Не хочу ничего писать... На ум приходя стихи.... Только стихи Павла Тычина 1918 г...., которые все забыли, потому что не учат историю.... и вынуждены ее постоянно повторять:
На майдані коло церкви революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули,— за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі,—гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —тільки прапори цвітуть…
На майдані коло церкви постмутились матері:
та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі!
На майдані пил спадає.
Замовкає річ…Вечір. Ніч.
Nenoriu nieko raš yti...Į galvą ateina eilė raš č iai....Tik Pavelo Tychyno eilė raš č iai 1918 m.... , kuriuos visi pamirš o, nes nemoko istorijos....ir yra priversti kartoti tai nuolat:
Aikš tė je prie baž nyč ios vyksta revoliucija.
— Ganytojas! - š aukė visi, - nes atamanas bus.
Atsisveikink, lauk laisvė s – ei, ant ž irgo, viskas pakeliui!
Už virė , triukš mavo – tik vė liavos ž ydi...
Aikš tė je prie baž nyč ios motinos buvo nusiminusios:
bet pasauliai jiems brangū s, virš um mė nulis aiš kus!
Ant aikš tė s krenta dulkė s.
Tylos reikalas...Vakaras. Naktis.