Варто сказати, що бронювали ми номер за місяць, відповідно обговоренні умови і внесено завдаток. І ось настав день Х, коли ми заїхали. Ну нічого, звичайна собі хатина і все що відбувалось більше схоже на гостини у далекої рідні. Але все ж я була розчаровані і на це була маса причин. Перше, це те що ми з дітьми (за порадою Мирослави) вийняли два номери на другому поверсі, підйом в які полягає у підняті по гвинтовій драбині, на яку самому страшно підійматися, не те що дітьми... По друге це умови в номері- скрипить ВСЕ,особливо незручні ліжка, кожен, найменший, рух на яких супроводжувався скрипом (про стан самої білизни писати не буду), жодні двері не зачиняються, вони просто розбухли і щільно зачинити їх можливості немає, тобто для дітей вільний прохід до небезпечної драбини, в будинку досить прохолодно, санвузол холодний і з Пліснявою. Були переселені в "кращий" номер- без власного санвузла і місця, де можна розложити свої речі. Щодо харчування: все смачно, але знову ж таки, коли тобі готують, то ніби це щось занадто велике ти просиш і дуже заважаєш своїм проханням господині, до того ж сніданок і вечеря в кафе вам обійдеться значно дешевше! А готувати самому... Без газу і електроприладів, якось незручно. Було дуже холодно- запропонували вдягатись тепліше) Непокидає постійне відчуття, що ти в гостях, при чому нагло напросився і приносиш незручності власникам дому. І неправильний розрахунок ціни за проживання (нас надурили, але доводити правоту вже не було бажання) . Єдиним плюсом, який я знайшла було велика ділянка, яка закінчується біля річечки і гори навколо, що в принципі можна знайти в багатьох місцях у Ворохті. Враховуючи все це бажання приїхати сюди ще раз немає взагалі!
Verta paminė ti, kad mes rezervavome kambarį mė nesiui, pagal aptartas są lygas ir padarė me už statą . Ir tada atė jo diena X, kai mes važ iavome. Na, nieko, į prasta trobelė ir viskas, kas nutiko, yra labiau kaip svetainė tolimoje š eimoje. Bet vis tiek nusivyliau ir tam buvo daug priež asč ių . Pirma, mes su vaikais (Miroslavos patarimu) iš ė mė me du kambarius kitame aukš te, kurių pakilimas yra lipti sraigtiniais laiptais, į kuriuos labai baisu lipti, o ne tie vaikai...Antra, tokios są lygos kambaryje- girgž da VISOS, ypač nepatogios lovos, kiekviena, maž iausia, kurios judė jimą lydė jo girgž dė jimas (apie patalynė s bū klę neraš ysiu), durys neuž sidaro, jos tiesiog iš sipū tė ir sandariai jų už daryti negalima, ty vaikams laisvas patekimas į pavojingas kopė č ias, namuose gana vė su, vonioje š alta ir pelė sis.
Jie buvo perkelti į „geriausią “ kambarį – be savo vonios ir vietos, kur galima susidė ti daiktus. Dė l maisto: viskas skanu, bet vė lgi, kai tau gamina, tai lyg per didelio praš ytum ir trukdytum savo praš ymą , ponia, o pusryč iai ir vakarienė kavinė je bus daug pigesni. ! O gamintis pač iam...Be dujų ir elektros prietaisų , kaž kaip nepatogu. Buvo labai š alta, pasiū lė apsirengti š ilč iau) Nepalieka nuolatinio jausmo, kad esi sveč ias, o į ž ū liai praš ė ir atneš a nepatogumų namų savininkams. Ir neteisingas nakvynė s kainos paskaič iavimas (apkvailinome, bet nebuvo noro į rodinė ti tiesos). Vienintelis pliusas, kurį radau, buvo didelė teritorija, kuri baigiasi prie upė s ir aplinkinių kalnų , kurių iš principo galima rasti daugelyje Vorochtos vietų . Atsiž velgiant į visa tai, visai nė ra noro č ia vė l atvykti!