Заїзд до санаторію відбувся 1 вересня 2010 р. О 7 ранку усі діти прибули до місця від*їзду. Одразу сподобався автобус, яким нас повинні були довезти до місця відпочинку. Комфортний салон та вихований водій склали хороше враження про нашу поїздку, налаштувавши нас на комфортний та чудовий відпочинок. Прибувши на місце ми були шоковані. Непривітний персонал санаторію з натягнутою посмішкою і бурчанням провів нас на реєстрацію і медогляд. Роздивившись територію санаторію ми одразу помітили старі корпуси, які знаходились поруч. По закінченні медогляду нас з речами провели у корпус де ми повинні були мешкати 21 день. Зайшовши у середину ми були шоковані ще більше. Дітей поселили у 2-місні кімнати по-четверо. А 3-ом дітям не вистачило місця у корпусі і нам запропонували поселити дітей у інший корпус у кімнату до інших дітей, на що ми звичайно не погоджувались і просили шукати місця в нашому корпусі. Компроміс надійшов від дітей, які для того, щоб не спати з чужими дітьми в іншому корпусі вирішили спати по п*ятеро в кімнаті. У кімнатах було лише 2 маленькі тумбочки, та напіврозвалена шафа, 4 ліжка та забарикадований вихід на балкон. Відразу ж з поселенням ми познайомились із прибиральницями нашого корпусу, які завжди кричали, і на будь-які запитання дітей відповідали також криком та нічим не підтвердженими обвинуваченнями. Ключі від кімнат видали лише вихователям, пояснили це тим, що по пожежній безпеці заборонено видавати ключі дітям. Ми змушені були 2 дні зберігати усі цінні речі у кімнаті вихователів. Згодом, після розмови з головним лікарем ключі нам все-таки видали, але замки виявились в напівзламаному, а в декого взагалі неробочому стані. Дуже часто ми змушені були викликати столяра, електрика чи сантехніка, тому що все мало дуже старий вигляд. Коли принесли постіль нас знову чекали сюрпризи, постіль та рушник були більш схожими на ганчір*я, а подушки у кімнатах були набиті приблизно на 30%.На зауваження та на скарги на рахунок умов відповідали, що усі так живуть. Отак і жили.
Санаторій „Тетерів”, як нас було повідомлено, спеціалізується на хворобах шлунково-кишкового тракту. Як виявилось бювети з лікувальною водою уже давно не працюють. Нам запропонували набирати лікувальну воду з джерела, що знаходилось поблизу санаторію у лісі, що не завжди було зручно, бо біля джерела нерідко утворювались великі черги з місцевих жителів, які набирали воду десятками а інколи і сотнями літрів. У їдальні нам (як і всім відпочиваючим санаторію) призначили Дієту № 5, тобто їжа на пару. Про усі дієти для різних захворювань, які описані на офіційному сайті санаторію в Інтернеті, вони навіть не чули. Дуже часто у їдальні ми знаходили у хлібницях цвілий хліб, посуд також потрібно було ще раз мити перед тим як накладати туди їжу, чашки для пиття були із пластику, які всі люди звикли вважати одноразовими, для нас вони стали багаторазовими на 21 день.
Вода з крану була не придатною для пиття, мала рудий колір. Спочатку гаряча вода все ж таки була, а потім з кранів почала іти по черзі то холодна то сильно гаряча вода, і митися було дуже складно та неприємно.
Туалети також не викликали захоплення. У одному з туалетів від вологи та холоду навіть виросли справжні гриби. Також „окрасою” кожного туалету були слимаки. Унітази були без кришки, душ у більшості кімнат був зламаний, діти змушені були ходити митися до інших кімнат кому „пощастило” з душем.
Єдине чому діти раділи це процедурам. Лише одна людина у всьому санаторії викликала у нас повагу. Це був начальник медичної частини.
Хоча і до процедур були деякі зауваження. Кабінет Лікувальної фізкультури лише приблизно нагадував щось лікувальне, тренажери там усі без виключення зламані, цілими залишився лише тенісний стіл, ракетки та м*ячі нам не видавали, діти повинні були самі іти в місто і купувати інвентар. М*ячів нам теж не вистачило, і тому наші діти не мали змоги себе розважати.
Майже кожного дня проводились конкурси, але і це нажаль не викликало у дітей цікавості, тому що проведення конкурсів було на дуже низькому рівні і у сценарії кожного з них була присутня критика дітей.
Незважаючи на це наші діти перемогли у змаганнях по футболу(1 місце), конкурсі „Міс Тетерів”(1 місце), конкурсі „Карооке на майдані” ,змаганнях з волейболу (2 місце),та взяли участь у конкурсі „Містер тетерів”(2 місце), відгадай мелодію, Козацькі забави, та конкурсі акторської майстерності.
Пробувши у санаторії деякий час наші діти похворіли та були вимушені за власний рахунок купувати ліки, тому що в санаторії належних ліків для лікування не було, або їх просто не видавали. Перебуваючи 21 день у холодному вологому приміщенні у деяких дітей загострились хронічні захворювання, такі як бронхіальна астма та гастрит.
Під час перебування у санаторії дітей повезли на екскурсію у Музей космонавтики та музей Природи, що знаходиться у м. Житомир.
Загалом усі відпочинком не задоволені.
Atvykimas į sanatoriją į vyko 2010 m. rugsė jo 1 d. 7 val. visi vaikai atvyko į iš vykimo vietą . Iš karto patiko autobusas, kuris mus turė jo nuvež ti iki poilsio vietos. Patogus interjeras ir iš silavinę s vairuotojas padarė gerą į spū dį mū sų kelionė je, paruoš dami patogioms ir nuostabioms atostogoms. Atvykę į vietą buvome š okiruoti. Nedraugiš kas sanatorijos kolektyvas su į tempta š ypsena ir niurzgė jimu nuvedė mus į registraciją ir medicininę apž iū rą . Apsidairę po sanatorijos teritoriją iš kart pastebė jome š alia buvusius senus pastatus. Pasibaigus medicininei apž iū rai, mus su savo daiktais nuvež ė į pastatą , kuriame turė jome gyventi 21 dieną . Į ė ję į vidurį buvome dar labiau š okiruoti. Keturi vaikai buvo apgyvendinti dvivieč iuose kambariuose. O 3-iems vaikams pastate neuž teko vietos ir mums buvo pasiū lyta perkelti vaikus į kitą pastatą kambaryje su kitais vaikais, su kuo daž niausiai nesutikdavome ir papraš ydavome paieš koti vietos mū sų pastate.
Kompromisas kilo iš vaikų , kurie, norė dami nemiegoti su svetimais vaikais kitame pastate, nusprendė miegoti po penkis. Kambariuose buvo tik 2 nedideli naktiniai staleliai, o aptriuš usi spinta, 4 lovos ir už barikaduotas iš ė jimas į balkoną . Iš karto po atsiskaitymo susitikome su savo kuopos valytojomis, kurios nuolat š aukė , taip pat atsakinė jo į visus vaikų klausimus š auksmais ir nepatvirtintais kaltinimais. Kambarių raktai buvo į teikti tik auklė tojoms, o tai buvo paaiš kinta tuo, kad prieš gaisrinė s saugos draudž iama duoti raktus vaikams. Visus vertingus daiktus 2 dienas turė jome laikyti kuratorių kambaryje. Vė liau, po pokalbio su vyriausią ja gydytoja, rakteliai vis tiek mums buvo atiduoti, tač iau spynos buvo pusiau sulauž ytos, kaž kokios neveikianč ios bū klė s. Labai daž nai tekdavo kviestis stalių , elektriką ar santechniką , nes viskas atrodė labai sena.
Atneš us lovą vė l laukė staigmenos, lova ir rankš luostis buvo labiau kaip skudurai, o kambariuose pagalvė s buvo apie 30 proc. Į pastabas ir skundus dė l są lygų buvo atsakyta, kad visi taip gyvena. Taip jie gyveno.
Teteriv sanatorija, kaip mums pasakojo, specializuojasi virš kinamojo trakto ligų srityje. Kaip paaiš kė jo, siurblinė s su gydomuoju vandeniu neveikia jau seniai. Mums buvo pasiū lyta paimti gydomą jį vandenį iš š alia sanatorijos esanč io š altinio miš ke, o tai ne visada buvo patogu, nes prie š altinio daž nai susidė liodavo didelė s vietinių gyventojų eilė s, surinkusios deš imč ių , o kartais ir š imtų litrų vandens. Valgomajame mums (kaip ir visiems sanatorijos poilsiautojams) buvo paskirta dieta Nr. 5, ty garintas maistas. Jie net negirdė jo apie visas dietas nuo į vairių ligų , kurios apraš ytos oficialioje sanatorijos svetainė je internete.
Labai daž nai valgykloje duonos krepš eliuose rasdavome supelijusią duoną , indus taip pat reikė jo dar kartą iš plauti prieš dedant maistą , gertuvė s buvo pagamintos iš plastiko, kurią visi laikė vienkartiniais, mums jie tapo daugkartiniais 21 dienai.
Vanduo iš č iaupo nebuvo tinkamas gerti, buvo raudonas. Iš pradž ių dar buvo karš tas vanduo, o paskui iš č iaupų pradė jo eiti pakaitomis š altas ir labai karš tas vanduo, o praustis buvo labai sunku ir nemalonu.
Tualetai taip pat nekė lė pasigė rė jimo. Viename tualetų nuo drė gmė s ir š alč io net augo tikri grybai. Sraigė s taip pat buvo kiekvieno tualeto „dekoracija“. Tualetai buvo neuž dengti, daugumoje kambarių sugedo duš as, vaikai buvo priversti eiti į kitus kambarius plauti sė kmė s.
Vienintelė priež astis, kodė l vaikai buvo patenkinti procedū romis. Visoje sanatorijoje mums pagarbą kė lė tik vienas ž mogus. Jis buvo medicinos skyriaus virš ininkas.
Nors buvo keletas pastabų dė l procedū rų . Gydomasis fizinio lavinimo kabinetas tik kaž kuo priminė kaž ką medicininio, ten treniruokliai visi be iš imties sugedę , tik teniso stalas liko sveikas, rakeč ių ir kamuolių mums nedavė , vaikai turė jo patys važ iuoti į miestą ir pirkti į rangą . Mums irgi balių neuž teko, tad mū sų vaikai neturė jo galimybė s pramogauti.
Varž ybos vykdavo kone kasdien, bet, deja, tai nesukė lė vaikų susidomė jimo, nes konkursai buvo labai ž emo lygio ir kiekvieno scenarijuje – kritika vaikams.
Nepaisant to, mū sų vaikai laimė jo futbolo varž ybas (1 vieta), konkursą „Mis Teter“ (1 vieta), konkursą „Karū kė aikš tė je“, tinklinio varž ybas (2 vieta), dalyvavo konkurse „Mr. . Teter" 2 vieta), atspė kite melodiją , kazokų ž aidimus ir vaidybos varž ybas.
Kurį laiką pabuvę sanatorijoje mū sų vaikai susirgo ir buvo priversti pirkti vaistus savo lė š omis, nes sanatorija neturė jo gydymui tinkamų vaistų arba tiesiog jų neiš davė . Kai kurie vaikai 21 dieną buvo š altoje, drė gnoje patalpoje, susirgo lė tinė mis ligomis, tokiomis kaip astma ir gastritas.
Vieš nagė s sanatorijoje metu vaikai buvo nuvež ti į ekskursiją į Kosmonautikos ir Gamtos muziejus, esanč ius Ž itomire.
Apskritai ne visi yra patenkinti poilsiu.