Сумські журналісти побували в Краснопіллі, по котрому уночі 2 червня російські військові вдарили ракетами. Тридцять понівечених будинків - від вибитих вікон до руйнувань, які неможливо відновити. Дивом вцілілі люди. 82-річний пан Йосип з дружиною у лікарні. Чоловіку в ноги влучили уламки російської ракети. Одну операцію йому вже зробили, але ще необхідне втручання, аби дістати осколок. А от повертатися родині нікуди - їхнього будинку не має.
Cьогодні вже 3-й день літа. Як прикро, що це літо, якого ти не бачиш. Як і всіх днів весни не бачив. Адже вже сотий, сотий, дідько, день цього шаленого безглуздя і неперевершеного героїзму. Ніякими словами не можна висловити біль, який фізично затоплює тебе під час щоденної Хвилини мовчання. Жодних слів не вистачить, щоб в повній мірі висловити подяку нашим Збройним силам, кожному волентеру, кожному журналісту, кожній людині, яка намагається бодай щось зробити для Перемоги. Бракує слів подякувати всім форумчанам, яких заочно знаєш безліч років. І які в ці нелегкі часи підтримують один одного, пропонують гроші, зв'язки, житло, іжу, будь що, аби допомогти.
Шкода дітей, в яких війна вкрала останній дзвоник. Шкода випускніків, в яких війна вкрала школу. До якої можна було б прийти через 30 років. І згадати, як ти пуляв у когось паперовою кулькою з кулькової ж ручки...
Радію з того, що житомирський ліцей № 25 обіцяють допомогти відбудувати іспанці.
Радію з того, що відвідала минулого року КорольовАвіафест у Житомирі. Впевнена, що матиму нагоду показати і відтворений ліцей, і відбудований аєропрорт всім турправдинцям. Дякую Богові, що на сотий день війни можу писати тут.
Слухайте, а отака виникла спонтанна ідея. Не те, щоб лаври литовського журналіста Андрюса Тапінаса й компанії Laisves TV не дають спокійно спати. Але ми ж теж можемо зібрати кошти на щось пристойне. Для Перемоги. Від ТурПравди.
Щойно телефонувала у Фонд Сергія Притули. Вони не закуповують зброю. Але закуповують, наприклад, військові автівки. Хоча, звичайно, запустити в небо турправдинський Байрактар ой як кортить!
Тому наразі бачу такий варіант. Адміни, допомагайте! Якщо у вас немає можливості для збору коштів (немоє окремого банківського рахунку), готова надати власну картку. Гроші збираємо до кінця червня. Далі, залежно від суми, спільно вирішуємо, на що конкретно можемо їх витратити.
Тим більше, що залучати до збору коштів можна ж не тільки дописувачів ТурПравди. А будь-кого з міст і сіл, де ми самі мешкаємо. заодно і наш портал популяризуватимемо. Адже після Перемоги, впевнена, найбільшої популярності набудуть розповіді про те, як відбудовується наша Україна. Прекрасна і незалежна. І що цікавого можна побачити на її теренах.
Колись в інституті професор казав, що математика розкаже тобі всьо. Так і є. Згідно з офіційною статистикою, на сайті є 404 тис. користувачів з України. Якщо кожен перерахує 100 грн., то отримаємо 40,4 млн. гривень, що приблизно дорівнює 1 млн 174 тис. євро по курсу 34,4 (на сьогодні курс продаж в Ощадбанку). На Байрактар необхідно зібрати втричі більше! Але ж ми зможемо?!
staruha_izergil будьте реалістом, подивіться на кількість переглядів теми і розділіть на 100. Щось ще вімінусуйте, бо росіяни тут також бувають. Тому, якщо по 100 грн, то 30 тис. є більш-менш реалістичною сумою.
404 тис. користувачів з України - мені здається що це із рубрики - загадайте число, помножте на десять ну і далі. Мені стало цікаво, якщо перейти на іншу країну, користувачів там стільки же)
А я реалістка! Я думаю, що якщо зробити адресну розсилку, то до справи могли б долучитись і користувачі сайту з інших країн. Про 404 тис., які "мігрують" у офіційній статистиці ТП знаю :), сама так перевіряла. Але все одно, сподіваюсь на те, що разом ми сила. І мрію про те, щоб не просто перераховувати якісь кошти на ЗСУ. А зробити гарну справу гуртом: зібрати велику суму на щось конкретне і вагоме. Нехай навіть і не на Байрактар.Але саме від ТурПравди.
Католицький священник на Львівщині миє автівки на заправці, збираючи таким чином кошти на купівлю кровоспинних турнікетів для військових.
Одна людина. Робить свій вклад у Перемогу.
А нас тут так багато! І саме ТурПравда колись нас об'єднала. То чому б не спробувати спільно зробити щось корисне? Я розумію, що є сила-силенна і псевдоволонтерів і коштозбирачів. Але ж ми тут не шахраї. І принаймі спробувати можемо? Опитала декількох своїх друзів і знайомих, які не є дописувачами сайту. Але користуються ним і знають його. Теж готові взяти участь. І так у кожного з нас є хтось, хто також міг би долучитися. І варто тільки розпочати. А там побачимо :).
Цікаво, що з цього приводу скажуть admin'и?
На жаль, написати їм напряму через кнопку "Допомога" не виходить. Видає помилку.
І в якості постскриптума.Так, напевне я виглядаю дивакуватою фантазьоркою. Але нещодавно дивилась репортаж з Ужгорода, знятий тревел-блогерами. Молода пара, на жаль, не пригадаю наразі їхнє прізвище. Вони викладають свої роліки про мандрівки на ютубі. Ужгородська мандрівка була їх першою з початку війни. І вони вирішили монетизацію від перегляду саме цього роліка передати у Фонд Притули для закупівлі армійського авто. Наші хлопці купують такі автівки за кордоном, переганяють в Україну, чепурять в піксельні кольори, і передають військовим. Байрактар - то я погарячкувала, звісно. Але може вдастся назбирати бодай на автомобіль?
staruha_izergil, ідея ваша гарна, але боюся, що з технічного боку її буде важко втілити у життя. Не знаю як зараз, але в мирний час банки дуже прискіпливо ставились до надходжень на картки фізичних осіб та наступних знімань з них грошових коштів. Тобто питання як і куди збирати? Далі, я, наприклад, принципово не допомагаю через великі волонтерські фонди, бо як показала практика, люди монетизують свою волонтерську діяльність в політичні дивіденди, а мене це не влаштовує. Та в будь-якому разі, якщо вам стане наснаги та ентузіазму все організувати - доєднаюсь до збору ))
Боєць Збройних сил України Дмитро Козацький, який у складі полку “Азов” майже три місяці обороняв завод “Азовсталь” в оточеному російськими військами Маріуполі отримав спеціальну нагороду польської премії Grand Press Photo 2022.
Наразі український захисник перебуває у полоні. “Ми віримо, що цей диплом Дмитро отримає особисто від нас. Чекаємо його, живого та здорового”, - зазначила президентка Grand Press Foundation.
Дмитро став справжніми очами “Азовсталі”, його світлини, без перебільшення, облетіли весь світ. У травні він опублікував селфі з деревом, яке розквітло в Маріуполі. "Це фото ідеально підійшло б для "останнього фото", щоб всі пам‘ятали мене таким. Фото, яке найкраще характеризує мене, навіть в найжахливішому я зможу знайти щось чудове. Але я вірю, що це фото стане лише початком", - написав Дмитро.
staruha_izergil Ні ви не фантазерка, на авто навряд чи ви зможете насобірати, але якусь сумму зможете. Є куча варіантів ще як можно допомогати, це якщо є ГО то випуск вінєток, можно поштові картки випускати з видами країни до і після.Брелоки з уламків будівль зрунованих міст. Але любе волонтерство це командна робота ,треба мати команду.
4 червня міжнародний день безневинних дітей та жертв агресії! По багатьом містам світу пройдуть мітинги та пікети з цього приводу!
Збройні сили Російської Федерації злісно порушують правила ведення війни. Вони використовують заборонену зброю, регулярно та цілеспрямовано атакують місця перебування мирного населення, де, зокрема, знаходяться і діти. Російські війська руйнують школи та університети, дитсадки і дитячі будинки.
На сьогодні, у ході повномасштабного вторгнення Росії в Україну від російської збройної агресії загинула 261 українська дитина, було поранено – понад 460, було примусово депортовано на територію РФ – більше 240 000 маленьких українців, тисячі дітей стали сиротами. Точна кількість дітей, зґвалтованих російськими солдатами, невідома...
1837 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів рашистів. 172 з них зруйновано повністю.
Якщо війну, яку розв’язав режим діючого президента РФ не зупинити в Україні, то вона піде далі, руйнуючи долі та забираючи життя дітей по всьому світу! #saveUkrainianChildren
В ніч з 30 на 31 травня російська сторона обстріляла місто «Іскандерами». За офіційними даними, пошкоджено 7 житлових будинків і школа. Є загиблі і поранені. Журналісти «Українського свідка», які в цей час перебували у відрядженні на Донбасі, взяли коментарі у місцевих жителів. Це не перший обстріл Слов’янська за період повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. За словами місцевої мешканки Юлії, удари вже були за тиждень до цього обстрілу. Також 21-22 квітня росіяни обстріляли місто касетними бомбами. Використання касетних бомб заборонено Конвенцією з касетних боєприпасів (Дублін, 2008 рік). Починаючи з 2008 року, росія постійно використовує цей вид озброєння на території України, в тому числі і задля знищення цивільної інфраструктури.
30 мільйонів гектарів території України заміновано. Російські снаряди та вибухівку знаходять у житлових будинках, у лісах та полях, які готують під посівну. Втім, небезпека, яку несуть «подарунки» росіян, не зупиняє життя. Поки добровольці з територіальної оборони докладають максимум зусиль, щоби знешкодити снаряди, українські фермери в декількох сотнях метрів від них спокійно та методично роблять свою роботу.
Сьогодні – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.
Станом на 4 червня 2022 року внаслідок широкомасштабного вторгнення рф загинула 261 дитина і 463 зазнали поранень.
Російські фашисти завдають авіаційних, артилерійських ударів по школах, житловому сектору, дитсадках і пологових будинках!
Чимало «визволителів» вирізняються тваринною жорстокістю, вчиняючи злочини проти дітей, зокрема вербування і використання, викрадення, сексуальне насильство, вбивства і каліцтва…
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю маленьких українців, які загинули внаслідок російської збройної агресії… Вічна пам’ять!
4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, загиблих через агресію росії
Прочитаєте за: 5 хв. 4 Червня 2022, 9:37 330
1 червня 2021 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про вшанування пам’яті дітей, загиблих в результаті збройної агресії російської федерації проти України». Пам’ятна дата відзначається 4 червня.
За інформацією Офісу Генерального прокурора, станом на 4 червня 2022 року внаслідок широкомасштабного російського вторгнення в Україні загинула 261 дитина і 463 дістали поранення. Найбільше діток постраждало в Донецькій, Київській, Харківській, Чернігівській, Херсонській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій областях. Ці цифри не остаточні, оскільки процес виявлення жертв московитів триває. До того ж чимало населених пунктів ще перебувають під окупантом.
Через щоденні бомбардування та обстріли пошкоджено близько 2 тисяч закладів освіти, а понад 100 повністю зруйновано. Натомість практично вся російська преса твердить, що «удари завдаються виключно по військових об’єктах».
«Можемо повторити…»
Російська армія своїм ставленням до цивільного населення, зокрема і дітей, схожа на німецький вермахт часів Другої світової війни. Принаймні поведінка московитів нагадує німецьких фашистів, зокрема і есесівців. Адже московія завдає авіаційних, артилерійських ударів по школах, житлових будинках і навіть дитсадках!
Чимало «визволителів» вирізняються просто тваринною жорстокістю. Наприклад, у Маріуполі російський армієць, розважаючись, вистрелив в обличчя 11-річній дівчинці. Якимось дивом вона не загинула.
Сьогодні досить популярним у московії є гасло «Можем повторить», яке натякає на спроможність росіян повторити «подвиг у великій вітчизняній війні», тобто розгром будь-якої країни, на яку вкаже їхній фюрер. Чи спроможна росія це зробити – під великим питанням. Проте, як бачимо, мирне населення росармія нищить. Сьогоднішні рашисти-гвалтівники теж діють у «найкращих традиціях своїх пращурів, які, увійшовши в роки Другої світової на терени Німеччини, «відзначилися» подібними «подвигами.
Наприклад, російський письменник-фронтовик Микола Нікулін так згадував своє перебування на околицях Берліна у травні 1945-го: «Наші розвідники, які перебували на спостережному пункті, скористалися затишшям і віддалися веселим розвагам. Вони замкнули господаря та господиню в комірчину, а потім почали всім взводом, по черзі, ґвалтувати малолітніх господарських доньок».
А ось свідчення іншого російського письменника-дисидента Льва Копелєва, який теж пройшов усю війну. Але 1945 року був заарештований СМЕРШом за звинуваченням у «пропаганді буржуазного гуманізму». У книзі «Зберігати вічно» він писав: «Чому серед наших солдатів виявилося стільки бандитів, які гуртом ґвалтували жінок, дівчаток у підворіттях, вбивали беззбройних, трощили все, що могли, паскудили, палили?І руйнували безглуздо, аби зруйнувати».
У Бучі, Бородянці та в інших містах і селах під час окупації рашистські виродки теж ґвалтували дітей. При чому на очах у матерів… Наша СБУ перехоплює чимало розмов московитів зі своїми рідними, під час яких росіяни розповідають і про подвиги на «сексуальному фронті». Один із таких «фронтовиків» розповідав дружині про те, як троє танкістів зґвалтували 16-річну українську дівчину. І… шкодував, що його «там не було»!.. А «бравий псковський десантник» з досить характерним прізвищем бичков зґвалтував немовля і похизувався відповідним відео в соцмережах!..
У багатьох містах і селах, що побували під окупацією, віднайдено багато братських могил із десятками жертв рашистів. Серед них − чимало неповнолітніх. Не лише з ознаками катувань, а й ґвалтувань. Правоохоронці сьогодні розслідують сотні злочинів, скоєних московитами проти мирного населення цих міст і сіл, зокрема і стосовно дітей.
«Ми рятуємо українських дітей…»
Тема «порятунку» маленьких українців не сходить з російських телеекранів і газетних шпальт ще з 2014 року, коли на Донбас прийшов «русский мир». Усі ці 8 років кремлівські пропагандисти повторюють зазубрені фрази на кшталт «українська хунта начхала на дітей», «росіяни – єдина надія дітей Донбасу», «росія для них стане рідною» тощо. Зауважимо, що росіяни дійсно мають «досвід порятунку українських дітей від свавілля київського режиму». Адже, за словами директора Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павла Лисянського, ще до початку широкомасштабної війни росія вивезла з ОРДЛО понад тисячу дітей-сиріт.
Після 24 лютого кількість вивезених дітей суттєво зросла. Як стверджує начальник Національного центру управління обороною росії генерал-полковник михайло мізінцев, лише з 10 на 11 травня «без участі київської влади з України в рф евакуйовано 8787 осіб. З них 1106 – діти. А якщо вірити російському телеграфному агентству «ТАСС», то усього з початку війни росії в Україні до рф вивезли 210 224 неповнолітніх. У росії збираються ухвалити поправки до законодавства, які дозволять всиновлювати українських дітей за пришвидшеною процедурою. А путін заявив про необхідність змінити законодавство так, щоб росіяни змогли «усиновлювати сиріт із Донбасу, в яких немає російського громадянства». Один із керівників «єдиної росії» андрій турчак навіть провів нараду щодо «влаштування дітей-сиріт з Донбасу в російські названі родини». Якщо так станеться, то Україна може втратити цих дітей, оскільки їм можуть змінити прізвища, ім’я та по батькові, що дуже ускладнить їхній пошук.
Правники вважають, що дії окупантів порушують обов’язок держави забезпечувати права дітей в умовах збройних конфліктів, передбачені статтею 38 Конвенції ООН про права дитини. рф грубо порушує норми статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, яка забороняє здійснювати примусове переселення або депортацію осіб з окупованої території.
Дітей московія вивозить і для поліпшення демографічної ситуації, і для тиску на українську владу. А ще – створює у своїх громадян ілюзію, як вона, росія, піклується про маленьких українців. Останнє, судячи з реакції росіян на російське вторгнення, вдається: якщо у якійсь архангельській чи вологодській області селянину з самого ранку показуватимуть по ТБ дітей, яких «рятують від фашистів», то він врешті решт і повірить: альтернативних джерел для отримання правдивої інформації в росії практично не залишилося. У фашистській Німеччині теж розповідали про порятунок дітей від комуністів…
Дніпро вітає! До цього було кілька спокійних днів. Сьогодні була ніч нескінченних тривог. В область нічтого не прилетіло. Обстріляли вночі села біля Зеленодольска, зруйнували будинки, а ще обстріляли поля.
Останні дні дуже напружує навала "хороших русских", хтось приїхав, як кореспондент світових ЗМІ, комусь громодянство України хочуть давати. Як на мене, всі росіяне мають жити в рідній країні, а "хорошие русские" мають зробити з імперії демократичну державу, а потім вже розповідати іншим, що робити.
На перший погляд тактика російської армії не дуже зрозуміла: руйнувати житлові будинки, перетворювати цілі села і міста на груду битого каміння — щоб що? Але все логічніше, ніж здається на перший погляд. Військовий з позивним Байда пояснює навіщо це робиться: росіяни знищують інфраструктуру, щоб нашій піхоті не було де укриватись. «Де не може пройти їхня піхота, там все рівняється з землею», — каже він. Ситуація на Бахмутському напрямку стабільно напружена. Підрозділи ЗСУ тримають оборону, попри цілодобові артилерійські обстріли. Навіть під час зйомок по Покровському було завдано декілька ударів крупнокаліберною зброєю. Наразі в селі не залишилось жодної вцілілої будівлі. Ця ділянка є вкрай важливою для нашої оборони: ми маємо будь-що втримувати трасу Бахмут-Лисичанськ, аби не допустити створення котла.
KRUTЬ - Скажи мені Боже (live with symphonic orchestra) + english subs
21 березня 2022 року у Хмельницькій філармонії Марина Круть, музиканти Симфонічного оркестру обласної філармонії та знімальна група на чолі з відомим українським кінопродюсером Андрієм Корнієнко зняли лайв на пісню “Скажи мені Боже”. Пісня, написана Мариною Круть у 2019 році, під час війни набула нового сенсу. У 2019 - це сублімація й проживання у творчості особистого болю У 2022 - це пісня про війну. Присвята кожному українцю. Хто прожив 100 днів війни.
lulusha Останні дні дуже напружує навала "хороших русских"
Підтримую, це дуже напружує. Навіть якщо просто прочитати біографію тих "хароших", то те, що відбувається на здорову голову не налазить.
На Сумщині все стабільно - обстріли прикордонні не вщухають. За вчора тричі по всій довжині кордону прилітало. Привіти отримала Сумська та Шалигинська громади. На сьогодні Мінреінтеграції внесло 13 громад Сумщини до переліку територій, де тривають бойові дії.
на фото святой Владимир смотрит как парашинская орда обстреляла Киев, древний город и древнюю страну которую он крестил. Это знаковое фото говорить о том что мы украинцы и есть самые настоящие потомки Киевской Руси, а те кто пытается сжечь город святого Владимира это потомки рабов орды
Останній час у Києві тихо, місто потроху повертається до звичайного життя. Наскільки воно може бути звичайним під час війни, коли кожного дня потерпають від вибухів різні міста країни та гинуть наші люди. І гинуть наші хлопці – цвіт нашої нації, захищаючи країну від орків-«мышебратьев».
Тільки волання повітряної тривоги напружує час від часу. Сьогодні о третій ночі вона волала дуже голосно. А вранці я прокинулась від гучного вибуху. Одразу згадалось 24 лютого. Тільки сьогодні на годиннику було 5.56. Нарахувала 5 вибухів. Спочатку злість та ненависть сколихнулись, та побажання «мышебратьям» палати у вогні. Потім подумки «пройшлась» місцями Києва, побоюючись, що вранці буде не дуже добра звістка. Бо, зрозуміло, це були не випадкові вибухи. Але не думала, що, насправді, вони сталися досить близько до мене.
Щастя, що ніхто не загинув.
Явно, хтось здав локації.
Дуже сподіваюсь, що тих грошеняток, які отримає ота потвора, не вистачить йому на лікування всіх його хвороб.
А еще мне хочется обратиться к россиянам, которые любят задавать вопрос «а что вы делали 8 лет, когда ваши войска бомбили Донбасс?». Потому что когда я слышу этот вопрос, мне безумно хочется подержаться за глотку вопрошающего.
В Ирпене, в Буче, в Гостомеле, которые уничтожили ваши орковские войска, очень много жителей были с Донецкой и Луганской области. Они бежали от «великого русского мира». Но «русский мир» настиг их и здесь, под Киевом. Спустя 8 лет.
Эта семья в 2014 году жила на Донбассе. Из-за российских «асвабадителей» они вынуждены были покинуть свой дом и начать новую жизнь на новом месте. Они жили в Буче — Сергей, его жена Татьяна, сын Никита и дочка Алиса. И два йоркширских терьера. В одно мгновение Сергей потерял всех — жену, обоих детей и собак.
И таких рассказов десятки…
Наверное, люди, спасаясь от обстрелов украинской армией, как говорит российское дерьмо-ТВ, не побежали бы в Украину. А поехали бы жить в россию. В «великую россию».
Правда, о чем это я? «Великая россия» оказалась пшиком. Большим мыльным пузырем. На задворках истории ее место!
Надеюсь, дорогие мышебратья, вы пожнете все, что посеяли. И сполна нахлебаетесь своего же «русского мира».
Сумські журналісти побували в Краснопіллі, по котрому уночі 2 червня російські військові вдарили ракетами. Тридцять понівечених будинків - від вибитих вікон до руйнувань, які неможливо відновити. Дивом вцілілі люди. 82-річний пан Йосип з дружиною у лікарні. Чоловіку в ноги влучили уламки російської ракети. Одну операцію йому вже зробили, але ще необхідне втручання, аби дістати осколок. А от повертатися родині нікуди - їхнього будинку не має.
Доброго дня! Ми з Бердичева! :)
Cьогодні вже 3-й день літа. Як прикро, що це літо, якого ти не бачиш. Як і всіх днів весни не бачив. Адже вже сотий, сотий, дідько, день цього шаленого безглуздя і неперевершеного героїзму. Ніякими словами не можна висловити біль, який фізично затоплює тебе під час щоденної Хвилини мовчання. Жодних слів не вистачить, щоб в повній мірі висловити подяку нашим Збройним силам, кожному волентеру, кожному журналісту, кожній людині, яка намагається бодай щось зробити для Перемоги. Бракує слів подякувати всім форумчанам, яких заочно знаєш безліч років. І які в ці нелегкі часи підтримують один одного, пропонують гроші, зв'язки, житло, іжу, будь що, аби допомогти.
Шкода дітей, в яких війна вкрала останній дзвоник. Шкода випускніків, в яких війна вкрала школу. До якої можна було б прийти через 30 років. І згадати, як ти пуляв у когось паперовою кулькою з кулькової ж ручки...
Радію з того, що житомирський ліцей № 25 обіцяють допомогти відбудувати іспанці.
Радію з того, що відвідала минулого року КорольовАвіафест у Житомирі. Впевнена, що матиму нагоду показати і відтворений ліцей, і відбудований аєропрорт всім турправдинцям. Дякую Богові, що на сотий день війни можу писати тут.
Всіх міцно обіймаю. Тримаймося. Перемога прийде!
Слухайте, а отака виникла спонтанна ідея. Не те, щоб лаври литовського журналіста Андрюса Тапінаса й компанії Laisves TV не дають спокійно спати. Але ми ж теж можемо зібрати кошти на щось пристойне. Для Перемоги. Від ТурПравди.
Щойно телефонувала у Фонд Сергія Притули. Вони не закуповують зброю. Але закуповують, наприклад, військові автівки. Хоча, звичайно, запустити в небо турправдинський Байрактар ой як кортить!
Тому наразі бачу такий варіант. Адміни, допомагайте! Якщо у вас немає можливості для збору коштів (немоє окремого банківського рахунку), готова надати власну картку. Гроші збираємо до кінця червня. Далі, залежно від суми, спільно вирішуємо, на що конкретно можемо їх витратити.
Народ, що скажете?
staruha_izergil будьте реалістом, подивіться на кількість переглядів теми і розділіть на 100. Щось ще вімінусуйте, бо росіяни тут також бувають. Тому, якщо по 100 грн, то 30 тис. є більш-менш реалістичною сумою.
404 тис. користувачів з України - мені здається що це із рубрики - загадайте число, помножте на десять ну і далі. Мені стало цікаво, якщо перейти на іншу країну, користувачів там стільки же)
А я реалістка! Я думаю, що якщо зробити адресну розсилку, то до справи могли б долучитись і користувачі сайту з інших країн. Про 404 тис., які "мігрують" у офіційній статистиці ТП знаю :), сама так перевіряла. Але все одно, сподіваюсь на те, що разом ми сила. І мрію про те, щоб не просто перераховувати якісь кошти на ЗСУ. А зробити гарну справу гуртом: зібрати велику суму на щось конкретне і вагоме. Нехай навіть і не на Байрактар.Але саме від ТурПравди.
Католицький священник на Львівщині миє автівки на заправці, збираючи таким чином кошти на купівлю кровоспинних турнікетів для військових.
Одна людина. Робить свій вклад у Перемогу.
А нас тут так багато! І саме ТурПравда колись нас об'єднала. То чому б не спробувати спільно зробити щось корисне? Я розумію, що є сила-силенна і псевдоволонтерів і коштозбирачів. Але ж ми тут не шахраї. І принаймі спробувати можемо? Опитала декількох своїх друзів і знайомих, які не є дописувачами сайту. Але користуються ним і знають його. Теж готові взяти участь. І так у кожного з нас є хтось, хто також міг би долучитися. І варто тільки розпочати. А там побачимо :).
Цікаво, що з цього приводу скажуть admin'и?
На жаль, написати їм напряму через кнопку "Допомога" не виходить. Видає помилку.
І в якості постскриптума.Так, напевне я виглядаю дивакуватою фантазьоркою. Але нещодавно дивилась репортаж з Ужгорода, знятий тревел-блогерами. Молода пара, на жаль, не пригадаю наразі їхнє прізвище. Вони викладають свої роліки про мандрівки на ютубі. Ужгородська мандрівка була їх першою з початку війни. І вони вирішили монетизацію від перегляду саме цього роліка передати у Фонд Притули для закупівлі армійського авто. Наші хлопці купують такі автівки за кордоном, переганяють в Україну, чепурять в піксельні кольори, і передають військовим. Байрактар - то я погарячкувала, звісно. Але може вдастся назбирати бодай на автомобіль?
staruha_izergil, ідея ваша гарна, але боюся, що з технічного боку її буде важко втілити у життя. Не знаю як зараз, але в мирний час банки дуже прискіпливо ставились до надходжень на картки фізичних осіб та наступних знімань з них грошових коштів. Тобто питання як і куди збирати? Далі, я, наприклад, принципово не допомагаю через великі волонтерські фонди, бо як показала практика, люди монетизують свою волонтерську діяльність в політичні дивіденди, а мене це не влаштовує. Та в будь-якому разі, якщо вам стане наснаги та ентузіазму все організувати - доєднаюсь до збору ))
Боєць Збройних сил України Дмитро Козацький, який у складі полку “Азов” майже три місяці обороняв завод “Азовсталь” в оточеному російськими військами Маріуполі отримав спеціальну нагороду польської премії Grand Press Photo 2022.
Наразі український захисник перебуває у полоні. “Ми віримо, що цей диплом Дмитро отримає особисто від нас. Чекаємо його, живого та здорового”, - зазначила президентка Grand Press Foundation.
Дмитро став справжніми очами “Азовсталі”, його світлини, без перебільшення, облетіли весь світ. У травні він опублікував селфі з деревом, яке розквітло в Маріуполі. "Це фото ідеально підійшло б для "останнього фото", щоб всі пам‘ятали мене таким. Фото, яке найкраще характеризує мене, навіть в найжахливішому я зможу знайти щось чудове. Але я вірю, що це фото стане лише початком", - написав Дмитро.
Сто днів восьмирічної війни, яка триває вже чотириста років (с) на Сумщині виглядають так:
- пошкоджено 1979 об’єктів критичної інфраструктури та житлового фонду (на жаль, через постійні обстрілі і бомбардування їх кількість зростає);
- зруйновано 580 км та пошкоджено 833 км доріг;
- зруйновано 15 мостів;
- загинуло 135 цивільних людей, з яких 8 – діти;
- 150 мешканців області знаходяться у полоні ворога.;
- засіяно 1105 тис. га полів (91% від запланованого);
- взяли шлюб 1074 пари;
- народилось 4200 немовляти;
- виїхали з області понад 300 тисяч людей (біля 30% жителів Сумщини), з них вже повернулись майже 200 тисяч.
Andriy Yermolenko
4 червня міжнародний день безневинних дітей та жертв агресії! По багатьом містам світу пройдуть мітинги та пікети з цього приводу!
Збройні сили Російської Федерації злісно порушують правила ведення війни. Вони використовують заборонену зброю, регулярно та цілеспрямовано атакують місця перебування мирного населення, де, зокрема, знаходяться і діти. Російські війська руйнують школи та університети, дитсадки і дитячі будинки.
На сьогодні, у ході повномасштабного вторгнення Росії в Україну від російської збройної агресії загинула 261 українська дитина, було поранено – понад 460, було примусово депортовано на територію РФ – більше 240 000 маленьких українців, тисячі дітей стали сиротами. Точна кількість дітей, зґвалтованих російськими солдатами, невідома...
1837 закладів освіти постраждали від бомбардувань та обстрілів рашистів. 172 з них зруйновано повністю.
Якщо війну, яку розв’язав режим діючого президента РФ не зупинити в Україні, то вона піде далі, руйнуючи долі та забираючи життя дітей по всьому світу! #saveUkrainianChildren
За посиланням ви зможите скачати і роздрукувати плакати на різних мовах та вийти на вулиці https://drive.google.com/.../1qX...
Підписуй петицію:
https://www.change.org/p/save-ukrainian-children
Будь ласка поширюйте плакати, використовуйте хештег: #saveUkrainianChildren
В ніч з 30 на 31 травня російська сторона обстріляла місто «Іскандерами». За офіційними даними, пошкоджено 7 житлових будинків і школа. Є загиблі і поранені. Журналісти «Українського свідка», які в цей час перебували у відрядженні на Донбасі, взяли коментарі у місцевих жителів. Це не перший обстріл Слов’янська за період повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. За словами місцевої мешканки Юлії, удари вже були за тиждень до цього обстрілу. Також 21-22 квітня росіяни обстріляли місто касетними бомбами. Використання касетних бомб заборонено Конвенцією з касетних боєприпасів (Дублін, 2008 рік). Починаючи з 2008 року, росія постійно використовує цей вид озброєння на території України, в тому числі і задля знищення цивільної інфраструктури.
30 мільйонів гектарів території України заміновано. Російські снаряди та вибухівку знаходять у житлових будинках, у лісах та полях, які готують під посівну. Втім, небезпека, яку несуть «подарунки» росіян, не зупиняє життя. Поки добровольці з територіальної оборони докладають максимум зусиль, щоби знешкодити снаряди, українські фермери в декількох сотнях метрів від них спокійно та методично роблять свою роботу.
Цей сон цей сон!!! Леся Нікітюк & Степан Гіга
Міністерство оборони України
6 ч. ·
УКР/ENG
Сьогодні – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.
Станом на 4 червня 2022 року внаслідок широкомасштабного вторгнення рф загинула 261 дитина і 463 зазнали поранень.
Російські фашисти завдають авіаційних, артилерійських ударів по школах, житловому сектору, дитсадках і пологових будинках!
Чимало «визволителів» вирізняються тваринною жорстокістю, вчиняючи злочини проти дітей, зокрема вербування і використання, викрадення, сексуальне насильство, вбивства і каліцтва…
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю маленьких українців, які загинули внаслідок російської збройної агресії… Вічна пам’ять!
4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, загиблих через агресію росії
Прочитаєте за: 5 хв. 4 Червня 2022, 9:37 330
1 червня 2021 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про вшанування пам’яті дітей, загиблих в результаті збройної агресії російської федерації проти України». Пам’ятна дата відзначається 4 червня.
За інформацією Офісу Генерального прокурора, станом на 4 червня 2022 року внаслідок широкомасштабного російського вторгнення в Україні загинула 261 дитина і 463 дістали поранення. Найбільше діток постраждало в Донецькій, Київській, Харківській, Чернігівській, Херсонській, Луганській, Миколаївській, Запорізькій областях. Ці цифри не остаточні, оскільки процес виявлення жертв московитів триває. До того ж чимало населених пунктів ще перебувають під окупантом.
Через щоденні бомбардування та обстріли пошкоджено близько 2 тисяч закладів освіти, а понад 100 повністю зруйновано. Натомість практично вся російська преса твердить, що «удари завдаються виключно по військових об’єктах».
«Можемо повторити…»
Російська армія своїм ставленням до цивільного населення, зокрема і дітей, схожа на німецький вермахт часів Другої світової війни. Принаймні поведінка московитів нагадує німецьких фашистів, зокрема і есесівців. Адже московія завдає авіаційних, артилерійських ударів по школах, житлових будинках і навіть дитсадках!
Чимало «визволителів» вирізняються просто тваринною жорстокістю. Наприклад, у Маріуполі російський армієць, розважаючись, вистрелив в обличчя 11-річній дівчинці. Якимось дивом вона не загинула.
Сьогодні досить популярним у московії є гасло «Можем повторить», яке натякає на спроможність росіян повторити «подвиг у великій вітчизняній війні», тобто розгром будь-якої країни, на яку вкаже їхній фюрер. Чи спроможна росія це зробити – під великим питанням. Проте, як бачимо, мирне населення росармія нищить. Сьогоднішні рашисти-гвалтівники теж діють у «найкращих традиціях своїх пращурів, які, увійшовши в роки Другої світової на терени Німеччини, «відзначилися» подібними «подвигами.
Наприклад, російський письменник-фронтовик Микола Нікулін так згадував своє перебування на околицях Берліна у травні 1945-го: «Наші розвідники, які перебували на спостережному пункті, скористалися затишшям і віддалися веселим розвагам. Вони замкнули господаря та господиню в комірчину, а потім почали всім взводом, по черзі, ґвалтувати малолітніх господарських доньок».
А ось свідчення іншого російського письменника-дисидента Льва Копелєва, який теж пройшов усю війну. Але 1945 року був заарештований СМЕРШом за звинуваченням у «пропаганді буржуазного гуманізму». У книзі «Зберігати вічно» він писав: «Чому серед наших солдатів виявилося стільки бандитів, які гуртом ґвалтували жінок, дівчаток у підворіттях, вбивали беззбройних, трощили все, що могли, паскудили, палили?І руйнували безглуздо, аби зруйнувати».
У Бучі, Бородянці та в інших містах і селах під час окупації рашистські виродки теж ґвалтували дітей. При чому на очах у матерів… Наша СБУ перехоплює чимало розмов московитів зі своїми рідними, під час яких росіяни розповідають і про подвиги на «сексуальному фронті». Один із таких «фронтовиків» розповідав дружині про те, як троє танкістів зґвалтували 16-річну українську дівчину. І… шкодував, що його «там не було»!.. А «бравий псковський десантник» з досить характерним прізвищем бичков зґвалтував немовля і похизувався відповідним відео в соцмережах!..
У багатьох містах і селах, що побували під окупацією, віднайдено багато братських могил із десятками жертв рашистів. Серед них − чимало неповнолітніх. Не лише з ознаками катувань, а й ґвалтувань. Правоохоронці сьогодні розслідують сотні злочинів, скоєних московитами проти мирного населення цих міст і сіл, зокрема і стосовно дітей.
«Ми рятуємо українських дітей…»
Тема «порятунку» маленьких українців не сходить з російських телеекранів і газетних шпальт ще з 2014 року, коли на Донбас прийшов «русский мир». Усі ці 8 років кремлівські пропагандисти повторюють зазубрені фрази на кшталт «українська хунта начхала на дітей», «росіяни – єдина надія дітей Донбасу», «росія для них стане рідною» тощо. Зауважимо, що росіяни дійсно мають «досвід порятунку українських дітей від свавілля київського режиму». Адже, за словами директора Інституту стратегічних досліджень та безпеки Павла Лисянського, ще до початку широкомасштабної війни росія вивезла з ОРДЛО понад тисячу дітей-сиріт.
Після 24 лютого кількість вивезених дітей суттєво зросла. Як стверджує начальник Національного центру управління обороною росії генерал-полковник михайло мізінцев, лише з 10 на 11 травня «без участі київської влади з України в рф евакуйовано 8787 осіб. З них 1106 – діти. А якщо вірити російському телеграфному агентству «ТАСС», то усього з початку війни росії в Україні до рф вивезли 210 224 неповнолітніх. У росії збираються ухвалити поправки до законодавства, які дозволять всиновлювати українських дітей за пришвидшеною процедурою. А путін заявив про необхідність змінити законодавство так, щоб росіяни змогли «усиновлювати сиріт із Донбасу, в яких немає російського громадянства». Один із керівників «єдиної росії» андрій турчак навіть провів нараду щодо «влаштування дітей-сиріт з Донбасу в російські названі родини». Якщо так станеться, то Україна може втратити цих дітей, оскільки їм можуть змінити прізвища, ім’я та по батькові, що дуже ускладнить їхній пошук.
Правники вважають, що дії окупантів порушують обов’язок держави забезпечувати права дітей в умовах збройних конфліктів, передбачені статтею 38 Конвенції ООН про права дитини. рф грубо порушує норми статті 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни, яка забороняє здійснювати примусове переселення або депортацію осіб з окупованої території.
Дітей московія вивозить і для поліпшення демографічної ситуації, і для тиску на українську владу. А ще – створює у своїх громадян ілюзію, як вона, росія, піклується про маленьких українців. Останнє, судячи з реакції росіян на російське вторгнення, вдається: якщо у якійсь архангельській чи вологодській області селянину з самого ранку показуватимуть по ТБ дітей, яких «рятують від фашистів», то він врешті решт і повірить: альтернативних джерел для отримання правдивої інформації в росії практично не залишилося. У фашистській Німеччині теж розповідали про порятунок дітей від комуністів…
Дніпро вітає! До цього було кілька спокійних днів. Сьогодні була ніч нескінченних тривог. В область нічтого не прилетіло. Обстріляли вночі села біля Зеленодольска, зруйнували будинки, а ще обстріляли поля.
Останні дні дуже напружує навала "хороших русских", хтось приїхав, як кореспондент світових ЗМІ, комусь громодянство України хочуть давати. Як на мене, всі росіяне мають жити в рідній країні, а "хорошие русские" мають зробити з імперії демократичну державу, а потім вже розповідати іншим, що робити.
На перший погляд тактика російської армії не дуже зрозуміла: руйнувати житлові будинки, перетворювати цілі села і міста на груду битого каміння — щоб що? Але все логічніше, ніж здається на перший погляд. Військовий з позивним Байда пояснює навіщо це робиться: росіяни знищують інфраструктуру, щоб нашій піхоті не було де укриватись. «Де не може пройти їхня піхота, там все рівняється з землею», — каже він. Ситуація на Бахмутському напрямку стабільно напружена. Підрозділи ЗСУ тримають оборону, попри цілодобові артилерійські обстріли. Навіть під час зйомок по Покровському було завдано декілька ударів крупнокаліберною зброєю. Наразі в селі не залишилось жодної вцілілої будівлі. Ця ділянка є вкрай важливою для нашої оборони: ми маємо будь-що втримувати трасу Бахмут-Лисичанськ, аби не допустити створення котла.
KRUTЬ - Скажи мені Боже (live with symphonic orchestra) + english subs
21 березня 2022 року у Хмельницькій філармонії Марина Круть, музиканти Симфонічного оркестру обласної філармонії та знімальна група на чолі з відомим українським кінопродюсером Андрієм Корнієнко зняли лайв на пісню “Скажи мені Боже”. Пісня, написана Мариною Круть у 2019 році, під час війни набула нового сенсу. У 2019 - це сублімація й проживання у творчості особистого болю У 2022 - це пісня про війну. Присвята кожному українцю. Хто прожив 100 днів війни.
Підтримую, це дуже напружує. Навіть якщо просто прочитати біографію тих "хароших", то те, що відбувається на здорову голову не налазить.
На Сумщині все стабільно - обстріли прикордонні не вщухають. За вчора тричі по всій довжині кордону прилітало. Привіти отримала Сумська та Шалигинська громади. На сьогодні Мінреінтеграції внесло 13 громад Сумщини до переліку територій, де тривають бойові дії.
Сегодня параша снова обстреляла Киев
на фото святой Владимир смотрит как парашинская орда обстреляла Киев, древний город и древнюю страну которую он крестил. Это знаковое фото говорить о том что мы украинцы и есть самые настоящие потомки Киевской Руси, а те кто пытается сжечь город святого Владимира это потомки рабов орды
Останній час у Києві тихо, місто потроху повертається до звичайного життя. Наскільки воно може бути звичайним під час війни, коли кожного дня потерпають від вибухів різні міста країни та гинуть наші люди. І гинуть наші хлопці – цвіт нашої нації, захищаючи країну від орків-«мышебратьев».
Тільки волання повітряної тривоги напружує час від часу. Сьогодні о третій ночі вона волала дуже голосно. А вранці я прокинулась від гучного вибуху. Одразу згадалось 24 лютого. Тільки сьогодні на годиннику було 5.56. Нарахувала 5 вибухів. Спочатку злість та ненависть сколихнулись, та побажання «мышебратьям» палати у вогні. Потім подумки «пройшлась» місцями Києва, побоюючись, що вранці буде не дуже добра звістка. Бо, зрозуміло, це були не випадкові вибухи. Але не думала, що, насправді, вони сталися досить близько до мене.
Щастя, що ніхто не загинув.
Явно, хтось здав локації.
Дуже сподіваюсь, що тих грошеняток, які отримає ота потвора, не вистачить йому на лікування всіх його хвороб.А еще мне хочется обратиться к россиянам, которые любят задавать вопрос «а что вы делали 8 лет, когда ваши войска бомбили Донбасс?». Потому что когда я слышу этот вопрос, мне безумно хочется подержаться за глотку вопрошающего.
В Ирпене, в Буче, в Гостомеле, которые уничтожили ваши орковские войска, очень много жителей были с Донецкой и Луганской области. Они бежали от «великого русского мира». Но «русский мир» настиг их и здесь, под Киевом. Спустя 8 лет.
Эта семья в 2014 году жила на Донбассе. Из-за российских «асвабадителей» они вынуждены были покинуть свой дом и начать новую жизнь на новом месте. Они жили в Буче — Сергей, его жена Татьяна, сын Никита и дочка Алиса. И два йоркширских терьера. В одно мгновение Сергей потерял всех — жену, обоих детей и собак.
И таких рассказов десятки…
Наверное, люди, спасаясь от обстрелов украинской армией, как говорит российское дерьмо-ТВ, не побежали бы в Украину. А поехали бы жить в россию. В «великую россию».
Правда, о чем это я? «Великая россия» оказалась пшиком. Большим мыльным пузырем. На задворках истории ее место!
Надеюсь, дорогие мышебратья, вы пожнете все, что посеяли. И сполна нахлебаетесь своего же «русского мира».