Ми відпочивали в готелі “Леонанті» на початку липня 2011 року, приїхавши відразу з іншого, теж тризіркового - «Кассандри Маре», що на Халкідіках. Отож було з чим порівняти. Спочатку про плюси «Леонанті», бо вони, безперечно, були. Обираючи цей готель, ми керувалися однією незаперечною перевагою – близькістю до Афін. Приїхавши до Греції автомобілем, ми могли мандрувати значно дешевше, аніж пропонують туристичні фірми. Тому поїздка з «Леонанті» до Афін – не обтяжлива ні фінансово (40 км дороги), ні в сенсі зусиль. З інформації офіційних сайтів ми знали про великий і досить непоганий готельний пляж. Справді, так воно і було, хоча серед пляжних мінусів такий: практично щодня зранку на пляж автобусами закидали велику кількість стареньких людей, і море ставало білим від панамок, капелюшків і хусточок. Тому однозначно готель не для молоді, яка завиє тут у перший же день. Не врятує сусідське розташування т. зв. «морської академії», де навчають дітей та молодь віндсерфінгу і яхтингу. Скільки це коштує, я не запитувала, але, здається, справа ця не з дешевих. Друге, що не сподобалось, коли йдеться про пляжний відпочинок, це те, що пообіді починалося чергове «закидання» – цього разу не бабців, а морських водоростей - і вода, загалом дуже чиста (по сусідству пляж, удостоєний блакитного прапора ЮНЕСКО), ставала при березі чорною і дуже каламутною. У перший день перебування в готелі ми навіть уникали заходити в море (після кришталевої води Халкідік), а потім звикли.
До плюсів готелю належить і велика задбана територія, тиха й зелена. . Обслуга, що прибирає територію і кімнати, надзвичайно ретельна. До речі, добре мати із собою фумігатор, бо через близькість пустирів і боліт докучають комарі. Бунгала, турецької архітектури, мають тераси, які хоч і не виходять на море, проте приємні для пиття ранішньої кави (принагідно раджу всім брати кип’ятильник і каву з собою, бо ресторанна кава – це справжнісінькі помиї). Зрештою, і каву, і сам ресторан у цьому випадку можна брати в лапки, бо і це, і те в «Леонанті» - умовність. Першого ж дня нас здивувало меню. На вечерю (а це о 20.00) нам дали макарони з томатним соусом, посипані сиром (власне совєтські макарони, а не італійську пасту), а потім офіціант приніс картопляне пюре з порошка, залите кількома шматками м’яса з мучною підливою. Асортимент за тиждень перебування мінявся мало (напр. 3 дні підряд давали сірий рис, вигадуючи підливки із варених сосисок тощо), загалом ідея була незмінна: нагадати про їжу часів мого шкільного совкового дитинства. У мене закралася думка, що та грецька кухарка проходила довге стажування в совєтській столовці – все з томатом і мукою без ніяких овочів (щоправда, одного разу дали четвертинку помідора, дрібно нарізавши його, іншого разу був шматочок огірка), на десерт увечері була традиційна скупа скибка кавуна з погано відрізаною грубою шкіркою (вартість 1 кг кавуна в цій місцевості – 29 євроцентів). Ця ресторана їжа різко контрастувала з тим, що ми зазвичай їли в Греції, адже греки по-особливому ставляться до кухні. Ми неодноразово обідали в дешевих грецьких ресторанчиках, де все надзвичайно смачне, і кожен господар має за правило виходити до гостей і цікавитися, чи смакувало. До речі, готель «Леонанті» розташований у місці, де багато пляжних барів, але в них вам поїсти не вдасться. Там замовляють радше прохолоджувальні напої. Ми не голодували, бо рятувало авто, яким їздили в сусідні містечка Неа Макра і Маратон (той сам, звідки вісник біг до Афін з новиною про Маратонську битву). Хто ж авта не мав, а таких було багато, мусіли сідати на дієту або надолужували все великою кількістю хліба (він у Греції дуже смачний, як і загалом грецька кухня).
Отож, як висновок, у готелі «Леонанті» можна досить комфортно жити, навіть вечорами іноді, якщо пощастить, скористатися безкоштовним WiFi, однак їсти я там однозначно не раджу. І ще, найменше хотіла б, щоб мій відгук знеохотив когось відвідати Грецію, бо це фантастична країна, яка принесе вам найкращі враження, тільки ретельно вибирайте готель.
„Leonanti“ vieš butyje ilsė jomė s 2011 metų liepos pradž ioje, iš kart atvykome iš kitos, taip pat trijų ž vaigž duč ių – „Cassandra Mare“ Halkidikė je. Taigi buvo ką palyginti. Pirma, apie „Leonati“ privalumus, nes jie tikrai buvo. Pasirinkę š į vieš butį vadovavomė s vienu neabejotinu pranaš umu – Atė nų artumu. Atvykę į Graikiją automobiliu galė tume keliauti kur kas pigiau nei siū lo kelionių agentū ros. Todė l kelionė iš „Leonač io“ į Atė nus neapsunkina nei finansiš kai (40 km kelio) nei pastangų prasme. Remiantis oficialiais tinklalapiais, ž inojome apie didelį ir gana gerą vieš buč io paplū dimį . Tiesą sakant, taip ir buvo, nors tarp paplū dimio minusų yra ir š is: kone kiekvieną rytą į paplū dimį autobusai iš mesdavo daug senukų , o jū ra balta nuo panamos kepurių , kepurių ir nosinių . Todė l vieš butis tikrai ne jaunimui, kuris č ia atvyks pirmą dieną . Neiš gelbė s kaimyninė s vietos vadinamosios.
„Jū rų akademija“, kurioje mokomasi vaikų ir jaunimo burlenč ių bei jachtų sporto. Neklausiau kiek kainuoja, bet atrodo, kad nepigu. Kitas dalykas, kuris man nepatiko kalbant apie atostogas paplū dimyje, yra tai, kad po pietų prasidė jo dar vienas „mė tymas“ – š į kartą ne moč iutė s, o jū ros dumbliai – ir vanduo apskritai labai š varus (š alia paplū dimio, apdovanotas mė lyna UNESCO), buvo prie kranto juodas ir labai purvinas. Pirmą vieš nagė s dieną net į jū rą (po kriš tolo skaidrumo Halkidikė s vandens) lį sti vengė me, o paskui pripratome.
Vieš buč io privalumai – didelė teritorija, rami ir ž alia. . Teritoriją ir kambarius tvarkanti paslauga itin kruopš ti. Beje, gerai su savimi turė ti fumigatorių , nes uodai vargina dė l dykumų ir pelkių artumo.
Turkiš kos architektū ros vasarnamiuose yra terasos, iš kurių nesimato jū ros, bet malonu iš gerti ankstyvą kavą (kartais patariu visiems pasiimti su savimi virdulį ir kavą , nes restoraninė kava – tikra š lamš tas). Pabaigai, tiek kavą , tiek patį restoraną š iuo atveju galima imti kabutė se, nes ir tai, ir tie „Leonant“ – į prastumas. Pirmą dieną mus nustebino meniu. Vakarienei (20.00 val. ) mums davė makaronų su pomidorų padaž u, apibarstė sū riu (tikrai sovietiniai, o ne itališ ki makaronai), o tada padavė jas atneš ė bulvių koš ė s, už pilkite kelis mė sos gabalė lius su miltų padaž u. Asortimentas per savaitę keitė si nedaug (pavyzdž iui, 3 dienas iš eilė s duodavo pilkų jų ryž ių , sugalvodavo padaž us iš virtų deš relių ir pan. ), apskritai mintis ta pati: priminti apie mano mokyklinio kauš elio vaikystė s valgymo valandas. .
Man pasirodė , kad kulinarė graikas ilgai staž avosi sovietinė je valgykloje – viskas su pomidoru ir miltais be jokių darž ovių (nors kaž kada davė ketvirtadalį pomidoro, smulkiai supjaustyto, nes tai buvo agurko griež inė lis), desertui. vakaras buvo tradicinis arbū zo gabalas su prastai nupjauta š iurkš č ia odele (1 kg arbū zo kaina š ioje srityje - 29 centai). Š io restorano maistas smarkiai skyrė si nuo to, ką paprastai valgydavome Graikijoje, nes graikai turi ypatingą pož iū rį į virtuvę . Ne kartą pietaudavome pigiuose graikiš kuose restoranė liuose, kur viskas labai skanu, o kiekvienas š eimininkas daž niausiai turi eiti į sveč ius ir pasiteirauti, ar skanu. Beje, vieš butis „Leonanti“ į sikū rę s š alia vietos, kur yra daug paplū dimio barų , tač iau valgyti juose tikrai nepavyks. Jie ten mė gaujasi gaiviaisiais gė rimais.
Bado streiko neskelbė me, nes mus iš gelbė jo automobilis, važ iavę s į kaimyninius Nea Makros ir Marathon miestelius (tą patį , iš kurio į Atė nus nubė go naujienlaiš kis su ž inia apie Maratono mū š į ). Tie, kurie neturė jo automobilio, o jų buvo daug, turė jo laikytis dietos arba gaminti daug duonos (Graikijoje labai skanu, kaip ir apskritai graikiš ka virtuvė ).
Taigi, apibendrinant galima pasakyti, kad vieš butyje „Leonanti“ galima gyventi gana patogiai, net ir vakarais kartais, jei pasiseka, pasinaudoti nemokamu WiFi, bet valgyti ten tikrai nerekomenduoju. O maž iausiai norė č iau, kad mano apž valga bū tų nelinkusi pas ką nors lankytis Graikijoje, nes tai fantastiš ka š alis, kuri paliks pač ius geriausius į spū dž ius, tereikia atidž iai pasirinkti vieš butį .