Рукомиш - ще одне цікаве місце в околицях Бучача. Це маленьке село з населенням всього 400 мешканців, відомо завдяки давньому скельному монастирю на березі річки Стрипа. Перша письмова згадка про Рукомиш відноситься до 1453 року. Але вважається що перші монахи з'явилися тут наприкінці ХІІІ століття, рятуючись від татаро-монгольської навали, що охопила Київську Русь. Начебто тоді на вершині гори ченці збудували капличку Св. Бориса і Гліба і видовбали дві печери: одну - для богослужінь, іншу - для помешкання.
Під час екскурсії батюшка звертає увагу на нерукотворний образ Іісуса, який можна побачити на скелі.
На території скельного монастиря знаходиться церквушка середини 18 ст., вхід в яку прикрашає фігура св. Онуфрія роботи Пинзеля.
Поруч з церквою - маленький водоспад, який утворює басейн з водою, яку вважають цілющою та найстаріше дерево на Тернопільщині.
Rukomyš as yra dar viena į domi vieta netoli Buchacho. Tai maž as kaimas, kuriame gyvena tik 400 gyventojų , ž inomas dė l savo senovinio uolų vienuolyno ant Strypos upė s kranto. Pirmasis raš ytinis Rukomysh paminė jimas datuojamas 1453 m. Tač iau manoma, kad pirmieji vienuoliai č ia pasirodė XIII amž iaus pabaigoje, bė gdami nuo totorių -mongolų invazijos, apė musios Kijevo Rusiją . Panaš u, kad tuo metu vienuoliai kalno virš ū nė je pastatė Š v. Boriso ir Glebo koplyč ią ir iš kasė du urvus: vieną pamaldoms, kitą bū stui.
Ekskursijos metu tė vas atkreipia dė mesį į negamintą Jė zaus atvaizdą , kurį galima pamatyti ant uolos.
Uolų vienuolyno teritorijoje stovi XVIII amž iaus vidurio baž nyč ia, kurios į ė jimą puoš ia Š v. Pinzel Onuphria.
Š alia baž nyč ios yra nedidelis krioklys, sudarantis vandens telkinį , kuris laikomas gydanč iu ir seniausiu medž iu Ternopilio regione.