Рівненський обласний український музично-драматичний театр заснований у 1939 році. Початок творчого життя театру ознаменувала вистава «Любов Ярова» К.Треньова.
початком війни у червні 1941 року театр припинив свою роботу. Більшість акторів змушені були залишити місто, деяких гітлерівці розстріляли, а частина під керівництвом режисера Анатолія Демо-Довгопільського працювала у створеному німецькими властями драматичному театрі. Після арешту та розстрілу А. Демо-Довгопільського театр занепадає. Остання вистава воєнних років, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, відбулася 31 січня 1944 року.
У червні 1944 року театр відновлює свою роботу. Для творчого посилення трупи залучають акторів Мелітопольського драматичного театру, евакуйованого з міста Уфи. Новий театральний сезон відкрився 1 травня 1945 року. Протягом 15 літ театр працює у пристосованому приміщенні будинку культури будівельників, часто гастролює. У Рівному вперше на українській сцені ожили безсмертні образи великої шекспірівської трагедії «Король Лір».
У 1960 році рівненський театр переїжджає у новозбудоване приміщення. Колектив поповнюється молодими енергійними випускниками театральних вузів, які склали основу трупи. Серед них — Анатолій Гаврюшенко, Ніна Ніколаєва, Володимир Сніжний (нині народні артисти України), Ліна Ізарова (заслужена артистка України) та інші.
До постановок, у різні часи, долучаються провідні режисери української сцени Володимир Грипич, Ігор Рибчинський, Анатолій Горчинський, Віталій Толок, Ярослав Бабій, Володимир Опанасенко, Ярослав Маланчук, Олег Мосійчук та інші. Саме завдяки таким яскравим особистостям колектив завойовує визнання та успіх.
З 1978 року, після пожежі, театр працює в будинку культури будівельників, водночас багато гастролює від Рівного до Красноярська, Новосибірська, Мурманська і Петрозаводська, Бреста, Ставрополя… У 1983 році з нагоди 700-річчя Рівного театр повертається у відбудоване приміщення. 1997 році розпочинається нова яскрава сторінка в історії Рівненського облмуздрамтеатру. Колектив очолює Володимир Петрів. У цей час формується новий репертуар, театр запрошує для постановки провідних майстрів сцени, режисерів, сценографів. Цікавий творчим експериментом стала у 2003 році постановка вистави «Літо в Ноані» Я. Івашкевича (історія кохання Жорж Санд та Фридеріка Шопена) польського режисера театру та кіно Богдана Поремби та сценографа Єжи Скжепінського з Варшави.
Вперше за всю історію української сцени у Рівному діє театр просто неба. Для його створення використовується внутрішній дворик театру, де побудована переносна сцена, зала на 256 місць, звукова та освітлювальна апаратура. Для постановки обрали музичну комедію «Рогоносець за п’єсою В.Шекспіра «Віндзорські жартівниці». Автор ідеї та керівник проекту — Володимир Петрів. Режисер — Мирослав Гринишин.
Ну і звична роль для всіх театрів :-) тут проходять концерти, конкурси та фестивалі, що не дають старому доброму театру зів"яти :-)
Rivnė s regioninis Ukrainos muzikos ir dramos teatras buvo į kurtas 1939 m. Kū rybinio teatro gyvenimo pradž ią paž ymė jo K. Trenevo pjesė „Jarovo meilė “.
Prasidė jus karui 1941 m. birž elį teatras nustojo veikti. Dauguma aktorių buvo priversti palikti miestą , kai kuriuos suš audė naciai, o kai kurie, vadovaujami rež isieriaus Anatolijaus Demo-Dovgopolskio, dirbo Vokietijos valdž ios sukurtame dramos teatre. Po A. Demo-Dovhopilsky areš to ir egzekucijos teatras sunyko. Paskutinis karo metų spektaklis T. Š evč enkos „Nazaras Stodolja“ į vyko 1944 metų sausio 31 dieną.
1944 m. birž elį teatras atnaujino savo veiklą . Iš Ufos miesto evakuoti Melitopolio dramos teatro aktoriai dalyvauja kū rybiniame trupė s stiprinime. Naujasis teatro sezonas atidarytas 1945 m. geguž ė s 1 d. Jau 15 metų teatras dirba pritaikytame Statybininkų kultū ros namų pastate, daž nai gastroliuoja.
Ukrainos scenoje Rivnė je pirmą kartą atgijo nemirtingi didž iosios Š ekspyro tragedijos „Karalius Lyras“ vaizdai.
1960 m. Rivnė s teatras persikė lė į naujai pastatytą pastatą . Kolektyvas pasipildo jaunais energingais teatro universitetų absolventais, kurie ir sudarė trupė s pagrindą . Tarp jų – Anatolijus Gavriuš enka, Nina Nikolajeva, Volodymyras Sniž nys (dabar – Ukrainos liaudies artistai), Lina Izarova (Ukrainos nusipelnę s artistas) ir kt.
Ž ymiausi Ukrainos scenos rež isieriai Volodymyras Hrypychas, Ihoris Rybchynskyi, Anatolijus Horč inskis, Vitalijus Tolokas, Jaroslavas Babijus, Volodymyras Opanasenko, Jaroslavas Malanč ukas, Olehas Mosiychukas ir kt. Bū tent tokių ryš kių asmenybių dė ka komanda pelno pripaž inimą ir sė kmę.
Nuo 1978 m. , po gaisro, teatras dirbo Statybininkų kultū ros namuose, gastroliuodamas iš Rivnė s į Krasnojarską , Novosibirską , Murmanską ir Petrozavodską , Brestą , Stavropolį...1983 m. , minint Rivnė s 700 metų jubiliejų , teatras grį ž o į atstatytas patalpas. 1997 m. prasideda naujas ryš kus puslapis Rivnė s regioninio dramos teatro istorijoje. Komandai vadovauja Vladimiras Petrovas. Š iuo metu formuojamas naujas repertuaras, į sceną teatras kvieč ia pirmaujanč ius scenos meistrus, rež isierius, scenografus. Į domus kū rybinis eksperimentas 2003 metais buvo lenkų teatro ir kino rež isieriaus Bohdano Porembos ir scenografo Jerzy Skzepinskio iš Varš uvos pastatytas J. Ivaš kevič iaus Vasara Nojuje (Ž orž o Sando ir Frederiko Š openo meilė s istorija).
Pirmą kartą Ukrainos scenos istorijoje Rivnė je yra teatras po atviru dangumi.
Jai sukurti naudojamas teatro kiemelis, kuriame pastatyta kilnojama scena, salė su 256 sė dimomis vietomis, garso ir apš vietimo aparatū ra. Pastatymui buvo pasirinkta muzikinė komedija „Cuckold“ pagal Š ekspyro pjesę „Windsor Jokers“. Idė jos autorius ir projekto vadovas – Volodymyras Petrovas. Rež isierius Miroslavas Griniš inas.
Na, į prastas vaidmuo visiems teatrams: -) vyksta koncertai, konkursai ir festivaliai, kurie neleidž ia ž iovauti senam geram teatrui: -)