…Близько 16:10 літак здійснив посадку в аеропорту Фуншала імені Кріштіану Роналду. Щойно пройшов дощ, асфальт був ще мокрим, але підвищеної вологості (на диво) в повітрі не відчувалось. Небо було похмурим, океан штормив, а острів Мадейра здавався таємничим і трохи навіть зловісним…
Автобуси «Aerobus» до безпосередньо міста Фуншал (17 км) ходили досить рідко, приблизно раз на 45 хвилин (оператор – компанія «SAM», www.sam.pt). Вартість проїзду в один бік – 5 євро, якщо купуєш RT одразу – то вийде 8 євро (зворотна подорож має відбутись не пізніше як за 30 днів). Виконавши декілька складних розворотів, автобус виїхав на міжміську автотрассу (якщо її так можна назвати). Автобанів на Мадейрі немає, всі міжміські дороги приблизно однакової якості та ширини, а ось крутизна поворотів – різна. І вона іноді спочатку лякала, але потім звикли. При посадці водій запитав назву нашого готелю, і після моєї відповіді сказав, що нам треба виходити на зупинці номер 6. Всі зупинки «Аеробуса» в Фуншалі не мають назв, а мають тільки номери. Вочевидь, щоб приїзжі пасажири, що ще не знають міста, не плутались. Зупинки автобусів решти маршрутів (міських чи міжміських) – свої назви мають. В’їзд до Фуншала збоку аеропорту вельми специфічний – автобус спускається в місто з гори по дуже крутим вулицям, але види з вікон чудові. Сам Фуншал, за винятком старовинного центру, знаходиться на дуже крутому схилі, і кожен спуск-підйом на транспорті відбувається з певною долею екстриму.
Наш готель (Pensao Astoria) знаходився як раз у старовинному центрі, на невеличкій площі біля Кафедрального Собору. Готелем в принципі задоволені, чудове розташування, приваблива ціна (30 євро/добa/twin), є легкий континентальний сніданок. Єдине, що нормально спати можливо лише з 00:00 до 06:00, решта часу – досить шумно з вулиці, незважаючи на те, що жили на 5-му поверсі. До набережної океану – приблизно 200 метрів. Поруч багато сувенірних магазинів, бутіків, кафе. У суміжному будинку – банк. На іншому боці площі – великий, універмагоподібний магазин китайських товарів з дуже промовистою назвою – «Bazaar», але там не торгуються. Набережна у Фуншалі – подібна до багатьох променадів півдня Європи – з лавочками, пальмами та кіосками з продажу морозива. Але є й свої відмінності. Перша – надзвичайно густа рослинність, крім пальм – безліч інших місцевих, чисто ендемічних дерев та кущів (в тому числі бананових), на багатьох – розквітлі квіти. Друга – набережна не закінчується пляжем. Прямо в центрі міста – досить великий порт, який займають причали приватних яхт та екскурсійних катерів, катамаранів та спідботів.
Є також пасажирський термінал, куди щодня приходить та звідки відпливає паром на острів Порту-Санту (вартість квитка близько 60 євро, RT). Найближчий пляж – «пляж Сантьяго» – біля однойменної фортеці, близько 700 метрів у бік, крупно гальковий, відпочивають лише місцеві. Найближчий пляж для туристів – Lido – знаходиться у «готельній зоні» (район на півночі Фуншала), складається з виключно дорогих готелів 4-5*, дістатись можна автобусами 1 та 2 («жовті», компанія «Horarios do Funchal», www.horariosdofunchal.pt, вартість однієї поїздки 1,95 євро, безлімітний на день 5 євро), їхати хвилин 15. Пляж являє собою бетонні платформи з насипною дрібною галькою, вхід у воду – по східцях. Доступ на пляж для не постояльців цих готелів – платний. Ще за 2 зупинки – знаходиться пляж Gorgulho (Горгульо), він піщаний, з темного вулканічного піску, перемішаного з дрібною галькою. Але є незручність: вулиця в цьому місці різко йде в гору, тому спуск і підйом від пляжу до зупинки відбувається по досить крутому схилу. Погода була теплою, іноді хмарно, в середньому +23…+25 °C, але сонячна активність висока, засмагаєш дуже швидко. Дощ був лише один раз, тривав хвилин 20, а за наступні 20 хвилин від нього не залишилось жодного сліду.
Але, як говорять, не пляжами єдиними. Або «хто не бував на левадах – той не бачив Мадейри». Левадами (vereda) на Мадейрі називають рукотворні канали, по яких вода з гірських джерел стікає до маленьких сіл і використовується для поливу сільськогосподарських угідь. Вздовж левад прокладені пішохідні туристичні маршрути. Їх – кілька десятків, пройти всі за одну поїздку неможливо, до того ж я подібної мети перед собою і не ставив (хоча, в мережі є цілі спільноти туристів-трекерів, що мають ціль поступово, за кілька поїздок пройти всі пішохідні маршрути). Отже, я вибрав 2 маршрути – найкоротший (Ribeira Frio-Balcoes) та найскладніший (picos de Areiro – picos de Ruivo).
Левада «Vereda Balcoes» починається у містечку Ribeira Frio. Дістатись до старту маршруту надзвичайно просто – автобус 118 від автостанції «жовтих автобусів», рейсів всього 3 на день, вартість квитка 3,35 євро (OW), їхати 45 хвилин. Одразу за містом автобус піднімається через високий перевал (найвища точка – близько 1400 метрів), потім спускається до однойменного селища на висоту 840 метрів. Дорога йде повністю через мішаний ліс. Автобусна зупинка знаходиться просто на трасі, поруч 2 кафе, декілька сувенірних будиночків та невеличке господарство з розведення форелі. Рейсовий автобус ходить дуже рідко, 2 рази на день. Було також багато екскурсійних автобусів (якщо замовляти екскурсію через турфірму, виходило б від 25 євро з особи).
У нас було до зворотного автобусу вільного часу всього 2 години 20 хвилин. Vereda Balcoes починається на протилежному боці, за поворотом (є вказівники), і являє собою петляючи дорогу через ліс. Дорога грунтова, зрідка є каміння, можна йти у звичайних кросівках. Дійшли без прискорень за 40 хвилин в один бік. Оглядовий майданчик «балкон» (Balcoes) являє собою штучний огороджений виступ з чудовим видом на гори і долину. Це місце знамените також великим різноманіттям птахів (про що повідомляє щит із відповідними малюнками та назвами латиною). Птахи підлітають і підходять дуже близько до людей, дозволяють себе годувати. В цьому місці завдяки густому лісу, досить прохолодно (+15…+18 °C), в той час як на узбережжі +26…+28 °C.
Picos de Areiro – Picos de Ruivo. Тут довелося замовляти екскурсію через турфірму (до місць старту та фінішу неможливо дістатися громадським транспортом). Тільки або орендованим, або екскурсійним. Я купив екскурсію за 32,50 євро. В означений час на означеній зупинці мене підібрав екскурсійний автобус «Flora-travel», крім мене було ще 7 туристів (з Чехії, Нідерландів, Англії) та водій, він же гід. Тривалість пішохідної частини маршруту від піку Арейро то піку Руйву складає 8,8 км, в турагентстві декларують час її проходження 5 годин. Але не уточнюють, що до старту маршруту їхати 45 хвилин, стільки ж від закінчення маршруту до Фуншала. А також ще близько години йти від Руйву до автобусної парковки. В підсумку розраховуйте на весь день. На маршруті значний перепад висот. Старт маршруту на висоті 1810 м, потім поступовий спуск до 1050 м над рівнем моря і далі підйом до 1831 м. Але жодного дискомфорту я для себе не відчув. Але, повторюю, у кожного свої особливості організму.
Отже, автобус привіз нас на другу за висотою точку Мадейри. Місце дуже туристичне, багато екскурсійних автобусів, є сувенірні магазини. Але домінантою є щогла з великою білою кулею на верхівці, яка складається з маленьких шестикутників. Місцеві жартома називають кулю «новим м’ячем Кріштіану Роналдо». Але, насправді, це об’єкт ППО НАТО. Фотографувати можна без обмежень. Тут, на висоті >1000 м, по-справжньому починаєш відчувати сонце, пече сильно, хоча спеки в повітрі не відчувається (не більше +20 °C), моментами ми знаходимося вище хмар, на горизонті небо зливається з океаном. Туристів-трекерів тут достатньо (як одиночок, так і груп), ще б пак – це найголовніший і найрозкрученіший пішохідний маршрут Мадейри – PR1!. Види близькі до запаморочливих – коричневі, місцями зелені гори, білі хмари, синє повітря й вода, іноді бачили великих птахів (візуально схожих на орлів).
Стежини, зрозуміло, весь час йдуть по краях урвищ, але, зрозуміло, вони відгороджені перилами та сталевими тросами, у найбільш складних місцях просто у гірську породу вбиті східці. Кілька разів наш шлях проходить через тунелі у скелях, тунелі недовгі, приблизно 30-50 метрів, якщо не маєте з собою ліхтарика, мобільний телефон для підсвітки цілком згодиться. Рослинність іноді просто буяє, я не фахівець з біології, але папороть і цикламен розпізнав. З фауни – зустрічав тільки ящірок, змій тут немає (я уточнював). Був один великий привал (хвилин 20-30) на перепочинок і воду. Взагалі,води з собою треба брати побільше (на маршруті джерело зустрічав всього 1 раз, тай то вже після вершин, зовсім недалеко від паркінгу на зворотному шляху). Суджу лише по собі – після складних ділянок (з крутими підйомами або спусками) півлітра води майже миттєво відновлюють сили (раніше таку особливість за собою не помічав), всього за маршрут випив близько 2 літрів. Частина шляху на підйомі проходило безпосередньо крізь хмару (враження незабутнє!), екстриму додавало ще й те, що поруч були величезні масиви вигорілого лісу – близько 8 років тому на Мадейрі вирували сильні лісові пожежі, але поміж згарища вже сміливо проростає молода порость дерев та трав, але на повне відновлення екосистеми знадобиться ще багато часу.
За 400 м до піку Руйву (інформація з вказівника, їх на маршруті досить) є осередок цивілізації – невеликий готель-хостел для відпочинку (в Португалії та Іспанії їх називають «Albergo»), разом із великими лавками для відпочинку, столиками для обіду, і зрозуміло WC (платним – €0,5). Останні 400 м – надзвичайно складні – деякі учасники нашої групи навіть їх не штурмували,але я дійшов. На піку невеличкий майданчик з пам’ятним знаком. Види – просто чудові, район з густою рослинністю, ніби аж замшевою на уявний дотик. Шлях від Руйву до паркінгу нічим особливим не запам’ятався , хіба що в одному місці метрів 200 йшли вздовж левади , яка утворювалась з гірського джерела з питною водою. На зворотному шляху гід чомусь вирішив заїхати в містечко Сантанна (Santana), зупинився біля кафе та сувенірного магазинчику. Ціни на сувеніри вище, ніж у Фуншалі. Візитною карткою Сантани є будинки з похилими майже до землі дахами, що вкриті соломою. Звичайно, кілька таких будинків ми також побачили.
Ще один цікавий маршрут, який варто відвідати – це містечко Порту-Моніш (Porto-Moniz). Воно знаходиься на північному узбережжі Мадейри (для порівняння, Фуншал – на південному), тобто доведеться перетнути весь острів, причому не туристичними шляхами. Спосіб дістатись теж оригінальний. Цей напрямок обслуговуються автобусами компаній Rodoeste (так звана «червона лінія», www.rodoeste.pt). По одному рейсу на день (туди і назад) виконують автобуси №80 та 139. Причому №80 експрес без зупинок, а №139 із 15-хвилинними зупинками у містечках Ribeira Brava, San Lorenzo та San Vincente. Вартість квитка в один бік 6 євро, продає водій. Туди вирішив їхати на №139, назад №80 без зупинок, оскільки 139 їде іншим маршрутом – не через гори, а вздовж узбережжя весь час. Але в реальності вийшло інакше. Маршрут №80 виїздив з Фуншалу через район пляжів Lido та Gorgulho, де як я зазначав раніше, дорога йшла вгору. Але вже за містом, вздовж узбережжя вона стала переходити у сильний серпантин. Багатоповерхові житлові райони на околиці міста швидко залишились позаду, поступившись місцем приватним 1-поверхівкам з маленькими присадибними ділянками. Приблизно 90% площ садиб заповнювали бананові плантації! Причому бананові гілки визрівали далеко не на кожному кущі, а приблизно на одному з 5-7 (неврожай, сезонність?). Бананові плантації займали також великі площі на схилах гір, розташувавшись у вигляді терас на різних рівнях. Найбільше бананових – у містечку Магдалена-дель-Мар. Іноді, щоправда, тропічну ідилію порушували невеличкі промзони. Я розпізнав невеличкий цементний завод та такий же невеликий вантажний порт поблизу на узбережжі.
До першої зупинки у містечку Сан Лоренцо їхали зовсім недовго. Водій англійською повідомив час відправлення, вільного часу було 14 хвилин. Даний населений пункт розташованій на величезній скелі (висотою понад 700 м), де звісно побудовано оглядовий майданчик. Для залучення великих мас туристів, майданчик побудували із прозорою підлогою (відповідно, це місце називають також Skywalk). Зрозуміло, в такому місці належить бути великому сувенірному ринку. Він дійсно є, просто на шляху до оглядового майданчика. Точніше, щоб дійти від автобусної парковки до Skywalk треба просто пройти крізь ринок. Ринок як ринок, бачив і більші. Сувеніри як зовсім стандартні (кепки, футболки, тарілочки, дзвіночки), так і типово мадеріанські (капелюхи з соломи, сумки та гаманці з кори пробкового дерева) та навіть зовсім екзотичні – африканські барабани та австралійські бумеранги (з написами «Madeira»). Вхід на Skywalk поки що безкоштовний, але вже стоять поки що непрацюючі турнікети. Види крізь скляну підлогу не надто вражають, безпосередньо зі скелі – кращі. В принципі, якщо не відволікатись на сувеніри (яких і так повно по всьому Фуншалу), то 15 хвилин на експрес-фотосесію вистачить. Далі в автобус.
Наступна велика зупинка (раніше не підкреслював, що є ще й маленькі зупинки, по декілька в кожному населеному пункті, на посадку-висадку пасажирів, зрозуміло, місцевих) – це селище Рібейра Брава. Зупинились на набережній маленької річки (каналу?), що падає в океан. Місто має присмак курорту, надзвичайно доглянуте. Є широкий піщаний пляж зі темним піском, багато клумб з квітами, скульптур та інсталяцій. Не знаю, чи варто вибирати його для тривалого відпочинку. Вся логістика –тільки з пересадками у Фуншалі. У Рібейрі Брава маршрут автобусу звертає з приморського шосе і під прямим кутом вузькими сільськими дорогами заглиблюється у хащі… Дорога йде через лісові дороги з маленькими селами на протилежний берег острова. Дорогі вузькі, повороти круті, часті підйоми та спуски, іноді населені пункти чи просто одиночні житлові будинки. На рідких рівнинах зустрічаються отари овечок та кіз. Нетуристична Мадейра.
В такому режимі їдемо хвилин 30. Нарешті знову бачимо океан і чергову зупинку – Сен-Вінсенте. Містечко знамените красивим і симпатичним містом з арками (знов через річку) та невеликим сільськогосподарським ринком (ціни – приблизно вдвічі вищі, ніж у Фуншалі). До Порту-Моніз лишається хвилин 20. Дорога йде знов вздовж узбережжя, тепер вже північного. На диво, на північному узбережжі спекотніше, ніж на південному. І вітряніше. Нарешті, автобус дістається до кінцевого пункту маршруту. Дуже жарко. Перший об’єкт, обов’язковий для відвідування – інформаційний центр. Необхідна карта містечка. В інтернеті таку просто не знайшов. Як виявилось, відвідання інфоцентра виявилося дуже правильним рішенням – крім карти, отримав також дуже важливу інформацію – мій зворотній автобусний рейс маршруту 80 сьогодні не відбудеться (виявляється, по суботах графік руху автобусів інший). Дивно, на кінцевій зупинці у Фуншалі та на сайті автобусної компанії про це не повідомлялось. Таким чином, мій час на відвідання Поту-Моніз з 3,5 годин подовжувався аж до 6… Але співробітниця інфоцентру підказала інший варіант повернення у Фуншал – з пересадкою у Сен-Вінсенте (також автобуси Rodoeste, вартість квитка без змін).
До відправлення – всього 2,5 години. Вирішив скористатися цим варіантом, бо 6 годин для Порту-Моніз явно забагато. Час, що був у моєму розпорядженні, розподілив на відвідання двох візитних карток містечка – океанаріуму та лавових басейнів. Вартість квитка в океанаріум – 7 євро. Експозиція вельми цікава, риб багато, в т. ч. акул. Величезний акваріум з рибами відгороджено скляною стіною. Є й інша океанічна фауна, в т. ч. «морські зірки». Відвідувачів небагато. Аудогід відсутній. Тепер про лавові басейни. Утворилися на узбережжі океану багато тисяч років тому, і застиглої лави. Вода в них, зрозуміло, набирається з океану. З часом їх «облагородили», прибравши зайві фрагменти, щоб не заважали, зацементували дно та зробили зручний вхід у воду. Вони поділяються на дві частини – платні та безплатні. Відвідав варіант 2. Цілком прийнятно. Глибина 1,0-1,5 м, дно цементовано, вода океанська, невеликі хвилі, враження чудові. Зворотний шлях – без пригод, тільки перший автобус (№6) запізнився хвилин на 10. Другий (№150) йшов чітко за розкладом, також із тривалими зупинками у Рібейра Брава та Сан-Лоренцо.
Інше must-see на Мадейрі – це побачити дельфінів. Вартість квитка на дельфін-тур різниться від 35 до 45 євро. Компаній, що організовують таку атракцію, декілька. У деяких у вартість включено купання в океані з борту та обід. В якості судна використовувались моторні катамарани,моторні гумові спід-боти та моторні кораблі, стилізовані під старовинні каравели з декоративними вітрилами. Я вибрав пропозицію компанії «Magic Dolphine», яка стверджувала, що крім дельфінів гарантує споглядання в океані китів та морських черепах. Тривалість сафарі 2 години, вартість 45 євро, в океан вирушали на спід-боті, всім екскурсантам (14 чоловік) видали рятувальні жилети. Віддалились від Фуншала кілометрів на 17 (запливли аж за аеропорт) вздовж узбережжя, та кілометра на 2 в океан. Дельфіни з’явилися досить швидко, були різних видів. Здивувало, що вистрибують з води зовсім близько і тільки парами. Запам’ятались «пляшконосі дельфіни», які вистрибували з води просто вертикально, а також величезний «сірий дельфін» (найбільший за розмірами усіх видів дельфінів), він виплив з-під нашого катера, проплив зовсім близько від мене, але з води так і не вистрибнув.
А ось китів довелося чекати досить довго. Але з’явився він несподівано і досить близько (не більше 50 м від човна, хоча в океанському безмежжі визначить точну відстань досить складно). Спочатку в одному місці почала різко пінитись вода, потім секунди на 4 з-під води приблизно на метр піднялася сіра голова кита, після того, як вона зникла, гід різко направив катер в бік (вочевидь, знаючи повадки кітів), і дійсно метрів через 200 ми побачили над водою ще й китовий плавник. Очевидно, кит плив паралельно нам. З розповіді гіда – то був фінвал (довжина до 22 метрів, вага до 8 тонн). На шляху до порту, зовсім близько від берега, гід помітив велику морську черепаху (до якої ми підпливли). Це було «коретта» (діаметр близько 1 м, вага 60-100 кг). На зворотному шляху йшли проти вітру, тому хвилі збільшились. Аби люди і фототехніка не намокла, роздали гумові водонепроникнені плащі.
За час нашого відпочинку на Мадейрі стали очевидцями двох знакових подій – 20.06 мадеріанці (разом з усім католицьким світом) відзначали Свято Тіла і Крові Христової (Corpus Christi, аналогу у Православній Церкві я не знайшов) та 22.06 у Фуншалі відзначали День Атлантики.
20.06 (п’ятниця) вважався вихідним днем, не працювали пошта, банки, раніше закінчував роботу міський транспорт та ботанічний сад. Вранці в Кафедральному Соборі відбулося урочисте богослужіння, а ввечері по центральній вулиці відбулася урочиста хода до Собору, де керівництво міста виступило із промовою, а потім священик у супроводі хору також провів богослужіння. А у другій половині дня на кількох центральних вулицях (для цього було спеціально перекритий рух транспорту на набережній), місцеві жителі, вочевидь не тільки з Фуншалу, а й з усього острову, на землі викладали неймовірні різнокольорові композиції з пелюсток квітів, листя та хвої. Центральна площа та прилеглі вулиці під час заходу були вщент заповнені людьми. Здавалось, тут зібралось все населення понад 200-тисячного Фуншалу. Всі святково вдягнені, підлітки у напіввійськових однакових формах з різними нашивками, як нагадують пластівські. Одразу після того, як свято завершилося і люди почали розходитися, на площу виїхала сміттєприбиральна техніка і за кілька хвилин знищила всю квіткову красу.
22.06 ввечері пройшло свято День Атлантики. Ввечері відбувся театралізований перфоманс за участю акторів на гімнастів на морську тематику, а близько 22 вечора відбувся красивий феєрверк.
Ще один цікавим місцем у Фуншалі є Ботанічний Сад. Насправді у місті є два ботанічних сади (як і в Києві, до речі) – крім центрального, є ще й Сад Монті. Дістатися до обох садів можна на фунікулері, нижня зупинка якого знаходиться на центральній набережній, біля автостанції «жовтих» автобусів. Вартість поїздки на фунікулері – 8 євро. Альтернатива – автобус №29. Безлімітний квиток на весь день – 5 євро, контролери в транспорті є. Я вирішив відвідати Центральний ботанічний сад. Вартість вхідного квитка – 6 євро. Головна пам’ятка саду – різнокольорове квіткове панно, вид на яке є одним з візитних карток Фуншалу. Але Ботанічний Сад Фуншалу – це царство кактусових! Кактусів тут сотні, різних видів, розмірів та форм. Багато також трав з усього світу, в т. ч. з Африки, а також рослин, що є екзотичними для португальців, але звичними для нас: капуста, буряк, соняшник. З іншого запам’ятались також гранатові дерева, які саме на той час квітнули. Раніше ніколи не доводилося бачити як цвіте гранат. Зрозуміло, що Ботанічний Сад є одним з оглядових майданчиків, звідки відкривається гарний вид на місто і порт. Зокрема, здавалось зовсім поруч розташований великий сучасний стадіон (насправді, він на іншому пагорбі, до якого дістатись не так просто). В Фуншалі дві футбольні команди вищої португальської ліги, досить пристойні за рівнем, часто грають в європейських кубках. Зокрема, в серпні 2017 в рамках Ліги Європи в Фуншалі грало київське «Динамо».
Фуншал не дарма називають містом-садом: крім ботанічних садів, заслуговує на увагу також Парк Святої Катерини, розташований на площі. В парку є штучний ставок в якому плавають качки та лебеді. У ставку також красиві фонтани.
До побутових питань. Як і у будь-якому курортному європейському місті з харчуванням проблем немає, в центрі міста на набережні є безліч кафе та ресторанів. Серйозну конкуренцію останнім складають кафе системи «селф-сервіс» у мережевих супермаркетах «Pingo Doce». Всього у місті 6 супермаркетів цієї мережі, як мінімум у двох з них є вказані кафе. Система обслуговування наступна: страви відпускаються на вагу (зважуються на касі). Вартість 10,99 євро/кг (з 12 до 17 години) та 8,99 євро/кг після 17. Оплачуються окремо: перші страви (€1,10), вода (€1 за пляшку 0,5 л), вино (€0,9 за бокал). Вибір страв великий, асортимент кожного дня різний, багато риби та морепродуктів, приготовано якісно, сервіс високий. Є також зовсім економ-пропозиції: по 5,99 євро/кг (незалежно від часу відвідання): варений рис, смажена картопля, полента та смажена курка. Звісно, економ-пропозицію потрібно набирати на окрему тарілку. Оплачені товари з супермаркету проносити в кафе і вживати ніхто не забороняє.
Мадейра є аграрним регіоном, тому проблем із свіжими фруктами там, ясна річ, немає. Прямо посеред пішохідних вулиць та площ розгорнуті прилавки із фермерськими бананами, вишнями, виноградом, полуницею тощо. Ціни трохи вище, ніж у супермаркетах. В супермаркетах дуже низькі ціни на ананаси (думав, португальські, з Азорських островів) – виявилось, що ананаси також як і у нас, з Коста-Ріки. Є також знаменитий народний ринок – «Mercado Lavradores» – місце туристичне, асортимент та ціни аналогічний торгівцям з вулиці. Крім того, продають селекціоновані тільки на Мадейрі гібриди різних фруктів та овочів.
На народному ринку є також велика кількість сувенірних крамничок, основний товар – вироби з кори коркового дерева та капелюшки з соломи (на зразок тих, які носять візники тоббаганів). Коркове дерево на Мадейрі не росте і продукцію з нього виготовляють на материковій Португалії. Якщо вирішите купити собі щось з корку на ринку – вивчайте товар особливо уважно, оскільки є дуже багато китайських підробок, навіть з наклеєними на етикетки португальськими штрих-кодами. Звісно, у китайських магазинах дешевих товарів (їх у місті мінімум 3) – коркові вироби виключно китайські. Ми купували в сувенірному на розі вулиць Avenida Arriaga та R. Antonio Jose de Almeida (майже навпроти Собору, китайських сюрпризів не помітили). Трохи нижче ціни в сувенірних в районі Лідо. А ось у двох великих крамницях біля входу на поромний термінал все, навпаки, дуже дорого.
Для любителів «класичного шопінгу». Є три великі торгові центри: La Vie, Anadia та Forum. Окремо є два магазини H&M, один в центрі – навпроти парку Св. Катерини, другий у ТЦ «Forum», що в районі новобудов, на околиці міста. Багато недешевих бутиків також є на вулиці R. de Ajoube, цінові категорії різні. Запам’ятався один цікавий магазин – досить рідкісний для нас магазин тканин. Причому тканини продавались не тільки на довжину, але й на вагу. Всі тканини виготовлені в Португалії, ніяких китайських.
З інших місць проведення дозвілля в Фуншалі є багато музеїв: військовий музей (у старовинному форті на набережній, з двома старовинними гарматами перед входом), музей виноробства (на центральній вулиці Avenida Arriaga, поруч з Муніципальним Садом), музей історії Мадейри, музей електрифікації, музей Кріштіану Роналдо тощо.
Зворотний шлях до аеропорту пройшов без проблем, незважаючи нате, що виліт (до Дюсельдорфа) був достатньо ранній – о 10:00. Інтервали руху все одно приблизно раз на 45 хвилин, тому їхали рейсом о 06:30 (в розкладі вказано відправлено з кінцевої зупинки – в даному випадку Lido), до нашої зупинки №6 приїзжає приблизно за 20 хвилин, до аеропорту їхати ще 30. Аеропорт Фуншала (FNC) нічим особливим не запам’ятався, тільки хіба що великою кількістю сувенірних магазинів у зоні Duty Free. А також екзотичним для Португалії бренді (країна славиться своїми винами, а Мадейра ще й напоєм «Poncha» – суміш меду, соку з маракуйї та рому з цукрової тростини, міцність 25%), вартість якого нижче, ніж в супермаркетах. Рейс прибув із затримкою, тому наша посадка відбулася дуже швидко. Як відомо, аеропорт Фуншалу має цікаву особливість – для подовження злітно-посадкової смуги з метою приймати літаки нових сучасних типів, через брак суходолу, її частину добудували просто на сваях над океаном. Автобуси, коли їдуть з/до аеропорту, проїзжають як раз між ними. Про цю особливість краще дізнаватись вже після зворотного вильоту з Мадейри.
...Apie 16:10 lė ktuvas nusileido Funchana Cristiano Ronaldo oro uoste. Vos prabė gus lietui, asfaltas dar buvo š lapias, bet didelė s drė gmė s (stebė tina) ore nesijautė . Dangus buvo niū rus, vandenynas audringas, o Madeiros sala atrodė paslaptinga ir net š iek tiek grė sminga...
Aerobus autobusai į Funš alio miestą (17 km) važ iuodavo gana retai, maž daug kartą per 45 minutes (operatorius – į monė „SAM“, www. sam. pt). Kelionė į vieną pusę - 5 eurai, perkant RT iš karto - bus 8 eurai (atgal ir atgal turi į vykti ne vė liau kaip 30 dienų ). Į veikę s kelis sunkius posū kius, autobusas nuvaž iavo į tarpmiestinį greitkelį (jei taip galima pavadinti). Madeiroje nė ra greitkelių , visi tolimieji keliai yra maž daug vienodos kokybė s ir ploč io, tač iau statū s posū kiai skiriasi. Ir kartais ji iš pradž ių bijodavo, bet paskui priprato.
Į lipant vairuotojas paklausė mū sų vieš buč io pavadinimo, o po mano atsakymo pasakė , kad mums reikia iš lipti 6 stotelė je.
Akivaizdu, kad atvykstantys keleiviai, dar nepaž į stantys miesto, neturė tų pasimesti. Kitų marš rutų (miesto ar tarpmiestinių ) autobusų stotelė s – turi savo pavadinimus. Į važ iavimas į Funš alį iš oro uosto yra labai specifinis – autobusas į miestą nuo kalno leidž iasi labai stač iomis gatvė mis, tač iau vaizdai pro langus atsiveria nuostabū s. Pats Funš alis, iš skyrus senovinį centrą , yra ant labai stataus š laito, o kiekvienas nusileidimas ir pakilimas transportu vyksta su tam tikra ekstremalo dalimi.
Mū sų vieš butis (Pensao Astoria) buvo į sikū rę s pač iame senajame centre, nedidelė je aikš tė je prie Katedros. Vieš butis iš esmė s patenkintas, puiki vieta, patraukli kaina (30 eurų / diena / dvyniai), yra lengvi kontinentiniai pusryč iai.
Vienintelis dalykas, kad normaliai miegoti galima tik nuo 00:00 iki 06:00, likusią valandą - gana triukš mingai iš gatvė s, nepaisant to, kad jie gyveno 5 aukš te. Vandenynas yra maž daug už.200 metrų . Netoliese yra daugybė suvenyrų parduotuvių , butikų ir kavinių . Š alia gretimo namo - bankas.
Kitoje aikš tė s pusė je yra didelė , universalinė kiniš kų prekių parduotuvė labai iš kalbingu pavadinimu – „Turgus“, bet č ia neprekiaujama. Funš alio promenada – kaip ir daugelis pietų Europos promenadų – su parduotuvė mis, palmė mis ir ledų prekystaliais. Tač iau yra skirtumų . Pirmoji – itin tanki augmenija, be palmių – daug kitų vietinių , grynai endeminių medž ių ir krū mų (tarp jų ir bananų ), daugelis – ž ydinč ių gė lių . Antra – promenada nesibaigia paplū dimiu. Pač iame miesto centre – gana didelis uostas, kurį už ima privač ių jachtų ir ekskursinių laivų , katamaranų ir greitų jų katerių krantinė s.
Taip pat yra keleivių terminalas, iš kurio galite patekti į ir iš kelto į Porto Santo salą (bilietas kainuoja apie 60 eurų , RT). Artimiausias paplū dimys – „Santiago Beach“ – prie to paties pavadinimo tvirtovė s, apie 700 metrų nuo š ono, dideli akmenukai, ilsisi tik vietiniai.
Artimiausias turistams skirtas paplū dimys – Lido – yra „vieš buč ių zonoje“ (sritis Funš alio š iaurė je), susideda iš itin brangių.4-5* vieš buč ių , pasiekiamas 1 ir 2 „geltonų jų “ autobusais, bendrovė „ Horarios do Funchal", www. , vienos kelionė s kaina 1.95 eurai, neribotai dienai 5 eurai), eiti 15 min. Paplū dimys betoninė platforma su biriais akmenukais, į ė jimas į vandenį - laiptais. Į ė jimas į paplū dimį ne š ių vieš buč ių sveč iams – mokamas. Dar 2 stotelė s – yra paplū dimys Gorgulho (Gorgulho), jis smė lė tas, iš tamsaus vulkaninio smė lio, sumaiš yto su smulkiais akmenukais.
Tač iau yra nepatogumų : gatvė š ioje vietoje staigiai eina į kalnė n, todė l nusileidimas ir pakilimas nuo paplū dimio iki stotelė s yra gana stač iu š laitu. Oras buvo š iltas, kartais debesuotas, vidutiniš kai + 23… + 25 °C, tač iau saulė s aktyvumas didelis, į degate labai greitai. Lijo tik vieną kartą , truko 20 minuč ių , o kitas 20 minuč ių neliko nė pė dsako.
Bet, kaip sakoma, ne vieninteliai paplū dimiai.
Arba „kas nebuvo Levadoje, nematė Madeiros“. Levedas (vereda) Madeiroje yra ž mogaus sukurti kanalai, kuriais vanduo iš kalnų š altinių teka į maž us kaimelius ir yra naudojamas ž emė s ū kio paskirties ž emei drė kinti. Pė sč ių jų takai nutiesti palei pievas. Jų yra deš imtys, visų per vieną kelionę į veikti neį manoma, o aš tokio tikslo neiš sikė liau (nors tinkle yra iš tisos turistų sekė jų bendruomenė s, kurios siekia palaipsniui visus pė sč ių jų marš rutus į veikti po kelis kelionė s).
Taigi, pasirinkau 2 marš rutus – trumpiausią (Ribeira Frio-Balcoes) ir sunkiausią (picos de Areiro – pico de Ruivo).
Levada „Vereda Balcoes“ prasideda netoli Ribeira Frio miesto. Nuvykti iki marš ruto pradž ios labai paprasta - 118 autobusas nuo autobusų stoties "geltonieji autobusai", tik 3 skrydž iai per dieną , bilieto kaina 3.35 euro (OW), 45 min.
Iš karto už miesto autobusas pakyla per aukš tą perė ją (aukš č iausias taš kas – apie 1400 metrų ), tada nusileidž ia į to paties pavadinimo kaimą.840 metrų aukš tyje. Kelias eina visiš kai per miš rų miš ką . Autobusų stotelė prie pat marš ruto, š alia 2 kavinė s, keli suvenyrų nameliai ir nedidelė upė takių ferma. Marš rutiniai autobusai važ iuoja labai retai, 2 kartus per dieną . Taip pat buvo daug paž intinių autobusų (už sisakius ekskursiją per kelionių agentū rą , tai kainuotų nuo 25 eurų ž mogui).
Mums liko tik 2 valandos ir 20 minuč ių iki atgalinio autobuso.
Vereda Balcoes prasideda prieš ingoje pusė je, aplink posū kį (yra ž enklai), ir yra vingiuotas kelias per miš ką . Kelias purvas, kartais bū na akmenų , galima vaikš č ioti su paprastais sportbač iais. Pasiektas be pagreič io per 40 minuč ių iš vienos pusė s. „Balcoes“ apž valgos aikš telė yra dirbtinė aptverta atbraila, iš kurios atsiveria nuostabū s kalnų ir slė nio vaizdai.
Š i vieta taip pat ž inoma dė l daugybė s paukš č ių (kaip praneš a skydas su atitinkamais pieš iniais ir pavadinimais lotyniš kai). Paukš č iai atskrenda ir labai arti ž monių , kurie gali sau leisti maitintis. Dė l tankaus miš ko š ioje vietoje gana vė su (+ 15 (+ 18 °C), o pakrantė je + 26… + 28 °C.
Picos de Areiro – Picos de Ruivo. Č ia turė jau už sisakyti ekskursiją per kelionių agentū rą (iki starto ir finiš o vietų vieš uoju transportu nepasieksite). Tik arba nuomojamas, arba ekskursijos. Ekskursiją pirkau už.32, 50 eur.
Nurodytą valandą nurodytoje stotelė je mane paė mė turistinis autobusas "Flora-travel", be manę s dar 7 turistai (iš Č ekijos, Olandijos, Anglijos) ir vairuotojas, kuris taip pat yra gidas. . Marš ruto pė sč iomis nuo Areiro virš ukalnė s iki Ruivos virš ū nė s trukmė.8, 8 km, kelionių agentū ra deklaruoja jos pravaž iavimo laiką.5 val. Bet nenurodykite, kad iki marš ruto pradž ios reikia eiti 45 minutes, tiek pat nuo marš ruto pabaigos iki Funš alio.
Ir taip pat apie valandą kelio nuo Ruivos iki autobusų stovė jimo aikš telė s. Galų gale skaič iuokite visą dieną . Marš rute yra didelis aukš č io skirtumas. Marš ruto pradž ia 1810 m aukš tyje, po to laipsniš kas nusileidimas iki 1050 m virš jū ros lygio ir tada kilimas iki 1831 m. . Bet diskomforto sau nepajutau. Bet, kartoju, kiekvienas turi savo organizmo ypatybes.
Taigi, autobusas nuvež ė mus į antrą aukš č iausią Madeiros taš ką . Vieta labai turistinė , daug paž intinių autobusų , yra suvenyrų parduotuvė s.
Tač iau dominuojantis bruož as yra stiebas, kurio virš uje yra didelis baltas rutulys, sudarytas iš maž ų š eš iakampių . Vietiniai kamuoliuką juokaudami vadina „Cristiano Ronaldo naujuoju kamuoliu“. Bet iš tikrų jų tai yra NATO oro gynybos objektas. Galite fotografuoti be apribojimų . Č ia > 1000 m aukš tyje tikrai pradedi jausti saulę , ji stipriai dega, nors š ilumos ore nesijauč ia (ne daugiau + 20 °C), kartais bū name virš debesų , ant horizontas dangus susilieja su vandenynu.
Turistų sekė jų č ia už tenka (ir pavienių , ir grupinių ), juk tai svarbiausias ir populiariausias pė sč ių jų marš rutas Madeiroje - PR1! . Svaigimui artimos rū š ys – rudi, kartais ž ali kalnai, balti debesys, mė lynas oras ir vanduo, kartais matyti dideli paukš č iai (vizualiai panaš ū s į erelius).
Takai, ž inoma, visada eina uolų pakraš č iais, bet, ž inoma, jie aptverti turė klais ir plieniniais lynais, sunkiausiose vietose tiesiog uolose už muš ti laipteliai.
Kelis kartus mū sų kelias eis tuneliais uolose, tuneliai trumpi, apie 30-50 metrų , jei neturite ž ibintuvė lio, mobilusis telefonas apš vietimui visai tinka. Augalija kartais tiesiog apstu, nesu biologas, bet atpaž inau paparč ius ir ciklamenus. Iš faunos - sutikę tik driež us, gyvač ių č ia nė ra (patikslinau). Buvo vienas didelis sustojimas (20-30 min. ) poilsiui ir vandeniui.
Apskritai su savimi reikia pasiimti daugiau vandens (marš rutuje š altinis susitiko tik vieną kartą , tada po virš ū nes, netoli nuo stovė jimo aikš telė s grį ž tant). Pats vertinu - po sunkių atkarpų (su stač iais pakilimais ar nusileidimais) pusė litro vandens beveik akimirksniu atstato jė gas (anksč iau nepastebė jau š ios savybė s), iš viso marš rutui iš gerta apie 2 litrus. Dalis kelio buvo tiesiai per debesį (į spū dis nepamirš tamas!
), ekstremalumo pridė jo ir tai, kad ten buvo didž iuliai iš degusių miš kų plotai – maž daug prieš.8 metus Madeiroje tikė jo stiprū s miš kų gaisrai, tač iau tarp gaisrų jau drą siai auga jauni medž iai ir ž olynai, tač iau visiš kai atkurta ekosistema. už trukti daug valandų .
400 m nuo Ruivos virš ukalnė s (informacija kelrodyje, marš rute jų gausu) yra civilizacijos centras – nedidelis vieš butis-nakvynė s namai poilsiui (Portugalijoje ir Ispanijoje jie vadinami „Albergo“), palei su dideliais suolais, valgomojo stalais ir, ž inoma, WC (mokama - 0.5 €). Paskutiniai 400 m – be galo sunkū s – kai kurie mū sų grupė s nariai jų net nepuolė , bet aš ten patekau. Maž os aikš telė s virš ū nė je su atminimo ž enklu. Rū š is - tiesiog graž us, plotas su tankia augmenija, tarsi zomš a ant svajingų ž enklų.
Kelias nuo Ruivo iki automobilių stovė jimo aikš telė s nelabai į siminė , nebent vienoje vietoje 200 metrų nueita pieva, kuri susidarė iš kalnų š altinio su geriamuoju vandeniu. Grį ž tant gidas kaž kodė l nusprendė už sukti į Santanos (Santanos) miestelį , už suko į kavinę ir suvenyrų parduotuvę . Suvenyrų kainos didesnė s nei Funš alyje. Santanos vizitinė kortelė – namai š iaudiniais stogais, beveik pasvirusiais į ž emę.
Ž inoma, matė me ir keletą tokių namų .
Kitas į domus marš rutas, kurį verta aplankyti, yra Porto-Moniz miestas. Jis yra š iaurinė je Madeiros pakrantė je (palyginimui, Funš alis – pietuose), ty teks kirsti visą salą , o ne turistiniais marš rutais. Kelias ten taip pat originalus. Š ia kryptimi važ iuoja Rodoeste į monių autobusai (vadinamoji „raudonoji linija“, www. Rodoeste. Pt). Рей80 ir 139 autobusai vykdo vieną skrydį per dieną (į abi puses).
Ir Nr. 80 greitasis be sustojimų ir Nr. 139 su 15 minuč ių sustojimais Ribeira Brava, San Lorenzo ir San Vincente. Bilietas į vieną pusę kainuoja 6 eurus, parduodamas vairuotojo. Nusprendę ten važ iuoti Nr. 139, atgal Nr. 80 be sustojimų , nes 139 važ iuoja kitu marš rutu – ne per kalnus, o valandai pakrante. Tač iau iš tikrų jų viskas pasirodė kitaip. 80 marš rutas iš Funš alio iš važ iavo per Lido ir Gorgulho paplū dimius, kur, kaip minė jau anksč iau, kelias kilo aukš tyn.
Tač iau jau už miesto, palei pakrantę , jis pradė jo virsti stipriu serpantinu. Miesto pakraš č io daugiaaukš č iai gyvenamieji rajonai greitai buvo palikti už nugaryje, už leisdami vietą privatiems 1 aukš to pastatams su maž ais ž emė s sklypais. Maž daug 90% dvarų buvo už pildyti bananų plantacijomis! O bananų š akos sunoko ne ant kiekvieno krū mo, o maž daug po vieną iš.5-7 (derliaus gedimas, sezoniš kumas? ). Bananų plantacijos taip pat už ė mė didelius plotus kalnų š laituose, iš sidė sč iusius skirtinguose lygiuose terasų pavidalu.
Daugiausia bananų yra Magdalena del Mar mieste. Tač iau kartais atogrą ž ų idilę sulauž ydavo nedidelė s pramoninė s zonos. Netoli pakrantė s atpaž inau nedidelę cemento gamyklą ir tą patį nedidelį krovinių uostą .
Pirmas sustojimas netoli San Lorenzo miestelio neprailgo. Vairuotojas angliš kai pasakė iš vykimo laiką , laisvas laikas buvo 14 minuč ių.
Š i gyvenvietė į sikū rusi ant didž iulė s uolos (virš.700 m aukš č io), kur ž inoma buvo į rengta apž valgos aikš telė . Norint pritraukti dideles turistų mases, aikš telė buvo pastatyta su skaidriomis grindimis (atitinkamai š i vieta dar vadinama Skywalk). Aiš ku, kad tokioje vietoje turė tų bū ti didelis suvenyrų turgus. Jis tikrai yra, tik pakeliui į apž valgos aikš telę . Tiksliau, norint nueiti nuo autobusų stovė jimo aikš telė s iki Skywalk, tereikia eiti per turgų . Turgus kaip turgus, pjū klas ir didesnis.
Yra platus smė lio paplū dimys su tamsiu smė liu, daug gė lynų , skulptū rų ir instaliacijų . Než inau, ar rinktis jį ilgoms atostogoms. Visa logistika – tik su pervež imais Funš alyje. Ribeira Bravoje autobuso marš rutas sukasi nuo pajū rio plento ir stač iu kampu siauri kaimo keliukai gilė ja į tankmę...Kelias eina miš ko keliukais su nedideliais kaimeliais į prieš ingą salos krantą.
Keliai siauri, posū kiai statū s, daž ni pakilimai ir nusileidimai, kartais gyvenvietė s ar tiesiog pavieniai namai. Avių ir ož kų bandos randamos skystose lygumose. Ne turistinė Madeira.
Š iuo rež imu einame 30 minuč ių , galiausiai vė l pamatome vandenyną ir kitą stotelę - Sent Vincentą . Miestelis ž inomas dė l savo graž aus ir graž aus miesto su arkomis (vė l per upę ) ir nedideliu ž emė s ū kio turgumi (kainos maž daug dvigubai didesnė s nei Funš alyje). Porto Moniz yra už.20 minuč ių kelio.
Kelias vė l eina pakrante, dabar į š iaurę . Keista, bet š iaurinė je pakrantė je karš tesnė nei pietinė je. Ir vė juota. Galiausiai autobusas pasiekia marš ruto galinį taš ką . Labai karš ta. Pirmas objektas, kurį bū tina aplankyti – informacijos centras. Reikalingas miesto ž emė lapis. Tiesiog internete neradau.
Kaip paaiš kė jo, apsilankymas info centre buvo labai geras sprendimas - be ž emė lapio gavau ir labai svarbią informaciją - mano atgalinio marš ruto 80 marš rutas š iandien nevyks (pasirodo, š eš tadieniais autobusų grafikas kitoks). Keista, bet apie tai nebuvo praneš ta galutinė je Funš alio stotelė je ir autobusų bendrovė s svetainė je. Taigi, mano laikas aplankyti Potu Moniz nuo 3.5 valandos truko iki 6...Tač iau informacijos centro darbuotoja pasiū lė kitą variantą grį ž ti į Funš alį - su persė dimu Sent Vincente (taip pat ir Rodoeste autobusai, bilietų kaina nesikeič ia).
Iki iš vykimo likus tik 2.5 val. Nusprendž iau pasinaudoti š iuo variantu, nes 6 valandos Porto Moniz yra aiš kiai per daug. Laikas, kurį turė jau, skirdamas aplankyti dvi miestelio vizitines korteles – akvariumą ir lavos baseinus. Bilieto į akvariumą kaina - 7 eurai. Ekspozicija labai į domi, daug ž uvų , tarp jų ir rykliai.
Didž iulis akvariumas su ž uvimis yra aptvertas stikline siena. Yra ir kita vandenyno fauna, tarp jų ir „ž vaigž dė “. Lankytojų nedaug. Nė ra garso gido. Dabar apie lavos baseinus. Susiformavo vandenyno pakrantė je prieš daugelį tū kstanč ių metų ir sustingusi lava. Jų vanduo, ž inoma, yra iš vandenyno. Vė liau jie buvo „pagraž inti“, paš alinant perteklinius fragmentus, kad netrukdytų , sucementavo dugną ir patogų į ė jimą į vandenį . Jie skirstomi į dvi dalis – mokamą ir nemokamą . Aplankytas variantas 2. Visai priimtinas. Gylis 1.0-1.5 m, cementuotas dugnas, vandenyno vanduo, nedidelė s bangos, puikū s į spū dž iai.
Kelionė atgal buvo be incidentų , tik pirmasis autobusas (Nr. 6) vė lavo 10 minuč ių , kitas (Nr. 150) – aiš kiai pagal tvarkaraš tį , taip pat su ilgais sustojimais Ribeira Brava ir San Lorenzo.
Kitas dalykas, kurį Madeiroje bū tina pamatyti, yra pamatyti delfinus. Kelionė s po delfinus bilieto kaina svyruoja nuo 35 iki 45 eurų . Yra keletas į monių , kurios organizuoja tokią atrakciją.
Kai kurie apima maudymą si vandenyne laive ir pietus. Kaip laivai buvo naudojami motoriniai katamaranai, motoriniai guminiai batai ir motoriniai laivai, stilizuoti kaip senovinė s karavelė s su dekoratyvinė mis burė mis. Pasirinkau Magic Dolphine pasiū lymą , kuris teigė , kad be delfinų jis garantuoja banginių ir jū ros vė ž lių apmą stymą vandenyne. Safaris truko 2 valandas, kainavo 45 eurus, greitaeigiu kateriu nuplaukė iki vandenyno, visi turistai (14 ž monių ) matė gelbė jimosi liemenes. Nuo Funš alio nutolome 17 kilometrų (nuplaukė me iki pat oro uosto) pakrante ir 2 kilometrus į vandenyną.
Delfinai pasirodė gana greitai, buvo į vairių rū š ių . Stebino tai, kad iš vandens iš š oka visai arti ir tik poromis.
Prisimenu delfinus buteliukas, iš š okusius iš vandens tiesiog vertikaliai, taip pat didž iulį pilką delfiną (didž iausias iš visų delfinų ), jis iš plaukė iš po mū sų valties, priplaukė labai arti manę s, bet neiš š oko iš vandens .
Tač iau banginių teko laukti ilgai. Bet jis pasirodė staiga ir pakankamai arti (ne daugiau kaip 50 m nuo valties, nors vandenyno begalybė je nustatyti tikslų atstumą gana sunku). Pirmiausia vienoje vietoje pradė jo smarkiai putoti vanduo, paskui 4 sekundes pilkojo banginio galva pakilo apie 4 metrus nuo vandens, jai dingus gidas staigiai nukreipė valtį į š oną (matyt, ž inodamas banginių į proč ius) ir tikrai po 200 metrų virš vandens pamatė me banginio peleką . Akivaizdu, kad banginis plaukė lygiagreč iai su mumis.
Anot gido, tai buvo pelekinis banginis (ilgis iki 22 metrų , svoris iki 8 tonų ).
Pakeliui į uostą , visai netoli kranto, gidas pastebė jo didelį jū ros vė ž lį (prie kurio ir nuplaukė me). Tai buvo „karieta“ (skersmuo apie 1 m, svoris 60-100 kg). Grį ž dami ė jome prieš vė ją , todė l bangos padidė jo. Kad ž monė s ir fototechnika nesuš laptų , iš dalino guminius vandeniui atsparius lietpalč ius.
Atostogų Madeiroje valandą buvome dviejų reikš mingų į vykių liudininkai – birž elio 20 d. maderieč iai (kartu su visu katalikų pasauliu) š ventė Kristaus Kū no ir Kraujo š ventę (Corpus Christi, stač iatikiuose analogo neradau). baž nyč ia) ir birž elio 22 d. Funš alyje minė jo š ią dieną .
Birž elio 20 d. (penktadienis) buvo laikoma laisva diena, paš tas ir bankai buvo už daryti, o vieš asis transportas ir botanikos sodas anksč iau buvo už darytas.
Ryte Katedroje vyko iš kilmingos pamaldos, o vakare pagrindinė je gatvė je vyko eisenos į Katedros iš kilmė s, kur kalbą pasakė miesto administracija, o vė liau pamaldas vedė ir kunigas, lydimas choro. .
O po pietų keliose centrinė se gatvė se (eismas buvo už blokuotas krantinė je) vietiniai, matyt, ne tik iš Funš alio, bet ir iš visos salos, dė liojo neį tikė tinas spalvingas gė lių ž iedlapių , lapų ir puš ų spyglių kompozicijas. Centrinė aikš tė ir aplinkinė s gatvė s renginio metu buvo visiš kai už pildytos ž monių . Atrodė , kad č ia susirinko visi daugiau nei 20.000 Funš alio gyventojų . Visi š ventiš kai apsirengę , paaugliai sukarintomis uniformomis su skirtingais dryž iais, kaip primena Plastą.
Iš kart po to, kai š ventė baigė si ir ž monė s pradė jo skirstytis, į aikš tę iš važ iavo š iukš liavež ė s ir per kelias minutes sunaikino visą gė lių grož į .
Birž elio 22 d. vakare buvo minima Atlanto diena. Vakare vyko teatralizuotas pasirodymas, kuriame dalyvavo aktoriai gimnastams jū rine tema, o apie 22 val. – graž us fejerverkas.
Kita vertus, buvo prisiminti ir granatmedž iai, kurie tuo metu ž ydė jo. Niekada anksč iau nemač iau, kad granatas ž ydė tų . Akivaizdu, kad Botanikos sodas yra viena iš apž valgos aikš telių , nuo kurios atsiveria graž us vaizdas į miestą ir uostą . Ypač atrodė , kad š alia yra didelis modernus stadionas (tiesą sakant, jis yra ant kitos kalvos, į kurią nė ra taip lengva patekti). Funš alyje dvi gana padoraus lygio Portugalijos „Premier“ lygos futbolo komandos daž nai ž aidž ia Europos taurė se.
Visų pirma, 2017 m. rugpjū č io mė n. Kijevo „Dinamo“ ž aidė Europos lygoje Funš alyje.
Funš alis ne veltui vadinamas sodų miestu: be botanikos sodų verta atkreipti dė mesį ir į aikš tė je esantį Š v. Kotrynos parką . Parke yra dirbtinis tvenkinys, kuriame plaukioja antys ir gulbė s. Tvenkinyje taip pat yra graž ių fontanų .
Namų reikalams.
Mokamų prekių iš prekybos centro niekas nedraudž ia neš tis į kavinę ir suvartoti.
Madeira yra ž emė s ū kio regionas, todė l su š viež iais vaisiais, ž inoma, problemų nė ra. Pė sč ių jų gatvių ir aikš č ių viduryje pastatyti skaitikliai su ū kio bananais, vyš niomis, vynuogė mis, braš kė mis ir kt. Kainos š iek tiek didesnė s nei prekybos centruose. Prekybos centruose ananasų kainos labai ž emos (galvoju, portugališ kai, iš Azorų salų ) – paaiš kė jo, kad ananasai, kaip ir pas mus, iš Kosta Rikos. Taip pat yra ž inomas liaudies turgus – „Mercado Lavradores“ – turistinė vieta, asortimentas ir kainos panaš ios į gatvė s prekeivių.
Be to, parduodami tik Madeiroje atrinktų į vairių vaisių ir darž ovių hibridai.
Vieš ojoje rinkoje taip pat yra daug suvenyrų parduotuvių , kurių pagrindinis produktas yra ž ievė s ž ievė s gaminiai ir š iaudinė s kepurė s (kaip dė vimos roguč ių vairuotojų ).
Kamš tmedis Madeiroje neauga, o jo gaminiai gaminami ž emyninė je Portugalijoje. Jei nusprę site pirkti ką nors iš plutos rinkoje – ypač atidž iai iš studijuokite gaminį , nes kiniš kų padirbinių yra labai daug, net su portugališ kais brū kš niniais kodais ant etikeč ių . Ž inoma, kiniš kose pigių prekių parduotuvė se (jų mieste yra bent 3) – kamš tienos gaminiai iš skirtinai kiniš ki. Į sigijome suvenyrą Avenida Arriaga ir R. Antonio Jose de Almeida kampe (beveik prieš ais katedrą , kinų staigmenų nepastebė jo). Š iek tiek maž esnė s suvenyrų kainos Lido rajone. Tač iau dviejose didelė se parduotuvė se prie į ė jimo į keltų terminalą , atvirkš č iai, labai brangu.
„Klasikinio apsipirkimo“ gerbė jams. Yra trys pagrindiniai prekybos centrai: La Vie, Anadia ir Forum. Yra dvi atskiros H&M parduotuvė s, viena centre – prieš ais Š v. Kotrynos parką , kita – prekybos centre „Forum“, naujų pastatų zonoje, miesto pakraš tyje. Taip pat R. de Ajoube yra daug pigių parduotuvių , kurių kainos skiriasi.
Prisimenu vieną į domią parduotuvę – labai retą mums audinių parduotuvę . O audiniai buvo parduodami ne tik ilgiu, bet ir svoriu. Visi audiniai pagaminti Portugalijoje, nė ra kinų .
Tarp kitų laisvalaikio vietų Funš alyje yra daug muziejų : Karo muziejus (sename forte ant kranto, su dviem senomis patrankomis prieš ais į ė jimą ), Vyno muziejus (pagrindinė je gatvė je Avenida Arriaga, š alia Savivaldybė s sodas), Madeiros istorijos muziejus, elektrifikacijos muziejus, Cristiano Ronaldo muziejus ir kt.
Kelionė atgal į oro uostą praė jo be problemų , nepaisant to, kad iš vykimas (į Diuseldorfą ) buvo gana anksti – 10:00.
Apie š ią funkciją geriau suž inoti po skrydž io atgal iš Madeiros.
