- неввічливий, неуважний, часом агресивний персонал. Ані "будь ласка", ані "вибачте"; зате гаркнути в процедурній чи без стуку увійти в кімнату можуть легко.
- на жаль, лікарі також неуважні: до них черги, вони затуркані, втомлені і явно незацікавлені приділяти пацієнтам увагу. Можливо, вони і компетентні - але мені ніхто з них не присв'ятив більше п'яти хвилин, і на мені свої знання вони не проявили. Був у чотирьох лікарів - та сама історія в усіх.
- умови проживання ганебні, жахливі! Так, я взяв дешеве місце - але навіть дешеві кімнати мають бути гідними (або вже тоді не продавайте такі номери, не ображайте гостей). Застарілий бруд і проламаний паркет в кімнаті, сморід в санвузлі, продавлений диван (і це для спінальників!). Мусив доплатити і переселитися в кращу кімнату. Це шантаж і витягування грошей.
- в будівлях нема пандусів, практично нема ліфтів (маленькі, часто відключаються, і щоби до них дійти, треба піднятися по сходах). Для людей з проблемами опорно-рухового апарату це велика проблема. Це не що інше як прояв хамства з боку власників санаторію.
- процедури: обладнання старе, пошарпане, замацане. За масажні апарати і плавальний басейн треба доплачувати — лікарі їх прописують, але в путівку вони не входять (мене про це не попередили, хоча я про це спеціально запитав при бронюванні). Масажистам теж мусив доплачувати, бо в путівку входить лише символічний десятихвилинний масаж.
- і така дрібничка: в коридорах шостиповерхового лікувального корпусу, по якому мусять лазити вгору і вниз люди з хворими суглобами і хребтом, бо ліфт майже не працює, в парі місць стоять дивани. Але над ними напис: “Лягати не можна, спустіться на другий поверх”. Дивани їм важливіші за пацієнтів. Яка зневага.
Нікому і нізащо не раджу Санаторій залізничників у Хмільнику.
- grubus, nepagarbus, kartais agresyvus personalas. Nei „praš au“, nei „atsipraš au“; bet riaumojimas procedū roje arba be beldimo patekti į kambarį gali bū ti lengvas.
– Deja, gydytojai irgi nedė mesingi: rikiuojasi eilė je, yra sutrikę , pavargę ir aiš kiai neį domū s kreipti dė mesį į ligonius. Gal jie ir kompetentingi – bet nė vienas man neskyrė daugiau nei penkių minuč ių ir savo ž inių man neparodė . Jis turė jo keturis gydytojus – visiems ta pati istorija.
- gyvenimo są lygos gė dingos, siaubingos! Taip, už ė miau pigią vietą – bet net ir pigū s kambariai turė tų bū ti į perkami (arba net tada nepardavinė kite tokių kambarių , neį ž eiskite sveč ių ). Pasenę s purvas ir sulū ž ę s parketas kambaryje, smarvė vonioje, sausakimš a sofa (ir tai – suktukai! ). Reikia mokė ti papildomai ir persikelti į geresnį kambarį . Tai yra š antaž as ir pinigų plovimas.
- pastatuose nė ra rampų , praktiš kai nė ra liftų (maž i, daž nai atjungiami, o norint juos pasiekti, reikia lipti laiptais). Tai didelė problema ž monė ms, turintiems raumenų ir kaulų sistemos problemų . Tai ne kas kita, kaip sanatorijos savininkų grubumo apraiš ka.
- procedū ros: į ranga sena, nuš iurusi, sutvarkyta. Masaž ai ir baseinas yra už papildomą mokestį – gydytojai juos iš raš o, bet į ekskursiją neį eina (apie tai nebuvau perspė ta, nors už sakant specialiai teiravausi). Masaž uotojai taip pat turė jo mokė ti papildomai, nes į bilietą bus į skaič iuotas tik simbolinis deš imties minuč ių masaž as.
- ir tokia smulkmena: š eš iaaukš č io medicinos pastato koridoriuose, į kuriuos turė tų lipti aukš tyn ir ž emyn sergantys są nariais ir stuburu, nes liftas beveik neveikia, poroje vietų – sofos. Bet virš jų už raš as: „Tu negali atsigulti, nusileisk į antrą aukš tą “. Sofos jiems svarbesnė s nei pacientams. Koks į ž eidimas.
Gelež inkelininkų sanatorijos Chmilnyke nerekomenduoju niekam ir nieko.