Свято-Успенський Єлецький монастир був заснований у 1060 році чернігівським князем Святославом Ярославичем (четвертий син Ярослава Мудрого). За різними даними між другою половиною XI ст. та другою половиною XII ст. збудували головну споруду монастиря – Успенський собор. Цей храм за всю свою багатовікову історію пережив низку перебудов, але все ж таки дійшов до наших днів практично зберігши свої первісні форми. Головною родзинкою собору є декілька стародавніх фресок часів Київської Русі.
Успенський собор є єдиною збереженою монастирською будівлею часів Русі. У товщі Єлецької гори, на який стоїть монастир, існує цілий комплекс печер. Вважається, що їх створили за княжої доби, але на відміну від сусідніх Антонієвих печер вони майже не досліджені.
У 1239 році під час монголо-татарської навали монастир зруйнували. Після того він ще неодноразово переживав велику кількість руйнувань, пожеж, занепадів та відновлень. У радянські часи монастир закрили та лише в 1992 році передали релігійній громаді. Зараз там діє жіночий монастир.
У 1669 році настоятелем Єлецького монастиря став Іоаникій Ґалятовський. Саме за його часів збудували споруди, що сформували сучасний ансамбль монастиря: дзвіницю, північні келії, східні келії, південно-західні келії, мур навколо монастиря, Петропавлівську церкву.
У 1688 році монастир очолив Феодосій Углицький (Чернігівський), якого потім проголосили святим. Його будинок ми можемо побачити біля дзвіниці. Наприкінці XVII століття до Успенського собору прибудували усипальницю чернігівського полковника Якова Лизогуба. Також на території монастиря розташовується зруйнований будинок ігумена XVIII століття.
Сьогодні Єлецький монастир – це важливий туристичний об’єкт і пам’ятка Чернігова, тут дуже затишно, спокійно та гарно. Є надія, що невдовзі будуть дослідженні й відновлені, а згодом і відкриті для відвідувачів з усього світу стародавні печери монастиря.
Š ventosios Už migimo Eletų vienuolyną.1060 m. į kū rė Č ernigovo kunigaikš tis Svjatoslavas Jaroslavyč ius (ketvirtasis Jaroslavo Iš mintingojo sū nus). Į vairių š altinių duomenimis, tarp antrosios XI a. ir XII amž iaus antroje pusė je. pastatė pagrindinį vienuolyno pastatą – Ė mimo į dangų katedrą . Š i š ventykla per savo š imtmeč ius trukusią istoriją patyrė nemaž ai rekonstrukcijų , tač iau iš liko iki š ių dienų , beveik iš laikiusi pirmines formas. Pagrindinis katedros akcentas – kelios senovinė s Kijevo Rusios laikų freskos.
Dangun Ė mimo katedra yra vienintelis iš likę s vienuolyno pastatas iš Rusijos laikų . Jeletso kalno, ant kurio stovi vienuolynas, storyje yra visas urvų kompleksas. Manoma, kad jie buvo sukurti kunigaikš č ių laikais, tač iau skirtingai nei kaimyniniai Antano urvai, jie beveik netyrinė ti.
1239 m. , per mongolų -totorių invaziją , vienuolynas buvo sunaikintas. Po to jis ne kartą patyrė daug sunaikinimo, gaisrų , nuosmukių ir atsigavimo.
Sovietmeč iu vienuolynas buvo už darytas ir tik 1992 metais perduotas religinei bendruomenei. Dabar yra vienuolynas.
1669 metais Ioaniki Galyatovsky tapo Jelets vienuolyno abatu. Bū tent jo laikais buvo pastatyti pastatai, sudarę modernų vienuolyno ansamblį : varpinė , š iaurinė s celė s, rytinė s, pietvakarinė s celė s, siena aplink vienuolyną , Petro ir Povilo baž nyč ia.
1688 m. vienuolynui vadovavo Teodosijus iš Uglicho (Č ernigovo), kuris vė liau buvo paskelbtas š ventuoju. Jo namą matome prie varpinė s. XVII amž iaus pabaigoje prie Ė mimo į dangų katedros buvo pridė tas Č ernigovo pulkininko Jakovo Lyzohubo kapas. Taip pat vienuolyno teritorijoje yra apgriuvę s XVIII amž iaus abato namas.
Š iandien Jelets vienuolynas yra svarbus turistų traukos objektas ir Č ernigovo paminklas, jis labai jaukus, tylus ir graž us.
Tikimasi, kad senoviniai vienuolyno urvai netrukus bus iš tirti ir atkurti, o vė liau atverti lankytojams iš viso pasaulio.