Є однією з найдавніших вірменських споруд міста. Побудована на місці більш ранньої XI-XII ст. До 1811 р. називалася Благовіщенською. У 1672 р. в ході захоплення міста турками була зруйнована. На початку XVIII ст. відновлена. В кінці XIX - початку XX ст. укріплена аркбутанами. Кам'яна, однонефна, одноапсидна. Товщина стін 1,5 м.
Внутрішній об'єм перекритий коробовим склепінням з чотирма розпалубками і конхою з одною розпалубкою в апсиді. У північно-західному куті внутрішньостінні сходи ведуть на хори. Накрита трисхилим дахом з гранями над апсидою. Перед центральною частиною західного фасаду - невисокий дерев'яний тамбур.
Простота об'ємно-планувального рішення пам'ятника в поєднанні з декором ставлять його в ряд цікавих споруд пізньороманського стилю, що відбили одну з ранніх шкіл вірменських майстрів.
Tai vienas seniausių armė nų pastatų mieste. Pastatytas anksč iau XI-XII a. Iki 1811 m. jis buvo vadinamas Apreiš kimu. 1672 m. , turkams už ė mus miestą , jis buvo sunaikintas. XVIII amž iaus pradž ioje. atkurta. XIX pabaigoje - XX amž iaus pradž ioje. sutvirtintas archbutanais. Akmeninis, vienanavis, vienaapsidė . Sienų storis 1.5 m.
Vidinį tū rį dengia dė ž inis skliautas su keturiais lipdiniais ir kriaukle su vienu lipdiniu apsidė je. Š iaurė s vakarų kampe vidinė siena veda į chorą . Jis dengtas triš laič iu stogu su veidais virš apsidė s. Prieš ais centrinę vakarinio fasado dalį – ž emas medinis prieš kambaris.
Paminklo erdvinio planavimo sprendimo paprastumas derinant su dekoru padė jo jį į daugybę į domių vė lyvojo romaninio stiliaus pastatų , atspindinč ių vieną iš ankstyvų jų armė nų meistrų mokyklų .