Подорожі за кордон – це завжди цікаво! Але всесвітня епідемія внесла свої корективи і вселенський хаос навіть в наше повсякденне життя, не говорячи вже про життя туристичне. Ну, і от, «маємо, те, що маємо». А відтак, конче необхідно знайти якийсь вихід з даної ситуації, щоб не перетворите своє життя на рутинне існування, бо людина ж не тварина, їй крім їсти та спати, потрібно якось культурно розвиватись і на додачу до сумлінної праці, ще й відпочивати. Виходячи з вищевказаного, ми під час пандемії мандрували виключно українськими маршрутами, одним з яких були шляхи Полтавщини, а саме місто Миргород, де ми провели два чудових тижні своєї відпустки.
Чому саме Миргород? Ну, по-перше, невдовзі знову літо, і крім морського релаксу, є ще й любителі відпочивати в горах, у лісі, на річці, у озера. В позаминулому році ми надали перевагу горам і милувалися Карпатами, а в минулому вирішили завітати до Миргорода, і поєднати відпочинок на річці Хорол з профілактичним лікуванням в санаторному закладі. Ділимося враженнями з читацькою аудиторією. Відразу наголошую, що порівнювати Карпати і Полтавщину недоречно, бо то є два абсолютно різні регіони.
Миргород – це відомий курорт на Полтавщині, можна навіть сказати, місто-здравниця, в якому розташовано дуже багато лікувальних закладів. Центр міста невеликий, але саме тут знаходяться чотири найвідоміших санаторія «Миргород», «Полтава», «Хорол» і «Березовий гай». На перетині цих здравниць, у самісінькому центрі знаходиться місце культурного дозвілля, де відпочиваючи влаштовують собі променад.
Можна погодувати птахів, качок та черепах:
Для дефіле існує такий собі місточок, який пов’язує санаторну зону з центром міста:
Для любителів водних розваг існує річка Хорол з доволі широкою пляжною смугою:
Я дала назву Миргороду – місто квітів, бо й насправді, квіти тут майорять повсюди, викликаючи усмішку і задоволення на вашому обличчі.
Вас скрізь будуть супроводжувати відомі персонажі Гоголівських оповідань:
Ще першого разу, коли ми збирались в ці краї, наші друзі скептично зауважили, що це діра дірою, і робити там абсолютно нічого, скудота смертна. Але завітавши до Миргорода, спочатку вирішили розташуватися в центрі курорту в санаторії «Полтава». Так от, в 2015 році там гуло, як у вулику, і побачивши цей людський рій, я запитала, а тут скрізь такий ґвалт? Може є щось затишніше? Тоді мені й порадили санаторій ім. Гоголя, який знаходиться за містом, в лісопарковій зоні. І ми поїхали до Миколи Васильовича. Тут була така тиша і спокій, що виникло відчуття якогось сімейного курорту.
Цього разу санаторій зустрів нас як старих знайомих. Я не хочу розшаркуватись і співати дифірамби і оди, щоб це не виглядало як рекламний захід, але все ж таки зазначу, що з часів нашого минулого перебування, відбулися зміни на краще, і це не абияк порадувало. Того разу нас влаштовувало абсолютно все, крім харчування. Я взагалі то не вередлива у цьому аспекті, можу із задоволенням їсти звичайну кашу, але там чомусь всюди пхали приправу з мівіни і заправляли оцтом все, що тільки можливо. Так от, в цей раз, приємно вразило покращення в системі харчування. Я навіть не очікувала, такого раціону, пам’ятуючи минулі обіди.
Заселення відбувалося таким чином, щоб розмістити по одній людині в номері, але для сімейних пар було виключення, і нас заселили за стандартною схемою. Поряд з нами, в сусідній номер заселилися два гарні чоловіки, які зовсім не виглядали як сімейна пара. А в столовій з’ясувалось, що це ще й наші сусіди по харчуванню. Хлопці були дуже веселі і дотепні. Виявилось, що вони два куми з західної України, які відразу запропонували нам поїхати з ними ввечері до міста відсвяткувати початок відпочинку ( ну, шоб путьовка не згоріла). Мій чоловік дуже зрадів такій компанії, але я трохи знизила градус його задоволення, нагадавши, що ми приїхали не тільки відпочивати, а й трошки підлікуватись. На це він мені відповів, що одне іншому не заважає, і якщо я не хочу, то можу не їхати. Та зараз! Такого задоволення я вам не подарую, бо тоді за всі дні лікування ви приймете тільки одну процедуру – спиртотерапію. Ну і от, поїхали ми в «Козацькі розваги» на свято початку відпочинку. Потрібно зауважити, що комплекс доволі цікавий, грає жива музика, та і кухня до речі, теж смачна. Тому, хто буде в Миргороді, рекомендую готельно – розважальний комплекс «Козацькі розваги» взяти до уваги. Нам сподобалось.
Компанія підібралась дійсно чудова, думаю, що трохи заважала я, але то було їм на користь. Повинен же був хоч хтось контролювати режим лікування і відпочинку. Кожного дня після процедур, ми йшли на пляж. Пляжна зона доволі непогана, з лежаками і душем (все входило до вартості путівки). Можна взяти напрокат катамаран або велосипед.
Неподалік від пляжу в санаторії ще й облаштували зону відпочинку, де можна пожарити шашлики і порелаксувати в затишній бесідці, що ми й робили. Не хочу підводити західноукраїнських хлопців своїми світлинами, тому максимально можливо зроблю їм фото шоп. Хоча з поваги до них зауважу, що жінки можуть сміливо відпускати їх самих самісіньких на будь який курорт, бо вони весь час розповідали які в них красиві й чудові кохані дружини і діти, а про піти «наліво» навіть натяку не було. А нам з ними було дуже весело, любимо ми таких позитивних людей!
Для романтиків облаштували хату кохання (такий собі сільський водевіль на сіні). Але, зважаючи на те, що куми відпочивали виключно вдвох, а нам з чоловіком та романтика була вже до одного місця, хата простояла порожня.
Зранку ми ходили на тренування. Я зі скандинавської ходьби, чоловік з плавання. До речі, в санаторії є великий басейн, трошки тхне хлоркою, але в цілому, доволі непоганий.
Ввечері, завжди була анімація. Ну, по-перше, така собі дискотека а-ля семидесяті, де з десяток бабульок підтупцьовували під відомі хіти Олега Вінника. В кінотеатрі крутили якісь фільми, в основному тупуваті комедії, але задля нічого робити, можна було й подивитися. Аніматори влаштовували різноманітні конкурси, на кшталт «Відгадай мелодію» та « Альо, ми шукаємо таланти». Так що, в принципі, в санаторії вирувало доволі активне життя, і про те, що в країні пандемія, нагадували тільки маски на обличчях. Якщо не було бажання ні співати, ні танцювати, можна було просто гуляти вздовж довгої набережної, або навіть ловити рибу.
Місць для прогулянок тут багато. Є навіть березовий гай.
Основним лікувальним фактором є мінеральна вода Миргородська, яка освячується в часові св. Пантелеймона:
А потім тричі на день частує вас у бюветі:
Для любителів мандрівок є туристичне бюро, яке пропонує різноманітні пізнавально-розважальні екскурсії. Минулого разу ми їздили в Полтаву і на Сорочинський Ярмарок, але в цьому році, зважаючи на карантинні обмеження, екскурсіями не скористалися. Тим не менш, відпочинком ми були задоволені в повній мірі. Тому я спеціально поділилася з вами цією локацією, можливо комусь вона стане до вподоби. Невдовзі літо і хто знає, що принесе нам новий курортний сезон. Всім здоров’я і міцного імунітету!
Keliauti į už sienį visada į domu! Tač iau pasaulinė epidemija padarė savo korekcijas ir visuotinį chaosą , net ir mū sų kasdieniame gyvenime, jau nekalbant apie turistų gyvenimą . Na, š tai „turime tai, ką turime“. Todė l bū tinai bū tina rasti iš eitį iš š ios situacijos, kad jū sų gyvenimas nepavirstų į prasta egzistencija, nes ž mogus nė ra gyvū nas, be valgymo ir miego jam reikia ne tik kultū ringai tobulė ti, bet ir ilsė tis. sunkus darbas. Remiantis tuo, kas iš dė styta aukš č iau, pandemijos metu keliavome tik Ukrainos marš rutais, vienas iš kurių buvo Poltavos srities keliai, bū tent Mirhorodo miestas, kuriame praleidome dvi nuostabias savo atostogų savaites.
Kodė l Mirhorodas? Na, pirma, netrukus vė l ateis vasara, o be poilsio jū roje yra ir poilsio mė gė jų kalnuose, miš kuose, prie upė s, prie ež ero.
Pernai pirmenybę teikė me kalnams ir grož ė jomė s Karpatais, o pernai nusprendė me aplankyti Mirhorodą ir atostogas prie Chorolio upė s derinti su profilaktiniu gydymu sanatorijoje. Dalinamė s į spū dž iais su skaitytojais. Iš karto noriu pabrė ž ti, kad nedera lyginti Karpatų ir Poltavos regiono, nes yra du visiš kai skirtingi regionai.
Mirhorodas – garsus Poltavos srities kurortas, netgi galima sakyti, gydykla su daugybe gydymo į staigų . Miesto centras nedidelis, tač iau bū tent č ia yra keturios ž inomiausios sanatorijos „Myrhorod“, „Poltava“, „Khorol“ ir „Berž ynas“. Š ių gydyklų sankirtoje, centre – kultū ringo laisvalaikio vieta, kurioje poilsiautojai į rengia promenadą .
Galite š erti paukš č ius, antis ir vė ž lius:
>
Tarpekliui yra savotiš kas miestelis, jungiantis sanatorijos teritoriją su miesto centru:
Vandens pramogų mė gė jams yra Khorol upė su gana plač iu paplū dimiu:
Myrhorodą pavadinau – gė lių miestu, nes iš tikrų jų visur ž ydi gė lė s, sukeldamos š ypseną ir malonumą veide.
Jus visur lydė s ž inomi Gogolio istorijų veikė jai:
Kai pirmą kartą susirinkome š iose vietose, mū sų draugai skeptiš kai ž iū rė jo, kad tai yra skylė ir ten visiš kai nė ra ką veikti, skurdas yra mirtinas. Bet aplankę Mirhorodą , pirmiausia nusprendė me į sikurti kurorto centre sanatorijoje „Poltava“.
Taigi 2015 metais ū ž ė kaip avilys, o pamatę s š į ž monių bū rį paklausiau, ar visur toks smurtas? Gal yra kaž kas patogesnio? Tada man patarė į sanatoriją . Gogolis, esantis už miesto, miš ko parko zonoje. Ir nuvaž iavome pas Mykolą Vasyliovyč ių . Tvyrojo tokia ramybė , kad jautė si š eimyninio kurorto jausmas.
Š į kartą sanatorija mus pasitiko kaip senus paž į stamus. Nenoriu stratifikuoti ir dainuoti liaupses ir odes, kad tai neatrodytų kaip reklaminis renginys, bet vis tiek atkreipkite dė mesį , kad nuo mū sų praeities buvimo valandų vyksta pokyč iai į gerą ją pusę ir tai labai dž iugina. Tą kartą likome patenkinti absoliuč iai viskuo, iš skyrus maistą . Š iuo aspektu visai nesu iš ranki, galiu su malonumu valgyti paprastas koš es, bet kaž kodė l visur kimš o mivinos prieskonius ir viską , kas į manoma, pagardino uktsom.
Taigi nuo š io karto buvau maloniai nustebintas maisto sistemos pagerė jimo. Tokios dietos net nesitikė jau, prisimindama praė jusias vakarienes.
Registracija vyko taip, kad viename kambaryje tilptų po vieną ž mogų , bet poroms buvo iš imtis, buvome apgyvendinti pagal standartinę schemą . Š alia mū sų , kitame kambaryje, apsigyveno du graž ū s vyrai, kurie nepanaš ū s į susituokusią porą . O valgomajame paaiš kė jo, kad tai ir mū sų maisto kaimynai. Berniukai buvo labai linksmi ir š maikš tū s. Paaiš kė jo, kad tai du krikš tatė viai iš vakarų Ukrainos, kurie iš karto pakvietė mus kartu su jais vakare vykti į miestą š vę sti š ventė s pradž ios (na, kad kelias nedegtų ). Mano vyras buvo labai patenkintas tokia kompanija, bet aš š iek tiek sumaž inau jo pasitenkinimo laipsnį , primindama, kad atvykome ne tik pailsė ti, bet ir pasigydyti.
Į tai jis atsakė , kad vienas kitam netrukdo, o jei nenoriu, galiu neiti. Taip dabar! Tokio malonumo jums nesuteiksiu, nes tuomet visoms gydymo dienoms priimsite tik vieną procedū rą – alkoholio terapiją . Ką gi, važ iavome į kazokų pramogą š ventė s pradž ios š ventei. Reikia pastebė ti, kad kompleksas gana į domus, groja gyva muzika, o virtuvė , beje, irgi skani. Todė l, kas bus Mirhorode, rekomenduoju atsiž velgti į vieš butį – pramogų kompleksą „Cosack Entertainment“. Mums patiko.
Kompanija buvo tikrai puiki, manau, kad š iek tiek gyvenau, bet tai buvo jiems į naudą . Bent jau kaž kas turė jo kontroliuoti gydymą ir ilsė tis. Kiekvieną dieną po procedū rų eidavome į paplū dimį . Paplū dimio zona gana gera, su gultais ir duš u (viskas buvo į skaič iuota į kainą ). Galite iš sinuomoti katamaraną ar dviratį .
Netoli paplū dimio sanatorijoje taip pat į rengė me poilsio zoną , kurioje galė site kepti kebabus ir atsipalaiduoti jaukioje pavė sinė je, ką ir padarė me. Nenoriu savo nuotraukomis nuvilti Vakarų Ukrainos vaikinų , todė l kiek į manoma paversiu juos fotoparduotuve. Nors jų atž vilgiu pastebiu, kad moterys gali drą siai leisti jas į bet kurį kurortą , nes jos visada pasakodavo, ką turi graž ių ir nuostabių mylimų ž monų ir vaikų , o eiti „į kairę “ net nebuvo už uomina. Ir mums su jais buvo labai smagu, mylime tokius pozityvius ž mones!
Romantikams į rengė meilė s namą (toks kaimo vodevilis š iene). Bet atsiž velgiant į tai, kad krikš to tė vai ilsė josi iš skirtinai kartu, o mes su vyru jau buvome vienoje vietoje, namai buvo tuš ti.
>
Ryte nuė jome į treniruotę . Aš esu iš š iaurietiš ko ė jimo, vyras iš plaukimo. Beje, sanatorijoje yra didelis baseinas, š iek tiek kvepia chloru, bet apskritai visai neblogai.
Vakarais visada buvo animacija. Na, pirmiausia savotiš ka diskoteka a la aš tuntasis deš imtmetis, kur keliolika moč iuč ių trypė garsiuosius Olego Vinniko hitus. Kino teatre buvo keletas filmų , daugiausia kvailų komedijų , bet juos galė jai ž iū rė ti už dyką . Animatoriai rengė į vairius konkursus, tokius kaip „Atspė k melodiją “ ir „Alo, ieš kome talentų “. Taigi iš principo sanatorijoje vyko labai aktyvus gyvenimas, o tai, kad š alyje pandemija, priminė tik veido kaukes. Jei nenorė jote dainuoti ar š okti, galite tiesiog pasivaikš č ioti ilga promenada ar net paž vejoti.
Yra daug vietų , kur galima pasivaikš č ioti.
Yra net berž ynas.
p >
Pagrindinis gydomasis veiksnys yra mineralinis vanduo „Myrhorod“, kuris paš ventinamas Š v. Panteleimonas:
Tada tris kartus per dieną pavaiš ins jus siurbline:
Kelionių entuziastams yra kelionių biuras, siū lantis į vairias edukacines ir pramogines keliones. Praė jusį kartą buvome Poltavoje ir Sorochyn mugė je, tač iau š iemet dė l karantino apribojimų ekskursijomis nepasinaudojome. Tač iau visa kita likome patenkinti. Todė l specialiai su jumis pasidalinau š ia vieta, gal kam patiks. Netrukus ateis vasara ir kas ž ino, ką mums atneš naujas atostogų sezonas. Visa sveikatos ir stipraus imuniteto!