У середині XIX століття у середовищі чернівецьких вірмен визріла потреба мати свій храм. Для його спорудження у 1864 р. був створений комітет, до складу якого увійшли найбільш авторитетні члени вірменської громади. Серед них були і відомі в Чернівцях особи, а саме член громадської ради міста, а згодом перший чернівецький бургомістр Якуб Петрович, Людвіг Мікулі - брат відомого музиканта Кароля Мікулі та інші. Для проектування храму запросили чеського архітектора Йозефа Главку, саме тоді він керував будівництвом майбутньої Митрополичої резиденції. Тому образна мова, обрана для створення цього архітектурного шедевра, неминуче вгадується і в самобутніх рисах Вірменської церкви. Використовувалися і однакові будівельні матеріали: облицювальна цегла, тесаний камінь, кераміка.
Будова церкви почалася в 1869 р. в історичному вірменському кварталі. У процесі зведення храму Й.Главка, який одночасно доглядав за будівництвом, через постійні фінансові труднощі змушений був внести деякі корективи в початковий проект. Зокрема, середню вежу довелося зробити нижче, тому вона вийшла не такою імпозантною, як виглядала на плані. Проте вірменській громаді Чернівців вдалося досягти своєї мети - диво-храм, творіння геніального Йозефа Главки, підняв свої гостроверхі шпилі над ледарством старого купецького кварталу. 9 жовтня 1875 р. вірменський храм урочисто освятили під титулом Св. Апостолів Петра і Павла.
В архітектурному вигляді Вірменської церкви Йозеф Главка оригінально поєднав елементи романського, візантійського і готичного стилів, що було характерним, зокрема, для середньовічних буковинських монастирів, за традиціями вірменського культового зодчества, яскраво представленими в будові Успенського кафедрального собору XI століття у Львові. А завдяки чудовій акустиці храм спочатку використовували і як концертний зал: Тут влаштовувалися вечори церковного співу і музики, звучав орган.
XIX amž iaus viduryje iš kilo poreikis Č ernivcų armė nams turė ti savo baž nyč ią . Jo statybai 1864 m. buvo sudarytas komitetas, kuriame dalyvavo autoritetingiausi armė nų bendruomenė s nariai. Tarp jų buvo ž inomi Č ernivcų ž monė s, bū tent miesto visuomeninė s tarybos narys, vė liau pirmasis Č ernivcų meras Jakubas Petrovič ius, Liudvikas Mikulis – garsaus muzikanto Karolio Mikulio brolis ir kiti. Projektuoti baž nyč ią buvo pakviestas č ekų architektas Josefas Hlavka, kuris tuo metu buvo atsakingas už bū simos metropoliteno rezidencijos statybą . Todė l š iam architektū ros š edevrui sukurti pasirinkta vaizdinga kalba neiš vengiamai spė jama apie iš skirtinius Armė nijos baž nyč ios bruož us. Naudotos tos pač ios statybinė s medž iagos: apdailos plyta, taš ytas akmuo, keramika.
Istoriniame armė nų kvartale baž nyč ia pradė ta statyti 1869 m. Statant š ventyklą J.
Glavka, kuri taip pat rū pinosi statybomis, dė l nuolatinių finansinių sunkumų buvo priversta š iek tiek pakoreguoti pradinį projektą . Visų pirma, vidurinis bokš tas turė jo bū ti ž emesnis, todė l jis pasirodė ne toks į spū dingas, kaip atrodė plane. Tač iau Č ernivcų armė nų bendruomenei savo tikslą pavyko pasiekti – stebuklų š ventykla, genialaus Josefo Hlavkos kū rinys, savo smailias smailes iš kė lė virš senojo pirklių kvartalo tinginystė s. 1875 m. spalio 9 d. Armė nijos baž nyč ia buvo iš kilmingai paš ventinta š ventų jų apaš talų Petro ir Povilo titulu.
Architektū rinė je Armė nijos baž nyč ios formoje Josefas Hlavka iš pradž ių derino romaninio, bizantiš kojo ir gotikos stilių elementus, kurie buvo bū dingi ypač viduramž ių bukovynų vienuolynams, pagal armė nų kultinė s architektū ros tradicijas, ryš kiai reprezentuojamą XI a. Lvovo katedra.
O dė l nuostabios akustikos baž nyč ia pirmiausia buvo panaudota kaip koncertų salė : č ia vyko baž nytinio giedojimo ir muzikos vakarai, skambė jo vargonai.