Мурована п’ятиверха церква (1893 р.) стоїть в історичному центрі міста, займаючи острівне положення посеред кварталу, в якому у першій половині ХVІІІ ст. була гетьманська резиденція. Вона є наймасивнішою архітектурною домінантою. Знаходиться на території Національного заповідника «Глухів». Це єдина церква в Україні з такою назвою.
Споруда кубічна, тринефна, чотирьохстовпна, хрестовокупольна, з трьома півкруглими всередині і гранчастими зовні апсидами. Під усією церквою є підвал, перекритий системою хрестових склепінь. Використовувався для господарсько-технічних потреб, у т.ч. й для влаштування парового опалення.
Обсягово-просторова структура храму характерна для неовізантійського стилю. Її основу становить просторовий хрест з банею на попружних арках і циліндричними склепіннями рамен. Приміщення між раменами перекриті хрещатими склепіннями. Над ними підносяться наскрізні аркові восьмерики, увінчані сферичними банями. Вони виконують функції дзвіниць і створюють враження п’ятибанності. Нетрадиційними рисами обсягово-просторової композиції храму є наявність кругового обходу навколо середньої апсиди, а також ізольованість від основного простору двох кутових західних компартиментів, у яких розміщено сходову клітку і хрестильню.
В екстер’єрі домінують вертикальні членування – лопатки, вузькі витягнуті аркові вікна, півколонки, вертикальні профільовані тяги. Три входи акцентовано тамбурами-ганками з романськими перспективними порталами і трикутними щипцями. Головний просторовий хрест на всіх фасадах підкреслено закомарами, що вінчають середні прясла стін, і витягнутими вікнами, згрупованими у вигляді трифориїв. У бічних пряслах вікна згруповано у вигляді біфориїв. Вікна розділяють романські півколонки з кубічними різьбленими капітелями.
Церква збудована з місцевої цегли на вапняному розчині, потинькована. Підмурки закладено на глибині понад 4 м. Дахи і бані по дерев’яних кроквах і кружалах укрито покрівельною сталлю.
Храм має надзвичайно цінний декор в інтер’єрі. Сюжетні і декоративні розписи виконано у 1892-1893 рр. Програму їх було задано проектом А.Л.Гуна. У конусі середньої аспиди зображено Богородицю з Хрестом в оточенні херувимів, у куполі – Святу Трійцю, в парусах – євангелістів, на стінах – окремі сцени із священної історії. На підпружних арках, пілонах і в барабані – орнаментальні розписи неовізантійського характеру з переважанням елементів кола, квадрату, хреста і меандра. Високої цілісності декору надає золоте тло орнаментальних розписів, а також зорі, німби і бліки сюжетних розписів. У кольоровій гамі переважають класичні темно-сині, зелені, охристі тони.
У нижньому ярусі знаходиться усипальниця сім’ї Терещенків, де поховано п’ять представників родини.
Penkiaaukš tė mū rinė baž nyč ia (1893 m. ) stovi istoriniame miesto centre, kvartalo viduryje už imanti salos vietą , kur XVIII a. pirmoje pusė je. buvo etmono rezidencija. Tai pati masiš kiausia architektū rinė dominantė . Į sikū rę s Nacionalinio kurč ių jų rezervato teritorijoje. Tai vienintelė baž nyč ia Ukrainoje tokiu pavadinimu.
Pastatas kubinis, trijų navų , keturių kolonų , skersiniu kupolu, su trimis puslankiais viduje ir briaunotomis apsidė mis iš orė je. Po visa baž nyč ia yra rū sys, dengtas kryž minių skliautų sistema. Jis buvo naudojamas ū kinė ms ir techninė ms reikmė ms, į skaitant garo š ildymo į rengimą.
Erdvinė baž nyč ios struktū ra bū dinga neobizantiniam stiliui. Jis pagrį stas erdviniu kryž iumi su vonia ant elastingų arkų ir cilindrinių skliautų . Tarpas tarp peč ių padengtas kryž miniais skliautais.
Virš jų iš kyla iš lenktos oktavos, kurių virš uje yra sferiniai kupolai. Jie tarnauja kaip varpinė s ir sukuria penkiakovė s į spū dį . Netradiciniai baž nyč ios trimatė s kompozicijos bruož ai yra apvalus pasivaikš č iojimas aplink vidurinę apsidę , taip pat izoliacija nuo pagrindinė s dviejų kampinių vakarinių skyrių , kuriuose yra laiptinė ir krikš tykla, erdvė s.
Iš orė je vyrauja vertikalū s padalijimai – mentė s, siauri pailgi arkiniai langai, puskoloniai, vertikalū s profiliuoti strypai. Tris į ė jimus akcentuoja vestibiulio prieangiai su romaniš kais perspektyviniais portalais ir trikampė mis ž nyplė mis. Pagrindinį erdvinį kryž ių visuose fasaduose pabrė ž ia vidurinius sienų keterus vainikuojantys uodai ir pailgi langai, sugrupuoti triforijų pavidalu. Š oniniuose slanksteliuose langai sugrupuoti biforų pavidalu.
Langus skiria romaninė s puskolonė s su kubinė mis raiž ytomis kapitelė mis.
Baž nyč ia sumū ryta iš vietinių plytų ant kalkių skiedinio, tinkuota. Pamatai klojami daugiau nei 4 m. Stogai ir vonios ant medinių gegnių ir apskritimų dengti stogo plienu.
Š ventykla turi itin vertingą interjero dekorą . Siuž etiniai ir dekoratyviniai paveikslai buvo sukurti 1892-1893 m. , jų programą nustatė AL Gun. Vidurinė s drebulė s kū giuose pavaizduota Mergelė su kryž iumi, apsupta cherubų , kupole – Š venč iausioji Trejybė , burė se – evangelistai, ant sienų – kai kurios sakralinė s istorijos scenos. Ant atraminių arkų , pilonų ir bū gnų – neobizantiš ko pobū dž io ornamentiniai paveikslai, kuriuose vyrauja apskritimo, kvadrato, kryž iaus ir vingio elementai. Aukš tas dekoro vientisumas suteikia auksinį ornamentinė s tapybos foną , taip pat paveikslų ž vaigž des, aureoles ir akcentus. Spalvų gamoje dominuoja klasikiniai tamsiai mė lyni, ž ali, ochros tonai.
Ž emutinė je pakopoje yra Tereš č enkos š eimos kapas, kuriame palaidoti penki š eimos nariai.