На Драгобраті були вже восьмий сезон. Цього разу запізно кинулись і в улюбленому місті все було зайнято. Оселились у «Юлії». Загальні враження дуже неоднозначні. Здавалось би, номер у нас був досить просторий як на двох, досить тепло (електричний конвектор відпрацьовує), вода гаряча завжди, є де сушити одяг, при зникненні електрики на Драгобраті – вмикають дизель-генератор, до підйомників недалеко, ну а про красу природи мовчу, бо то не є заслуга господарів. Досить привітний персонал, хоча Зоряна затиснена в якісь рамки, але то не її провина. Господарі позиціонують свій готель так, ніби у них він зірковий, з якимись непорушними правилами, а як на мене, таким досить невеличким садибам більш личить домашній прийом, коли ти знаєш господарів особисто, тобі раді і ти приїздиш як до добрих знайомих. Але то таке, обирати господарям, кого вони хочуть бачити: клієнтів чи гостей.
Ще з великих плюсів, як для мене, то тенісний стіл. Так добре провів час. Незважаючи на втому від спусків, пограти в настільний теніс було дуже приємно.
Тепер по проблемних питаннях. Коли ти приїздиш майже опівночі, а в тебе з порога після привітання одразу вимагають гроші то не є нормально. Ти ще й номера не бачив, зморений після півторадобової подорожі, да і взагалі куди ти подінешся до ранку, тим більше як мінімум за добу вже сплачено. І взагалі, на ніч гроші якось брати…
Але це до розмови, гість я чи клієнт і до Зоряни жодної претензії. Ми розуміємо, що то вимога адміністрації (а є таке бажання, щоб то була не адміністрація, а привітні господарі).
Також щодо сталого правила виселення до 12 дня. Все це нормально та вірно, але для великих готелів. Думаю, що в таких готелях мала би бути більш гнучка система. Насправді до Ясенів не так багато чого ходить. І досить велика кількість люду прибуває потягом Львів-Рахів і така ж кількість на ньому їде в бік Львова. Чому б для таких гостей не запропонувати інший час вселення-виселення. Тому тільки що є сталі правила? Чи просто нема бажання відслідковувати такі «дрібниці»? А ось реально куди діватись гостям? Останній день кататись теж є бажання. Я повинен винести кудись речі до катання, відкататись, помитись, посушитись, десь провести час до десятої вечора. Якось це не гостинно. Добре, що в передостанній вечір вдалось домовитись з Валентиною за додаткові гроші лишитись до вечора, інакше навіть не знаю як би це все виглядало.
Ще був такий недолік в нашому номері: тхнуло зі стоку в піддоні. Може то хвороба останнього поверху. Ми вирішили досить просто: набирали трохи води в піддон при закритому стоці, але з ци щось треба робити. У вас там скоріш за все забита труба вихлопу на даху.
Та все це дрібниці, а от те, що перекреслює всі плюси, так це годування. Ні, насправді, я знаю що таке закарпатська кухня, да і наша українська кухня взагалі. Так ось те, що нам пропонували у Юлії то просто знущання з національної кухні, ну і просто з наших шлунків. Гості приїздять на Драгобрат не в карти грати, тобто витрачають досить багато енергії. За п’ять діб нам дали більш-менш нормальну їжу одного разу. Дуже мало м’яса, мало що взагалі смачне, порції досить скудні, виходиш з їдальні напівголодний. Одного дня взагалі, як знущання – пустий «капустнік». То був такий день, як я потім зрозумів, коли Олега не було в готелі. При чому я реально чув іншого дня, як чоловік поруч товаришу казав, що він наївся та все було смачно. Я був реально здивований.
Але як на мене, то кухарів треба змінювати. При чому люди вони добрі, привітні, йдуть на зустріч, але, вибачте готувати не вміють, щоб не подумати нічого поганого.
Dragobrat ž aidė aš tuntą sezoną . Š į kartą jie skubė jo vė lai ir viskas buvo už imta mano mė gstamiausiame mieste. Į sikū rė „Julijoje“. Bendras į spū dis labai dviprasmiš kas. Atrodytų , mū sų kambarys buvo gana erdvus dviem, pakankamai š iltas (veikia elektrinis konvektorius), vanduo visada karš tas, yra kur iš dž iovinti drabuž ius, kai dingsta elektra Dragobrate - į junkite dyzelinį generatorių į keltuvus š alia, na, apie gamtos grož į tyliu, nes tai ne š eimininkų nuopelnas. Gana draugiš kas kolektyvas, nors Zoryana yra apribota tam tikromis ribomis, bet tai ne jos kaltė . Savininkai savo vieš butį pozicionuoja taip, lyg tai bū tų ž vaigž duč ių vieš butis, su kaž kokiomis nepaž eidž iamomis taisyklė mis ir, mano nuomone, tokie gana maž i nameliai labiau tinka namų priė mimui, kai paž į sti savininkus asmeniš kai, esi laimingas ir ateini kaip gerai draugai. Bet tiek to, š eimininkai renkasi, ką nori matyti: klientus ar sveč ius.
Kitas didelis pliusas man yra teniso stalas. Gerai praleidome laiką . Nepaisant nuovargio nuo nusileidimų , buvo labai malonu ž aisti stalo tenisą.
Dabar apie probleminius klausimus. Kai ateini beveik vidurnaktį , o iš kart po pasisveikinimo esi reikalaujama nuo slenksč io, tai nė ra normalu. Dar nematei skaič iaus, nuovargis po pusantros paros kelionė s, o apskritai kur ryte eitum, tuo daugiau bent diena jau sumokė ta. Ir apskritai kaž kaip paimti pinigų nakvynei.
Bet tai yra pokalbis, sveč ias ar klientas, ir jokių nusiskundimų Zoryanai. Suprantame, kad tai yra administracijos reikalavimas (ir yra noras, kad tai bū tų ne administracija, o draugiš ki š eimininkai).
Taip pat dė l nuolatinė s iš keldinimo taisyklė s iki 12 dienų . Visa tai normalu ir teisinga, bet dideliems vieš buč iams. Manau, kad tokiuose vieš buč iuose turė tų bū ti lankstesnė sistema. Tiesą sakant, į Ash nė ra daug ko eiti.
O traukiniu Lvovas-Rachovas atvyksta gana daug ž monių ir tiek pat juo vyksta į Lvovą . Kodė l tokiems sveč iams nepasiū lius dar valandos persikė limo. Taigi kokios yra dabartinė s taisyklė s? Ar tiesiog nė ra noro sekti tokias „smulkmenas“? Bet iš tikrų jų kur eiti į sveč ius? Paskutinė diena važ iuoti taip pat yra noras. Turiu kur nors nuneš ti daiktus č iuož imui, č iuož ti, skalbti, dž iovinti, praleisti valandą iki deš imtos vakaro. Kaž kaip nesvetinga. Gerai, kad prieš paskutinę naktį pavyko susitarti su Valentina už papildomus pinigus, kad vakare atsikratyč iau, kitaip net než inau, kaip tai atrodytų.
Mū sų kambaryje buvo dar vienas trū kumas: keptuvė je kvepė jo nutekė jimu. Galbū t tai virš utinio aukš to liga. Nusprendė me gana paprastai: į keptuvę su už daru kanalizacija surinkome š iek tiek vandens, bet reikia kaž ką daryti. Tikriausiai ant stogo už sikimš ę s iš metimo vamzdis.
Bet visa tai yra smulkmenos, o iš ko kerta visus pliusus, tai maitinimas. Ne, tiesą sakant, aš ž inau, kas yra Už karpatė s virtuvė ir apskritai mū sų ukrainieč ių virtuvė . Taigi tie, kuriuos mums siū lė Julijoje, yra tik pasityč iojimas iš nacionalinė s virtuvė s, na, tiesiog iš mū sų skrandž io. Sveč iai į Dragobratą atvyksta ne ž aisti kortomis, tai yra iš leisti daug energijos. Per penkias dienas kartą mums davė daugmaž normalų maistą . Mė sos labai maž ai, visai maž ai skanu, porcijos gan menkos, iš valgomojo iš eini pusbadž iu. Viena diena apskritai kaip patyč ios – tuš ti kopū stai. Tai buvo diena, kaip vė liau supratau, kai Olego nebuvo vieš butyje. Ir tikrai aną dien girdė jau, kaip vyras š alia draugo pasakė , kad pavalgė ir viskas skanu. Tikrai nustebau.
Tač iau, mano nuomone, š efai turi keistis. O ž monė s geri, draugiš ki, eina į susitikimą , bet, atsipraš au, nemoka gaminti, kad negalvotų nieko blogo.