Місто Барвінкове знаходиться на Харківщині, майже на кордоні з Донецькою областю. Лінія фронту пролягає зовсім близько, у 20-25 кілометрах. Росіяни обстрілюють місто невпинно, днями прилетіло і у місцеву бібліотеку. Директор місцевого краєзнавчого музею Микола Зелений розповідає: коли починаються обстріли, то таке відчуття, що це відбувається прямо у тебе під вікном. Проте чоловік налаштований оптимістично. Каже, що після війни бібліотеку відбудуємо і знов наповнимо її книгами. «В мене вдома до 1000 книг, я їх здам одразу», — каже він.
lulusha, теж ловила себе на думках, що мої знання географії країни значно покращилися. Але хотілося б їх покращувати в подорожах, а не відслідковуючи гарячі точки та зони обстрілів.
На Сумщину стабільно прилітає. Ще одна доба в прикордонні:
- 10:00 по Есманській громаді росіяни відкрили вогонь з мінометів, 10 прильотів.
- 13:00 артобстріл Краснопільської громади. Одна людина від отриманих поранень загинула.
- 17:30 росіяни відкрили мінометний вогонь по Великописарівській громаді, всього 18 приходів.
- 00:30 рашисти мінометним вогнем пошкодили будинки у Ворожбі та лінії електропередач. Близько 5 прильотів, у кількох будинках вибиті вікна, посічені стіни.
- 01:00 росіяни 8 разів вдарили з міномету по Шалигинській громаді.
Харків як ще один символ незламності та продовження життя. Харківзеленбуд біля "Дзеркального струменя" створив квіткове пано присвячене Збройним Силам України. Посвята людям, які боронять та захищають незалежність країни з першого дня вторгнення російського агресора.
58 мотопіхотна бригада Івана Виговського трохи накришила під Бахмутом росіян із штурмової групи ЧВК Вагнер. У одного з них на формі дуже промовистий шеврон. Асвабадітєлі, ага.
Для тих хто бажає мандрувати, зараз можно хоча б по своєму регіону мандрувати і писати дописи, даже на мові "асвабадителей" показуючи що було до і що стало після "асвабадителей" , це не тільки проінформує "рабську націю" , але й підтримає місцеву економіку , бо кожна випита там філіжанка кави чи скуштований пиріжок , то ще й чиєсь робоче місце.
"Коли я фотографую випускний альбом, я уявляю, що він буде важливим і через 10 років. Бо пізніше все, що зараз відбувається, почне зтиратися з пам’яті. І вже їхні діти, які цього не бачили, будуть питати в нас про події давнини, як ми питали колись у наших батьків, дідусів та бабусь. Тож хай ці фотографії стануть історією".
Дніпро вітає! Тривог не багато, майже немає. Сьогодні ще можна сказать не було, бо одна і почалась вчора. В місті тихо. Область обстрілюють. В Зелонодольську сьогодні обстріляли міський парк, в Синельніквіському районі під обстрілами загинула людина. Це при тому, що в нашій області немає бойових дій. На початку хотілося написати, як завжди. І це жахливо, що тривоги, обстріли, постраждалі - це звичайно.
Подорожувати немає ні сил, ні бажання. Але побачила класне відео від Nick Fisher, тревел-блогера, канал Indigo Traveller. Англійською з субтитрами, багато інтерв'ю з українцями, зрозуміти можна. Текст там важливий, але однієї картинки достаньо для розуміння всього, що відбувається.
lulusha, так, звикання до тривог та обстрілів жахає. З іншого боку, психіка має якось підлаштовуватися під реальності сьогодення, тож оте "як завжди" мабуть і є намаганням нервової системи прийняти наше сьогодення.
В продовження теми школярів з Чернігова, котрі зробили свій випускний альбом на руїнах міста - відео з думками та світоглядом випускників 2022, у котрих росія відібрала свято, але не змогла відібрати віру в світле майбутнє та нашу перемогу.
5. Бойлер. «Загинув, обійнявшись із краденим бойлером» – історія про (мертвого) окупанта у Мощуні.
4. Шкарпетки. «Де буряти стояли, з тих хат усе повиносили. Навіть шкарпетки. Звісно, що побутову техніку всю поцупили, посуд позабирали. Ну і, якщо ходили вони по хатах, то шукали бензин та горілку», – мешканка Катюжанки.
3. Військове взуття. Рашисти замінили свої «лапті тактичні» на українські берци Талани, розікравши склад з військовою формою.
«Що прикметно. Вперше, цей унітаз вкрали ще більшовики. Згодом, хтось із нащадків крадіїв, „повернув“ артефакт до музею. І от знову, новітні загарбники, крадуть злощасний унітаз! Нащо?»
"Война. Я хорошо поспал, проснулся, улыбнулся, встал и почитал до 25 страницы. Ещё у меня умер дедушка. У меня рана на спине, выдрана кожа. У сестры рана на голове, мамы - выдрано мясо на руке и дырка", - це рядки зі щоденника, який у березні почав вести на той момент восьмирічний хлопець Єгор з Маріуполя. На його сторінках ручкою намальовані танки, озброєні люди, собаки з крилами янголів і могили бабусь.
Родині Єгора пощастило знайти волонтера, який вивіз їх спочатку до Бердянська, далі вони опинилися у Токмаку, де три доби ночували у церкві, а потім уже дісталися до Запоріжжя. Зараз вони в безпеці.
Вночі обстріляли Зелонодольск та околишні села. На скільки розумію,самий потужний обстріл з тих, які були. Цілили в центр міста. Вранці була заборона виходити з будинків, після обіду дозволили виходити, але пересуватися тільки дорогами і тротуарами. Бажаючим пропонують евакуацію з міста.
10 ч. · Історія | Як лавандове поле у Ворзелі пережило окупацію, і тепер там продають іменні кущі заради ЗСУ Власник лавандового поля, яке вижило в окупації в Ворзелі, вирішив продати кущі прямо на полі – ще посаджені. Виручені кошти ідуть волонтерам.
Іменні кущі на лавандовому полі, яке пережило окупацію у Ворзелі
2019 рік. Павло Сашко живе на Виноградарі у квартирі з терасою. На ній росте декілька великих кущів лаванди. Одного разу Павло бачить в інтернеті, що є попит на цю культуру. І "для приколу" кидає оголошення про продаж лаванди в чати Виноградаря.
"Одразу посипалися замовлення на букети. Заради розваги тоді продав на кілька тисяч гривень", – пригадує хлопець.
Кінець 2020 року. Павло хворіє на ковід, який дається взнаки тривалою депресією. "У лютому 2021-го було дуже погано", – пригадує. Тоді ж вирішує більше займатися лавандою – так припала йому до душі і сама рослина, і робота з землею. Хлопець задумує посадити маленьке поле.
Замовляє дворічні кущі й думає, де їх посадити. У Ворзелі під Києвом живе його сестра з чоловіком. Вони виділяють Павлу кілька сотих на своїх присадибній ділянці.
"Всю зиму читаю матчастину, книги англійською, як це робити, перекладав навіть із болгарської", – пригадує.
Весною Павло саджає 333 кущі, дбає про поле розміром 15х10 м. На лаванду витрачає в середньому 1-2 дні на тиждень.
"Усі роботи виконував на полі сам. Це допомогло викараскатися з морального провалля", – каже хлопець.
У липні 2021 року дозріває перший урожай лаванди на полі.
Павло продає його у локальних групах на Виноградарі, а також дарує безкоштовно букети медикам, які боролися з ковідом, і військовим. За кілька днів заробляє "досить непогані гроші".
Справи йдуть добре, особливо зважаючи на те, що це не основна робота хлопця. Павло задумується, щоб розширити бізнес на вже великому полі.
Окупація Ворзеля
Росія атакує всю Україну 24 лютого. Павло з родиною встигають евакуюватися у безпечніше місце. Ворзель росіяни окупують уже 27 лютого. Окупація триває 35 днів. Росіяни вбивають цивільних, руйнують інфраструктуру, зокрема навчальні, медичні заклади та обстрілюють дитячий будинок.
Павло на відстані намагається допомогти як член волонтерського штабу Ворзеля.
Дім його сестри стоїть на околиці, йому щастить вціліти. Ворожа техніка їздить повз, не нищачи вулицю. Тільки уламок якоїсь ракети діаметром 45 см упав на дах.
Ворзель деокупують 1 квітня.
За два тижні хлопець повертається, допомагає руками на місці громаді (згодом команда й благодійний фонд зареєструвала "Ми всі з України"). Коли з'являється знову електрика, дістає газонокосарку і наводить лад між рядами.
"Я не міг допустити, щоб така краса заросла", – каже Павло.
Лаванда заради ЗСУ та громади
"Я прихильник того, що тільки працею все здобувається. А у війну всі наші українці мобілізуються, кожен як мурашка тягне щось на своїй спині, формуючи загальну картину перемоги", – вірить Павло.
У травні йому приходить ідея, як лаванда може допомогти у війні. Він не хоче чекати місяць-півтора, поки рослина зацвіте, щоб продавати букети й виручені кошти жертвувати на допомогу. Гроші потрібні вже. Павло сидить у кафе і пише пост у фейсбук 13 травня:
"Пропоную вам купити кущ лаванди прямо на полі. Він буде ваш персональний. Вони усі трирічні, великі та гарні. Я підпишу його вашим іменем та буду доглядати. Коли він зацвіте, я віддам вам букет у Києві/області персонально, відправлю Новою Поштою його сухим чи у вигляді лавандового чаю. Можу восени його викопати та відправити вам, посадите.
Ф'ючерси наступні:
1. "Стандартний", з табличкою з вашим іменем – 200 грн;
3. "Благодійний". Всі переваги #2 + я буду скидати вам щотижня його фото та ділитися гайдами вирощування – 300 грн;
4. "Ворзельський" – 500 грн – все перелічене і можливість відвідати поле і випити зі мною холодного пива на заході сонця біля нього моїм коштом.
Термін дії ф'ючерсу – один рік.
Кошти підуть:
30% – фонд "Повернись живим";
30% – фонд Всеукраїнський благодійний фонд "Ми всі з України", що допомагає жителям Бучанського району (Ворзеля);
30% – моїм друзям, які адресно допомагають армії, якщо знайомому потрібно черевики чи шолом, наприклад;
10% – на адміністративні витрати, таблички тощо".
Спочатку його пост поширюють друзі, які також починають купувати кущі. Далі підключається велотусовка та незнайомці. Павлу пишуть із Польщі, Туреччини. Хлопець просить власників молодіжних телеграм-каналів, яких знає, розмістити у себе оголошення. Замовлень іще більшає.
"За день – понад 100 кущів придбаних і за них переказані кошти, – каже Павло. - Месенджер розривався. Я ледве встигав все зводити. Одна людина "підвісила" з-за кордону 12 кущів з "віддай людям, які не можуть собі дозволити".
Історії іменних кущів
Павло вірить, що назви кущів – це прояв найціннішого у людей, сокровенного. Розповідає, що є багато патріотичних назв, діти присвячують кущі батькам, чи навпаки, кохані коханим. 82% покупців, за підрахунками хлопця, – жінки.
"Любовних дуже багато, тому я не всі [таблички] публікую", – каже Павло.
Наприклад, пише хлопець: "Можна кущ для дівчини купити?". Можна. І скидає фото, де він на фото спаленої техніки. "Ти воюєш?", – запитує Павло. Відповідає, що так. Не може зустрітися з коханою, тому хоче проявити почуття у такий спосіб.
За рівно місяць ініціативи купили кущів на 29 811 грн. З "лавандових" грошей уже взули воїна в тактичні черевики, він зараз служить у районі Гуляйполя, 5000 грн Павло вже переказав у "Повернись живим". А за 30% коштів на місцевий благодійний фонд оплатили буса, щоб завезти підгузки, їжу в Ворзельський дитбудинок.
"У війну має працювати все, зокрема й поле, – переконаний Павло. – Воно не стоїть, а крутить економіку. І людей закликаю не соромитись працювати".
Зоопарк «12 місяців» розташовано на північ від Києва, між Демидовом і Димером. Російські війська окупували цю місцевість в перші дні війни. ЗСУ звільнили Київську область 2 квітня, саме Вишгородський район було деокуповано 31 березня. Як звіринець переживав перші дні війни? Розповідає співробітник зоопарку Сергій. Певний час зоопарк жив без електроенергії, газу і опалення. Були перебої з годуванням. Одного дня сюди прийшли окупанти і розграбували офіс. Попри все це і навіть попри те, що навколо «12 місяців» точились бої, зоопарк майже не постраждав. І це виглядає як справжнє диво. Наразі тут живуть коні, ведмеді, жирафи, носороги — і навіть капібари, милі водосвинки родом з латинської Америки. Проте прогнози Сергія невтішні: за його словами, зоопарк може не пережити зиму. «Відвідувачів немає. Скоро закінчаться корма, потім почнемо економити на паливі», — каже чоловік. І додає зі слізьми на очах — якби закінчилась війна, всім би стало краще.
У перші дні повномасштабного вторгнення фонд «Повернись живим» створив неформальний чатик для офіцерів ЗСУ. Там відбувалася координація відсічі ворогу, а зараз він виконує роль кімнати психічного розвантаження. Це показова історія для фонду, якому, мабуть, найбільше довіряють в Україні та світі. За 8 років війни «Повернись живим» зібрав понад 3 мільярди гривень для ЗСУ, що дозволило значно підсилити наші підрозділи. Як це все працює зсередини та які ключові пріоритети фонду під час нової фази війни?
Сумщина на зв’язку. У нас все "стабільно", тільки інтенсивність обстрілів прикордоння змінюється. Вчора у рашистів було чергове загострення, обстрілювали зранку, в обід та ввечері. Прилетіло Есманській та Великописарівській громадам. На жаль, маємо одного загиблого та двох поранених.
Загалом, національна поліція дає наступні цифри по Україні. З початку війни розслідується понад 12 тис. справ про загибель мирних жителів, 1200 тіл ще не ідентифіковані (це без врахування тимчасово окупованих територій).
Мрію, щоб подібні таблички з’явились по всьому периметру кордону з росією (чи що там залишиться на її теренах).
Місто Барвінкове знаходиться на Харківщині, майже на кордоні з Донецькою областю. Лінія фронту пролягає зовсім близько, у 20-25 кілометрах. Росіяни обстрілюють місто невпинно, днями прилетіло і у місцеву бібліотеку. Директор місцевого краєзнавчого музею Микола Зелений розповідає: коли починаються обстріли, то таке відчуття, що це відбувається прямо у тебе під вікном. Проте чоловік налаштований оптимістично. Каже, що після війни бібліотеку відбудуємо і знов наповнимо її книгами. «В мене вдома до 1000 книг, я їх здам одразу», — каже він.
lulusha, теж ловила себе на думках, що мої знання географії країни значно покращилися. Але хотілося б їх покращувати в подорожах, а не відслідковуючи гарячі точки та зони обстрілів.
На Сумщину стабільно прилітає. Ще одна доба в прикордонні:
- 10:00 по Есманській громаді росіяни відкрили вогонь з мінометів, 10 прильотів.
- 13:00 артобстріл Краснопільської громади. Одна людина від отриманих поранень загинула.
- 17:30 росіяни відкрили мінометний вогонь по Великописарівській громаді, всього 18 приходів.
- 00:30 рашисти мінометним вогнем пошкодили будинки у Ворожбі та лінії електропередач. Близько 5 прильотів, у кількох будинках вибиті вікна, посічені стіни.
- 01:00 росіяни 8 разів вдарили з міномету по Шалигинській громаді.
Carthago delenda est.
P.S. У Клінцях Брянської губернії (на росії) сталася бавовна на складі військової техніки. Боже, яка сумна новина, побільше б таких )))
Харків як ще один символ незламності та продовження життя. Харківзеленбуд біля "Дзеркального струменя" створив квіткове пано присвячене Збройним Силам України. Посвята людям, які боронять та захищають незалежність країни з першого дня вторгнення російського агресора.
58 мотопіхотна бригада Івана Виговського трохи накришила під Бахмутом росіян із штурмової групи ЧВК Вагнер. У одного з них на формі дуже промовистий шеврон. Асвабадітєлі, ага.
Катерина, одна з випускниць Чернігова з 12 школи. Вони з класом підтримали ідею незвичного випускного альбому і погодились на зйомку.
"Коли я фотографую випускний альбом, я уявляю, що він буде важливим і через 10 років. Бо пізніше все, що зараз відбувається, почне зтиратися з пам’яті. І вже їхні діти, які цього не бачили, будуть питати в нас про події давнини, як ми питали колись у наших батьків, дідусів та бабусь. Тож хай ці фотографії стануть історією".
Дніпро вітає! Тривог не багато, майже немає. Сьогодні ще можна сказать не було, бо одна і почалась вчора. В місті тихо. Область обстрілюють. В Зелонодольську сьогодні обстріляли міський парк, в Синельніквіському районі під обстрілами загинула людина. Це при тому, що в нашій області немає бойових дій. На початку хотілося написати, як завжди. І це жахливо, що тривоги, обстріли, постраждалі - це звичайно.
Подорожувати немає ні сил, ні бажання. Але побачила класне відео від Nick Fisher, тревел-блогера, канал Indigo Traveller. Англійською з субтитрами, багато інтерв'ю з українцями, зрозуміти можна. Текст там важливий, але однієї картинки достаньо для розуміння всього, що відбувається.
lulusha, так, звикання до тривог та обстрілів жахає. З іншого боку, психіка має якось підлаштовуватися під реальності сьогодення, тож оте "як завжди" мабуть і є намаганням нервової системи прийняти наше сьогодення.
В продовження теми школярів з Чернігова, котрі зробили свій випускний альбом на руїнах міста - відео з думками та світоглядом випускників 2022, у котрих росія відібрала свято, але не змогла відібрати віру в світле майбутнє та нашу перемогу.
ТОП-5 РЕЧЕЙ, ЯКІ РОСІЙСЬКІ ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ КРАДУТЬ В УКРАЇНІ
5. Бойлер. «Загинув, обійнявшись із краденим бойлером» – історія про (мертвого) окупанта у Мощуні.
4. Шкарпетки. «Де буряти стояли, з тих хат усе повиносили. Навіть шкарпетки. Звісно, що побутову техніку всю поцупили, посуд позабирали. Ну і, якщо ходили вони по хатах, то шукали бензин та горілку», – мешканка Катюжанки.
3. Військове взуття. Рашисти замінили свої «лапті тактичні» на українські берци Талани, розікравши склад з військовою формою.
2. Унітаз. Окупанти, грабуючи Садибу Попова, разом з пилами та шуруповертом, вкрали й мармуровий унітаз часів графів Попових.
«Що прикметно. Вперше, цей унітаз вкрали ще більшовики. Згодом, хтось із нащадків крадіїв, „повернув“ артефакт до музею. І от знову, новітні загарбники, крадуть злощасний унітаз! Нащо?»
1. Собача будка. Будку на ворожій вантажівці з білими літерами Z користувачі сфотографували на одній із трас.
"Война. Я хорошо поспал, проснулся, улыбнулся, встал и почитал до 25 страницы. Ещё у меня умер дедушка. У меня рана на спине, выдрана кожа. У сестры рана на голове, мамы - выдрано мясо на руке и дырка", - це рядки зі щоденника, який у березні почав вести на той момент восьмирічний хлопець Єгор з Маріуполя. На його сторінках ручкою намальовані танки, озброєні люди, собаки з крилами янголів і могили бабусь.
Родині Єгора пощастило знайти волонтера, який вивіз їх спочатку до Бердянська, далі вони опинилися у Токмаку, де три доби ночували у церкві, а потім уже дісталися до Запоріжжя. Зараз вони в безпеці.
Дніпро вітає! У нас спокійно. Тривог більше.
Вночі обстріляли Зелонодольск та околишні села. На скільки розумію,самий потужний обстріл з тих, які були. Цілили в центр міста. Вранці була заборона виходити з будинків, після обіду дозволили виходити, але пересуватися тільки дорогами і тротуарами. Бажаючим пропонують евакуацію з міста.
LIGA.net
10 ч. · Історія | Як лавандове поле у Ворзелі пережило окупацію, і тепер там продають іменні кущі заради ЗСУ Власник лавандового поля, яке вижило в окупації в Ворзелі, вирішив продати кущі прямо на полі – ще посаджені. Виручені кошти ідуть волонтерам.
Іменні кущі на лавандовому полі, яке пережило окупацію у Ворзелі
2019 рік. Павло Сашко живе на Виноградарі у квартирі з терасою. На ній росте декілька великих кущів лаванди. Одного разу Павло бачить в інтернеті, що є попит на цю культуру. І "для приколу" кидає оголошення про продаж лаванди в чати Виноградаря.
"Одразу посипалися замовлення на букети. Заради розваги тоді продав на кілька тисяч гривень", – пригадує хлопець.
Кінець 2020 року. Павло хворіє на ковід, який дається взнаки тривалою депресією. "У лютому 2021-го було дуже погано", – пригадує. Тоді ж вирішує більше займатися лавандою – так припала йому до душі і сама рослина, і робота з землею. Хлопець задумує посадити маленьке поле.
Замовляє дворічні кущі й думає, де їх посадити. У Ворзелі під Києвом живе його сестра з чоловіком. Вони виділяють Павлу кілька сотих на своїх присадибній ділянці.
"Всю зиму читаю матчастину, книги англійською, як це робити, перекладав навіть із болгарської", – пригадує.
Весною Павло саджає 333 кущі, дбає про поле розміром 15х10 м. На лаванду витрачає в середньому 1-2 дні на тиждень.
"Усі роботи виконував на полі сам. Це допомогло викараскатися з морального провалля", – каже хлопець.
У липні 2021 року дозріває перший урожай лаванди на полі.
Павло продає його у локальних групах на Виноградарі, а також дарує безкоштовно букети медикам, які боролися з ковідом, і військовим. За кілька днів заробляє "досить непогані гроші".
Справи йдуть добре, особливо зважаючи на те, що це не основна робота хлопця. Павло задумується, щоб розширити бізнес на вже великому полі.
Окупація Ворзеля
Росія атакує всю Україну 24 лютого. Павло з родиною встигають евакуюватися у безпечніше місце. Ворзель росіяни окупують уже 27 лютого. Окупація триває 35 днів. Росіяни вбивають цивільних, руйнують інфраструктуру, зокрема навчальні, медичні заклади та обстрілюють дитячий будинок.
Павло на відстані намагається допомогти як член волонтерського штабу Ворзеля.
Дім його сестри стоїть на околиці, йому щастить вціліти. Ворожа техніка їздить повз, не нищачи вулицю. Тільки уламок якоїсь ракети діаметром 45 см упав на дах.
Ворзель деокупують 1 квітня.
За два тижні хлопець повертається, допомагає руками на місці громаді (згодом команда й благодійний фонд зареєструвала "Ми всі з України"). Коли з'являється знову електрика, дістає газонокосарку і наводить лад між рядами.
"Я не міг допустити, щоб така краса заросла", – каже Павло.
Лаванда заради ЗСУ та громади
"Я прихильник того, що тільки працею все здобувається. А у війну всі наші українці мобілізуються, кожен як мурашка тягне щось на своїй спині, формуючи загальну картину перемоги", – вірить Павло.
У травні йому приходить ідея, як лаванда може допомогти у війні. Він не хоче чекати місяць-півтора, поки рослина зацвіте, щоб продавати букети й виручені кошти жертвувати на допомогу. Гроші потрібні вже. Павло сидить у кафе і пише пост у фейсбук 13 травня:
"Пропоную вам купити кущ лаванди прямо на полі. Він буде ваш персональний. Вони усі трирічні, великі та гарні. Я підпишу його вашим іменем та буду доглядати. Коли він зацвіте, я віддам вам букет у Києві/області персонально, відправлю Новою Поштою його сухим чи у вигляді лавандового чаю. Можу восени його викопати та відправити вам, посадите.
Ф'ючерси наступні:
1. "Стандартний", з табличкою з вашим іменем – 200 грн;
2. "Персональний". З обраною вами назвою. "Чорнобаївський", "продам гараж", "Слава Україні" – 250 грн;
3. "Благодійний". Всі переваги #2 + я буду скидати вам щотижня його фото та ділитися гайдами вирощування – 300 грн;
4. "Ворзельський" – 500 грн – все перелічене і можливість відвідати поле і випити зі мною холодного пива на заході сонця біля нього моїм коштом.
Термін дії ф'ючерсу – один рік.
Кошти підуть:
30% – фонд "Повернись живим";
30% – фонд Всеукраїнський благодійний фонд "Ми всі з України", що допомагає жителям Бучанського району (Ворзеля);
30% – моїм друзям, які адресно допомагають армії, якщо знайомому потрібно черевики чи шолом, наприклад;
10% – на адміністративні витрати, таблички тощо".
Спочатку його пост поширюють друзі, які також починають купувати кущі. Далі підключається велотусовка та незнайомці. Павлу пишуть із Польщі, Туреччини. Хлопець просить власників молодіжних телеграм-каналів, яких знає, розмістити у себе оголошення. Замовлень іще більшає.
"За день – понад 100 кущів придбаних і за них переказані кошти, – каже Павло. - Месенджер розривався. Я ледве встигав все зводити. Одна людина "підвісила" з-за кордону 12 кущів з "віддай людям, які не можуть собі дозволити".
Історії іменних кущів
Павло вірить, що назви кущів – це прояв найціннішого у людей, сокровенного. Розповідає, що є багато патріотичних назв, діти присвячують кущі батькам, чи навпаки, кохані коханим. 82% покупців, за підрахунками хлопця, – жінки.
"Любовних дуже багато, тому я не всі [таблички] публікую", – каже Павло.
Наприклад, пише хлопець: "Можна кущ для дівчини купити?". Можна. І скидає фото, де він на фото спаленої техніки. "Ти воюєш?", – запитує Павло. Відповідає, що так. Не може зустрітися з коханою, тому хоче проявити почуття у такий спосіб.
"Кажу: давай безкоштовно. Ні, класна ініціатива", – згадує їхнє спілкування господар поля.
За рівно місяць ініціативи купили кущів на 29 811 грн. З "лавандових" грошей уже взули воїна в тактичні черевики, він зараз служить у районі Гуляйполя, 5000 грн Павло вже переказав у "Повернись живим". А за 30% коштів на місцевий благодійний фонд оплатили буса, щоб завезти підгузки, їжу в Ворзельський дитбудинок.
"У війну має працювати все, зокрема й поле, – переконаний Павло. – Воно не стоїть, а крутить економіку. І людей закликаю не соромитись працювати".
Коли Павло виконає всі наявні замовлення, планує відкрити нову хвилю продажу кущів, залишилося більше сотні. https://life.liga.net/istoriyi/interview/lavandovoe-pole-v-vorzele-perejilo-okkupatsiyu-teper-tam-prodayut-imennye-kusty-radi-vsu?fbclid=IwAR21gvLaZtkaeFGj7kFuVO4wgJu62iJqH1FB0qtjUxcbyJRSsYdJwwgp4rY
Зоопарк «12 місяців» розташовано на північ від Києва, між Демидовом і Димером. Російські війська окупували цю місцевість в перші дні війни. ЗСУ звільнили Київську область 2 квітня, саме Вишгородський район було деокуповано 31 березня. Як звіринець переживав перші дні війни? Розповідає співробітник зоопарку Сергій. Певний час зоопарк жив без електроенергії, газу і опалення. Були перебої з годуванням. Одного дня сюди прийшли окупанти і розграбували офіс. Попри все це і навіть попри те, що навколо «12 місяців» точились бої, зоопарк майже не постраждав. І це виглядає як справжнє диво. Наразі тут живуть коні, ведмеді, жирафи, носороги — і навіть капібари, милі водосвинки родом з латинської Америки. Проте прогнози Сергія невтішні: за його словами, зоопарк може не пережити зиму. «Відвідувачів немає. Скоро закінчаться корма, потім почнемо економити на паливі», — каже чоловік. І додає зі слізьми на очах — якби закінчилась війна, всім би стало краще.
У перші дні повномасштабного вторгнення фонд «Повернись живим» створив неформальний чатик для офіцерів ЗСУ. Там відбувалася координація відсічі ворогу, а зараз він виконує роль кімнати психічного розвантаження. Це показова історія для фонду, якому, мабуть, найбільше довіряють в Україні та світі. За 8 років війни «Повернись живим» зібрав понад 3 мільярди гривень для ЗСУ, що дозволило значно підсилити наші підрозділи. Як це все працює зсередини та які ключові пріоритети фонду під час нової фази війни?
Загалом, національна поліція дає наступні цифри по Україні. З початку війни розслідується понад 12 тис. справ про загибель мирних жителів, 1200 тіл ще не ідентифіковані (це без врахування тимчасово окупованих територій).
Мрію, щоб подібні таблички з’явились по всьому периметру кордону з росією (чи що там залишиться на її теренах).
«Поцілунок» Ґустава Клімта зразка 2022 року.
Гречка Кропивницький
14 мин. ·
У Кропивницькому з'явились білборди присвячені Херсону. Це зробили, щоб показати, що ми не забуваємо про своїх, хоч місто нині і в окупації
Фото Кропивницької міськради
