Побудована в XIX столітті для потреб технічного училища будівля спочатку планувалася як навчально-адміністративна, що повною мірою було використано, коли в 1913 році розглядалося питання про розміщення учительської семінарії в цих стінах.
А вже через п’ять років, на зорі нових часів, коли після революції 1917 року була оголошена незалежність України, за дорученням міністерства освіта молодої держави на базі училища в 1918-му був утворений один з перших університетів на Поділлі. На чолі його став видатний український вчений, політичний і релігійний діяч Іван Іванович Огієнко (1882-1972).
Після 1920-ого, коли все Поділля стає невід’ємною частиною величезної держави на ім’я СРСР як складова Української республіки, Кам’янець-Подільський державний університет не одного разу змінить свою назву і напрямок навчання у зв’язку з новими реаліями країни рад. У 1997 році закладу було надано статус Національного університету, в якості якого він продовжує діяти й донині, будучи на зорі нового тисячоліття гідним послідовником традицій закладених у ХХ столітті.
Риси домінуючого в архітектурі адміністративно-навчальних будівель в кінці XIX – початку ХХ століть еклектичного стилю чітко простежуються в образі колишнього технічного училища Кам’янця, де французьке рустування (хоча і жолобками різної ширини) оперізує перші два яруси будівлі, а лопатки під коринфським ордером, що членують попарно вікна другого і третього ярусів, є їх своєрідними зв’язувальними ланками, де в просторовому обсязі використані як арочні, так і прямокутні віконні контури, а лобові профільовані карнизи ненав’язливо ділять простір на складові, та лиштви з замковим каменем підкреслюють центр симетрії.
Спочатку спроектована як триповерхова, будівля Національного університету в 1960-ті роки обзавелася четвертим поверхом, який дещо відрізняється від основного периметра аскетичністю обробки, головну домінанту якої становить барельєфне зображення на фронтоні над центральним входом, хоча наслідок перебудов і було втрачено зубчасте членування лобового карниза колишньої будови. Пам’ятка історії і архітектури.
Pastatytas XIX amž iuje technikumo reikmė ms, pastatas iš pradž ių buvo suplanuotas kaip edukacinis ir administracinis pastatas, kuris buvo pilnai iš naudotas, kai 1913 m. buvo svarstomas klausimas dė l mokytojų seminarijos į kurdinimo tarp š ių sienų.
O po penkerių metų , naujų jų laikų auš roje, kai po 1917 m. revoliucijos buvo paskelbta Ukrainos nepriklausomybė , 1918 m. Jaunosios valstybė s š vietimo ministerijos už sakymu š ios mokyklos pagrindu buvo į kurtas vienas pirmų jų universitetų Podiljoje. . Jai vadovavo ž ymus Ukrainos mokslininkas, politikas ir religinis veikė jas Ivanas Ivanovič ius Ogienko (1882–1972).
Po 1920 m. , kai visa Podilja tapo neatsiejama didž iulė s valstybė s, pavadintos SSRS vardu, kaip Ukrainos Respublikos dalis, Kamyanets-Podilsky valstybinis universitetas ne kartą keitė savo pavadinimą ir studijų kryptį , atsiž velgdamas į naujas pasaulio realijas. Sovietų š alis..
1997 m. į staigai suteiktas Nacionalinio universiteto statusas, kuriuo ji veikia iki š iol, naujojo tū kstantmeč io auš roje bū dama verta XX amž iuje susiformavusių tradicijų tę sė ja.
XIX amž iaus pabaigos – XX amž iaus pradž ios administracinių ir edukacinių pastatų architektū roje vyravusio eklektiš kumo bruož ai aiš kiai matomi buvusios Kamyanets technikos vaizde, kur prancū ziš kos rū dys (nors ir į vairaus ploč io grioveliai) juosia pirmą ją . dvi pastato pakopos. Antros ir treč ios pakopos š arnyrinė s langų poros yra savotiš kos jungiamosios grandys, kur erdviniame tū ryje naudojami tiek arkiniai, tiek stač iakampiai langų kontū rai, o priekiniai profiliuoti karnizai nepastebimai dalija erdvę į komponentus, o juostos su kertiniais akmenimis pabrė ž ia centrą. simetrija.
Iš pradž ių suprojektuotas kaip trijų aukš tų pastatas, Nacionalinio universiteto pastatas septintajame deš imtmetyje į sigijo ketvirtą aukš tą . Istorijos ir architektū ros paminklas.