…Близько 15.00 за місцевим часом літак здійснив посадку в аеропорту Дюссельдорфа. Одразу ступивши на трап, ми відчули надзвичайну, абсолютно нехарактерну для заходу Німеччини спеку. Отримавши багаж і відвідавши магазин супермаркет «ReWe» безпосередньо в аеропорту (напрочуд гарна традиція, щоправда ніде більше в Європі, окрім Дюссельдорфа та Гамбурга, мережевих супермаркетів з нормальними цінами, безпосередньо в будівлі аеропорту я не зустрічав), ми підняшись на ліфті, вирушили на безпілотному поїзді-шатлі у бік залізничної платформи «Dusseldorf Flughafen».
Наш поїзд до Кобленца трохи спізнювався, а коли прибув, то виявився суттєво заповненим, вільних місць для пасажирів майже не було, так само як і для багажу, який повсюди стирчав із проходів. Не знаю, чим можна це пояснити – середина робочого тижня і робочого дня, до сезону відпусток ще далеко… В Кобленці на вокзалі нас чекав новий сюрприз – дві електрички, що ходили до Бад-Емсу щопівгодини, були відмінені (пізніше запитав у місцевих – через сильну спеку відбулося аварійне відключення енергопотужностей і тому частину рейсів довелося відмінити). Нарешті, восьмої вечора наша електричка рушила в бік Бад-Емса.
Кобленц, незважаючи на свою живописність та неординарність (знайдіть ще місто в Європі, в якому одна ріка впадає в іншу під прямим кутом!), все ж не вважається курортним містом. Але одразу за містом почалась курортна зона – неширока ріка Лан з місцями крутими берегами. А на іншому, пологому, рясно розташувалися селища автокемперів, частоколи байдарок, маленькі селища дерев’яних (дачних) будиночків. Незважаючи на те, що Кобленц та Бад Емс розділяють всього 14 км, зупинки були досить частими. Ось і наша зупинка – Bad Ems Hbf. Справа в тому, що в Бад Емсі 2 залізничні станції – Bad Ems Hbf та Bad Ems West. Але жодна з них за великим рахунком не працює.
На Головній станції немає ні залу відпочинку, ні кас, ні довідкової служби. Сама будівля зачинена, єдиний елемент цивілізації – автомати з продажу квитків на платформі. Поїзди проходять 2-3 рази на годину. А старовинна (ще 19 ст.) будівля станції Bad Ems West взагалі перетворена на… торговий центр! У будівлі станції розташовані мережеві магазини LiDL та Rossmann. Від Привокзальної площі до набережної річки веде ошатна вуличка з недешевими кав'ярнями та кондитерськими, а будинок на розі Банхофштрасе та набережної взагалі відмічений меморіальною дошкою – виявляється, у цьому кафе любив пити каву ні хто-небудь, а сам український письменник М. В. Гоголь!
Перейшовши через красивий сучасний міст, ми за декілька хвилин дістались наших апартаментів. Зроблю відступ: за багато своїх самостійних подорожей ми вперше забронювали не номер в готелі, а повноцінну однокімнатну квартиру. Занадто великою була цінова різниця. Оренда квартири на двох обійшлася у 230 євро за 5 ночей. Проживання у готелях на той самий період починалося від 490 євро. Одразу скажу: помешканням задоволені, район тихий, до набережної з джерелами мінеральних вод йти метрів 200. Одразу на набережній знаходиться одна з візитівок міста – 5-зірковий готель «Hackers» (як його назва перекладається з німецької не знаю). Дуже ошатний, помпезний, але за моїми спостереженнями, напівпорожній.
У вестибюлі готелю знаходяться кілька джерел з мінеральною водою, доступ у хол готелю вільний. Ще одне джерело, у дуже фотогенічному стилі Hi-Tec знаходиться у невеликому підземному бункері зі сходами просто на набережній (не помітити неможливо). Фото, звичайно, додається. Але воно відкрито лише з 8 до 20. Щодня вранці перед відкриттям його прибирає двірник. Трохи далі, з виходами як на набережну, так і на центральну вулицю? знаходиться «Spielbank» – це ні що інше, як казино (ось звідки в наш лексикон прийшло жаргонне слово «шпилити» – грати в карти). З трьох боків казино оточено літніми кафе, а головний його фасад виходить на чудовий парк з розарієм, місце в якому гарно перечікувати спеку. Всі дерева з німецькою педантичністю увішані табличками з назвами дерев. Вже на виході з парку звертає на себе увагу трохи дивний фонтан, який омиває велику мармурову кулю (це, очевидно, якийсь символ бальнеологічних курортів, адже саме такий фонтан я бачив 4 роки тому у Вісбадені).
Одразу за парком дуже вирізняється ошатний старовинний (18 ст.) будинок із чотирма баштами. Але увійшов він в історію (зокрема, й українську) не лише завдяки своїй красі – адже саме в ньому в 1876 році російський цар Олександр ІІ підписав сумнозвісний Емський Указ про обмеження використання української мови. Далі по головній починаються житлові квартали з кафе на перших поверхах (переважно турецької кухні, хоча зустрічаються і справжні німецькі пивні). Своєрідність Бад-Емса полягає в тому, що він не має як такої центральної площі. Всі основні туристичні об'єкти знаходяться вздовж центральної вулиці або на прилеглих. Так, з-за будівель можна помітити шпиль Протестантської церкви. Ще один цікавий об’єкт (можна сказати, прихована візитка Бад-Емса) – це сучасна споруда термальних купалень, знаходиться далеченько від центральної вулиці, на берегу р. Лан.
Слід зауважити, що центральна вулиця і набережна між собою не паралельні, а поступово розходяться від будівля казино. Будинки в місті 2-4 поверхові, переважно 19 ст., але місцями у квартали вбудовані сучасні будинки (1960-1970 рр.), але без архітектурної вульгарності, зрозуміло із збереженням висоти і поверховості. З однієї з прилеглих вуличок, що тягнуться вгору, визирає старовинна історична Ратуша (орієнтир – неподалік від неї міститься готель-ресторан «Adria», хорватсько-середземноморська кухня, готують смачно, ціни помірні, меню вивішують на кілька днів вперед, але будьте пильні, трапляються елементи «розводу», подробиці пізніше). Майже на виїзді з міста, аж за купальнями, але у старому кварталі звернув увагу на себе дуже дивний красивий, майже іграшковий будинок із двома фасадами, які виходять на перпендикулярні вулиці – виявляється, в ньому знаходиться поліцейська дільниця.
На центральній вулиці чимало магазинів. Як недешевих бутіків, так і зовсім дисконтових промислових товарів та одягу, наприклад NKD. Є також книжковий Thalia та великий продуктовий ReWe.
Розповідь про Бад-Емс була б не повною без згадування про місцеві санаторії. Їх три. Всі вони знаходяться у «верхньому місті» – на схилі гір, які оточують Бад-Емс з обох боків. Дістатися до них можна або місцевими автобусами, або фунікулером. Всі санаторії мають ортопедичну спеціалізацію, знаходяться просто посеред лісу із, зрозуміло, прокладеними алеями із неодмінними лавочками. Відпочиваючих там дуже багато, різного віку. Всі німецькомовні.
Тепер фунікулер. Здавалось би, фунікулер та й фунікулер. Побудований у 1979 році. Але «родзинка» його в тому, що він працює без машиніста, на повній автоматиці. Відсутність людського фактору додає автомат по продажу квитків (вартість квитка 3,50 євро RT) та автоматичний валідатор для контролю доступу безпосередньо до кабіни. Сучасного QR-коду на квитку немає, детектування відбувається по магнітній стрічці, як напевне і 40 років тому. Називається фунікулер «KurwaldBahn». Зрозуміло, з верхньої станції фунікулери весь Бад-Емс як на долоні.
Ще одна атракція в Бад-Емсі, яку варто спробувати, це прогулянка на катері. На єдиному причалі містечка (поряд з «Hackers») стоїть чималий теплохід з відкритою верхньою палубою, який щоденно двічі на день виконує 1-годинну прогулянку до шлюзу і назад (вартість 10 євро), а по вівторках – 3-годинну екскурсію чарез Кобленц аж по Рейну (вартість 30 євро). Ми перебували в Бад-Емсі з середи по неділю і на довгу екскурсію не потрапили. Брали 1-годинну екскурсію. Екскурсію проводив капітан німецькою мовою, без англійського перекладу.
Краєвиди берегів вздовж Лану дуже мальовничі, населених пунктів як таких не було, часу від часу серед квітучої зелені проминали стоянки автокемперів та невеличкі літні таунхауси, а повз теплохід пропливали лебеді і байдарочники. Крайня точка маршруту – шлюзи Дахенау, теплоход шлюзується, потім повертає у зворотньому напрямку. В Бад-Емсі він запливає аж до фонтану. Я навмисне не згадав річковий фонтан на початку. Фонтан – одна з місцевих пам’яток, знаходиться посеред річки. Звичайно, масштабом поступається Женевському, але все одно виглядає надзвичайно гарно.
До побутових питань. Заклади харчування в Бад-Емсі можна умовно поділити на три категорії: 1) турецькі закусочні (шаурма, кебаб, піцца, картопля-фрі з сосисками, салати) – їх в місті мінімум чотири; 2) недешеві кондитерські – також мінімум чотири, найдемократичніші ціни та найширший асортимент – у кондитерській біля вокзалу Bad Ems West; 3) дорогі ресторани.
В турецьких заклах харчування – ситно, недорого, якісно. Готують просто у твоїй присутності.
Справжнім відкриттям серед німецьких десертів для мене став сирний (творожний) пиріг. Я не відношу себе ні до гурманів, ні до солодкоїжок, перед кексами надаю перевагу свіжим фруктам. Але цей творожний пиріг дуже смачний. Називається Kasekuchen, вагою близько 0,6 кг, вартість 5,20 євро (в готовому вигляді в кондитерській) або 3,60 євро (у холодильнику в супермаркеті, для доведення до готовності необхідно протягом 20 хвилин розігрівати в мікрохвильовій пічці або духовці). Якщо замовляти на розріз у кондитерській, 1/8 частина коштуватиме від 1,60 до 2,50 євро, залежно від класу закладу. В деяких випадках пиріг зверху прикрашають свіжими ягодами.
Щодо ресторанів. Відвідали ресторан «Adria», практикується на хорватсько-середземноморській кухні. Меню (3 види основної страви) вивішують на тиждень вперед. Столики розміщені на літній терасі під виноградною лозою. Але треба бути пильними, оскільки після замовлення починають нести те, що не замовляли: холодні страви, перші страви і т. д. аж до десерту. Якщо запитаєш, чи включено у вартість, дадуть ствердну відповідь і у рахунок не включать, якщо не запитаєш, звісно, все буде навпаки.
Щодо дозвілля. За відгуками, в місті є декілька екскурсійних бюро, які організовують поїздки найближчими містами та містечками. Не впевнений, що у них багато клієнтів, адже на мою думку основний контингент Бад-Емса приїхав за неспішним розслабленим відпочинком, годинна прогулянка річкою на теплоході – то їх максимум. Ми самостійно влаштували собі одну поїздку – в місто фармацевтів, чудернацького громадського транспорту та слонів (місто називається Вупперталь, буде окрема розповідь) .
На противагу спокійному безподійному відпочинку від'їзд, як і приїзд, у нас був з певними елементами екстриму. Виліт до Києва в нас був з аеропорту Франкфурт-на-Майні, до якого з Бад-Емсу можна було дістатися тільки залізничним транспортом з пересадкою в Кобленці. Електричка Бад-Емсу відправлялась о 08.23 з прибуттям у Кобленц о 08.49, а поїзд до Франфуртсього аеропорту відправлявся о 09.14. Але за 2 дні до відправлення я отримав поштове повідомлення, що з технічних причин електричка о 08.23 відмінено, а замість неї о 08.15 від залізничної станції відправлятиметься автобус, який прибуде на вокзал Кобленца о 08.49. Але у вказаний час автобус так і не прибув!
Почекавши ще 15 хвилин, було в вирішено добиратися до Кобленца на таксі. Останніх перед вокзалом було у надлишку. Поїздку у 14 км, що розділяли ці 2 міста, водій розцінив у 36 євро. Вже 08.50 були перед вокзалом в Кобленці. Після розрахунку таксист видав квитанцію, з якою я без особливої надії звернувся до довідкової служби ДойчеБан на станції, де з подивом отримав бланк заяви на відшкодування. (Заповнив вже в Києві, додав квитанцію таксі та безпосередньо сам невикористаний залізничний квиток. Через місяц на картку вартість залізничного квитка повернули).
Після такого стресу в нас було 1 год. 20 хвилин на релаксацію. Саме стільки часу в дорозі знаходився поїзд від станції Koblenz до станції Frankfourt Flughafen. Майже весь він пролягав уздовж ріки Рейн з іграшковими, майже казковими курортними містечками, мальовничими берегами, вкритими виноградниками (з яких виробляються знанні німецькі білі вина та відомий лише вузькому колу фахівців німецький коньяк Asbach). Протилежний берег Рейну складався в основному з пагорбів, на яких час від часу можна було побачити середньовічні різного ступеня збереженості.
Як ви, напевне здогадалися, ми їхали вздовж знаменитої "Дороги замків". Колорит романтизму доповнювали великі річкові теплоходи (орієнтовно побудовані в 1950-1960 рр.), що курсували в обидва напрямки, причому деякі навіть під прапорами інших країн, що натякає на кількаденність таких маршрутів (хто забув – Рейн починається на території Швейцарії, а впадає в Північне море на території Нідерландів).
Враженні від «Дороги замків» виявились настільки сильними, що примусили замислитись над відвіданням цього регіону на більш тривалий термін у майбутньому.
...Maž daug 15 val. vietos laiku lė ktuvas nusileido Diuseldorfo oro uoste. Vos už lipę kopė č iomis pajutome nepaprastą karš tį , visiš kai nebū dingą vakarų Vokietijai. Gavę bagaž ą ir už sukę į ReWe prekybos centrų parduotuvę tiesiai oro uoste (stebė tinai geros tradicijos, nors niekur kitur Europoje, iš skyrus Diuseldorfą ir Hamburgą , prekybos tinklus normaliomis kainomis, tiesiai oro uoste nesutikau), pakilome liftu, iš vyko į nepilotuojamą marš rutinį traukinį netoli Diuseldorfo Flughafen gelež inkelio platformos.
Mū sų traukinys į Koblenzą kiek vė lavo, o atvaž iavę s buvo gerokai pilnas, beveik neliko laisvų vietų keleiviams, taip pat ir bagaž ui, kyš anč iai iš praė jimų.
Než inau, kaip tai paaiš kinti - darbo savaitė s vidurys ir darbo diena, atostogų sezonas dar toli...Koblence stotyje mū sų laukė nauja staigmena - du traukiniai važ iuoja į Bad Emsą esant dideliam karš č iui. atš aukti). Galiausiai aš tuntą valandą vakaro mū sų traukinys pajudė jo link Bad Emso.
Koblencas, nepaisant savo vaizdingumo ir neį prastumo (raskite kitą miestą Europoje, kur viena upė stač iu kampu į teka į kitą! ), vis dar nė ra laikomas kurortiniu miestu. Tač iau visai už miesto prasidė jo kurortinė zona – siaura Lano upė stač iais krantais. O kitoje, pasvirusioje, maž ai kemperių gyvenvieč ių , baidarių tvorelių , maž ų medinių (kaimo) namų gyvenvieč ių . Nepaisant to, kad Koblenzas ir Bad Emsas yra tik už.14 km, sustojimai buvo gana daž ni.
Š tai mū sų stotelė – Bad Ems Hbf.
Faktas yra tas, kad Bad Ems 2 gelež inkelio stotyse - Bad Ems Hbf ir Bad Ems West. Tač iau apskritai nė vienas iš jų neveikia.
Pagrindinė je stotyje nė ra poilsio kambario, bilietų kasos ar pagalbos tarnybos. Pats pastatas už daras, vienintelis civilizacijos elementas – automatai ant platformos. Traukiniai važ iuoja 2-3 kartus per valandą . O senasis (XIX a. ) Bad Ems West stoties pastatas paverstas prekybos centru! Netoli stoties pastato į sikū rusios LiDL ir Rossmann tinklų parduotuvė s. Nuo Privokzalnos aikš tė s iki upė s krantinė s veda elegantiš ka gatvė su pigiomis kavinė mis ir konditerijomis, o Bahnhofstrasse ir krantinė s kampe esantis namas paž ymė tas atminimo lenta – pasirodo, š ioje kavinė je niekas nemė go gerti kavos. Gogolis!
Perė ję graž ų modernų tiltą , savo butą pasiekė me per kelias minutes.
Kas rytą prieš atidarant jį iš valo sargas.
Š iek tiek toliau, su iš ė jimais ir į krantinę , ir į pagrindinę gatvę ? yra „Spielbank“ – tai ne kas kita, kaip kazino (aš is, iš kurios mū sų leksike kilo ž argoninis ž odis „spilliti“ – ž aisti kortomis). Kazino iš trijų pusių apsuptas vasaros kavinių , o iš pagrindinio fasado atsiveria graž us parkas su rož iniu – vieta, kur gera laukti karš č io. Visi medž iai su vokiš ku kruopš tumu pakabinti vardinė mis lentelė mis. Jau prie iš ė jimo iš parko dė mesį patraukia kiek keistas fontanas, kuris nuplauna nemaž ą marmuro sluoksnį (tai akivaizdž iai balneologinių kurortų simbolis, nes bū tent tokį fontaną mač iau prieš.4 metus Vysbadene).
Iš karto už parko yra elegantiš kas senas (XVIII a. ) namas su keturiais bokš tais.
Tač iau į istoriją (taip pat ir ukrainietiš kai) ji pateko ne tik dė l savo grož io – nes bū tent 1876 metais Rusijos caras Aleksandras II pasiraš ė liū dnai pagarsė jusį Jemo dekretą , ribojantį ukrainieč ių kalbos vartojimą . Tada pagrindiniuose gyvenamuosiuose kvartaluose prasideda kavinė s pirmame aukš te (daž niausiai turkiš ka virtuvė , nors yra ir tikrų vokiš kų barų ). Bad Emso ypatumas yra tas, kad jame nė ra tokios centrinė s aikš tė s. Visos pagrindinė s lankytinos vietos yra pagrindinė je gatvė je arba netoliese. Taip, pro pastatus matosi protestantų baž nyč ios smailė . Kitas į domus objektas (galima sakyti, paslė pta Bad Emso vizitinė kortelė ) – modernios terminė s pirtys, esanč ios atokiau nuo pagrindinė s gatvė s, ant upė s. Laukas.
Reikė tų paž ymė ti, kad pagrindinė gatvė ir promenada nė ra lygiagreč ios, o palaipsniui skiriasi nuo kazino statybos.
Namai mieste yra 2-4 aukš tų , daugiausia XIX a. , tač iau vietomis š alia kvartalų pastatyti modernū s namai (1960-1970), bet be architektū rinio vulgarumo, ž inoma, iš laikant aukš tį ir aukš tų skaič ių . Iš vienos iš gretimų gatvių , besidriekianč ių į virš ų , senovinė istorinė Rotuš ė (orientyras – netoli nuo jos yra vieš butis-restoranas „Adria“, kroatų -Vidurž emio jū ros regiono virtuvė , skanus gaminimas, priimtinos kainos, meniu skelbiamas kelioms dienoms į priekį , bet yra elementų "skyrybos", detaliau vė liau). Beveik iš važ iuojant iš miesto, tuoj už pirč ių , bet senajame kvartale, pastebė jus labai keistą graž ų , beveik ž aislinį namą , kurio du fasadai atsukti į statmenas gatves – pasirodo, yra policijos nuovada.
Pagrindinė je gatvė je yra daug parduotuvių . Ir brangių butikų , ir visiš kai nukainotų pramoninių prekių ir drabuž ių , tokių kaip NKD.
Taip pat yra knyga „Thalia“ ir puiki bakalė jos parduotuvė „ReWe“.
Bad Emso istorija nebū tų baigta nepaminė jus vietinių kurortų . Jų yra trys. Visi jie į sikū rę „virš utiniame mieste“ – kalnų š laituose, kurie iš abiejų pusių supa Bad Emsą . Juos galima pasiekti vietiniais autobusais arba funikulieriumi. Visos sanatorijos turi ortopedinę specializaciją , yra pač iame miš ko viduryje su, ž inoma, grį stomis alė jomis su bū tiniausiais suolais. Ten daug poilsiautojų , į vairaus amž iaus. Visi vokiš kai kalbantys.
Dabar funikulierius. Atrodytų , kad funikulierius ir funikulierius. Pastatytas 1979 m. Tač iau „svarbiausias dalykas“ yra tai, kad jis veikia be vairuotojo, visiš kai automatinis. Ž mogiš kojo faktoriaus trū kumas prideda bilietų pardavimo automatą (bilieto kaina 3.50 euro RT) ir automatinį tikrintuvą , leidž iantį valdyti patekimą tiesiai į saloną.
Lanos pakrantė s kraš tovaizdž iai labai vaizdingi, gyvenvieč ių kaip tokių nebuvo, karts nuo karto tarp ž ydinč ių ž alumynų prasilenkdavo kemperiai ir nedideli vasarnamiai, pro laivą plaukdavo gulbė s ir baidarė s. Kraš tutinis marš ruto taš kas yra Dahenau š liuzas, laivas už rakinamas, tada sukasi prieš inga kryptimi. Bad Emse jis priplaukia prie fontano. Iš pradž ių tyč ia nepaminė jau upė s fontano. Fontanas – vienas iš vietinių lankytinų vietų , esantis upė s viduryje. Ž inoma, mastas nusileidž ia Ž enevai, bet vis tiek atrodo itin gerai.
Namų reikalams.
Maisto į staigas Bad Emse galima suskirstyti į tris kategorijas: 1) turkiš ki už kandž iai (shawarma, kebabas, pica, gruzdintos bulvytė s su deš relė mis, salotos) – mieste bent keturios; 2) nepigū s konditerijos gaminiai - taip pat bent keturi, demokratiš kiausios kainos ir plač iausias asortimentas - konditerijoje prie Bad Ems West stoties; 3) brangū s restoranai.
Turkijos restoranuose maistas sotus, nebrangus, kokybiš kas. Gaminkite tik jū sų akivaizdoje.
Sū rio pyragas man buvo tikras atradimas tarp vokiš kų desertų . Nelaikau savę s gurmanu ar smaliž iu, man labiau patinka š viež i vaisiai, o ne keksiukai. Bet š is sū rio pyragas labai skanus. Jis vadinamas Kasekuchen, sveriantis apie 0.6 kg, kainuoja 5.20 euro (paruoš tas konditerijoje) arba 3.60 euro (prekybos centre esanč iame š aldytuve, kad bū tų paruoš tas, reikia 20 minuč ių pakaitinti mikrobangų krosnelė je arba orkaitė je).
Už sisakius pjaustymą konditerijoje, 1/8 dalis kainuos nuo 1.60 iki 2.50 euro, priklausomai nuo į staigos klasė s. Kai kuriais atvejais tortas puoš iamas š viež iomis uogomis.
Dė l restoranų . Aplankė me kroatų – Vidurž emio jū ros regiono virtuvė s patiekalus praktikuojanč iame restorane „Adria“. Meniu (3 pagrindinių patiekalų rū š ys) skelbiamas prieš savaitę.
Stalai yra vasaros terasoje po vynmedž iu. Bet reikia bū ti budriems, nes už sisakę pradeda neš tis tai, ko neuž sisakė : š altus patiekalus, pirmuosius patiekalus ir t. t. iki deserto. Paklausus ar į skaič iuota į kainą , atsakys teigiamai ir neį trauks į są skaitą , jei nepaklausi, ž inoma viskas bus atvirkš č iai.
Apie laisvalaikį . Remiantis apž valgomis, mieste yra keletas kelionių agentū rų , kurios organizuoja keliones į netoliese esanč ius miestus ir miestelius.
Nesu tikras, kad jie turi daug klientų , nes, mano nuomone, pagrindinis Bad Emso kontingentas atvyko ramiai atsipalaiduoti, laikinai pasivaikš č ioti upe laive – tai jų maksimumas. Vieną kelionę padarė me savarankiš kai - į vaistininkų , keisto vieš ojo transporto ir dramblių miestą (miestas vadinasi Vupertalis, bus atskira istorija).
Prieš ingai nei ramus neramus poilsis, iš vykimas, tiek atvykimas, turė jome su tam tikrais ekstremalumo elementais. Į Kijevą iš vykome iš Frankfurto prie Maino oro uosto, kurį iš Bad Emso buvo galima pasiekti tik gelež inkeliu su persė dimu Koblenze. Traukinys iš Bad Emso iš vyko 08.23 val. , į Koblenzą atvyko 08.49 val. , o į Frankfurto oro uostą iš vyko 09.14 val. Bet likus 2 dienoms iki iš vykimo gavau paš to praneš imą , kad dė l techninių priež asč ių traukinys atš auktas 08.23, o vietoj to 08.
15 iš gelež inkelio stoties iš vyks autobusas, kuris į Koblenco stotį atvyks 08.49 val. Bet autobusas neatvaž iavo valandą !
Palaukus dar 15 minuč ių , buvo nusprę sta į Koblenzą nuvykti taksi. Paskutinis prieš stotį buvo perteklius. 14 km kelionę , kuri skyrė du miestus, vairuotojas į vertino 36 eurais. Jau 08.50 buvo prieš ais Koblenco stotį.
Po paskaič iavimo taksistas iš raš ė kvitą , su kuriuo be didelių vilč ių kreipiausi į stotyje esantį DeutscheBan pagalbos skyrių , kur jis nustebo gavę s pretenzijos formą . (Jau už pildž ius Kijeve, pridė jus taksi kvitą ir patį nepanaudotą traukinio bilietą . Po mė nesio traukinio bilieto kaina buvo grą ž inta į kortelę ).
Po tokio streso turė jome 1 metus. 20 minuč ių atsipalaidavimui. Traukinys iš Koblenzo stoties iki Frankfourt Flughafen stoties buvo kaip tik tiek valandų.
Beveik visas driekė si palei Reiną su ž aisliniais, kone pasakiš kais kurortais, vaizdingais krantais, dengtais vynuogynais (iš kurių gaminami garsieji vokiš ki baltieji vynai ir ž inomi tik nedideliam vokiš ko konjako Asbach ratui). Prieš ingą Reino krantą daugiausia sudarė kalvos, kuriose kartkartė mis buvo galima pamatyti į vairaus iš silaikymo viduramž ių viduramž ių .
Kaip jau supratote, važ iavome garsiuoju „Pilies keliu“. Romantizmo koloritą papildė dideli upių laivai (apytiksliai pastatyti 1950-1960 m. ), kursuojantys į abi puses, o kai kurie net po kitų š alių vė liavomis, sufleruodami apie keletą dienų tokių marš rutų (kas pamirš o - Reinas prasideda Š veicarijoje ir į teka į Š iaurė s jū rą Nyderlanduose).
Į spū dž iai iš „Pilių kelio“ buvo tokie stiprū s, kad privertė susimą styti apie ilgesnį apsilankymą š iame regione ateityje.
