Балтійська осінь. Частина 1. Латвія >>>
Балтійська осінь. Частина 2. Естонія >>>
Бути кілька днів в Талліні – і не з’їздити на один в Хельсінкі – просто неможливо. Особливо враховуючи відсутність лоукостів з Києва до Хельсінкі та вартість готелів у столиці Фінляндії. Наразі, рейси між столицями Естонії та Фінляндії наразі здійснюють три поромні компанії:
«Tallink&Silja Line»
«Viking Line»
та «Eckero».
Найнижчі ціни та найбільша кількість рейсів – у «Таллінка», хоча час від часу проскакували акції у «Eckero». Але не дуже зручний розклад (єдний ранковий рейс з Таллінна о 06:00) переважив у виборі в бік «Таллінка». Квитки купував за 2 місяці одразу RT (вартість 60 євро за двох) відправлення з Таллінна о 10:30, прибуття у Хельсінки о 12:30, відправлення з Хельсінки о 19:30, повернення у Таллінн о 21:30.
Отже, після сніданку вирішили у портовий термінал. Пороми «Таллінка» швартуються не у Терміналі А (найближчому), а у Терміналі D (найдальшому і найсучаснішому). Йти від готелю хвилин 15-20. Людський фактор на вході у термінал відсутній – ніяких контролерів, для входу необхідно прикласти посадковий талон з QR-кодом (он-лайн реєстрація починається за 48 годин до відправлення) у роздрукованому чи електронному вигляді до зчитувача на екрані терміналу. Після чого турнікет розсунеться, що означатиме можливість проходу далі.
У терміналі, крім великого залу очікування, розташовано ще й чималий дьюті-фрі, основний асортимент – естонський шоколад «Kalev» (в тому числі з символікою поромної компанії), алкоголь з різних країн світу та різноманітні іграшки та сувеніри. Ціни – на рівні талліннських супермаркетів. Але, ясна річ, для жителів Фінляндії дешевше (фінни – основний контингент пасажирів лінії Хельсінки-Таллін-Хельсінки).
Доступ на пором відкривають приблизно за 45 хвилин до відправлення. Рейс був у будній день, тому вільних місць було чимало. Більшість з них розташовано у барі на кормі. Пором також являє собою зону безмитної торгівлі, тому магазин дьюті-фрі там величезний. За відвідуванням бутиків та спогляданням штормлячого Балтійського моря (фото крізь ілюмінатори вийшли нечіткими) ц години пройшли непомітно. Єдине, що запам’яталось – це маленькі скелясті острівці (т.з. «шхери») практично в акваторії хельсінського порту, на яких розташовувались по одному житловому будинку та кілька сосен.
«Приватний» острів за 500-1000м від столиці – що може бути екзотичнішим!
Як і описувалось на відповідних сайтах, одразу біля виходу з Терміналу, знаходиться кінцева зупинка трамваю №7, що йде в центр міста. Квитки на міський транспорт (1 поїздка 2,90 €, безлімітний на день 8 €) можна купити лише в автоматі, причому оплата лише монетами або платіжною карткою (банкноти жодних номіналів не приймаються). Найближчі до порту району – це сучасні житлові та офісні квартали, будинки багатоповерхові, з темної цегли. Виходимо на п’ятій від порту зупинці – «Kamppi». Просто біля зупинки – величезний одноіменний торгівельний центр, під яким знаходиться одноіменна станція метро та автовокзал. Бренди – в основному скандинавські. Зробили деякі покупки.
Цікава деталь: у величезному «Kamppi» немає продуктового супермаркету, але є багато кафе ,в т.ч. і східної кухні. Якщо відвідати супермаркет все ж необхідно – то він на протилежному боці вулиці, та не абиякий, а популярної європейської мережі LiDL. Асортимент та ціни – як завжди, приємно радують. До увагу прихильників фінської кави «Paulig» – вартість у LiDL. Хельсінки – 4,45 євро за 0,5 кг. Для порівняння, і Києві – 135 грн за 0,25 кг. Feel the difference. Одразу за торгівельним центром знаходиться дуже цікава споруда – «Каплиця тиші». Виконана у формі велетенського кокону, декорована деревом. Її мета – дати людям усамітнитись, зібратися з думками, знайти пораду у непростих життєвих ситуаціях.
В ній не проводяться богослужіння, але є можливість поспілкуватися із священником або соціальним працівником. Далі, знов на трамваї №7 вирушаємо до візитної картки столиці Фінляндії – величного Кафедрального Собору. Виходити на четвертій зупинці – «Senaantintori» (Сенатська площа). На площі, на невеликій височині знаходиться величний і в той же час легкий Кафедральний Собор нереально білого кольору.
Який надзвичайно контрастує з переважно темною забудовою міста. Храм належить лютеранській конфесії, тому в середині дуже аскетичний. Вхід безкоштовний. В лютеранських храмах немає ікон, але є неодмінні статуї засновників релігії, зокрема Мартіна Лютера. Є неодмінний оргАн. Спускаємося до Старого Порту. Осінь, прохолодно, дрібний дощ. Від порту починається широковідомий хельсінський бульвар-парк Esplanada.
Малолюдно, сутеніє. Знаменитий фонтан Хавіс Аманда вже не працює. Рибний ринок на набережній теж починає розходитись. На самій набережній,серед шикарних старовинних багато зіркових готелів дуже ошатно виглядає Мерія Хельсінки.
Далі на трамваї №2 (будьте пильні, ходить дуже рідко приблизно раз на 20-25 хвилин, на цій площі якого маршрут роздвоюється, важливо не помилитись з напрямком) вирушаємо до ще однієї хельсінської пам’ятки – «Tempelliaukion kirkko» (Церкви у скелі). Виходити треба на зупинці «Sammonkatu». Після площі Маннергейма (яка теоретично є центральною в місті), з якої відкривається вид на Центральний залізничний вокзал у стилі модерн...
...починаються звичайні житлові райони зі школами, магазинами, музеями. Запам’ятався Зоологычний музей із скульптурою національної тварини Фінляндії – лося звичайного. До «Sammonkatu» доїзжаємо хвилин за 20. «Tempelliaukion» знаходиться в середині житлового кварталу. А квартал сам з одного боку звичайний (просто спальний район віддалений від центру), але складається часткового із традиційних будинків 1930-х років, а частково із сучасних, 2000-х, декорованих під старовину.
Різницю знайти досить важко, хіба що по датах будівництва на стінах самих будинків. На невеликій площі поміж житлових будинків є невеликий пагорб, на вершині якого «хаотично» накидана купа каміння. Повсюди таблички (фінською та англійською), що на пагорб підійматися заборонено. Як ви вже здогадалися, «Tempelliaukion kirkko» знаходиться в середині пагорбу.
Здивувало, що церква має два входи – центральний та службовий. Вхід платний – 3 €. Церква абсолютно кругла, зі скляною стелею з мозаїковими візерунками (на якій проглядається каміння) та великою кількістю м’яких крісел. Також належить лютеранській конфесії, але напевно більш прогресивній її гілці, оскільки крім органу на кафедрі розміщено рояль, ударну установку та контрабас. В принципі, один раз відвідати можна.
Далі, на тому ж трамваї №2 повертаємося в центр, до площі К.Маннергейма. Були ще плани поїхати до монумента Яна Сібеліуса (знаного фінського композитора, який, в тому числі, писав твори для оргАну) і сам монумент якому виготовлено у вигляді органних труб, у яких під час сильного вітру можна почути звуки, схожі на музику органу, але через великі інтервали руху транспорту, вирішили не ризикувати. З обох боків площі К.Маннергейма розташовано багато важливих для міста та країни споруд.
Парламент Фінляндії:
Палац музики «Фінляндія»:
Театр "Kiasma":
Національна бібліотека:
Нажаль, дрібний дощ завадив зробити якісніші фото. В час, що лишився відвідали супермаркет, що містився на 0-му поверсі одного з офісних центрів на площі. Ціни на основні товари мало відрізняються від цін в супермаркетах інших країн західної Європи. А от ціни в кафе в Терміналі Хельсінського порту вразили відверто: чашка кави за 4,50 € та бокал пива за 6,00 € – таке рідко можна побачити в Європі. Хоча на загальне враження від столиці Фінляндії це не вплинуло. Місто своєрідне, місцями суворе, космополітичне (мешканців з Близького Сходу та півдня Європи побачити довелося), але разом з тим має свій стиль, своє обличчя, яке намагається підтримувати, хоча б в тому, що новітня архітектура яку якщо й не вдається мімікрувати під старовину, все одно виглядає привабливо і майже гармонійно.
Baltijos ruduo. 1 dalis. Latvija>>>
Baltijos ruduo. 2 dalis. Estija>>>
Pabū ti Taline keletą dienų tiesiog neį manoma – ir nevaž iuoti vienam į Helsinkį . Ypač turint omenyje pigių skrydž ių iš Kijevo į Helsinkį trū kumą ir vieš buč ių kainas Suomijos sostinė je. Š iuo metu skrydž ius tarp Estijos ir Suomijos sostinių š iuo metu vykdo trys keltų bendrovė s:
„Tallink“ ir „Silja Line“
„Viking Line“
ir Eckero.
Maž iausios kainos ir daugiausiai skrydž ių yra Taline, nors Eckero akcijos retkarč iais praleidž iamos. Bet Talino pasirinkime vyraujantis ne itin patogus grafikas (vienas rytinis skrydis iš Talino 06:00 val. ).
Bilietai nupirkti 2 mė nesiams iš karto RT (kainavo 60 eurų dviems) iš vykimas iš Talino 10:30, atvykimas į Helsinkį.12:30, iš vykimas iš Helsinkio 19:30, grį ž imas į Taliną.21:30.
Taigi po pusryč ių nusprendė me uosto terminale. Talino keltai š vartuojasi ne A terminale (artimiausiame), o D terminale (tolimiausiame ir moderniausiame). Eikite iš vieš buč io 15-20 minuč ių . Prie į ė jimo į terminalą nė ra ž mogiš kojo faktoriaus – jokių kontrolierių , norint patekti reikia prie terminalo ekrane esanč io skaitytuvo prisegti į laipinimo kortelę su QR kodu (registracija internetu prasideda likus 48 val. iki iš vykimo) spausdinta ar elektronine forma. Tada turniketas iš siskirs, o tai reikš galimybę prasilenkti toliau.
Terminale, be didelė s laukimo salė s, yra ir nemaž as neapmuitinamas, pagrindinis asortimentas – estiš kas š okoladas „Kalev“ (su keltų kompanijos simbolika), alkoholis iš viso pasaulio ir į vairių ž aislų ir suvenyrų . Kainos Talino prekybos centrų lygyje. Tač iau Suomijos gyventojams, ž inoma, pigiau (suomiai yra pagrindinis keleivių kontingentas linijoje Helsinkis-Talinas-Helsinkis).
Į keltą galima patekti likus maž daug 45 minutė ms iki iš vykimo. Skrydis buvo darbo dienomis, todė l laisvų vietų buvo daug. Dauguma jų yra laivagalio bare. Keltas taip pat yra neapmuitinama zona, todė l neapmuitinamų prekių parduotuvė ten didž iulė . Š ios valandos prabė go nepastebimai lankantis butikuose ir mą stant apie audringą Baltijos jū rą (nuotraukos pro iliuminatorius buvo neryš kios). Vienintelis dalykas, kurį prisimenu – tai maž os uolė tos salelė s (vadinamosios.
„Sherry“ beveik Helsinkio uosto, kuriame buvo vienas namas ir kelios puš ys, vandenyse.
„Privati“ sala 500–1000 m nuo sostinė s – kas gali bū ti egzotiš kiau!
Kaip apraš yta atitinkamose svetainė se, prie pat terminalo yra galutinė tramvajaus Nr. 7, važ iuojanč io į miesto centrą , stotelė . Bilietus vieš ajam transportui (1 kelionė.2, 90 €, neribotai parai 8 €) galima į sigyti tik automate, o atsiskaityti tik monetomis arba mokė jimo kortele (be nominalo banknotai nepriimami). Arč iausiai rajono uosto yra modernū s gyvenamieji ir biurų kvartalai, kelių aukš tų pastatai iš tamsių plytų . Iš vykstame penktoje stotelė je nuo uosto – „Kamppi“. Visai š alia stotelė s – didž iulis to paties pavadinimo prekybos centras, po kuriuo yra to paties pavadinimo metro ir autobusų stotis. Brendis daž niausiai yra skandinaviš kas. Atliko keletą pirkinių .
Į domi detalė : didž iulė je "Kamppi" nė ra maisto prekių parduotuvė s, bet yra daug kavinių , į skaitant rytietiš ką virtuvę . Jei dar reikia apsilankyti prekybos centre – jis yra prieš ingoje gatvė s pusė je, bet nelabai, o populiarus Europos tinklas LiDL. Asortimentas ir kainos - kaip visada, dž iugina. Suomiš kos kavos „Paulig“ gerbė jų dė mesiui – LiDL kaina. Helsinkis – 4.45 euro už.0, 5 kg. Palyginimui, Kijevas - 135 UAH už.0, 25 kg. Jausti skirtumą . Visai už prekybos centro yra labai į domus pastatas – „Tylos koplyč ia“. Pagaminta milž iniš ko kokono pavidalu, dekoruota medž iu. Jos tikslas – leisti ž monė ms pabū ti vienam, sukaupti mintis, rasti patarimų sunkiose gyvenimo situacijose.
Pamaldų nė ra, bet yra galimybė pasikalbė ti su kunigu ar socialine darbuotoja.
Toliau vė l tramvajumi Nr. 7 einame į Suomijos sostinė s vizitinę kortelę – didingą katedrą . Iš lipkite ketvirtoje stotelė je – Senantintori (Senato aikš tė ). Aikš tė je, ant nedidelė s kalvos, stū kso didinga ir kartu š viesi nerealiai baltos spalvos Katedra.
Tai visiš kai prieš tarauja daugiausia tamsiems miesto pastatams. Baž nyč ia priklauso liuteronų konfesijai, todė l viduryje labai asketiš ka. Į ė jimas nemokamas. Liuteronų baž nyč iose nė ra ikonų , tač iau yra esminių religijos pradininkų , į skaitant Martyną Liuterį , statulos. Yra bū tinas organas. Nusileidž iame į Seną jį uostą . Ruduo, vė sus, lengvas lietus. Nuo uosto prasideda gerai ž inomas Helsinkio bulvaro-Esplanados parkas.
Perpildyta, prieblanda. Garsusis Havis Amanda fontanas nebeveikia. Ž uvies turgus krantinė je taip pat pradeda skirtis.
O pats kvartalas, viena vertus, į prastas (tik miegamasis rajonas nuo centro), bet susideda iš dalies tradicinių XX amž iaus treč iojo deš imtmeč io, o iš dalies modernių , 2000-ų jų , senovė je dekoruotų namų .
Sunku rasti skirtumą , nebent statybos datos ant pač ių namų sienų . Nedidelė je teritorijoje tarp gyvenamų jų pastatų stū kso nedidelė kalva, kurios virš ū nė je „chaotiš kai“ akmenų krū va. Visur kabo ž enklai (suomių ir anglų kalbomis), kad lipti į kalną draudž iama. Kaip jau supratote, „Tempelliaukion kirkko“ yra kalvos viduryje.
Stebino tai, kad baž nyč ia turi du į ė jimus – centrinį ir tarnybinį . Į ė jimo mokestis - 3 €.
Baž nyč ia visiš kai apvali, su stiklinė mis lubomis su mozaikiniais raš tais (ant kurių matosi akmenys) ir daug minkš tų kė dž ių . Ji taip pat priklauso liuteronų konfesijai, bet tikriausiai paž angesnei jos š akai, nes be vargonų katedroje yra fortepijonas, perkusija ir kontrabosas. Iš principo galima apsilankyti vieną kartą .
Toliau tuo pač iu tramvajumi Nr. 2 grį ž tame į centrą , į K. Mannerheimo aikš tę . Taip pat buvo planuota aplankyti paminklą Janui Sibeliui (garsus suomių kompozitorius, taip pat paraš ę s kū rinius vargonams) bei patį paminklą , pagamintą vargonų trimitų pavidalu, kuriuose girdisi garsai, panaš ū s į vargonų muziką . stipraus vė jo, tač iau dė l ilgų eismo intervalų nusprendė nerizikuoti. Abiejose K. Mannerheimo aikš tė s pusė se yra daug miestui ir š aliai svarbių pastatų .
Suomijos parlamentas:
Muzikos rū mai „Suomija“:
„Kiasma“ teatras:
Nacionalinė biblioteka:
Deja, dė l nedidelio lietaus negalė jome padaryti geresnių nuotraukų . Per likusią valandą aplankė me vieno iš aikš tė je esanč ių biurų centrų.0 aukš te į sikū rusį prekybos centrą . Pagrindinių prekių kainos maž ai skiriasi nuo kainų kitų Vakarų Europos š alių prekybos centruose. O Helsinkio uosto terminalo kavinė s kaina, atvirai pasakius, buvo į spū dinga: kavos puodelis už.4, 50 € ir alaus bokalas už.6, 00 € – tai reta Europoje. Nors bendras į spū dis apie Suomijos sostinę nenukentė jo.
Miestas unikalus, vietomis atš iaurus, kosmopolitiš kas (teko matyti ž monių iš Artimų jų Rytų ir Pietų Europos), bet kartu turintis savo stilių , savo veidą , kurį bent jau iš tikrų jų bando iš laikyti. kad moderni architektū ra, net jei atrodo patraukliai ir beveik harmoningai.
