Частина 1 >>>
Частина 2. Все, що ви хотіли дізнатися про алкотрейни, але боялись запитати
Ви, напевно, не повірити, але ніколи раніше не літав РайнЕйром! Двічі купував квитки на авіарейси цієї компанії, але обидва рази поїздки зривалися (одного разу вдалося повернути кошти за квиток). З третьої спроби все склалося як треба. Всі ми колись читали про »жахи» цієї компанії, що вони начебто вимірюють ручну поклажу з точністю до сантиметра, та зважують її з точністю до грама, а за кожний зайвий грам/сантиметр примушують платити шалені гроші. В принципі, все в межах здорового глузду, мій забитий вщент рюкзак (вага близько 8 кг) оглянули тільки візуально. В рамку запхати не просили і не важили, хоча розміри були на межі дозволених. Оглянули посадковий, тест, і дозвіл на в’їзд в Іспанію (все роздрукував у готелі), хоча словаки, що стояли в черзі за мною, тест і дозвіл показували на екранах телефонів, сказали все ок, і видали дуже дивний документ:
З серії «Ви бачите QR-код? Ні? А він є».
Тепер можна сміливо йти огляд речей. А декількох словаків примусили здати валізи (дозволеного розміру) в багаж. Чому я кілька разів згадав про словацьких пасажирів? Правильно, цим рейсом летіли до Севільї вболівальники збірної Словаччини. В залі реєстрації рясніло від прапорів Словаччини та банерів, «роз» (шарфів) на підтримку словацької збірної. Я, власне теж, летів під виглядом вболівальника Словаччини, адже придбав квиток за квотою Словацької Футбольної Федерації. Квитки за квотами футбольних федерацій та партнерів змагань називають «алкотрейнами». Не посвячена у футбольні справі людина, напевне, асоціюватиме це слово із потягом, у вагоні-ресторані якого дозволено продаж спиртовмісних напоїв :-). Доля істини в цьому є. Про це ми пересвідчимося за кілька годин :-). А поки – в дьюті-фрі. Нічого особливого. Ціни на марципани, вина та «Унікум» на рівні супермаркетів. Курці затарюються блоками цигарок (ймовірно, в Іспанії дорожче).
Посадка без затримок. Літак заповнений повністю (стандартний Боїнг 737-800 з компонуванням крісел на 33 ряди). Відстань між рядами, на диво, достатня, йомовірно через те, що у Райна немає поділу пасажирів на Бізнес та Економ. Здивувалв відсутність у сітках крісел попереду традиційних роздруківок з асортиментом бортового дьюті-фрі та правил одягання кисневих масок, що притаманні іншим авіакомпаніям. Другі були просто наклеєні на сидіння попереду. Контингент пасажирів = на 80% футбольні вболівальники. Вік різний. Були і 60+. В основному чоловіки, траплялись вболівальницькі родини (батько з сином/синами), жінок дуже мало. Одразу після виходу на курс, стюарди з Болгарії почали котити свої возики з напоями та наїдками.
Вболівальники розпочали з пива, потім підняли градус до горілки та віски і завершили вином. Коротше кажучи, викупили все, що було алкогольне. Враховуючи, що у «заході» брали участь 100+ людей, напої закінчились надзвичайно швидко. План виручки бригаді стюардів пасажири-вболівальники зробили десь за годину польоту! Споживання міцного супроводжувалося, звісно, розмовами на футбольні теми, обговоренням матчів, а по мірі збільшення ступеню сп’яніння перейшло у виконання фубольних пісень та фанатських речівок. Коротше кажучи «повний алкотрейн» :-)
Але в межах розумного – ніхто не бився і предмети не розкидав. Просто всім було весело. Ходили, звісно, групами по салону, але без фанатизму. Все цивілізовано.
В Севільї приземлилися за розкладом о 19:25. Одразу при виході на трап всіх обдало спекотним подихом іспанського степу (до узбережжя Африки 140 км звідси. Це так, між іншим). Думав, після будапештських +35 С мене мало чим здивує Іспанія. Якби ж то…
При вході в будівлю аеропорту – санітарний контроль. Спочатку відсканували QR-коди з FSC-анкет, потім виміряли температуру безконтактним термометром. Все ок, можна виходити з міста. Одразу біля виходу з терміналу знаходиться зупинка автобусу, що йде в місто, а саме до центрального автобусного вокзалу, із зупинкою біля центрального залізничного вокзалу. Дуже зручно! Вартість квитка всього 4євро, оплата водію при вході. Краєм ока звертаю увагу, що ніхто з словацьких вболівальників на автобус не йде, всі одразу йдуть на таксі. Що ж, фанатські виїзди – не для бюджетних туристів…
Відстань до автостанції автобус долає за 45 хвилин. Одразу на в’їзді починаються великі торгівельні центри, потім нові масиви багатоповерхівок (14 поверхів максимум - я рахував), будинки виглядають як нові, але думаю їм вже по 2-3 десятки років. Балкони місцями засклені , але без утеплюючих термопанелей та супутникових антен. Що неабияк сприяє охайності фасадів, та зберігає молодий вигляд будівель. Після центрального вокзалу (а в Іспанії за якоюсь стародавньою традицією, вокзали мають свої імена – севільський називається Santa Justa) – починається середмістя з традиційною архітектурою позаминулого століття! Севілья місто надзвичайно аутентичне і компактне, незваючи на 750-тисячне населення,немає великих площ та незабудованих просторів. Навіть один з трьох головних стадіонів (45-тисячний Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) знаходиться просто посеред житлового масиву! Але матчі ЄВРО-2020 проходитимуть не на ньому – а на 57-тисячній арені La Cartuja, що розташована одноіменному острові посеред ріки Гвадалквівір! Друга назва цього стадіону – Олімпійський, Севілья двічі подавала заявки на проведення Олімпійських Ігор (в 2004 і 2008 роках), але обидва рази програвала, але стадіон незважаючи на це вперто продовжували будувати… І щоб завершити зі стадіонною темою – третій стадіон має назву Estadio Benito Villamarin, вміщує 60 тисяч глядачів, на ньому проходили матчі ще Чемпіонату Світу з футболу 1982 року! …За кількістю таких великих стадіонів (40+ тисяч) на одне місто, зі столицею Андалусії може посперечатися хіба що Лондон.
На автовокзалі прямо на платформі розташовані дуже корисні пристрої – автомати з продажу бутильованих та баночних напоїв. Дивина, подумаєте ви, у нас теж таке є. Але , щоб автомати продавали 1.5-літрові пляшки води – таке я бачу вперше. Купую вказану пляшку за 1,5 євро (враховуючи, що вже близько 9 вечора неділі – а в Іспанії в цей час всі магазини закрити за визначенням) –варіант нормальний. Хоча наступного дня в «Меркадонні» я бачив таку саме воду п о 0,55 Є за 2літри… Готель свій знаходжу досить швидко, він знаходиться всього за 2 квартали від автовокзалу. Називається «Hostal Roma», але не є хостелом в класичному розумінні – всі його номери розраховані максимум на 3 осіб та мають окремі зручності. На Букінгу його класифікують як «гостьовий будинок». Сніданок відсутній як в принципі, холодильника (навіть загального) немає, по шумоізоляції номерів великі питання. В принципі, з серіі «тільки переночувати».
Вранці наступного дня вирушаю у досить недалеко розташоване цікаве курортне приморське місто, яке є батьківщиною Пікассо П.Д, Бандераса А.Д., від його назви пішов сорт десертного солодкого іспанського вина, а у вузькому колі знавців воно відоме як найпівденніше місто Європи, що має метрополітен! Як ви вже здогадалися, я їду в Малагу! Туди поїздом за 23 Є, назад автобусом за 9,90 Є. Чому туди теж не автобусом і така різниця в ціні ? Справа в тому, що 02.06.2021 вдалося впіймати одноденну акцію національного іспанського автобусного перевізника ALSA, згідно якої квиток на будь-який прямий автобусний рейс між будь-якими автобусними містами Іспанії коштував всього 9,90 Є. (при стандарній ціні 20-35Є). Вдалося купити Малага-Севілья та Валенсія-Барселона. Прямих автобусних рейсів між Севільєю та Валенсією не було, а перший прямий Севілья-Малага йшов лише об 11:00, з прибуттям о 13:30, що для одноденного вояжу було запізно.
Виїзжаю автобусом №21 до залізничного вокзалу, вартість поїздки 1,40Є квитки у водія. Не знаю, може є якійсь проїзний на кілька днів, не цікавився. Вокзал Санта-Хуста знаходиться під землею, але пересадка на станцію метро (що логічно напрошується) відсутня, бо лінії метро в тому районі немає. Як і на будь-якому вокзалі Європи є невеликий зал очікування, та велика кількість кафе та магазинчиків. Цікава особливість: всі іспанські пасажирські потяги поділяються на швидкісні та звичайні. При посадці на швидкісний – служба безпеки здійснює огляд речей пасажирів аналогічно аеропортовому (із вийманням речей з кишень , зніманням ременів, та проходженням через рамку включно). Тому, якщо їдете швидкісним потягом (їхній номер починається з літер AVE), на вокзал краще прибути щонайменше за 45 хвилин, оскільки на огляд є черги. Я їхав до Малаги звичайним потягом. Огляду перед посадкою не було. Зупинок мало, в поїзді чисто, заповнений %% на 40, є контролери. Краєвиди з вікон – сільськогосподарські, переважають оливкові плантації, соняшникові поля, іноді зустрічались цитрусові сади.
До Малаги прибуваємо з 20-хвилинним запізненням, хоча ніде особливо довго й не стояли… Вокзал Малаги являє собою сучасну монументальну кількаповерхову споруду, в якій крім вокзальних служб розмістився солідних розмірів торгівельний центр (на зворотньому шляху здійснив невеличкий шопінг). Одразу від вокзалу прямую не морське узбережжя. Чому не скористався метро, напевне , запитаєте Ви? Справа в тому, що залізничний вокзал (Maria Zambrano) є кінцевою і одночасно пересадковою станцією обох ліній метро Малаги, вони просто сполучають вокзал з віддаленими міськими околицями. А морське узбережжя – в іншому боці. До моря (в районі порту) доходжу хвилин за 10. На набережній бачу от таку цікаву споруду:
Виявляється, це Мерія Малаги (іспанською мовою Ajutamento). Сміливе архітектурне рішення, на мій погляд, в стилі Пікассо. Ще трохи – і по набережній доходжу до району Малагета (це тільки я помітив, що вона перегукується з барселонською Барселонетою? – обидві, до речі, знаходяться кожен на своєму невеличкому півострові).
На Малагеті побудовано досить великий житловий масив сучасних багатоповерхівок (10-16 поверхів), також, зрозуміло, на набережній багато кафе та магазинів з сувенірно-курортним асортиментом,та деяких трендових туристичних об’єктів:
Проходжу Малагету наскрізь центральною широкою вулицею. І я вже на пляжі , якій простягається аж до кінця міста. Людей не багато, в основному місцеві, хоча кілька разів зустрічав польськомовних відпочивальників. В принципі, це й не диво – адже всього 2 дні тому у Севільї проходив матч Іспанія-Польща, і ймовірно велика кількість польских вболівальників зупинилася саме в Малазі, здійснивши одноденний виїзд на матч до Севільї. Я при плануванні поїздки теж розглядав цей варіант , зупинитися в Малазі, але по-перше мій матч закінчувався о 19:45 а автобусу до Малаги в той день вже не було у вечірній час, а по-друге, на момент планування подорожі та купівля авіаквитків в Іспанії ще існували обмеження на пересування між містами без поважної причини (скасували їх лише 27.05), хоча теоретична можливість потрапити до Малаги була, рейс Будапешт-Малага теж існує.
Пляж у Малазі піщаний, з дуже темного піску, вода мутна, багато водоростей. Здивувало, що відпочивальники всі засмагають метрів за 40-50 від води. Приліг ближче, до води метрів 20 – і відчув дивне природне явище - від води десь в 50-100 см над землею віяло холодом, хоча сильного шторму не було! І вода не холодна. А в спину при цьому припікало сонце (26-28 С), очевидно біля берегів Малаги проходить якась холодна течія. Якщо відповзти від води на 50 і більше метрів – то холодних потоків повітря від води вже не відчуваєш. Надзвичайно дивні відчуття! Більш ніде на європейських пляжах з таким не зустрічався. З часом вітер посилився до штормового рівня, і рятувальники підняли на щоглах червоний прапор, що свідчив про заборону купання :-(
Назад вирішив повертатись через історичний центр, хоча це і було значно довше. Основною домінантою історичного центру Малаги є Кафедральний Собор . Він має асиметричний фасад, оскільки його права вежа недобудована:
Центральні площі старого центру будь-якого міста Іспанії чудові:
В центрі зустрічаються і нові будівлі, але новизна вбудована дуже органічно і акуратно.
Хто забув –BANDERA з іспанської перекладається як прапор, знамено:
Бандерас – це, до речi, театральний псевдонiм. Справжне ім'я актора – Хосе Антонiо Домингес Бандера.
Театр ім. М. де Сервантеса:
Нещодавно відзначив своє 150-річчя.
І яка ж Іспанія без хамону:
Назад в Севілью, як я вже говорив раніше, повертався автобусом. Автобус дістався великий новий, просторий. Правда, без Wi-Fi.
Основні краєвиди з вікон – маленькі іспанські села з традиційними для Андалусії білими будиночками. Та поля оливкових дерев. Іноді зустрічаються невеликі поодинокі скелі:
При під’їзді до Севільї звернули на себе увагу кілька промислових об’єктів: велика парфюмерна фабрика, дві меблеві.
За неперевірною інформацією, в приміській зоні Севільї розташований завод для виробництва комплектуючих авіакомпанії «Boeing»
Тепер докладніше про Севілью. Я вдруге в цьому місті (перший раз був 12 років, в 2009 році в груповому автобусному турі). В принципі, всі пам’ятки тоді побачили. За вийнятком однієї – острову La Cartuja. Самі обставини склалися так, що саме йому в цій поїздці було приділено основну вагу.
Хоча до центру міста я теж дійшов (від мого готелі 15 хвилин пішки), головну must-see Севільї башту Giralda все ж побачив. У внутрішні сади не ходив (по-перше, вже був, по-друге , неймовірна спека). Центр Севільї за останні 12 років абсолютно не змінився, і виглядає, як завжди, чудово:
Оригінальне кронування дерев:
Арена для кориди:
«Золота Башта»:
Район Тріана:
А тепер про острів Картуха. Як я говорив раніше, чому Севільї вдалося через роки і навіть десятиріччя зберегти свою старовинну привабливість – тому що 750-тисячному місті (язик не повертається назвати його мегаполісом) не побудовано жодного офісного хмарочосу. Так, сучасні нові адміністративні чи офісні будівлі є, але їхя висота не перевищує 6-8 поверхів, вбудовані органічно, і абсолютно не спотворюють історичне обличчя міста. Але все ж одна багатоповерхівка є. Називається «Torre de Sevilla»...
...розташована в самому початку острову Картуха, являє собою 40-поверховий готель, до якого прибудовано одноіменний торгівельний центр (до речі, вельми непоганий, є “PRIMARK“)`,безліч інших магазинів та кафе. Острів має значну площу, по ньому прокладено кілька вулиць, ходить 2 автобусні маршрути, один – об’їзжає острів по колу, інший сполучає Олімпійський стадіон з центром містам. Інтервали руху автобусів – приблизно раз на 20 хвилин. На острові знаходяться більшість корпусів Севільського Університету, містечко розваг Isla Magika та інші науково-пізнавальні об’єкти, до радіотелескопу включно:
Багато об’єктів аерокосмічної спрямованості:
Коли проходив повз цей будинок, в голові було лише одне питання: чому Україні своя мікроелектроніка вже не потрібна (НДІ “Матеріалознавства в електроніці” в Києві в р-ні м.Берестейська закритий близько 15 років тому), а Іспанії власна мікроелектроніка ще потрібна:
Вулиці наукового містечка названі на честь відомих вчених:
Для більш наочного надання інформації для студентів відкрито 3D-кінотеатр (інакше може називатися кінотеатр стандарту IMAX):
В старовинному приміщенні фабрики кераміки тепер розміщено Інститут історії Андалузії:
Є також невеликий ботанічний сад:
Цікаво, іспанські гуси на зиму також мігрують у теплі краї (взимку температура повітря в Севільї не опускається нижче +14 С)?
А ось, власне, і сам Олімпійський стадіон. Якщо не знаєш, що це за споруда, одразу і не здогадаєшся:
Для входу на стадіон Севільї, ясна річ, те ж вимагався зелений браслет. Вакцинованим вболівальникам він видавався автоматично, решті – потрібно було здати ПЛР-тест в спеціальних наметах біля стадіону в день матчу. Результат протягом 30 хвилин. Для порівняння, стандартний ПЛР-тест в Іспанії коштує втричі,а результат тільки через 24-36 годин.
Аби потрапити на стадіон, вирішив скористався не стандартним маршрутом (автобусом), а протестувати Севільский метрополітен. Сів на станції Puertа Jerez, вийшов на найблжчий до стадіону Principles. Вартість проїзду 1,55 євро, квитки лише в автоматах. Станції побудовані за системою т.з. «горизонтальний ліфт», тобто платформу від потягу відділяє стіна, двері в якій синхронізовані у просторі і часі з дверима потягу, що прибуває:
В середині поїзд звичної для багатьох країн Європи, суцільної конструкції.
Вагони виглядають приблизно так:
Цікавий момент – метро сполучає обидва береги Севільї, але не проходить по жодному з мостів! Тобто тунелі прокладено під дном річки Гвадалквівір! У Будапешті, до речі теж, лінія метро проходить під Дунаєм! В Україні такі технології будівництва не використовуються, можливо, через ширину та глибину Дніпра у відповідних місцях.
Станція Principles дійсно є найближчою до Олімпійського стадіону, але відстань до нього близько 3 км. Температура повітря явно не сприяла пішим прогулянкам:
Тому на середині маршруту все ж скористався автобусом. Зате все ж трохи побачив район Тріана. Це не туристичним, а насправді величезний спальний район з будинками різного віку, займає майже всю правобережну частину Севільї. Проїхали повз «Seville Torre» - поруч з будівлею натовп людей із іспанськими прапорами та футбольною атрибутикою – виявляється в цьому готелі оселилася збірна Іспанії і фани чекали її виходу, щоб побачити свої кумирів. Хоча, у нинішньому складі іспанців зірок світової величини немає. Із золотого покоління «2008 – 2010 – 2012» залишився лише Інієста
Нарешті, я біля стадіону. На матчі дозволена присутність всього 15 500 вболівальників (25 відсотків від місткості стадіону), але таке враження, що поліції більше, ніж глядачів. Є піша, кінна, і моторизована:
Авіаційну підтримку здійснюють 2 поліцейські (або можливо військові) гелікоптери, що постійно кружляють над стадіоном. Від кого збираються захищати стадіон з повітря – так і не зрозуміло…
Стадіон на рівнині. До найближчих будівель – метрів 500 в кожний бік… Волонтерів, до речі, на стадіоні дуже мало. Неприємним сюрпризом стало те, що на стадіон заборонено проносити будь-яку фототехніку (в Будапешті дозволялося, а на сайті УЄФА про севільські обмеження ніде не повідомлялося). Єдиний варіант виходу з положення – здати фотоапарат (в мене абсолютно не професійний, а трохи покращена “мильниця” Canon G15 2013 року випуску) до камери зберігання. Зберігання платне – 3 євро за 4 години. Телефони з камерами проносити можна.
Заходи безпеки на «Олімпійськом» більш жорсткі, ніж на «Пушкаш-арені», обшук вболівальників здійснювався 3(!) рази. Безпосередньо на трибунах, перед входом на сектор обшук проводять поліцейські у бронежилетах, шоломах, та з довгоствольною зброєю. Спілкуються виключно іспанською. Оскільки через шолом я довго не міг збагнути, чого від мене вимагають (а я не дуже розумію іспанську і без шолому), іспанці покликали словацькомовну (!) поліцейську. Була в формі, з пістолетом, газовим балончиком та наручниками. Без шолому. Тут справи пішли краще, словацьку розумію добре, відповідав українською і англійською, вона мене розуміла. На матчах в Будапешті поліції з інших країн помічено не було. Впевнений, що на матчах збірної України в Бухаресті, наших поліцейських теж не було. Місця знов у секторі за воротами. Але на відміну від «Пушкаш-Арени», яка є суто футбольними стадіоном, «Олімпійський», як випливає з назви, призначений для різних видів спорту. Тому, трибуни від поля відділяють також бігові доріжки, а за воротами – ще й сектор для штовхання легкоатлетичного ядра.
Хто слідкував за перебігом подій на ЄВРО-2020, напевно пам’ятає, що у поєдинку Іспанія-Словаччина був неабиякий «український інтерес». Турнірна ситуація складалась таким чином, що нашій збірній аби зайняти прохідне з третіх місць, необхідно було співпадіння декількох умов. А саме: перемога будь-якої з команд у цій зустрічі, а також у паралельній Швеція-Польща виграш скандинавів або нічия. В підсумку, все склалося, як треба. Іспанці, які два попередні свої матчі завершили внічию, і у випадку програшу словакам, вибували з подальшої боротьби, до гри підійшли дуже серйозно, одразу позбавbвиши словаків ігрового простору і поступово притискаючи їх до своїх воріт. Моральний дух гостям трохи підняв воротар Дубравка, який відбив досить сумнівний пенальті. Але за 15 хвилин, сам поклав початок розгрому своєї збірної , коли засліплений яскравим андалузьким сонцем, намагаючись перекинути м’яч через поперечину, забив його у власні ворота… Перед самою перервою, іспанці забили вдруге. Враховуючи, що у словаків гри в атаці не було взагалі (до штрафного господарів доходили лічені рази, до того ж без ударів по воротах), підсумок матчу для мене був вже зрозумілим. Цікавість викликала лише кількість забитих м’ячів, на якій зупиняться іспанці…
Щодо атмосфери на стадіоні – в Будапешті було краще і яскравіше, в Севільї на трибунах занадто багато поліції, вболівальників примушують сидіти на місці, через три вільних, стюарди весь час бігають між рядами і нагадують про необхідність надіти маски… Відволікає якось від футбольного матчу
Після матчу (а вболівальників виводили від стадіону дуже повільно, але огородженим з усіх боків коридором), побачив легендарну у футбольних та вболівальницьких колах особистість – суперфана збірної Іспанії «Маноло-барабанщика» (Manolo el del Bombo , справжнє ім’я Мануель Касерес Артесеро ):
Уславився тим, що починаючи з 1982 роки не пропустив жодного матчу збірної Іспанії, на ЄВРО-2012 у Київ також приїздив. Що ж, якщо робота дозволяє (сеньор Маноло – власник кількох спортбарів в різних містах Іспанії) – то чому б і ні. Йшов «номер 12 збірної Іспанії» без свого ударного інструменту, йог ніс поруч один з молодих вболівальників, ймовірно у 72-річному віці постійно носити інструмент на собі важко… В натовпі побачив ще одну колоритну групу вболівальників старшого віку, одягнених в костюми тореадорів:
Враховуючи, що у них костюми продумані до дрібниць (навіть взуття та гетри тореадорські), ризикну припустити, що це дійсно тореадори-пенсіонери.
Після матчу вирішив повертатися до готелю іншим шляхом, а саме через Міст Аламільо (також називають «Міст Калатрави»):
Просто шедевр архітектурної та інженерної думки. Прекрасний з будь-якого боку:
Вийшов на набережну в районі Seville-Norte, далі спокійно йду вздовж берега Гвадалквівіру, насолоджуючись заходом сонця та вечірньою прохолодою та споглядаючи на сучасні творіння іспанських архітекторів, а саме міст, пішохідний міст, завширшки всього 11 метрів, а довжиною 275 м. За співвідношенням «Довжина/ширина» він увійшов у книгу рекордів Гіннеса як найівужчий. Міст Баркета також дуже красивий:
Оригінально виглядає і міст Ель Качорро (дослівно його назва перекладається як «Міст Христа-Спокутувальника»). Що навпроти центрального автовокзалу, конструктори його подбали про пішоходів, створивши систему парасольок від сонця. Його особливістю є те, що обидві його опори знаходяться на берегах, бех підводних конструкцій!
А всього мостів у Севільї 23 (двадцять три), причому жодного залізничного чи метро-мосту.
Увагу заслуговує і така споруда:
Ніде в мережі її призначення не знайшов. Схоже на гіпертрофовану вишку для стрибків у воду (через східці, напевне). Але мені здається, що це якась гідротехнічна споруда, на просту оглядову вежу також не тягне. Хто достеменно знає про її призначення – прохання написати.
Наступного дня, зібравшись, рано-вранці виїзжаю в Валенсію. З пересадкою в Мадриді. Чому так все складно: єдиний прямий потяг Севілья-Валенсія є за нашими мірками, «пасажирським», а не «швидким», і тим паче не «Інтерсіті», в дорозі близько 12 годин і прибуває в Валенсію після 23-вечора. Витрачати цілий день на переїзд – з моєї точки зору не розумно. Тому вибрав варіант через Мадрид. Тим більше, вартість квитків в обох випадках була майже однаковою. Потяги в обох випадках були швидкісні, тобто посадка на них передбачала контроль на безпеку. В обох випадках поїзди виявились заповненими на 100%. Що в принципі й не дивно – 24.06 в Іспанії було національним святом – День Св. Хуана (День Іоанна Хрестителя) – і був вихідним днем. В Мадриді поїзд прибув на головний вокзал Atocha. Стиковка в мене була 1 год і 15 хвилин. Ясна річ, в місто не виходив.
Якщо у вас також коли-небудь пересадка на цьому вакзалі – будьте уважні! В одній будівлі знаходиться вокзал для поїздів далекого прямування та приміських поїздів, нумерація платформ на обох починається з 1, і що найстрашніше, автомат по QR-коду на моєму квитку пропустив на приміський вокзал! Помилку я зрозумів швидко , але вернутись крізь то й самий турнікет було вже неможливо, довелось оббігти вокзал по переметру, щоб знайти вихід, потім вже шукати платформи вокзалу для поїздів далекого спрямування! Встиг нормально, до відправлення залишалось 15 хвилин. Поїзд Мадрид-Валенсія йшов експресом взагалі без зупинок! Краєвиди знов типово іспанські (лани, оливкові гаї), але незадовго до Валенсії проїхали якійсь невеликий гірський масив (погано знаю фізичну географію Іспанії), проїхали наскрізь через тунель, поза яким було невелике озеро та водосховище. В Валенсію прибули вчасно на вокзал Xoaqin Sorolla. У Валенсії два залізничні вокзала. Но один з них (Xoaqin Sorolla, тупиковий) прибувають лише поїзди із кінцевою станцією Валенсія, на інший (Norte ), наскрізний, транзитні поїзди.
При виборі готелю у Валенсіі, готів знайти поближче до моря. Але більшу частину узбережжя в межах міста займає великий морський порт, тому готель знайти вдалося лише на околиці міста, зате поблизу пляжу. Готель Resa Patacona**:
Єдина проблема – логістика. Від вокзалу дістатись можна лише метро до станції Maritimu, а звідти автобусом №99 до кінцевої зупинки (як раз навпроти входу в готель :-)). А тепер про систему оплати міського транспорту у третьому за величиною місті Іспанії. Є єдина транспортна картка (8,40 Є за 10 поїздок), якою можна користуватись в усіх видах міського транспорту (метро, автобус, трамвай). Але придбати її, за давньою іспанською традицією, можна лишу у тютюнових крамничках. Які, у зв’язку із загальнонаціональним вихідним днем були зачинені :-(
Одноразовий проїзд у метро Валенсії коштує 2,50 Є (картка на 10 поїздок 7,50 Є) продаються в автоматах на станціях метро, проїзд в автобусі 1,50 Є , квитки продаються у водія. Про вартість проїзду та систему оплати у трамваях нічого повідомити не можу, не користувався.
Поїзд метро у Валенсії виглядає так:
Типова станція метро Валенсія. Назва відверто шокує:
Нарешті добираюся до готелю.
Він знаходиться у мальовничому районі Malvarossa. Забудований, в основному, 1-2 поверховими приватними будинками. Назва, на мою думку, походить від словосполучення «рожева мальва»:
Готель абсолютно новий, побудований тільки в 2021 році Має оригінальний конструкцію, в перерізі являє собою цифру «8». В ньому є як номери, так і апартаменти з кухнями (тобто призначений для тривалого проживання). Безкоштовний басейн та тренажерний зал. На кожному поверсі 3 ліфти, але коридори дуже заплутані. Одного разу навіть допоміг в орієнтуванні іспаномовній туристці, яка реально заблукала.
Одразу після поселення йду на пляж.
Пляжів у цьому районі два: Alboraja та Malvarossa . Відрізнити їхню точку розділу дуже просто: на першому є кав’ярні та ресторанчики:
, а на другому – променад із лавочками:
На пляжі можна засмагати аж до заходу сонця, сонце заходить після 21-ї години. Відпочивають в основному місцеві (хоча чув німецьку та французьку мову), дехто в масках, всі зберігають «соціальну дистанцію» – килимки та парасольки на відстані щонайменше 3 м один від одного. Пляж довгий і широкий, місця вистачає всім.
Супермаркети сьогодні зачинені, але працюють маленькі китайські і арабські крамнички. Відрізнити їх надзвичайно просто – у китайських із продовольчих товарів в продажу лише вода, крупи та снеки, решта – непродовольчі, в других – вода та безліч фруктів. Купую персики по 0,9 Є /кг та черешню по 1,8 Є кг.
Наступного ранку , після сніданку, він помірно-континентальний:
Чай, кава та молоко необмежені
Скуповуюсь у місцевих мережевих супермаркетах Konzum та Mercadona. Ціни та асортимент однакові як для інших супермаркетів Іспанії. Єдине, що здививувало – надзвичайно великий вибір іспанської парфумерії за помірними цінами (Made in Seville :-)) – 4-6 євро за одеколони та туалетну воду 100 мл. Аромати цілком прийнятні. Забув сказати, що в мене в номері був холодильник, тому можна сміливо купувати товари на вечерю. Окрема розповідь про морозиво. Традиційних у нашому розумінні пачок морозива (по 80-100 грамів) в Іспанії немає. Є або «морозивні торти» (0,5+ кг), або коробки , що містять в собі по 6-8 маленьких 50-грамових пачок морозива. Вартість другого варіанту 1,8-2,5 євро. В мої минулі поїздки до Іспанії, на вулицях та площах різних іспанських міст стояли лотки з холодильниками з морозивом на основі різних фруктів. В цю поїздку ні в Севільї, ні в Малазі, ні в Валенсії такого не бачив. Ймовірно, заборонені через карантин. Морозиво поклав у холодильник. Температуру тримає добре. Іспанська марка ТЕКА.
На що ще звернув увагу в Іспанії - наявність в магазинах меду виробництва України!
Винна тема. На смак та колір товаришів, як відомо немає, в середньому 0,75 Є коштує 3-5 євро. Хоча бачив і акційні варіанти по 1,99 Є. Якщо кому треба в меншій ємності – 0,185 л у пляшці 1,65 Є та у тетрапаку 0,49 Є відповідно. Іспанські бренді Jerez починаються від 5,60 євро за 0,5 л. З нестандартних іспанських делікатесів вирішив спробувати галісійський сир «Tetilla» (приблизно 6 Є за головку 0,5 кг), він вкритий дуже твердою оболонкою, проте в середині м’який, майже як наші плавлені за консистенцією. Але смачний. На дворі субота, а по суботах, як виявляється у Валенсії працюють «стихійні ринки». Одразу біля «Меркадонни» - великий ринок одягу, товар і продавці з Китаю, асортимент курортно-літній, ціни від 5 Є, нічого цікавого для себе не помітив. На сьогодні моя мета – відвідання Міста Науки та Мистецтва, як мінімум, та історичного центру (а саме башти Торре де Кварт та Торре дель Серранос), як максимум. Добираюсь знову автобусом 99, проїхати повз неможливо :-). Незважаючи, що лише близько 11 годин, вже досить спекотно. Планую відвідати Музей Науки:
Біля Музею досить велика черга, яка швидко просувається, у всіх людей в черзі в руках якісь документи. Профільні банери та поліцейська охорона не залишає сумнівів – в фойє музею проводиться вакцинація місцевих жителів від коронавірусу :-(. Проте, всі входять через окремий вхід, в фойє відповідна зона огороджена щитами, із звичайними відвідувачами вони не перетинаються… Музей тим часом працює у звичайному режимі. Багато відвідувачів, як місцевих, так і іноземців. Вхідний квиток, як на мене, задорогий – 8 Є, але ціни в сувенірному магазинчику ще дорожче (всі сувеніри мають наукову тематику). Експозиція займає другий, третій, та четвертий поверхи, підйом ескалатором. Експозиція розміщена дещо хаотично: другий поверх – генетика та нервова діяльність людини, третій – звукові явища та різноманітні музичні інструменти (як старовинні духові, так і незвичні, але терменвокса для повноти не вистачає).
Можна взяти участь у деяких дослідах зі звуковими хвилями, але як на мене їх замало. Іншу частину третього поверху займає експозиція, присвячена іспанським вченим-Лауреатам Нобелівських премій.
Сантьяго Рамону-і-Кахалю:
Северо Очоа:
Та Жану Дассе:
Про останнього хоче розповісти більш докладно. Жан Дассе (1916-2009) за походженням та громадянством був француз, але більшу частину свого життя прожив у Валенсії (був одружений з валенсійкою). Нобелівського премію з фізіології та медицини отримав у 1987 році, працюючи на посаді професора Валенсійського медичного університету. Тема його досліджень стала надзвичайно актуальною в останні півтора роки: вона стосувалася антигенів та антитіл людського організму…
Останній четвертий поверх музей присвяченій космонавтиці взагалі та дослідженням Місяця зокрема. Є зменшені копії марсоходів, ракет, міжнародних космічних станцій. Впорядники музею слідкують за актуальністю експозиції, адже в ній вже згадуються спроби Ілона Маска запустити до Марса та повернути на Землю ракету багаторазового використання.
Була в музеї ще одна атракція (можливо, мене не зрозуміють, але все ж вирішив випробувати на собі) – імітація польоту в космос на кораблі-шатлі багаторазового використання. Вартість 2,50 Є.
Але там еспозиція лише на визначений час. Найближчий вільний – через 2,5 години. Саме час пообідати. Музейне кафе вже закрилося (ймовірно, в п’ятницю працює за скороченим графіком). Але поблизу є великий торгівельний центр з продуктовим супермаркетом. Придбав ¼ кавуна за 1,35 Є та справжній іспанський ніж (2,99 Є) і неподалік від Музею влаштував собі легкий обід. Я був не один такий –майже всі лавочки навкруги були зайняті такими ж пікнікуючими туристами. Але на траві не сидів ніхто !
А ось вже й час мого сеансу підійшов. На даний час – я один, хоча максимум допускається 4 особи. Спочатку на спеціальній платформі, навколо якої обертаються стіни, слухаєш звукозапис лекції лекцію першого іспанського астронавта Педро Дуке. Потім гід проводить у спеціальну капсулу , яка імітує кабіну космічного шаттлу. Туриста пристебають і починається імітація взльоту/посадки. Іміатація, в основному звукова, хоча час від часу положення крісел у просторі змінюється. Жодних додаткових фізичних навантажень не відчув. В принципі, один раз спробувати можна.
Як на мене, від Музею очікував більшого. У порівнянні з науковими музеями інших міст (бачив програми по телебаченню), у Валенсійському дослідів, та взагалі, еспонатів, заамало.Особливо враховуючи його площу. В центр міста їхати вже запізно та й жарко (пік спеки в Іспаніі, як не дивно , приблизно з 17 до 19), лише після 20 починає прохолоднішати.
Але, не зважаючи на спеку, Валенсія прекрасна:
Вечір знов проводжу на пляжі.
Наступний день (останній перед від’їздом) повністю провів на пляжі, відпочиваючи та дегустуючи місцеву кухню. Якщо комусь цікаво - паелья на двох (велика сковорідка) обійшлася в 22 євро, хоча в меню була вказана ціна на одного 11 Є , типу на одного. Але порцію на одного ніде не готують, на відміну від моєго попереднього відвідання Валенсії в рамках групового туру 11 років тому. Тоді готували. Десь у центрі. Коштувало 9 Євро. Замовив традиційну валенсійську. Виявилася з м’ясом курки, кроля, спаржею та квасолею. Смачно. Розумію, що не бюджетно, але бути у Валенсії і не скуштувати візитку її кулінаріїї (а Валенсія є батьківщиною паельї) – просто неможливо).
Крім променаду, прогулявся ще приморськими кварталами. Крім житлових будинків та трамвайного депо, несподівано виявив корпуси Валенсійського Політехнічного Інституту. Заздрю місцевим політехнікам – одразу після занять можна відпочити на пляжі :-) Та й готуватись до занять на морському повітрі корисніше. В Малазі на пляжі бачив групки молоді на пляжі із книгами. Але ніяк не міг припустити , що то студенти :-)
Останнього ранку – раннє виселення (навіть до сніданку, ланч пакет розчарував, скляна пляшка соку і холодного какао, обидві на одноразових пробках, які можна відкрите лише ключем-відкривалкою, які туристи без багажу за звичай у поїздку не беруть, маленька пачка печива та яблуко), швидко на автовокзал, далі автобусом до аеропорту Ель-Прат в Барселоні. Несподівано відкрив для таку особливість свого організму, як можливість спати у масці! У автобусі висів великий плакат про заборону знімати маску. Зі сном боровся як міг, але все ж кілька разів заснув. Вижив. Автобус, до речі, дістався старий, тісний і задушливий, сильно гримів на кожній нерівності дороги. Також компанії ALSA.
Автобус спізнився в аеропорт на 20 хвилин, але часу до вильоту в мене було ще вдосталь. Добре, що не взяв квитки на наступний автобус – він приїздив у Термінал1 аеропорту рівно за 2 години до вильоту. Враховуючи , що Ryanair літає з Терміналу2, то у випадку запізнення на 20 хвилин, міг би мати серйозні проблеми.
Термінал 2 – напівпорожній з нього літають тільки Ryanair та Air Morocco, пасажирів мало, більшість кафе та магазинів зачинені. Виліт затримався на 30 хвилин, але в Борисполі сіли всього на 10 хвилин пізніше. Заповнений %% на 70, більшість пасажирів – українці , що поверталися з відпочинку в Іспанії (судячи по засмазі) Якими шляхами вони потрапляли в офіційно закриту Іспанію, для мене в принципі, не загадка. Станом на день публікації розповіді – Іспанія взагалі відкрита для українських туристів. Замовляли мало і бригада стюардів з Італії пересувались по салону розчаровано. До того ж, у Ryanair, на відміну від конкурентів, абсолютно відсутня на борту торгівля непродовольчими товарами та брендованими сувенірами (на відміну від Wizzair чи МАУ), тільки якимись малозрозумілими лотереями.
Кордон і багаж без затримок (як раз моє повернення випало на період 17.06 – 04.08), коли Україна своїх громадян впускала без ПЛР-тесту та «Дій вдома», ще півтори години міським транспортом іі вдома. Враження від поїздки тільки найкращі
*«З футболом у світ» – книга відомого українського футболіста середини 20 ст. Олександра Скоценя (1918-2003), який виступав за львівську «Україну», київське «Динамо», словацьку «Жиліну», бeльгійський «Шарлеруа», французьку «Ніццу», канадські клуби. Кращий футболіст Франції 1947 року.
1 dalis>>>
2 dalis. Viskas, ką norė jote suž inoti apie alkoholio mokymą , bet bijojote paklausti
Tikriausiai nepatikė site, bet dar niekada neskraidė te „RhineAir“! Du kartus pirkau bilietus į monė s skrydž iams, bet abu kartus kelionė nepavyko (kartą pavyko atgauti bilietą ). Treč iuoju bandymu viskas klostė si gerai. Visi esame skaitę apie š ios firmos baisumus, kad rankinį bagaž ą iš matuoja centimetro tikslumu ir sveria gramo tikslumu ir verč ia mokė ti beprotiš kus pinigus už kiekvieną papildomą gramą /centimetrą . Iš esmė s, viskas pagal sveiką protą , mano sumuš ta kuprinė (sverianti apie 8 kg) buvo apž iū rė ta tik vizualiai. Jų nepraš ė ir nesvė rė į rė mą , nors matmenys buvo ant leistinos ribos.
Apž iū rė jome į laipinimą , testą ir leidimą į važ iuoti į Ispaniją (visa atspausdinta vieš butyje), nors eilė je už manę s stovė ję slovakai telefonų ekranuose rodė testą ir leidimą , pasakė , kad viskas ok, pamatė labai keistą dokumentą . :
Iš serijos „Ar matote QR kodą ? Ne? Ir jis yra. "
Dabar galite saugiai apž iū rė ti daiktus. O keli slovakai buvo priversti atiduoti lagaminus (leistino dydž io). Kodė l kelis kartus už siminiau apie slovakų keleivius? Tiesa, š iuo skrydž iu į Seviliją atskrido Slovakijos rinktinė s sirgaliai. Registracijos salė je gausu Slovakijos vė liavų ir transparantų , Slovakijos rinktinę palaikanč ių „rož ių “ (skarelių ). Aš , tiesą sakant, irgi skridau prisidengę s Slovakijos sirgaliu, nes nusipirkau bilietą pagal Slovakijos futbolo federacijos kvotą . Bilietai pagal futbolo federacijų ir varž ybų partnerių kvotas vadinami „alkoholiniais traukiniais“.
Futbolui nepasiš ventusiam ž mogui š is ž odis tikriausiai asocijuojasi su traukiniu, kurio valgomajame vagone leidž iama prekiauti alkoholiniais gė rimais : -). Tame yra dalis tiesos. Tai pamatysime po kelių valandų : -). Tuo tarpu – be muitų . Nieko ypatingo. Kainos marcipanams, vynui ir Unikalioms prekybos centrų lygiu. Rū kaliai pakuojasi cigareč ių (Ispanijoje tikriausiai brangiau).
Nusileidimas be vė lavimų . Lė ktuvas pilnai prisipildo (standartinis Boeing 737-800 su sė dynių iš dė stymu 33 eilė mis). Stebė tina, kad atstumo tarp eilių pakanka, tikriausiai todė l, kad Ryanas neturi keleivių skirstymo į verslą ir ekonomiką . Nustebino vietų trū kumas prieš ais tradicinius spaudinius su budė jimo be muitų asortimentu ir kitoms oro linijoms bū dingomis deguonies kaukių dė vė jimo taisyklė mis. Kiti buvo tiesiog priklijuoti prie sė dynė s priekyje. Keleivių kontingentas – 80% futbolo gerbė jų.
Amž ius skirtingas. Buvo ir 60+.
Daž niausiai vyrai, kurie buvo gerbė jai (tė vas su sū numi / sū numis), labai maž ai moterų . Iš kart po kursų stiuardai iš Bulgarijos pradė jo ridenti vež imė lius su gė rimais ir maistu.
Gerbė jai pradė jo nuo alaus, tada pakė lė temperatū rą iki degtinė s ir viskio ir baigė vynu. Trumpai tariant, jie pirko viską , kas buvo alkoholio. Atsiž velgiant į tai, kad renginyje dalyvavo 100+ ž monių , gė rimai baigė si labai greitai. Stiuardo į gulos skrydž io planą keleivių gerbė jai sudarė maž daug per valandą skrydž io! Stiprių jų vartojimą , ž inoma, lydė jo pokalbiai futbolo temomis, rungtynių aptarimas, o didė jant girtumo laipsniui, tai virto futbolo dainų ir fanų dalykų atlikimu. Trumpai tariant, „pilnas alkotesteris“ : -)
Bet proto ribose – niekas nekovodavo ir daiktų nebarstė . Visiems buvo tiesiog smagu. Ė jome, ž inoma, grupė mis po saloną , bet be fanatizmo. Viskas civilizuota.
Nusileido Sevilijoje pagal tvarkaraš tį.19. 25 val. Iš karto pasiekus kopė č ias visus apė mė karš tas Ispanijos stepė s dvelksmas (140 km nuo č ia iki Afrikos pakrantė s. Beje, taip ir yra). Pagalvojus, po Budapeš to +35 Su manimi maž ai kas nustebins Ispaniją . Jei bū tų …
Prie į ė jimo į oro uosto pastatą – sanitarinė kontrolė . Pirmiausia buvo nuskenuotas QR kodas su FSC klausimynu, tada temperatū ra matuojama bekontakč iu termometru. Viskas gerai, galite palikti miestą . Prie iš važ iavimo iš terminalo yra autobusų stotelė , važ iuojanti į miestą , bū tent į centrinę autobusų stotį , su stotele netoli centrinė s gelež inkelio stoties. Labai patogus! Bilietas tik 4 eurai, vairuotojo apmokė jimas prie į ė jimo. Akies kraš teliu atkreipiu dė mesį , kad nė vienas slovakų gerbė jas nevaž iuoja į autobusą , visi iš karto važ iuoja taksi. Na, gerbė jų kelionė s nė ra skirtos nebrangiems turistams...
Autobusas iki autobusų stoties yra 45 minutė s.
Iš karto prie į ė jimo prasideda dideli prekybos centrai, tada nauji masyvū s daugiaaukš č iai (maksimalus 14 aukš tų – galvojau), namai atrodo kaip nauji, bet manau, kad jiems 2-3 deš imtmeč iai. Balkonai vietomis į stiklinti, bet be izoliuojanč ių termo plokš č ių ir palydovinių antenų . Kas labai prisideda prie fasadų š varos ir iš saugo jauną pastatų iš vaizdą . Po centrinė s stoties (o Ispanijoje pagal kaž kokią senovinę tradiciją stotys turi savo pavadinimus – Sevilija vadinama Santa Justa) – prasideda centras su tradicine praė jusio amž iaus architektū ra! Sevilija – be galo autentiš kas ir kompaktiš kas miestas, nepaisant 75.000 gyventojų , didelių plotų ir neuž statytų erdvių . Net vienas iš trijų pagrindinių stadionų (4.000 Estadio Ramon Sanchez Pizjuan) yra pač iame gyvenamojo rajono viduryje!
Tač iau EURO 2020 rungtynė s vyks ne jame, o 5.000 ž monių La Cartuja arenoje, esanč ioje to paties pavadinimo saloje Gvadalkiviro upė s viduryje!
Kitas š io stadiono pavadinimas – Olimpinis, Sevilija du kartus pateikė paraiš kas dalyvauti olimpinė se ž aidynė se (2004 ir 2008 m. ), bet abu kartus pralaimė jo, tač iau stadionas vis tiek buvo statomas...O pabaigai, kai iš stadiono susirinko 6.000 ž iū rovų , jame vyko daugiau rungtynių . 1982 m. FIFA pasaulio č empionato! ...Dė l tokių didelių stadionų (40+ tū kst. ) vienam mieste, su Andalū zijos sostine, galima ginč ytis, iš skyrus Londoną .
Autobusų stotyje prie pat perono yra labai naudingi į renginiai – iš pilstytų ir konservuotų gė rimų automatai. Keista, bet jū s manote, kad mes taip pat turime. Bet pirmą kartą matau, kad automatai parduoda 1.5 litro vandens butelius. Nurodytą buteliuką perku 1 d.
5 eurai (atsiž velgiant į tai, kad sekmadienį jau apie 21 val. – o Ispanijoje š iuo metu visos parduotuvė s pagal apibrė ž imą nedirba) – normalus variantas. Nors kitą dieną „Mercadon“ mač iau tą patį vandenį.0, 55.
Yra 2 litrai...Savo vieš butį randu gana greitai, jis yra vos už.2 kvartalų nuo autobusų stoties. Jis vadinamas „Hostal Roma“, bet nė ra nakvynė s namai klasikine prasme – visi jo kambariai skirti daugiausiai 3 ž monė ms ir turi atskirus patogumus. Už sakyme jis priskiriamas sveč ių namams. Pusryč ių iš principo nė ra, š aldytuvo nė ra (net bendro), kyla didelių klausimų dė l kambarių garso izoliacijos. Iš principo iš serijos „tiesiog praleisk naktį “.
Kitą dieną ryte vykstu į netoliese esantį į domų pajū rio kurortinį miestelį , kuris yra Picasso PD gimtinė , Banderas OD
, nuo jo pavadinimo kilo į vairus desertinis saldus ispaniš kas vynas, o nedideliame ekspertų rate ž inomas kaip pieč iausias Europos miestas, kuriame veikia metro! Kaip jau supratote, aš iš vykstu į Malagą ! Ten traukiniu uz 23e. Taigi autobusu uz 9.90e. kodel irgi nera autobuso ir toks kainos skirtumas? Faktas yra tas, kad 02.06 d.
2021 m. pavyko už fiksuoti vienos dienos nacionalinio Ispanijos autobusų vež ė jo ALSA akciją , pagal kurią bilietas į bet kurį tiesioginį autobusų susisiekimą tarp bet kurio Ispanijos miesto autobusų kainuoja tik 9.90 E. (į standartinę kainą.20-35E). Man pavyko nusipirkti Malaga-Sevilla ir Valensija-Barselona. Tarp Sevilijos ir Valensijos nebuvo tiesioginių autobusų paslaugų , o pirmasis tiesioginis marš rutas į Seviliją -Malagą buvo tik 11:00, atvykimas 13:30, o tai vė lavo į dienos kelionę .
Iš vykstu autobusu Nr. 21 iki gelež inkelio stoties, kelionė s kaina 1.40E bilietai nuo vairuotojo. Než inau, gal yra bilietas kelioms dienoms, neį domu.
Santa Justa stotis yra po ž eme, bet nė ra persė dimo į metro stotį (logiš kai praš oma), nes rajone nė ra metro linijos. Kaip ir bet kurioje Europos traukinių stotyje, č ia yra nedidelė laukimo salė ir daugybė kavinių bei parduotuvių.
Į domi savybė : visi Ispanijos keleiviniai traukiniai skirstomi į greituosius ir reguliarius. Nusileidus greitkelyje - saugos tarnyba tikrina keleivių kalbas panaš iai kaip oro uoste (iš traukus kalbą iš kiš enių , nuė mus saugos dirž us ir praleidž iant per rė mą , imtinai). Todė l jei važ iuojate greituoju traukiniu (jų numeris prasideda raidė mis AVE), į stotį geriau atvykti bent 45 min. , nes į apž iū rą susidaro eilė s. Į Malagą važ iavau į prastu traukiniu. Prieš nusileidž iant nebuvo jokios perž iū ros. Sustojimų maž ai, traukinys š varus, 40% už pildų , yra kontrolieriai.
Pro langus atsiveria ž emdirbiš ki kraš tovaizdž iai, vyrauja alyvmedž ių giraitė s, saulė grą ž ų laukai, kartais citrusinių vaisių sodai.
Į Malagą atvykstame vė luodami 20 minuč ių , nors jau seniai niekur nebuvome...Malagos stotis – modernus monumentalus kelių aukš tų pastatas, kuriame be stoties paslaugų yra ir solidus prekybos centras ( grį ž tant š iek tiek apsipirkinė jo). Tiesiai iš stoties nė ra tiesioginė s jū ros pakrantė s. Galbū t paklausite, kodė l nepasinaudojote metro? Faktas yra tas, kad traukinių stotis (Maria Zambrano) yra paskutinė ir tuo pač iu metu vykstanti abiejų Malagos metro linijos linijų perkė limo stotis, jos tiesiog sujungia stotį su atokiomis miesto vietovė mis. O jū ros pakrantė yra kitoje pusė je. Jū rą (prie uosto) pasiekiu per 10 minuč ių . Pakrantė je matau iš tokios į domios struktū ros:
Pasirodo, tai Malagos miestas (ispaniš kai Ajutamento). Drą sus architektū rinis sprendimas, mano nuomone, Picasso stiliaus.
Iš principo tai nestebina – vos prieš.2 dienas Sevilijoje vyko Ispanijos ir Lenkijos rungtynė s, o tikriausiai nemaž a dalis lenkų sirgalių sustojo Malagoje, vienos dienos iš vyką į rungtynes Sevilijoje. Planuodama kelionę svarsč iau ir š į variantą , likti Malagoje, bet pirma, mano rungtynė s baigė si 19:45, o autobusas į Malagą tą dieną jau nebuvo vakare, o antra, kelionė s planavimo metu. ir nusipirkti lė ktuvo bilietus. Ispanijoje be rimtos priež asties vis dar buvo judė jimo tarp miestų apribojimai (jie buvo atš aukti tik 27.05), nors teorinė galimybė patekti į Malagą buvo, skrydis Budapeš tas-Malaga irgi yra.
Smė lio paplū dimys Malagoje, sudarytas iš labai tamsaus smė lio, purvino vandens, daug dumblių . Nustebino, kad poilsiautojai visi deginasi 40-50 metrų atstumu nuo vandens.
Bet kurio Ispanijos miesto senojo centro centrinė s aikš tė s yra nuostabios:
ru / newimg / 3 / 1200x800 / 00/02/66/90 / 2669070.jpg "target =" _ blank " rel="nofollow"> 
Centre yra naujų pastatų , tač iau naujovė pastatyta labai organiš kai ir tvarkingai.
Kas pamirš o – BANDERA iš ispanų kalbos verč iamas kaip vė liava, vė liavė lė :
Banderas, beje, yra teatro pseudonimas. Tikrasis aktoriaus vardas yra Jose Antonio Dominguezas Bandera.
Teatras pavadintas P. de Servantesas:
Neseniai š ventė.150 metų jubiliejų .
O kokia Ispanija be kumpio:
Grį ž ti į Seviliją , kaip sakiau anksč iau, grį ž au autobusu. Autobusas tapo didelis, erdvus. Tiesa, be Wi-Fi.
Pagrindiniai vaizdai pro langus – maž i Ispanijos kaimeliai su tradiciniais Andalū zijos baltais namais. Ir alyvmedž ių laukai. Kartais yra maž ų pavienių uolų :
Prie į ė jimo į Seviliją dė mesį patraukė keli pramonė s objektai: didelė kvepalų gamykla, du baldai.
Remiantis nepatikrinta informacija, Boeing komponentų gamybos gamykla yra Sevilijos priemiestyje
Dabar daugiau apie Seviliją . Netikė tai buvau š iame mieste (pirmą kartą man buvo 12 metų , 2009 m. grupiniame autobuse). Iš principo visi prisiminimai tada matė . Iš skyrus vieną – La Cartuja salą . Pač ios aplinkybė s buvo tokios, kad jam š ioje kelionė je buvo suteikta pagrindinė reikš mė .
Nors pasiekiau ir miesto centrą (15 minuč ių pė sč iomis nuo vieš buč io), vis tiek pamač iau pagrindinį Sevilijos bokš tą , kurį bū tina pamatyti, Giraldą . Į vidinius sodus nė jau (pirma, ten jau buvo, antra, neį tikė tinas karš tis). Sevilijos centras per pastaruosius 12 metų visiš kai nepasikeitė ir, kaip visada, atrodo graž iai:
Originalus medž io vainikavimas:
Bulių kautynių arena:
Auksinis bokš tas:
Triana sritis:
O dabar apie Kartuchos salą . Kaip sakiau anksč iau, kodė l Sevilijai pavyko iš laikyti savo senovinį patrauklumą po metų ir net deš imtmeč ių – nes 75.000 gyventojų turintis miestas (kalba negrį ž ta vadinti jį didmiesč iu) nepastatė nė vieno biuro dangoraiž io. Taip, yra modernių naujų administracinių ar biurų pastatų , tač iau jų aukš tis nevirš ija 6-8 aukš tų , pastatytas ekologiš kai ir neiš kreipia istorinio miesto veido. Bet vis tiek yra vienas aukš tybinis pastatas. Jis vadinamas Torre de Sevilla...
į sikū rę s pač ioje Kartuchos salos pradž ioje, yra 40 aukš tų vieš butis, kuris yra prijungtas prie to paties pavadinimo prekybos centro (beje, labai gerai, yra "PRIMARK") `, daug kitų parduotuvių ir kavinių.
Sala didelė s teritorijos, joje yra kelios gatvė s, 2 autobusų marš rutai, vienas – apvaž iuoja salą ratu, kitas jungia Olimpinį stadioną su miesto centru.
Autobusų intervalai yra apie 20 minuč ių . Saloje yra dauguma Sevilijos universiteto, Isla Magika ir kitų tyrimų vietų , į skaitant:
Daugelis aviacijos ir kosmoso objektų :
Einant pro š į namą , galvoje kirbė jo tik vienas klausimas: kodė l Ukrainai nebereikia savo mikroelektronikos:
Mokslo stovyklos gatvė s pavadintos garsių mokslininkų vardais:
Studentams buvo atidarytas 3D kino teatras (kitaip ž inomas kaip IMAX kino teatras), kad galė tų teikti daugiau vaizdinė s informacijos: 
Andalū zijos istorijos institutas dabar į sikū rę s sename keramikos fabriko pastate:
Yra nedidelis botanikos sodas:
Į domu, ar ispaninė s ž ą sys taip pat migruoja ž iemoti į š iltesnius kraš tus (ž iemą Sevilijoje oro temperatū ra nenukrenta ž emiau +14 C)?
Ir č ia, tiesą sakant, pats olimpinis stadionas. Jei než inote, kokia tai struktū ra, iš karto nesuž inosite:
Ž inoma, norint patekti į Sevilijos stadioną , reikė jo ž alios apyrankė s.
Paskiepytiems sirgaliams jis buvo iš duotas automatiš kai, likusiems – rungtynių dieną stadione specialiose palapinė se turė jo atlikti PGR testą.
Rezultatas per 30 minuč ių.
Palyginimui, standartinis PGR tyrimas Ispanijoje kainuoja tris kartus, o rezultatas tik po 24-36 val.
Norė dami patekti į stadioną , nusprendę nesinaudoti standartiniu marš rutu (autobusu), o iš bandyti Sevilijos metro. Jis atsisė do Puerta Jerez stotyje ir nuė jo į artimiausią Principles stadioną . Bilieto kaina 1.55 euro, bilietai tik automatuose. Stotys pastatytos pagal vadinamą ją sistemą . „Horizontalus liftas“, ty platforma skiria traukinį nuo sienos, kurios durys yra sinchronizuotos su erdve, o laikrodis su į einanč iomis traukinio durimis:
Viduryje traukinys paž į stamas daugeliui Europos š alių , tvirtos konstrukcijos.
Automobiliai atrodo maž daug taip:
Į domus momentas – metro jungia abu Sevilijos krantus, bet nekerta nė vieno tilto! Tai reiš kia, kad po Gvadalkiviro upė s dugnu nutiesti tuneliai!
Budapeš te, beje, metro linija eina po Dunojumi! Ukrainoje tokios statybos technologijos nenaudojamos, galbū t dė l Dniepro ploč io ir gylio atitinkamose vietose.
Principų stotis iš tiesų yra arč iau Olimpinio stadiono, tač iau atstumas iki jo yra apie 3 km. Oro temperatū ra aiš kiai nebuvo palanki vaikš č iojimui:
Taigi aš vis tiek naudojausi autobusu marš ruto viduryje. Bet vis tiek š iek tiek pamač ius Triana apylinkes. Tai ne turistinis, o iš tikrų jų didž iulis miegamasis rajonas su į vairaus amž iaus namais, už imantis beveik visą deš inį jį Sevilijos krantą.
Pravaž iavome „Seville Torre“ – prie namų minia ž monių su Ispanijos vė liavomis ir futbolo atributika – pasirodo, š iame vieš butyje apsigyveno Ispanijos rinktinė ir sirgaliai laukė , kada ji iš eis pasiž iū rė ti savo stabų . Nors dabartinė je ispanų sudė tyje nė ra pasaulinio lygio ž vaigž dž ių.
Iš auksinė s kartos „2008 – 2010 – 2012“ liko tik Iniesta
Pagaliau esu stadione. Rungtynė se gali dalyvauti tik 1.500 sirgalių (25 proc. stadiono talpos), tač iau susidaro į spū dis, kad policija turi daugiau ž iū rovų . Yra pė sč ių jų , arklių ir motorinių :
Aviacijos pagalbą teikia 2 policijos (galbū t kariš kių ) sraigtasparniai, kurie nuolat sukasi virš stadiono. Neaiš ku, nuo ko jie gins stadioną iš oro...
Stadionas lygumoje. Iki artimiausių pastatų - 500 metrų į abi puses...Savanorių , beje, stadione labai maž ai.
Ji buvo uniformuota su pistoletu, dujų balionė liu ir antrankiais. Be š almo. Č ia viskas klostė si geriau, gerai suprantu slovakų kalbą , atsakydama ukrainietiš kai ir angliš kai, ji mane suprato. Budapeš te vykusiose rungtynė se kitų š alių policijos nebuvo matyti.
Ankstesnes dvejas rungtynes lygiosiomis baigę , o pralaimė jimo slovakams atveju iš kovos iš kritę ispanai į ž aidimą ž iū rė jo labai rimtai, iš kart palikdami slovakams ž aidimo erdvę ir pamaž u prispaudę juos prie savo vartų . Sveč ių moralę kiek pakė lė gana abejotiną baudą atspindė ję s vartininkas Dubravka. Tač iau po 15 minuč ių jis pradė jo savo komandos pralaimė jimą , kai apakintas ryš kios Andalū zijos saulė s, bandė mesti kamuolį per skersinį , į muš damas jį į savo vartus...Prieš pertrauką ispanai pasiž ymė jo antrą kartą.
Atsiž velgiant į tai, kad slovakai puolime visiš kai neturė jo ž aidimo (prieš baudos aikš telę aikš tė s š eimininkai pasiekė vos kelis kartus, be to, nepataikė į vartus), rungtynių rezultatas man jau buvo aiš kus. Į domus buvo tik į muš tų į varč ių skaič ius, dė l kurių ispanai sustos...
Kalbant apie atmosferą stadione - Budapeš te buvo geriau ir š viesiau, Sevilijoje per daug policijos tribū nose, sirgaliai priversti sė dė ti vietoje, po trijų laisvų , stiuardai vis laksto tarp eilių ir primena poreikis dė vė ti kaukes...Kaž kaip atitraukia dė mesį nuo futbolo rungtynių
Po rungtynių (o sirgaliai iš stadiono buvo iš vesti labai lė tai, bet iš visų pusių apsupti koridoriumi), iš vydus legendinę futbolo figū rą ir sirgalius – Ispanijos rinktinė s „Manolo bū gnininkas“ superfane Caceres. Artesero):
Jis iš garsė jo tuo, kad nuo 1982 m. , nepraleisdamas nė vienų Ispanijos rinktinė s rungtynių , atvyko ir į Kijevą dalyvauti EURO 2012 varž ybose. Na, o jei darbas leidž ia (Senor Manolo – kelių sporto barų , esanč ių skirtinguose Ispanijos miestuose, savininkas) – kodė l gi ne.
Jis buvo „Ispanijos rinktinė s 12-as numeris“ be savo muš amojo instrumento, jį neš iojo vienas iš jaunų gerbė jų , tikriausiai 72 metų amž iaus, nuolat neš ioti instrumentą sunku.
Atsiž velgiant į tai, kad jų kostiumai apgalvoti iki smulkmenų (netgi batai ir toreadoro antblauzdž iai), drį sč iau manyti, kad tai tikrai į pensiją iš ė ję koriodininkai.
Po rungtynių nusprendus grį ž ti į vieš butį kitu bū du, bū tent per Alamilo tiltą (taip pat vadinamą „Calatravi tiltu“):
Tiesiog architektū rinė s ir inž inerinė s minties š edevras. Graž us iš bet kurios pusė s:
Jis nuvyko į krantinę Sevilijos-Š iaurė s srityje, tada ramiai pasivaikš č iojo Gvadalkiviro pakrante, mė gaudamasis saulė lydž iu ir vakaro vė sa ir ž velgdamas į š iuolaikinius ispanų architektų darbus, bū tent miestus, tik 15 ploč io pė sč ių jų tiltą . pateko į Gineso rekordų knygą pietuose. Barket Bridge taip pat labai geras:
El Cachorro tiltas taip pat atrodo originaliai (paž odž iui jo pavadinimas verč iamas kaip „Kristaus Atpirkė jo tiltas“). Prieš ais centrinę autobusų stotį jos projektuotojai pasirū pino pė sč iaisiais, sukū rę skė č ių nuo saulė s sistemą . Jo ypatybė ta, kad abi jo atramos yra krantuose, be povandeninių konstrukcijų !
Iš viso 23 tiltai prie Sevilijos (dvideš imt trys), nė vieno gelež inkelio ar metro tilto.
Taip pat verta dė mesio tokia konstrukcija:
>>
Niekur tinkle neradau jos kelionė s tikslo.
Tai atrodo kaip hipertrofuotas bokš tas, skirtas š okinė ti į vandenį (turbū t per laiptelius). Bet man atrodo, kad č ia kaž koks hidraulinis statinys, ant paprasto apž valgos bokš to irgi netraukia. Kas tiksliai ž ino apie jo paskirtį - paraš ykite.
Kitą dieną , susirinkę s, anksti ryte iš vykstu į Valensiją . Su persė dimu į Madridą . Kodė l viskas taip sudė tinga: vienintelis tiesioginis Sevilijos-Valensijos traukos objektas pagal mū sų standartus yra „keleivinis“, o ne „greitasis“, o juo labiau ne „Tarpmiestis“, pakeliui apie 12 val. , o į Valensiją atvyksta po. 23 val. Visą dieną praleisti judant, mano nuomone, yra neprotinga. Todė l renkantis variantą per Madridą . Juolab kad bilietų kaina abiem atvejais buvo beveik vienoda. Abiem atvejais traukiniai buvo greiti, tai yra, į lipant į juos buvo vykdoma saugos priež iū ra. Abiem atvejais traukiniai buvo už pildyti 100 proc. Kas iš principo nenuostabu – 24.
06 Ispanijoje buvo nacionalinė š ventė – Š v. Chuano diena (Jono Krikš tytojo diena) – ir buvo poilsio diena. Madride traukinys atvyko į Atocha centrinę stotį . Turė jau ryš į.1 metus ir 15 minuč ių . Suprantama, neiš einant į miestą .
Jei š ioje stotyje taip pat turite pinigų – bū kite atsargū s! Viename name yra tarpmiestinių ir priemiestinių traukinių stotis, peronų numeracija abiejuose prasideda nuo 1, o kas dar blogiau, aparatas ant mano bilieto QR kodo praleido priemiesč io stotį ! Greitai supratau klaidą , bet grį ž ti per turniketą buvo neį manoma, teko lakstyti po stotį ieš koti iš eities, tada ieš koti stoties peronų tolimojo susisiekimo traukiniams! Susitvarkiau normaliai, iki iš vykimo buvo likę.15 min. Traukinys į Madridą -Valenciją važ iavo greituoju be sustojimų!
Peizaž as vė lgi tipiš kas ispaniš kas (elniai, alyvmedž ių giraitė s), bet prieš pat Valensiją pravaž iavome nedidelę kalnų grandinę (než inau Ispanijos fizinė s geografijos), važ iavome tuneliu, už kurio buvo nedidelis ež erė lis ir rezervuaras. Laiku atvyko į Valensiją Xoaqin Sorolla stotyje. Valensijoje yra dvi traukinių stotys. Tač iau vienas iš jų (Xoaqin Sorolla, aklavietė ) atvyksta tik traukiniais su galutine stotimi Valensija, o į kitą (Norte) - tranzitinis traukinys.
Renkantis vieš butį Valensijoje, pasiruoš ę rasti arč iau jū ros. Tač iau didž ioji miesto pakrantė s dalis yra didelis jū rų uostas, todė l vieš butis buvo rastas tik miesto pakraš tyje, bet paplū dimyje. Vieš butis Resa Patacona **:
Vienintelė problema yra logistika. Iš stoties galite patekti tik į Maritimu stotį , o iš ten autobusu Nr. 99 iki galutinė s stotelė s (prieš ais vieš buč io į ė jimą : -)).
O dabar apie apmokė jimo už vieš ą jį transportą sistemą treč iame pagal dydį Ispanijos mieste. Yra viena transporto kortelė (8.40 Yra 10 reisų ), kuria galima naudotis visų rū š ių vieš ajame transporte (metro, autobusas, tramvajus). Tač iau jo nusipirkti, pagal ilgametę ispanų tradiciją , galima atimti tabako parduotuvė se. Kurie dė l nacionalinio savaitgalio buvo už daryti: - (
Vienkartinis mokestis Valensijos metro kainuoja 2.50 € (bilietas 10 kelionių.7, 50 €), parduodamas automatuose metro stotyse, autobuso bilietas 1.50 €, parduoda vairuotojas. Apie tarifą ir mokė jimo sistemą tramvajuose nieko pasakyti negaliu, nesinaudojau.
Valensijos metro traukinys atrodo taip:
Tipiš ka Valensijos metro stotis. Pavadinimas atvirai š okiruoja:
Pagaliau patekau į vieš butį .
Jis yra netoli vaizdingos Malvarossa vietovė s.
Pastatai, daugiausia 1-2¦ aukš tų privatū s namai. Pavadinimas, mano nuomone, atrodo kaip frazė „rož inė dedeš va“:
Vieš butis yra visiš kai naujas, pastatytas tik 2021 m. Turi originalų dizainą , skerspjū vyje yra skaič ius "8". Jame yra ir kambariai, ir apartamentai su virtuvė mis (ty skirti ilgesniam laikui). Nemokamas baseinas ir sporto salė . Kiekviename aukš te yra po 3 liftus, bet koridoriai labai painū s. Vieną dieną jis net padė jo vadovauti tikrai pasiklydusiam ispanakalbiui turistui.
Iš kart po apsigyvenimo einu į paplū dimį .
Teritorijoje yra du paplū dimiai: Alboraja ir Malvarossa. Labai lengva atskirti jų skirstymo taš ką : pirmame yra kavinė s ir restoranai:
, o kitoje – promenada su suoliukais:
/>
Paplū dimyje degintis galima iki saulė lydž io, saulė leisis po 21 val.
Beilsintys daugiausia vietiniai (nors ir girdintys vokiš kai ir prancū ziš kai), kai kurie su kaukė mis, visi laikosi „socialinio atstumo“ – kilimė liai ir skė č iai vienas nuo kito bent 3 m atstumu. Paplū dimys ilgas ir platus, vietos už tenka visiems.
Prekybos centrai š iandien nedirba, bet maž os kinų ir arabų parduotuvė s dirba. Juos atskirti labai paprasta – kinai parduoda tik vandenį , dribsnius ir už kandž ius, likusius – ne maisto produktus, kiti – vandenį ir daug vaisių . Persikus perku po 0.9e/kg, vyš nias po 1.8ekg.
Kitas rytas, po pusryč ių , yra vidutinio klimato ž emyninis:
Arbata, kava ir pienas neribojami
Perku vietiniuose „Konzum“ ir „Mercadona“ prekybos centruose.
Kainos ir asortimentas yra vienodi ir kituose Ispanijos prekybos centruose.
Vienintelis dalykas, kuris nustebino - labai didelis ispaniš kų kvepalų pasirinkimas palankiomis kainomis (Pagaminta Sevilijoje: -)) - 4-6 eurai už odekoloną ir tualetinį vandenį.100 ml. Aromatai gana priimtini. Pamirš au pasakyti, kad kambaryje turė jau š aldytuvą , tad vakarienei galite drą siai nusipirkti bakalė jos. Apie ledus atskira istorija. Mū sų supratimu, Ispanijoje nė ra tradicinių ledų pakelių (80-100 g). Yra arba „ledų pyragaič iai“ (0.5+ kg), arba dė ž ė s, kuriose yra 6-8 nedideli 50 gramų pakeliai ledų . Antrojo varianto kaina 1.8-2.5 euro. Ankstesnių kelionių į Ispaniją metu skirtingų Ispanijos miestų gatvė se ir aikš tė se stovė jo padė klai su š aldytuvais su ledais iš skirtingų vaisių . To nebuvo Sevilijoje, Malagoje ar Valensijoje. Tikriausiai už drausta dė l karantino. Ledus padė jau į š aldytuvą . Gerai palaiko temperatū rą . Ispanijos prekė s ž enklas TEKA.
Į ką dar reikė tų atkreipti dė mesį Ispanijoje – medaus parduotuvių buvimas Ukrainoje!
/>
/>
Vyno tema. Pagal bendraž ygių skonį ir spalvą , kaip ž inia, ne, vidutiniš kai 0.75 Ten kainuoja 3-5 eurai. Nors mač iau akcijos variantų už.1, 99e. Jei kam reikia maž esnė s talpos - 0.185 litro buteliuke 1.65e ir tetrapake atitinkamai 0.49e. Ispanijos Jerez prekė s ž enklų kaina prasideda nuo 5.60 euro už.0, 5 litro. Iš nestandartinių ispaniš kų skanė stų , nusprendus paragauti Galisijos sū rio „Tetilla“ (apie 6 E 0.5 kg galvutė je), jis padengtas labai kietu apvalkalu, bet per vidurį minkš tas, beveik kaip mū sų lydytas konsistencija. Bet skanu. Š eš tadienį kieme, o š eš tadieniais, kaip paaiš kė jo Valensijoje, – gamtos turgū s. Visai š alia Mercadonny - didelis drabuž ių turgus, prekė s ir pardavė jai iš Kinijos, vasaros kurorto asortimentas, kainos ten nuo 5, nieko į domaus man nepastebė jau.
Š iandien mano tikslas yra kuo daugiau aplankyti Mokslo ir meno miestą ir istorinį centrą (bū tent Torre de Quart ir Torre del Serranos). Vė l atvaž iuoju 99 autobusu, pravaž iuoti neį manoma : -). Nors dar tik apie 11 valandą , jau gana karš ta. Planuoju aplankyti Mokslo muziejų :
Muziejuje yra pakankamai didelė eilė , kuri juda sparč iai, visi eilė je esantys ž monė s rankose turi kaž kokius dokumentus. Profiliniai baneriai ir policijos sargybiniai nepalieka jokių abejonių – muziejaus fojė vietinių skiepai nuo koronaviruso rež imo daug lankytojų , tiek vietinių , tiek už sienieč ių.
Į ė jimo bilietas, manau, brangus - 8 Taip, bet dovanų parduotuvė je kainos dar brangesnė s (visi suvenyrai moksline tema). Ekspozicija už ima antrą , treč ią ir ketvirtą aukš tus, lipant eskalatoriumi.
Ekspozicija iš dė styta kiek chaotiš kai: antrame aukš te – ž mogaus genetika ir nervinė veikla, treč iame – garso reiš kiniai ir į vairū s muzikos instrumentai (ir senoviniai puč iamieji, ir neį prasti, bet tam, kad bū tų visavertis theremin voxa).
Galite dalyvauti kai kuriuose eksperimentuose su garso bangomis, bet, mano nuomone, jų nedaug. Antrą ją treč iojo aukš to dalį už ima ekspozicija, skirta Ispanijos Nobelio premijos laureatams mokslininkams.
Santiago Ramonu y Cajalu:
Š iaurė s Ochoa:
Taip, Jean Dasse:
Nori apie pastarą jį pakalbė ti plač iau.
Jean Dasse (1916-2009) buvo prancū zų kilmė s ir tautybė s, tač iau didž ią ją gyvenimo dalį praleido Valensijoje (buvo vedę s valensietę ).
1987 m. jis gavo Nobelio fiziologijos ir medicinos premiją kaip Valensijos medicinos universiteto profesorius. Jo tyrimų tema per pastaruosius pusantrų metų tapo labai aktuali: ji buvo susijusi su ž mogaus organizmo antigenais ir antikū nais...
Virš utinis ketvirtas muziejaus aukš tas skirtas astronautikai apskritai ir ypač mė nulio tyrimams. Yra sumaž intos roverių , raketų , tarptautinių kosminių stoč ių kopijos. Muziejaus autoriai stebi parodos aktualumą , nes joje jau minimi Ilonos Mask bandymai paleisti į Marsą ir grą ž inti į Ž emę daugkartinę raketą .
Muziejuje buvo dar viena atrakcija (galbū t nesupratau, bet vis tiek nusprendž iau iš bandyti pati) – skrydž io į kosmosą imitacija daugkartiniu erdvė laiviu. Kaina 2.50 E.
Bet ekspozicija veikia tik tam tikrą valandą . Artimiausias nemokamas – po 2.5 val. Atė jo laikas pietums. Muziejaus kavinė jau už sidarė (penktadienį tikriausiai sutrumpintu grafiku). Tač iau š alia yra didelis prekybos centras su maisto prekių parduotuve. Į sigiję ¼ arbū zo už.1, 35 € ir tikrą ispaniš ką peilį (2.99 €) ir lengvai papietavote š alia muziejaus. Buvau ne vienas – beveik visos parduotuvė s aplink buvo už imtos tų pač ių turistų . Bet ant ž olė s niekas nesė dė jo!
Ir dabar atė jo mano seanso valanda. Š iuo metu esu vienas, nors į leidž iami daugiausiai 4 ž monė s. Pirmiausia specialioje platformoje, aplink kurią sukasi sienos, klausote pirmojo ispanų astronauto Pedro Duque paskaitos į raš o.
Tada nukreipkite vadovą į specialią kapsulę , kuri imituoja erdvė laivio kabiną . Turistas prisegiamas ir prasideda kilimo/nusileidimo imitacija. Imitacija, daž niausiai garsas, nors karts nuo karto keič iasi kė dž ių padė tis erdvė je. Papildomo fizinio krū vio nejauč iau. Iš principo pabandyti galima vieną kartą .
Kaip ir aš , iš muziejaus tikė jausi daugiau. Palyginti su kitų miestų mokslo muziejais (ž iū rė ti programas per televiziją ), Valensijos eksperimentų ir eksponatų apskritai apstu. Ypač turint omenyje jo plotą . Į miesto centrą važ iuoti jau vė lu ir karš ta (Ispanijoje smailė s, kaip bebū tų keista, maž daug nuo 17 iki 19), tik po 20 pradeda vė sti.
Tač iau nepaisant karš č io, Valensija yra graž i:
Vakarą vė l leidž iu paplū dimyje.
Kitą dieną (paskutinę prieš iš vykimą ) praleidome paplū dimyje, atsipalaiduodami ir ragaudami vietinė s virtuvė s patiekalus. Jei kam į domu - paelija dviems (didelė keptuvė ) kainavo 22 eurus, nors meniu buvo nurodyta vienos 11E, pvz. , kaina. Tač iau porcija vienam nė ra niekur paruoš ta, skirtingai nei mano ankstesnis apsilankymas Valensijoje kaip grupė s turo dalis prieš.11 metų . Tada jie virė . Kaž kur centre. Kainavo 9 eurus. Tradicinio valensietiš ko už sakymas. Pavyko su viš tiena, triuš iena, š paragais ir pupelė mis. Skanus. Suprantu, kad tai nė ra biudž etas, bet bū ti Valensijoje ir neiš bandyti jos vizitinė s kortelė s tiesiog neį manoma (o Valensija yra paeljos gimtinė ).
Krymo promenada, einant atgal į pakrantė s kvartalus. Be daugiabuč ių ir tramvajų depo, jis netikė tai atrado Valensijos politechnikos instituto pastatus.
Autobusas 20 minuč ių vė lavo į oro uostą , bet man vis tiek už teko valandų iki iš vykimo. Gerai, kad į kitą autobusą bilietų nepaė mė – į oro uosto 1 terminalą atvyko likus lygiai 2 valandoms iki iš vykimo. Atsiž velgiant į tai, kad „Ryanair“ skrenda iš.2-ojo terminalo, gali kilti rimtų problemų , jei vė luos 20 minuč ių .
2 terminalas – pustuš ti skraido tik Ryanair ir Air Morocco, keleivių maž ai, dauguma kavinių ir parduotuvių nedirba. Willitas vė lavo 30 minuč ių , bet tik po 10 minuč ių atsisė do Borispolyje. Už pildo %% 70, dauguma keleivių - ukrainieč iai, grį ž tantys iš atostogų Ispanijoje (sprendž iant iš į degio) Kaip jie pateko į oficialiai už darytą Ispaniją , man iš principo ne paslaptis. Tą dieną , kai buvo paskelbta istorija, Ispanija buvo atvira ukrainieč ių turistams. Nedaug buvo už sakyta, o stiuardų komanda iš Italijos sujudo po kajutę nusivylę.
Be to, Ryanair, skirtingai nei konkurentai, nevykdo prekybos ne maisto prekė mis ir firminiais suvenyrais (skirtingai nei Wizzair ar UIA), tik kai kurios neaiš kios loterijos.
Siena ir bagaž as be vė lavimų (tik mano grį ž imas nukrito į laikotarpį.17. 06 - 04.08), kai Ukraina į leido savo pilieč ius be PGR testo ir "Veik namuose", dar pusantros valandos vieš uoju transportu ir namuose. Kelionė s į spū dž iai tik patys geriausi
* „Su futbolu pasaulyje“ – garsaus XX amž iaus vidurio Ukrainos futbolininko knyga. Aleksandras Skotsenas (1918-2003), ž aidę s Lvovo „Ukraina“, Kijevo „Dinamo“, Slovakijos „Zilina“, Belgijos „Charleroi“, Prancū zijos „Nice“, Kanados klubuose. Geriausias Prancū zijos futbolininkas 1947 m.
