Спочатку Георгіївська церква являла собою міцну дерев’яну триверху трьохпрестольну (св. Георгія, св. Іллі та св. Софії) споруду з дзвіницею над притвором. Причому загальна кількість дзвонів храму дорівнювало п’яти: чотири – на дзвіниці і один (найбільший) був встановлений на стовпах поруч на кладовищі.
Збережена ж до наших днів будівля середини XIX століття являє собою типовий проект у неоруському стилі, рекомендований для повсюдного будівництва на теренах великої Російської імперії. Ця п’ятибанна одноаспідна трехпрітворна (орієнтовані на північ, південь і захід) споруда в плані являє собою восьмикутний хрест.
Її чотири стовпи є опорою для високого восьмигранного світлового барабана з арочними вікнами на якому покоїться шатровий купол з цибулинним завершенням. Такими ж завершеннями підкреслюють загальний силует чотири куполи на кутах перетину основного кубічного об’єму. Особливий колорит храму на Польських фільварках надають псевдоруські акценти у вигляді щипців і кокошників, люкарнів і арок, напівколон і перспективних арок.
Розташована в західній частині комплексу дзвіниця Георгіївської церкви є триярусною спорудою, що складається з двох восьмигранних обсягів, які покояться на чотиригранному постаменті першого ярусу. Загальне її оформлення вторить стилю храмової будівлі і виконано в тому ж псевдоруському стилі.
У 1851 році було почалось будівництво під керівництвом архітектора І. Аксельруда. 15 жовтня 1861 стало знаменною для пастви Польських фільварків Кам’янця – протоієреєм Павлом Троїцьким було освячено нову церкву з одним престолом в славу святого великомученика і Побідоносця Георгія (хоча роботи з оформлення розтягнулися на півстоліття), а через два роки (1863 рік) своє місце поруч з новим храмом зайняла і дзвіниця, виконана в тому ж стилі.
Через двадцять років після відкриття (1881-й) в північній частині храмового будинку було відкрито другий престол на честь святої Софії та трьох її дочок: Віри, Надії та Любові.
Прихід радянської влади і нові правила існування релігійних організацій в рамках державної політики атеїзму в 1920- х поставили прихід Георгіївської церкви на межу існування, а закінчилися десятиліття утисків закриттям храмової будівлі і передачею її на баланс спиртозаводу в 1935-му, який використовував її в якості складського приміщення, встановивши перекриття на другому ярусі.
Пройдуть роки війни і мирного часу, тут на сім років влаштується планетарій (з 1983 року), поки на зміну сімдесятиріччю атеїзму не прийде епоха відродження духовності, коли храмовий комплекс на Польських фільварках в 1990 році буде повернений православній громаді Кам’янця, і не почнеться нова сторінка в його історії, де будуть відновлення колишнього вигляду і збільшення потоку вірян, статус кафедрального православного собору і любов парафіян…
Iš pradž ių Š v. Jurgio baž nyč ia buvo tvirtas trijų aukš tų medinis trijų sostų (Š v. Jurgio, Š v. Elijo ir Š v. Sofijos) pastatas su varpine virš vestibiulio. O iš viso baž nyč ios varpų buvo penki: keturi ant varpinė s ir vienas (didž iausias) į rengtas ant stulpų prie kapinių.
Iki š ių dienų iš likę s XIX amž iaus vidurio pastatas yra tipiš kas neorusiš ko stiliaus projektas, rekomenduojamas plač iai statyti didž iojoje Rusijos imperijoje. Š is penkių navų , vieno aukš to, trijų aukš tų pastatas (orientuotas į š iaurę , pietus ir vakarus) yra aš tuonkampio plano kryž ius.
Keturi jo stulpai yra atrama aukš tam aš tuonkampiui š viesos bū gnui su arkiniais langais, ant kurių remiasi palapinė s kupolas su svogū nine apdaila. Tie patys siluetai pabrė ž ia bendrą keturių kupolų siluetą pagrindinio kubinio tū rio kampuose.
Pseudo-rusiš ki akcentai ž nyplių ir kokoshnikų , stoglangių ir arkų , puskolonių ir perspektyvinių arkų pavidalu suteikia baž nyč iai ant lenkiš kų filvarkų ypatingos spalvos.
Vakarinė je komplekso dalyje esanti Š v. Jurgio baž nyč ios varpinė yra trijų pakopų pastatas, susidedantis iš dviejų aš tuonkampių tū rių , besiremianč ių ant pirmos pakopos keturkampio postamento. Jo bendras dizainas atkartoja š ventyklos pastato stilių ir yra pagamintas tuo pač iu pseudo-rusiš ku stiliumi.
1851 metais pradė ta statyti, vadovaujant architektui I. Axelrudui. 1861 m. spalio 15 d. buvo reikš minga lenkų filvarkų Kamianets pulkui – arkivyskupas Paulius Trejybė buvo paš ventinta nauja baž nyč ia su vienu sostu Š v. Jurgio Didž iojo Kankinio ir Nugalė tojo garbei (nors projektavimo darbai truko pusę amž iaus), o dvejus metus vė liau (1863 m. ) jos vietą prie naujosios baž nyč ios už ė mė tokio paties stiliaus varpinė.
Praė jus 20 metų nuo jos atidarymo (1881 m. ), š iaurinė je š ventyklos dalyje buvo atidarytas antrasis sostas š v. Sofijos ir trijų jos dukterų : Tikė jimo, Vilties ir Meilė s garbei.
Sovietų valdž ios atė jimas ir naujos religinių organizacijų egzistavimo taisyklė s pagal valstybinę ateizmo politiką XX a. ketvirtajame deš imtmetyje Š v. Jurgio baž nyč ios atė jimą privedė prie iš nykimo ribos, o deš imtmeč ius trukusi priespauda baigė si baž nyč ios pastato už darymu ir jo perkė limas į spirito varyklą.1935 m. patalpose, antroje pakopoje į rengiant grindis.
Prabė gs karo ir taikos metai, septynerius metus (nuo 1983 m. ) č ia bus statomas planetariumas, kol ateizmo septyniasdeš imtmetį pakeis dvasinio atgimimo era, kai baž nyč ių kompleksas lenkų ū kiuose 1990 m. Kamianecų stač iatikių bendruomenė – naujas jos istorijos puslapis, kuris sugrą ž ins buvusią iš vaizdą ir padidins tikinč ių jų srautą , stač iatikių katedros statusą ir parapijieč ių meilę.. .