Вісім годин українські жінки засипали питаннями головний офіс Міжнародного Комітету Червоного Хреста. На цій зустрічі вони прямо заявили: Червоний Хрест бездіє. До Швейцарії з різних куточків України і Європи із закликом знайти і звільнити їхніх рідних з російського полону з’їхалися близько сотні українок. Саме це питання було одним з ключових на українському саміті миру минулих вихідних. Окрім зустрічі в офісі МКЧХ, українки влаштували демонстрації у Люцерні, неподалік місця проведення саміту, а також на площі перед штаб-квартирою ООН в Женеві. Поїздку до Швейцарії на підтримку українських полонених і зниклих безвісти частково підтримали благодійники. Більшість витрат лягли на плечі жінок, які у боротьбі за своїх рідних подолали тисячі кілометрів з різних куточків Європи. Проєкт «Ти як?» від Радіо Свобода відвідав усі заходи українок і тепер озвучує їхні історії, а також – позицію Червоного Хреста.
Вдень 22 червня росіяни завдали щонайменше чотирьох ударів по Харкову. Один з них — у житловий будинок в Основ'янському районі поблизу автовокзалу. У п'ятиповерховій будівлі були зруйновані квартири з третього по п'ятий поверх, а також у будинку та будівлях поруч вибиті вікна. Загалом, 3 людей загинуло, 56 людей поранено (в тому числі троє неповнолітніх дівчат, віком 12, 13 та 17 років).
Пісня «Тут літає» навіяна рефлексією на ракетні удари нашого ворога по українських містах. Я часто намагався зрозуміти, що відчувають птахи, коли здригаються з дерев у політ після ударної хвилі. Здається, вони настільки звикли до цього, що не відчувають нічого, мертві зсередини.
Росія другий день поспіль обстріляла Харків. Кількість травмованих — понад 10 людей. Одна людина у тяжкому стані. Загинув 73-річний чоловік, повідомив керівник ОВА Синєгубов. Вибухи були одразу в кількох районах міста. Одне з влучань — у приміщення школи та дитячого садочка. Там також є постраждалі. Пресслужба Харківобленерно повідомила про часткове знеструмлення міста.
Катерина Жуковська — марширувала разом із хлопцями на заняттях з допризовної підготовки, а у 2022 взяла в руки зброю і поїхала бойовою медикинею на Донеччину.
Проєкт «Тревел нашого часу». Ведучий колесить прифронтовими містами та селищами і показує глядачам, як виглядає життя поряд із війною. Це той випадок, коли назва проєкту ідеально описує його зміст. Які часи, таке і тревел-шоу.
Випуск 1. Нікополь, Марганець.
Випуск 2. Велика Новосілка, Времівка, Курахове, Водяне.
⭐️ Ви на каналі "ВІДДУШІВДУШУ", і це друга частина інтерв'ю "Серфера". Данило Смирнов – штурмовик третьої окремої штурмової бригади ЗСУ. У свої 18 років міг серфити на хвилях індійського океану, але вибрав бути бійцем 3 ОШБ. Сьогодні поговоримо про те як хлопці виходили з коксохіму (Авдіївка) , які жахи мучать бійців в ночі, як цивільні заважають під час штурмів, чим живуть однолітки Данила та за яких обставин зупиняється час для військових
31 травня Україна повернула з російського полону 75 українців. Серед них — Костянтин Миргородський, військовий, що під час обміну співав в автобусі пісню Тараса Петриненка «Україно». До повномасштабного вторгнення він волонтерив, зокрема в ініціативі «Школа військових водолазів». З початком повномасштабного вторгнення Костянтин мобілізувався. У березні 2022 року під час виконання бойового завдання на Київщині, потріпив в полон, де пробув понад два роки. Зараз Костянтин на реабілітації.
Євгеній Черепня – військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ із красномовним позивним «Стус». Євгеній уродженець Донецької області. У 14-річному віці він зустрів російське вторгнення у рідному селищі Райгородок, що поблизу Лиману. Від початку повномасштабного вторгнення воює у складі 93-ї бригади і, нині, разом з підрозділом знаходиться на Лиманському напрямку.
Морпіхи 35 бригади проводять одну з найскладніших операцій цієї війни - у Кринках на лівому березі Дніпра. Їхні “зміни” тривають по декілька тижнів, і кожного разу, щоб дістатися до позицій, вони перетинають Дніпро. Росіяни звідси всього за декілька сотень, а то й десятків метрів. Ця операція вкрай небезпечна, проте допомагає розвантажувати інші ділянки фронту, — кажуть морпіхи. А росіяни, хоч і переважають кількісно, мають великі втрати в особовому складі. Ми отримали від військових ексклюзивні кадри з самих Кринок, а також побували на тренуванні морських піхотинців неподалік.
Павло Постригач почав готуватися до великої війни у 2014 році, фанатично скупляючи зброю та спорядження. Своєю воєнною спеціалізацією обрав снайпінг. У розмові з Life in War Павло розповідає, як опановував нову справу та згадує найгостріші моменти, пережиті на фронті.
Звільнений з російського полону прикордонник Дмитро Єськін розповів про службу, оборону Маріуполя та 743 дні у ворожих буцегарнях.
На початку повномасштабного вторгнення рашистів офіцер проходив службу в Донецькому загоні. Капітан Єськін був у складі підрозділу прикордонників, який оборонявся в обложеному ворогом місті на заводі «Азовсталь». Сектор відповідальності Дмитра був недалеко від моста через річку Кальміус. Прикордонник пригадує, що до травня 2022 року інтенсивність обстрілів ворогом заводу була неймовірна. «Рашисти гатили з усього, з чого могли добити, а авіація бомбила безперервно. Можливо хіба робили перерви, щоб пілот встиг пообідати, – розповідає прикордонник.
Дмитро пригадує, що коли керівництво держави знайшло вихід для воїнів, які опинилися в оточенні в Маріуполі, то всі, хто потрапив у полон, сподівалися за 3-4-6 місяців повернутися додому. У капітана Єськіна шлях до обміну тривав 743 дні.
Спершу офіцер потрапив у сумнозвісну Оленівку. У бараці, розрахованому на сотню ув’язнених, їх тримали понад 600 осіб. Спали на підлозі, їли виварені каші… Але гірше чекало українських бранців в інших місцях несвободи. Тримали їх в тісних камерах. «На прогулянки випускали тільки на 5 хвилин на добу, а коли нас питали, ми мали відповідати, що на годину», – пригадує прикордонник та наголошує, що кожне спілкування з персоналом сізо несло загрозу тортур чи морального тиску. Нормальної гігієни теж не було, а у випадку проблем у полонених зі здоров’ям, російські лікарі залучали на допомогу спецпризначенців. –Отримавши 3 удари гумовою палицею по спині, я зрозумів, що він мене, як би, вилікував, – розповідає колишній бранець про особливості російської тюремної медицини. Пригадує, що наглядачі особливо жорстоко реагували на українську мову, застосовували не лише кулаки, а й кийки і шокери, а йому, як офіцеру, часто загрожувала подвійна порція.
Прикордонником Дмитро хотів стати ще змалку, як батько. Хлопець народився у Хмельницькому, але через батькову службу часто переїжджав, змінив 5 шкіл. Потім вступив до Мукачівського військового ліцею, а згодом – у Національну академію Держприкордонслужби. Юнак мріяв охороняти кордон, але довелося боронити його від загарбників. Перше близьке знайомство прикордонника з російською агресією відбулося ще 10 років тому. Навесні 2014-го Дмитро вибув у складі мотоманевреної групи на Кримський перешийок. Тоді 20-річний курсант другого курсу Національної академії Держприкордонслужби України був у складі підрозділу, що прикривав дорогу на Армянськ. Перед потраплянням у Донецький загін Дмитро пройшов не одну посаду в прикордонних загонах та підрозділах, які брали участь в АТО/ООС в Луганській та Донецькій областях. Більш детально про службу та перебування прикордонника в російському полоні, дивіться у відео.
На рідну землю повернулися зокрема 32 нацгвардійця, 18 прикордонників, 17 представників Військово-морських Сил, 15 бійців ЗСУ та 8 тероборонівців.
Зокрема, вдалося повернути 59 Оборонців Маріуполя, з них 52 бійця, що вийшли з “Азовсталі”. З полону визволено 5 нацгвардійців, які охороняли ЧАЕС. Загалом додому повертаються українці, захоплені в полон на Херсонському, Донецькому, Харківському, Запорізькому та Луганському напрямках.
За активну допомогу у звільненні українських військових з російського полону висловлюємо окрему подяку Об’єднаним Арабським Еміратам. Координаційний штаб продовжує операцію з повернення українських громадян, інформація оновлюється.
«Госпітальєри» – найбільший український медичний добровольчий підрозділ. Формат, у якому працює цей батальйон, не має аналогів у світі, каже його командир Яна Зінкевич. Уже 10 років «Госпітальєри» рятують життя українських бійців: зокрема, працюють з їхніми пораненнями прямо під обстрілами, евакуюючи військових безпосередньо із лінії бойового зіткнення.
До Серебрянського лісу ми потрапляємо не вперше. Зокрема ми були тут взимку минулого року із хлопцями з “Азову”. Цього разу ми приїхали до бійців підрозділу НГУ “Хартія” — піхотинців та розвідників. І ось що вони розповіли:
Що зараз відбувається у Серебрянському лісі?
Чому його так важливо утримувати? Що буде, якщо росіяни захоплять увесь заповідник?
Де воювати простіше: у лісі чи у полі?
Коли у Серебрянському лісі буде нова ескалація?
Що можна знайти у військовому холодильнику?
Як працює розвідка НГУ “Хартія” на цьому напрямку?
Наш гість – Володимир, офіцер ЗСУ у відставці, після травмування рік служив у ТЦК СП до списання. Після звільнення зі служби, прийшов до нас на інтерв'ю, щоб розповісти про:
- власний досвід служби та як потрапив у ТЦК СП;
- з якими проблемами стикаються військові ТЦК СП та цивільні працівники;
- як працює облік у ТЦК СП; - як працює відправка в навчальні центри; - як працює відношення або рекомендаційний лист;
- чи допоможуть електронні сервіси полегшити роботу;
- яке місце рекрутингу
Вся інформація у цьому відео – власний досвід нашого гостя.
Головні події на фронті й основні тенденції російсько-української війни станом на кінець червня-2024: глобальний саміт миру, удари РФ по українській енергетиці і Сил оборони – по російських тилах, надходження зброї від західних партнерів і перші результати ухвалення закону про мобілізацію. Що з цього всього дає підстави для оптимізму?
Лана Зеркаль, дипломатка, юристка, енергетична експертка: «Із суспільством треба говорити відверто і не робити з нього дурників».
Лана і секрет її «порцелянової шкіри»
західний скепсис і «підліткова вада» нашої влади
ексклюзив: «грант від Коломойського і кар'єра через ліжко»
коротка пам'ять і «у людей є півроку»
6 годин світла і тепла взимку чи 4?
де влада на місцях найкраще готується до зими?
переносимо столицю у Житомир?
особистий план: як пережити зиму
Тбілісі 90-х і буржуйки: в нас більше можливостей?
«кожне руйнування – це шанс»
більше шансів на ЄС, ніж до війни
Захід і Україна: «центр уваги змістився, око замилилось»
через кого переконувати європейців?
воювати на боці України: де вже близькі до цього?
Вдень 22 червня росіяни завдали щонайменше чотирьох ударів по Харкову. Один з них — у житловий будинок в Основ'янському районі поблизу автовокзалу. У п'ятиповерховій будівлі були зруйновані квартири з третього по п'ятий поверх, а також у будинку та будівлях поруч вибиті вікна. Загалом, 3 людей загинуло, 56 людей поранено (в тому числі троє неповнолітніх дівчат, віком 12, 13 та 17 років).
Yan Dobronosov
Нажаль Харків звик до таких обстрілів. З самого ранку, вже працюють тролейбуси, вирву вже закидали, та прибиральники роблять свою роботу. Це Харків
Росія другий день поспіль обстріляла Харків. Кількість травмованих — понад 10 людей. Одна людина у тяжкому стані. Загинув 73-річний чоловік, повідомив керівник ОВА Синєгубов. Вибухи були одразу в кількох районах міста. Одне з влучань — у приміщення школи та дитячого садочка. Там також є постраждалі. Пресслужба Харківобленерно повідомила про часткове знеструмлення міста.
Катерина Жуковська — марширувала разом із хлопцями на заняттях з допризовної підготовки, а у 2022 взяла в руки зброю і поїхала бойовою медикинею на Донеччину.
УКРІНФОРМ
9 год ·
Оріхів, Запорізька область...
Володимир Крутевич
Проєкт «Тревел нашого часу». Ведучий колесить прифронтовими містами та селищами і показує глядачам, як виглядає життя поряд із війною. Це той випадок, коли назва проєкту ідеально описує його зміст. Які часи, таке і тревел-шоу.
Випуск 1. Нікополь, Марганець.
Випуск 2. Велика Новосілка, Времівка, Курахове, Водяне.
Випуск 3. Покровськ, Селидове та Желанне.
Випуск 4. Добропілля, Гуляйполе.
Євгеній Черепня – військовослужбовець 93-ї окремої механізованої бригади ЗСУ із красномовним позивним «Стус». Євгеній уродженець Донецької області. У 14-річному віці він зустрів російське вторгнення у рідному селищі Райгородок, що поблизу Лиману. Від початку повномасштабного вторгнення воює у складі 93-ї бригади і, нині, разом з підрозділом знаходиться на Лиманському напрямку.
Розбір польотів від справжніх спеціалістів - фахівців з ліквідації окупантів, "ландшафтних дизайнерів" та підривачів російської броні.
Звільнений з російського полону прикордонник Дмитро Єськін розповів про службу, оборону Маріуполя та 743 дні у ворожих буцегарнях.
На початку повномасштабного вторгнення рашистів офіцер проходив службу в Донецькому загоні. Капітан Єськін був у складі підрозділу прикордонників, який оборонявся в обложеному ворогом місті на заводі «Азовсталь». Сектор відповідальності Дмитра був недалеко від моста через річку Кальміус. Прикордонник пригадує, що до травня 2022 року інтенсивність обстрілів ворогом заводу була неймовірна. «Рашисти гатили з усього, з чого могли добити, а авіація бомбила безперервно. Можливо хіба робили перерви, щоб пілот встиг пообідати, – розповідає прикордонник.
Дмитро пригадує, що коли керівництво держави знайшло вихід для воїнів, які опинилися в оточенні в Маріуполі, то всі, хто потрапив у полон, сподівалися за 3-4-6 місяців повернутися додому. У капітана Єськіна шлях до обміну тривав 743 дні.
Спершу офіцер потрапив у сумнозвісну Оленівку. У бараці, розрахованому на сотню ув’язнених, їх тримали понад 600 осіб. Спали на підлозі, їли виварені каші… Але гірше чекало українських бранців в інших місцях несвободи. Тримали їх в тісних камерах. «На прогулянки випускали тільки на 5 хвилин на добу, а коли нас питали, ми мали відповідати, що на годину», – пригадує прикордонник та наголошує, що кожне спілкування з персоналом сізо несло загрозу тортур чи морального тиску. Нормальної гігієни теж не було, а у випадку проблем у полонених зі здоров’ям, російські лікарі залучали на допомогу спецпризначенців. –Отримавши 3 удари гумовою палицею по спині, я зрозумів, що він мене, як би, вилікував, – розповідає колишній бранець про особливості російської тюремної медицини. Пригадує, що наглядачі особливо жорстоко реагували на українську мову, застосовували не лише кулаки, а й кийки і шокери, а йому, як офіцеру, часто загрожувала подвійна порція.
Прикордонником Дмитро хотів стати ще змалку, як батько. Хлопець народився у Хмельницькому, але через батькову службу часто переїжджав, змінив 5 шкіл. Потім вступив до Мукачівського військового ліцею, а згодом – у Національну академію Держприкордонслужби. Юнак мріяв охороняти кордон, але довелося боронити його від загарбників. Перше близьке знайомство прикордонника з російською агресією відбулося ще 10 років тому. Навесні 2014-го Дмитро вибув у складі мотоманевреної групи на Кримський перешийок. Тоді 20-річний курсант другого курсу Національної академії Держприкордонслужби України був у складі підрозділу, що прикривав дорогу на Армянськ. Перед потраплянням у Донецький загін Дмитро пройшов не одну посаду в прикордонних загонах та підрозділах, які брали участь в АТО/ООС в Луганській та Донецькій областях. Більш детально про службу та перебування прикордонника в російському полоні, дивіться у відео.
На рідну землю повернулися зокрема 32 нацгвардійця, 18 прикордонників, 17 представників Військово-морських Сил, 15 бійців ЗСУ та 8 тероборонівців.
Зокрема, вдалося повернути 59 Оборонців Маріуполя, з них 52 бійця, що вийшли з “Азовсталі”. З полону визволено 5 нацгвардійців, які охороняли ЧАЕС. Загалом додому повертаються українці, захоплені в полон на Херсонському, Донецькому, Харківському, Запорізькому та Луганському напрямках.
За активну допомогу у звільненні українських військових з російського полону висловлюємо окрему подяку Об’єднаним Арабським Еміратам. Координаційний штаб продовжує операцію з повернення українських громадян, інформація оновлюється.
Часів Яр зараз.
До Серебрянського лісу ми потрапляємо не вперше. Зокрема ми були тут взимку минулого року із хлопцями з “Азову”. Цього разу ми приїхали до бійців підрозділу НГУ “Хартія” — піхотинців та розвідників. І ось що вони розповіли:
Що зараз відбувається у Серебрянському лісі?
Чому його так важливо утримувати? Що буде, якщо росіяни захоплять увесь заповідник?
Де воювати простіше: у лісі чи у полі?
Коли у Серебрянському лісі буде нова ескалація?
Що можна знайти у військовому холодильнику?
Як працює розвідка НГУ “Хартія” на цьому напрямку?
Як не заблукати у Серебрянському лісі?
Наш гість – Володимир, офіцер ЗСУ у відставці, після травмування рік служив у ТЦК СП до списання. Після звільнення зі служби, прийшов до нас на інтерв'ю, щоб розповісти про:
- власний досвід служби та як потрапив у ТЦК СП;
- з якими проблемами стикаються військові ТЦК СП та цивільні працівники;
- як працює облік у ТЦК СП; - як працює відправка в навчальні центри; - як працює відношення або рекомендаційний лист;
- чи допоможуть електронні сервіси полегшити роботу;
- яке місце рекрутингу
Вся інформація у цьому відео – власний досвід нашого гостя.
Головні події на фронті й основні тенденції російсько-української війни станом на кінець червня-2024: глобальний саміт миру, удари РФ по українській енергетиці і Сил оборони – по російських тилах, надходження зброї від західних партнерів і перші результати ухвалення закону про мобілізацію. Що з цього всього дає підстави для оптимізму?