Цінною та цікавою пам’яткою міста є Спасо-Преображенський монастир, який був заснований ще у княжі часи – у ХІ ст. Саме тут отримували благословення князі Сіверської землі, саме тут знаходився древній Спаський собор, з якого і вийшов у похід Ігор. Але справжній розквіт монастиря почався аж у XVII ст. З тих пір і збереглися основні будівлі монастиря.
Мури монастиря вражають своєю величністю і урочистістю. Ця пам’ятка є унікальним зразком фортифікаційного будівництва XVII-XVIII ст. Стіни мають загальну довжину 800 метрів, по кутах розташовані міцні вежі. Справжньою прикрасою мурів є круглі прибрамні вежі, які разом із надбрамною дзвіницею надають незабутнього святкового вигляду усій споруді. Всі бажаючі можуть прогулятися галереями мурів і зайти у вежі, з яких відкриваються приголомшливі краєвиди Десни.
Домінантою монастиря є величний Спасо-Преображенський собор, який був побудований наприкінці XVIII ст. у стилі класицизм за проектом відомого архітектора Джакомо Кваренгі. Слід сказати, що собор дещо вибивається з ряду інших споруд, які зведені раніше і належать скоріше до стилю українського бароко. Собор стоїть на фундаменті давньоруського мурованого храму, який був зруйнований. Його збережені підмурки можна побачити у притворі нового храму.
Є на території монастиря ще декілька цікавих споруд: палатний корпус з Петропавлівською церквою (XVI-XVII ст.), покої настоятеля з Іллінською церквою (XVI-XVIII ст.), корпус на льохах (XVII ст., від нього підземні ходи ведуть до Десни), келії (XVII ст.), бурса (1657-1667), залишки княжого терема (ХІІ-ХІІ ст.)
Подвір’я монастиря дуже затишне, тут немає метушні, яка зазвичай присутня у таких великих монастирях завдяки паломникам. Тут приємно просто посидіти на лавці, неспішно прогулятися, одним словом, відпочити. І повірте, час тут пролітає просто непомітно. Здавалося б, ну що тут дивитися: ну, церкви, ну мури, ну й що? Але коли виходиш звідси, то виявляється, що непомітно промайнули декілька годин. У чому ж секрет цього місця? Мабуть, що у неймовірно гармонійному поєднанні творіння рук і духу людського – Божої обителі – з надзвичайно мальовничою природою Сіверського краю.
Vertingas ir į domus miesto paminklas yra Atsimainymo vienuolynas, į kurtas kunigaikš č ių laikais – XI amž iuje. Bū tent č ia buvo palaiminti Severskio ž emė s kunigaikš č iai, o č ia buvo senovė s Iš ganytojo katedra, iš kurios ž ygiavo Igoris. Tač iau tikrasis vienuolyno klestė jimas prasidė jo XVII a. Nuo tada pagrindiniai vienuolyno pastatai buvo iš saugoti.
Vienuolyno sienos ž avi savo didingumu ir iš kilmingumu. Š is paminklas yra unikalus XVII-XVIII amž ių fortifikacijos statybos pavyzdys. Sienos bendras ilgis 800 metrų , kampuose – tvirti bokš tai. Tikra sienų puoš mena – apvalū s bokš tai, kurie kartu su vartų varpine visam pastatui suteikia nepamirš tamą š ventinį vaizdą . Kiekvienas gali vaikš č ioti per sienų galerijas ir patekti į bokš tą , iš kurio atsiveria nuostabū s Desnos vaizdai.
Dominuojantis vienuolyno bruož as yra didinga Atsimainymo katedra, kuri buvo pastatyta XVIII amž iaus pabaigoje.
ž ymaus architekto Giacomo Quarenghi suprojektuotu klasicizmo stiliumi. Paž ymė tina, kad katedra iš siskiria iš daugelio kitų anksč iau pastatytų ir labiau ukrainietiš kojo baroko stiliui priskiriamų pastatų . Katedra stovi ant senovinė s rusų mū rinė s š ventyklos pamatų , kuri buvo sugriauta. Iš likusius jos pamatus galima pamatyti naujosios š ventyklos prieš kambaryje.
Vienuolyno teritorijoje yra dar keletas į domių pastatų : kamerinis pastatas su Petro ir Povilo baž nyč ia (XVI-XVII a. ), abato kambariai su Elijo baž nyč ia (XVI-XVIII a. ), rū sio pastatas (XVII a. ) , iš kurios pož eminė s perė jos veda į Desną ), celė s (XVII a. ), bursa (1657-1667), kunigaikš č io bokš to liekanos (XII-XII a. )
Vienuolyno kiemas labai jaukus, nė ra š urmulio, kuris daž niausiai bū na tokiuose dideliuose vienuolynuose dė l piligrimų . Malonu tiesiog pasė dė ti ant suoliuko, ramiai pasivaikš č ioti, trumpai tariant, atsipalaiduoti. Ir patikė kite, laikas č ia bė ga nepastebimai.
Atrodytų , na, ką č ia pamatyti: na, baž nyč ias, š ulinių sienas, na ir ką ? Tač iau iš ė jus iš č ia paaiš kė ja, kad kelios valandos prabė go nepastebimai. Kokia š ios vietos paslaptis? Matyt, neį tikė tinai harmoningai derinant rankų kū rybą ir ž mogaus dvasią – Dievo buveinę – su itin vaizdinga Severskio kraš to gamta.