Нагода поїздки до Луцька, як це часто буває, трапилась цілковито несподівано. Часу на „обирати-де-жити” було обмаль, бо ще ж треба було з’ясувати „а-що-побачити”. Тому критеріїв пошуку було два: зручний доїзд й ціна (звісно, зазвичай прагну, щоб подорож була бюджетною, але якщо обирати між „дешево й сердито” і „дорожче, але краще” – оберу друге). Нашвидкуруч варіантів проживання було обрано три: „Алекс” (готель домашнього типу), про який було найбільше позитивних відгуків в інтернеті, готель „Околиця” та міні-готель „Маєток”. „Околицю” майже одразу виключили: він був нам по ходу руху, й вже о 13.00 на подвір’ї були святково вбрані гості, вочевидь, мало святкуватись весілля. „Алекс” виключили із списку згодом, бо він з іншого боку міста – незручно добиратись. Зупинились на „Маєтку”, тим більше, що як зазначається в інформації з Інтернету, він „расположен на окраине города Луцка с восточной стороны недалеко от киевской трассы ровенского направления и от гипермаркета "Епицентр"”. Шукали правда довгенько. Готель розташований в селі Липини, село велике, дороговказів про місцезнаходження готелю – жодних. Дякувати дівчині з рецепції, вона телефоном все докладно розповіла, і нарешті ми приїхали.
Готель являє собою одноповерхову будівлю, в якій одразу при вході ліворуч – номер для проживання (для тих, хто не палить), напроти – рецепція. Далі вперед – велика зала, в яку виходять двері інших номерів для проживання (всього, здається їх в готелі 6). Нас поселили у номер при вході, бо, зрозуміло, йти через зал, де відбувається святкування, з речами, було б незручно й нам, і гостям було б ніяково. До речі, про гостей. Треба віддати належне дівчині з рецепції – вона чесно попередила нас, що в готелі святкується день народження, тому якийсь час прийдеться потерпіти шум. В моїй уяві шум від святкування – це коли готельні номери розташовані на другому поверсі, а ресторан – на першому. А тут – святкування відбувається просто у тебе за стіною. При цьому ввімкнено мікрофон, колонки, грає музика, співає музИка, повискують гості. А в номері – не тихо працює телевізор (щоб хоч якось заглушити звук ззовні), перша година ночі, на хвилинку поринаєш у сон, аж раптом Сі Сі Кейч починає співати про тяжку, вочевидь, долю німецької жінки та її нерозділене кохання. Одним словом, жах!
Оскільки ми приперлись в цей заклад вже надвечір, зрозуміло, захотілося їсти. Ще коли їхали, запитували по телефону, чи нагодують нас. Запевнили, що так. Приїхали. Поселились. Про номер (його № 1). Складається з кімнати, передпокою та санвузла. В кімнаті – велике ліжко (яке складене з двох невеликих, і це відчуваєш вже вночі, коли провалюєшся у яму між ліжками), телевізор, круглий столик (і жодного стільця. Вечеряли за ним, сидячи на ліжку) і невеличке ліжко (для дитини, наприклад). Над великим ліжком - світильники (які не працюють). В передпокої – великий диван і вішачок для одягу. В санвузлі – ванна з шторкою, унітаз, умивальник. Жодних „мыльно-рыльних” засобів не передбачено. Не можна сказати, що брудно, але на всьому лежить якась така печатка неохайності, як буває, коли вже й треба генерального прибирання або косметичного ремонту, але ще почекаємо, бо ні грошей, ні натхнення нема. Взагалі, готель складає враження таких собі „номерів для інтимних зустрічей” – тобто люди приїхали, гарно випили-закусили, відпочили і роз’їхались. І хоча й в’язані серветки скрізь, тобто видно, що господарі дбають про затишок, але хочеться замість них побачити чисту трубу у ванній, на яку можна не боячись підхопити якусь заразу повісити для сушіння рушник. Або більшого розміру простирадло на нібито двоспальному ліжку, бо простирадло явно з полуторного ліжка, тому вночі воно збивається на середину ліжка, й спиш решту ночі на голому матраці, на якому (де „Ревізор” і Оля Фреймут?!) жодного натяку на наматрацник. Але ми й самі не з Парижу, з цим всім якось примирились, вибору все одно не було. Коштувало це все 250,00 грн. за прейскурантом, але виграли в миттєву лотерею знижку 20%, відповідно, заплатили 200,00 + 10,00 за парковку у дворі. Годували нас у номері. Й на вечерю, і на сніданок ми доїдали те, що не з’їв банкет. Напевне, кухарі й офіціанти вважають, що якщо податли тобі напівхолодне картопляне пюре з котлеткою, ти нізащо не здогадаєшся, що ця страва призначалась для якогось гостя, який не прийшов на святкуваня. Можливо, аби підігріли – вдалося б краще це приховати. Але для чого зайвий клопіт, тим більше, що за цю вечерю на двох персон заклад отримав подвійну оплату: один раз – від святкувальників, один раз – від заїжджих гостей. Так само на сніданок: ну для чого готувати тобі замовлений омлет, якщо швидше та з меншими зусиллями засмажити яєчню, до якої докласти втретє або вчетверте підігріті відбивні (принаймні, такими був їх вигляд і смак). Може, десь я й прискіпуюсь, але, як на мене, варто буває заплатити на 100-200 грн. більше, щоб отримати шанобливе ставлення до себе, як до гостя. А так - не врятувала навіть дешевизна. Тому, з урахуванням всіх складових – тверда четвірка за десятибальною шкалою. Більше не приїдемо. А шкода, бо в усіх інших аспектах Луцьк мені дуже сподобався. Єдине, наступного разу (чи наступних разів) обиратимемо інше місце. Обов’язково.
Galimybė keliauti į Lucką , kaip daž nai bū na, pasitaikė visai netikė tai. Valandų „iš sirinkti-kur-gyventi“ neuž teko, nes dar reikė jo iš siaiš kinti „ką -paž iū rė ti“. Todė l paieš kos kriterijai buvo du: patogi kelionė ir kaina (ž inoma, daž niausiai noriu, kad kelionė bū tų biudž etinė , bet jei renkiesi tarp „pigiai ir piktai“ ir „brangiau, bet geriau“ – renkuosi pastarą jį ). Greitai buvo pasirinkti trys nakvynė s variantai: „Alex“ (namų tipo vieš butis), apie kurį internete buvo daugiausiai teigiamų atsiliepimų , vieš butis „Aplinka“ ir mini vieš butis „Estate“. „Kaimynystė “ buvo iš jungta beveik iš karto: judė jimo metu ji buvo mū sų , o 13:00 kieme buvo š ventiš kai pasipuoš ę sveč iai, aiš ku, turė jo bū ti š venč iamos vestuvė s. „Aleksas“ vė liau buvo iš brauktas iš są raš o, nes yra kitoje miesto pusė je – ten patekti nė ra patogu.
Sustojome prie „Dvaro“, juolab, kad, remiantis informacija iš interneto, jis „yra Lucko pakraš tyje, rytinė je pusė je, netoli Kijevo plento Rivne kryptimi ir prekybos centro „Epicentras“. Jie ilgai ieš kojo tiesos. Vieš butis yra Lipiny kaime, dideliame kaime, nė ra nuorodų į vieš buč io vietą . Dė kui merginai iš registratū ros, ji mums telefonu viską detaliai papasakojo, galiausiai atvykome.
Vieš butis yra vieno aukš to pastatas, kuriame iš karto prie į ė jimo kairė je - kambarys nerū kantiems (nerū kantiems), prieš ais - registratū ra. Dar toliau - didelė salė , kuri atveria kitų kambarių duris gyvenimui (visi, atrodo, yra vieš butyje 6). Buvome į sikū rę prie pat kambario prie į ė jimo, nes, ž inoma, eiti per salę , kurioje vyksta š ventė , su kalbomis mums nebū tų patogu ir sveč iams bū tų nepatogu. Beje, apie sveč ius.
Privalome pagerbti merginą registratū roje – ji nuoš irdž iai perspė jo, kad vieš butis š venč ia gimtadienį , tad kelias valandas teks kę sti triukš mą . Mano į sivaizdavimu, š ventė s triukš mas yra tada, kai vieš buč io kambariai yra antrame aukš te, o restoranas – pirmame. O š tai – š ventė vyksta tiesiog už tavo sienos. Tuo pač iu metu yra mikrofonas, garsiakalbiai, groja muzika, dainuoja, sveč iai ieš ko. O kambaryje - televizorius neveikia tyliai (kaž kaip prislopinti garsą lauke), pirma valanda nakties, akimirką už miegi, ir staiga CC Keichas pradeda dainuoti apie sunkią , matyt, dalį Vokietė ir jos nedaloma meilė . Trumpai tariant, baimė!
Kadangi vakare prilipome prie š ios vietos, ž inoma, norė josi valgyti. Net kai iš eidavome, jie telefonu klausdavo, ar pamaitins. Patikino, kad taip. Atvyko. Į sikū rė . Apie numerį (jo №1). Jį sudaro kambarys, koridorius ir vonios kambarys.
Kambaryje yra didelė lova (kuri susideda iš dviejų maž ų , kurias jauti naktį už kritę s pro skylę tarp lovų ), televizorius, apvalus stalas (be kė dė s. Vakarienė už jo, sė dint ant lovos) ir maž a lova (pavyzdž iui, vaikui). Virš didelė s lovos yra lempos (kurios neveikia). Koridoriuje - didelė sofa ir drabuž ių kabykla. Vonioje - vonia su už uolaida, tualetas, kriauklė . Jokių „muilo kasimo“ priemonių nenumatyta. Negaliu sakyti, kad purvinas, bet ant visko yra kaž koks netvarkingas antspaudas, kaip nutinka, kai reikia generalinio valymo ar kosmetinio remonto, bet palauksime, nes nė ra nei pinigų , nei į kvė pimo. Apskritai vieš butis sukuria savotiš kų „intymių susitikimų kambarių “ į spū dį – tai yra, ž monė s ateidavo, gerai iš gė rė , už kandž iauja, pailsė jo ir iš važ iavo.
Ir nors megztų servetė lių yra visur, tai yra, matosi, kad š eimininkams rū pi patogumas, bet vietoj to norisi prie vonios matyti š varią pypkę , kuriai nebijodamas prisirinksi kokį infekciją pakabinti rankš luostį , kad nudž iū tų . . Arba didesnę lovą ant neva dvigulė s lovos, nes paklodė aiš kiai pusantros lovos, tai naktį pasimeta vidury lovos, o likusią nakties dalį miegate ant pliko č iuž inio, ant kurio ( kur "inspektorius" ir Olya Freimut ?! ) Jokio ruož o. Bet mes patys nesame iš Paryž iaus, kaž kaip su visu tuo susitaikė me, pasirinkimo vis nebuvo. Kainavo 250.00 UAH. pagal kainoraš tį , tač iau momentinė je loterijoje laimė jo atitinkamai 20% nuolaidą , už automobilio stovė jimą kieme sumokė jo 200.00 + 10.00. Mus pamaitino kambaryje. Ir vakarienei, ir pusryč iams valgydavome tuos, kurie vaiš ė s nevalgė.
Tikriausiai virtuvė s š efai ir padavė jai tikina, kad jei jums buvo patiekta pusiau š alta bulvių koš ė su kotletu, niekada neatspė site, kad š is patiekalas buvo skirtas sveč iui, kuris neatvyko į š ventę . Gal suš ilti – geriau bū tų tai nuslė pti. Bet kam vargti, juolab kad už š ią vakarienę dviems į staiga gavo dvigubą atlygį : vieną kartą - iš š venč ianč ių jų , vieną kartą - iš atvykusių sveč ių . Pusryč iams tas pats: na kam tau gaminti omleto už sakymus, jei greič iau ir su maž iau pastangų kepti kiauš inienę , į kurią dedame treč ią ar ketvirtą paš ildytą karbonadą (bent jau toks buvo jų iš vaizda ir skonis). Gal kur nors renkuosi, bet manau, kad verta mokė ti 100-200 UAH. daugiau, kad į gytumė te pagarbą sau kaip sveč iui. Ir taip – net pigumo neiš gelbė jo. Todė l atsiž velgiant į visus komponentus – solidus ketvertas deš imties balų skalė je. Daugiau nebegrį š ime.
Gaila, nes visais kitais atž vilgiais Luckas man labai patiko. Vienintelis dalykas, kitą kartą (arba kitą kartą ) rinksimė s kitą vietą . Bū tinai.