Як духівники "наживаються" на прихожанах
Нещодавно повернулася із подорожі "Паломництво до Фатіми
(ПАЛОМНИЦЬКА ПРОГРАМА)
Падуя – Венеція – Мілан – Турин – Сан Ремо – Ніцца – Барселона – гора Монсеррат –
Фатіма 2 дні – Люрд 2 дні – Канни – Монако – Будапешт – Львів". Враження-- яскраві та захоплюючі, проте, турагенція та керівники групи розчарували. Немає бажання надалі мати справу із даною турагенцією та керівниками групи, зокрема священиком Михайлом Розпендовським та дяком Андрієм, які подорожують разом.
"Іхтіс" знаю із Фейсбуку. Недавно. Побачила у них на сайті інфо про дану подорож, вирішили поїхати із братом. Всю необхідну суму оплатили відразу. Проходив час і доводилося думати-гадати, чому не телефонують і не надають інфо про поїздку, як обіцяли. Вже почали хвилюватися, що нас "кинули". Виявляється, менеджери дуже зайняті і мають багато роботи із оформленням документів. Для нас такого плану поїздка по довготривалості була першою і тому виникали різні питання. Доводилося постійно надзвонювати та нагадувати про себе. Нарешті інфо надали.
Поїхали. З Божою допомогою та водіями-професіоналами все було благополучно. Були запізнення на хвилин 10-15, із мого боку. Інколи. Запізнювалися й інші люди. Так, дисципліна має дуже велике значення, оскільки переїзд передбачає точність планування, щоб усе заплановане встигнути. Сама подорож виявилася дуже захоплюючою та неймовірною: стільки святих місць в одній поїздці, стільки нових країн!.. Це чудово та неповторно, справді. В Барселоні було багато часу на самостійну прогулянку (4-5 годин), на море, на фотографування тощо після цікавої екскурсії із екскурсоводом. Ми всі повинні були зібратися біля пам'ятника Колумбу о 21:00 і нас мав чекати приємний сюрприз. На морі ми так і не побували-- оголосили незадовго до зупинки в Барселоні, а купальники та інші пляжні речі ми залишили у валізах в багажнику автобуса. Якби ми знали про те, що будемо мати можливість піти на море не тільки в Каннах, а ще й потім у Барселоні, ми би взяли речі заздалегідь. Скажіть нам про це вчора-- ми будемо обізнані завтра!.. Водії не дозволили скористатися пляжними речами і на наші вмовляння-благання багажник не відкрили і поїхали. Це все бачили керівники-- отець Михайло та Андрій і теж ніяк не відреагували та пішли обідати із іншою частиною нашої групи. Відповідно, ми були розчаровані і нам залишалася лише прогулянка незнайомим містом... На збір групи ми запізнилися-- заблукали і ніяк не могли знайти дорогу назад, питали іноземців, як пройти. Ми запізнилися на 40 хвилин!.. Всі були злі на нас... А що робити, коли перший раз знаходишся в даній країні і заблукав ненавмисне?.. Той обіцяний приємний сюрприз-- це співаючий та кольоровий фонтан, який починає функціонувати рівно о 21:30. Ми з братом заблукали і прийшли о 21:40-- 10 хвилин, відповідно. Священик придумав штраф для нас-- €100. Потім сказав: "Добре, 100 євро я з вас брати не буду." Але, як виявилося пізніше, ми змушені були сплатити 35 євро на вино для групи за те, що запізнилися. Про запізнення та штрафи офіційно нічого не вказано в інформаційному листі про поїздку і на сайті також. Як бути в даному випадку? Як діяти в даній ситуації? Проте, думки наштовхнули на інше: священик, побори, прихожани. А чи правомірно це із юридичної точки зору? Чи правильно це взагалі? Якось не поєднується духовна роль нашого наставника з матеріальною зацікавленістю. Не сповідь, наприклад, а гроші.
Керівники та група раділи, що мають таких "штрафників". Принцип "хвилина-- євро" увійшов у смак. Наступного разу "штрафником" виявилася Оксана-- "щоб не було так прикро Максиму та Маріанні",-- зі слів духівника Михайла, і та заплатила €1. Їй було прикро і вона засмутилася, але заплатила "штраф" 1 євро. Подумайте лише - є різниця: €1 чи €35 ?..
З-поміж усього цього були цікаві люди, було весело, були цікаві дискусії та розмови про усе на світі. Група підібралася різностороння та оригінальна. І знову неприємний момент... А так не хотілося стати "популярною" !.. Ну справді. Отець Михайло підходить до мене і робить зауваження щодо того, щоб нічого не брати із собою зі сніданку в готелі. З його слів, ніби я "забрала увесь піднос сирків і навіть нічого не залишила з їжі для наступної групи"... Хоча це зовсім не так, це просто якийсь наклеп-- навіть ніхто із офіціантів жодних зауважень мені не робив ніколи, а інші наші співгрупники також брали запаковані джеми-фрукти-тістечка із собою. "Що, все ніяк не наїжся?!???"-- такими словами якогось ранку зустрічає мене отець Михайло, а я у відповідь нічого сказати не можу: з повним ротом біжу по валізи в номер, щоб встигнути на автобус... В мене стрес, від стресу не вдається нормально поїсти і час летить, а мене як заклинило... Та кому я буду про це все розповідати? Нікому. Чи священику личить так поводитися з паломниками?
Кожного Божого дня ми молилися зі священиками зранку і ввечері. Андрій читав досить цікаві і нові молитви, складені та підібрані наче індивідуально для кожного із нас! А ще він є цікавим екскурсоводом-- багато чого знає про Венецію. Михайло-- відданий Службі Божій та обов'язковий, добрий організатор. Цьому потрібно віддати належне. Прихожани, які знають священика тільки зі служби в церкві, де він править, знають його тільки таким. Люди, яким випадає велика можливість поїхати з тим же священиком у паломництво, відкривають для себе не лише унікальні святині, а й іншу сторону особистості священика. Не хочу розвінчувати образ отця, але, як на мене, правий один чоловік із нашої групи, який висловив думку, що Отцем може називатися лише Отець Небесний-- Бог.
Останній день нашої поїздки. Доїжджаємо до Львова. Підходить час прощатися. І моїм побажанням було наступне: якщо штраф, то нехай він буде документально оформлений та з фіксованою вартістю. Щоб все було прозоро. Щоб без поборів. Про квитанцію тоді спитати у священика Михайла не наважилася і віджартуватися якось теж не додумалася. Я сприйняла все серйозно. А дарма, мабуть. Складається враження, що такі "штрафи" священик практикує вже не вперше. Мене це вразило. Проте образ священика для мене вже не залишився звичним. Змінилося моє враження. Прийшло розчарування та небажання сповідатися та причащатися саме у таких священиків. А відчуття, як відомо, не брешуть. Зникла святість у священика.
Богу я вдячна за кожен мій день та за те, що повернулися усі живі та здорові, Слава Богу. Дуже сподобалася церква в Турині, де є оригінальна Плащаниця Ісуса Христа-- виникли відчуття присутності самого Христа поряд та те, що він всюдисущий. Щось подібне ми переживаємо, коли посвячуємо Паску, на Великдень. Дуже сподобалася атмосфера у Фатімі, коли служилася меса у супроводі органної музики та велика вечірня хода зі свічками! Грот та чудотворне джерело Божої Матері розчулило теж.
Повернулася я додому з усім світлим та радісним, як навчали нас отці, а от благословення не вистачало... Таке відчуття, що повернулася я без благословення священика... Кажуть, є поїздки, на які дає благословення отець і подейкують, що благословення-- це важлива частина дійства, якщо не сказати-- все. Так от, було відчуття незавершеності...
Kaip dvasininkai „pelnasi“ iš parapijieč ių
Neseniai grį ž au iš piligriminė s kelionė s į Fatimą
(PILIGRIMŲ PROGRAMA)
Paduja – Venecija – Milanas – Turinas – San Remas – Nica – Barselona – Monseratas –
Fatima 2 dienos - Lurdas 2 dienos - Kanai - Monakas - Budapeš tas - Lvovas ". Į spū dž iai ryš kū s ir jaudinantys, tač iau kelionių agentū ra ir grupių vadovai nusivylė . Andriy, kurie keliauja kartu.
" Ihtis "Ž inau iš Facebook. Neseniai jų svetainė je pamač iau informaciją apie š ią kelionę , nusprendž iau vykti su broliu. Skambina ir informacijos apie kelionę nesuteikia, kaip ž adė jo.
Mums tokia tolima kelionė buvo pirma ir todė l kilo į vairių klausimų . Teko nuolatos skambinti ir sau priminti. Pagaliau informacija buvo suteikta.
Eime. Su Dievo pagalba ir profesionaliais vairuotojais viskas buvo gerai. Iš mano pusė s vė lavo 10–15 minuč ių . Kartais.
Kiti ž monė s vė lavo. Taip, disciplina yra labai svarbi, nes ž ingsnis yra susiję s su planavimo tikslumu, kad viskas bū tų suplanuota. Pati kelionė pasirodė labai į domi ir neį tikė tina: tiek daug š ventų vietų vienoje kelionė je, tiek daug naujų š alių ! . . Tai nuostabu ir nepakartojama, tikrai. Barselonoje po į domios ekskursijos su gidu buvo daug valandų savarankiš kam pasivaikš č iojimui (4-5 val. ), jū rai, fotografijai ir kt. Visi turė jome susirinkti prie paminklo Kolumbui 21:00 ir likome maloniai nustebinti.
Niekada nevaž iavome prie jū ros – paskelbė me prieš pat stotelę Barselonoje, o autobuso bagaž inė je palikome lagaminus ir kitus paplū dimio daiktus. Jei bū tume ž inoję , kad į jū rą galė sime plaukti ne tik Kanuose, bet ir Barselonoje, bū tume pasiė mę reikalų iš anksto. Papasakokite apie tai vakar – suž inosime rytoj! . .
Vairuotojams nebuvo leista naudotis paplū dimio kalbomis ir mū sų paraginti neatidarė bagaž inė s ir iš važ iavo. Vadovai visa tai matė – tė vas Mykhailo ir Andriy, taip pat nereagavo ir nuė jo vakarieniauti su likusia mū sų grupe. Atitinkamai nusivylė me ir likome tik pasivaikš č ioti po nepaž į stamą miestą...Pavė lavome į grupė s susibū rimą , pasiklydome ir neradome kelio atgal, pavaiš inome už sienieč ius kaip pravaž iuoti. Mes vė luojame 40 minuč ių ! . . Visi ant mū sų pyko...O ką daryti, kai esi š ioje š alyje pirmą kartą ir netyč ia pasiklydai? . .
Tas paž adas maloniai nustebino – tai dainuojantis ir spalvingas fontanas, kuris pradeda veikti lygiai 21:30. Su broliu pasiklydom ir atvykome atitinkamai 21:40-10 min. Kunigas sugalvojo mums baudą – 100 €. Tada pasakė : „Na, 100 eurų aš iš jū sų neatimsiu. “ Bet, kaip vė liau paaiš kė jo, už buvimą grupei už vyną turė jome sumokė ti 35 eurus. vė lai.
Ir todė l aš nenorė jau tapti „populiaru“! . . Na tikrai. Prie manę s prieina tė vas Mykhailo ir pareiš kia pastabas, kad iš pusryč ių vieš butyje nieko nesiimtų . Anot jo, tarsi „atė miau visą sū rio padė klą ir net nepalikau nieko iš maisto kitai grupei“ ...pyragaič ių pas jus. "Ką , visi nevalgo?!???
– Tė vas Mykhailo vieną rytą pasitinka tokiais ž odž iais, o aš nieko negaliu atsakyti: bė gu pilna burna į lagaminą kambaryje, kad spė č iau į autobusą...ir aš už stringu...Bet kas ar aš kalbė siu apie visa tai pasakyk?
Kiekvieną Dievo dieną anksti ir vakare melsdavomė s su kunigais. Andrius skaitė gana į domias ir naujas maldas, sudarytas ir parinktas kiekvienam iš mū sų individualiai! Ir jis yra į domus gidas – jis daug ž ino apie Veneciją.
Mykhailo yra atsidavę s tarnauti Dievui ir yra privalomas, geras organizatorius. Turime tai pagerbti. Parapijieč iai, kurie kunigą paž į sta tik iš pamaldų baž nyč ioje, kurioje jis valdo, jį paž į sta tik taip.
Ž monė s, turintys puikią galimybę su tuo pač iu kunigu vykti į piligriminę kelionę , atranda ne tik unikalias š ventoves, bet ir kitą kunigo asmenybė s pusę . Nenoriu sugriauti Tė vo į vaizdž io, bet, mano nuomone, teisus vienas ž mogus iš mū sų grupė s, iš sakę s nuomonę , kad Tė vu galima vadintis tik Dangiš kasis Tė vas, Dievas.
Paskutinė mū sų kelionė s diena. Atvykstame į Lvovą . Atė jo laikas pasakyti viso gero. O mano noras buvo toks: jei bauda, tai tegul bū na dokumentais ir su fiksuota kaina. Kad viskas bū tų skaidru. Be prievartavimo. Tuo metu nedrį sau paklausti kunigo Mykhailo apie kvitą ir kaž kaip nesugalvojau juokauti. Į viską ž iū rė jau rimtai. Ir veltui, matyt.
Panaš u, kad tokias „baudas“ kunigas praktikuoja ne pirmą kartą . Likau suž avė tas. Tač iau kunigo į vaizdis man netapo į prastu. Mano į spū dis pasikeitė.
Iš tokių kunigų kilo nusivylimas ir nenoras iš paž inti bei priimti komuniją . O jausmai, kaip ž inote, nemeluoja. Dingo kunigo š ventumas.
Esu dė kingas Dievui už kiekvieną savo dieną ir už tai, kad grį ž au gyvas ir sveikas, ač iū Dievui. Man labai patiko baž nyč ia Turine, kur yra originali Jė zaus Kristaus drobulė – buvo paties Kristaus buvimo jausmas ir tai, kad jis yra visur. Kaž ką panaš aus patiriame, kai Velykas skiriame Velykoms. Labai patiko atmosfera Fatimoje, kai vyko miš ios su vargonų muzika ir didelė vakaro procesija su ž vakė mis! Sujaudino ir grota bei stebuklingas Dievo Motinos š altinis.
Grį ž au namo su visa š viesa ir dž iaugsmu, kaip mus mokė mū sų tė vai, ir palaiminimo neuž teko...
Atrodo, kad grį ž au be kunigo palaiminimo...
Sakoma, kad bū na kelionių , kuriose palaimina tė vas ir kalbama, kad palaiminimas yra svarbi veiksmo dalis, jei ne viskas. Taigi, atsirado neuž baigtumo jausmas...
