вони зрозуміли - росіяни під час тортур казали “money”. Судячи з цього, друга армія світу вимагала з затриманих іноземців з Шрі-ланки гроші.
Після деокупації Вовчанську іноземці знову вирішили піти до Харкова пішки - і по дорозі їх зустрів охоронець готелю, який приютив та повідомив про це українській поліції.
Слідче управління наразі проводить слідчі дії, допитує їх в якості потерпілих, та встановлює усі деталі. Вже є зв’язок з посольством Шрі-Ланки, а усім іноземцям поліцією забезпечено безпеку та належні умови для проживання.
Такі жахи не можуть бути в тиші, кожен повинен знати про це. Вдячний журналістам, які сьогодні разом з нами відвідали іноземців, та розпитали їх про це все.
Жоден злочин рашистів не залишиться непоміченим, як би їх пропаганда не намагалась усе перекрутити або заховати.
Блогер Сергій Тітов присвятив вірш українцям, закатованим рашистськими нелюдями в Ізюмі.
В Ізюмі триває ексгумація тіл зі знайденого масового поховання на околиці міста. Ексгумувано тіло цивільного чоловіка зі слідами тортур із могили номер 91. У нього, повідомив судмедексперт після візуального огляду, були зв’язані руки за спиною та відрізана мошонка. Особа чоловіка та його вік на даний момент не встановлені. Якщо маєте міцні нерви - фото з ексгумації від журналістів за посиланням.
93-тя ОМБр Холодний Яр
Стало відомо, що рука з синьо-жовтими браслетами з поховання в Ізюмі - це фрагмент тіла військового з Нікополя.
Фотографія з процедури ексгумації облетіла весь світ – вражаючий знімок почорнілої руки із браслетом кольору українського прапору.
Мешканка Нікополя Оксана Сова упізнала свого чоловіка за татуюванням на тілі.
ЇЇ коханий - 36-річний боєць нашої славетної 93-ї бригади Холодний Яр Сергій Сова. У Героя залишилося двоє дітей.
Вічна Слава Герою!
Українські діти пишуть про щастя та безпеку.
Залізнична станція Козачої Лопані, в якій окупанти облаштували штаб, виглядає наразі отак.
Тарас Шевченко перед зруйнованою будівлею Палацу культури у відвойованому місті Дергачі (Харківщина).
Повернення наших героїв - супер новина! Як ми чекали цього! Швидкого їм відновлення.
На території прикордонної Сумщини зараз гаряче, росіяни гатять по всій довжині кордону. Вчора було обстріляно 10 громад області. Поранено четверо цивільних мешканців, пошкоджені два десятка будинків, сім авто, два підприємства, школа, садочок та сільський будинок культури. Уламками російських снарядів у людей повбивало домашню худобу. В кількох громадах пошкоджені лінії електропередач. Carthago delenda est.
"Це війна проти дикої орди за цивілізацію". Жорстокі бої з росіянами на півдні очима штурмовика 128-ої бригади. Тож, коли радіємо звільненій території ні на секунду не забуваємо про страшну ціну, котру за це заплачено.
У росіян набагато більші втрати. Це видається неймовірним, адже ми йшли на штурм, а вони оборонялися, тому за канонами бою втрати мали бути дзеркально протилежними. Але що мені до росіян, якщо загинули мої товариші.
Щоб відбити невеликий клаптик землі, заплатили своїми життями восьмеро бійців із нашої роти. Четверо були із Закарпаття, двоє з Київщини, по одному з Дніпропетровщини й Хмельниччини. Наймолодшому, Роману, було 24, найстаршому (його теж звали Роман) – 59.
Для мене це війна – не за територію, а за цінності й принципи. Процеси, які почалися після Майдану – це рух до демократії, до людських свобод. І мені це до душі.
А росія несе зовсім інші цінності, основна з яких – рабство. Подивіться на ті ж поневолені народи, які воюють проти нас, – дагестанці, буряти та інші. Це люди, які вже не пам'ятають своєї мови й культури, у них фейкова самоідентичність, вони кажуть, що вони "русскіє". Я не хочу такого своїй країні.
Чотири дні поспіль російські військові обстрілюють село Волфине на Сумщині. Зруйновані приватні будинки, згорів склад з пшеницею, вбило понад сотню свиней та коня, пошкоджені будівлі ферми та сільгосптехніка.
На майбутнє нам потрібна демілітаризована зона вглиб росії кілометрів на 50-100, щоб на відстань пострілу до нас не наближались.
Репортаж про будні піхотинців 93 бригади Холодний Яр, яких постійно штурмують групи ПВК «Вагнера». Неподалік позицій досі лежать тіла ворожих найманців, які ворог не може забрати. Також холодноярці забрали у якості трофея рідкісний російський гранатомет ГМ-94.